11 березня 2019 року м. Дніпросправа № 0840/3482/18
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.10.2018 (суддя Калашник Ю.В.) в адміністративній справі №0840/3482/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті державної соціальної допомоги дитині померлого годувальника з 08.02.2017 по 10.05.2018; зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу державної соціальної допомоги дитині померлого годувальника за період з 08.02.2017 по 10.05.2018.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що у травні місяці 2018 року позивачу стало відомо, що набрав чинності Закон України від 07.02.2017 № 1836- VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо надання допомоги дітям померлого годувальника», у зв'язку із чим 10.05.2018 із відповідною заявою позивач звернулася до відповідача з проханням призначити відповідну соціальну допомогу з моменту набрання чинності Закону України від 07.02.2017 № 1836- VIII «Про внесення мін до деяких законів України щодо надання допомоги дітям померлого годувальника». Відповіддю від 21.05.2018 № 06/01-21/2182 позивачу повідомлено, що вищезазначену допомогу позивачу призначено з 10.05.2018 по 07.09.2029 у розмірі 1452 грн. Позивач вважає відмову відповідача у виплаті допомоги дітям померлого годувальника з моменту набрання чинності закону неправомірною.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга фактичного обґрунтована доводами адміністративного позову.
Справа судом апеляційної інстанції розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач ОСОБА_1 перебувала на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення по Заводському району Запорізької міської Ради як одержувач державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям по 31.12.2015 як мати дітей у разі смерті одного з батьків, яка не одержує на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію, згідно постанови КМУ від 27.12.2001 № 1751 «Про затвердження порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги сім'ям та дітям».
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 (чоловік позивача, а.с.28,30).
05.07.2011 позивач стала на облік в управлінні праці та соціального захисту населення по Заводському району Запорізької міської Ради як отримувач допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами (а.с.15).
ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син позивача - ОСОБА_3 (а.с.29).
10.10.2011 за заявою позивача призначено одноразову допомогу при народженні дитини, допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та допомогу одиноким матерям (а.с.14).
10.05.2018 позивач звернулась до відповідача із відповідною заявою про призначення державної соціальної допомоги з моменту набрання чинності Закону України від 07.02.2017 року № 1836- VIII «Про внесення мін до деяких законів України щодо надання допомоги дітям померлого годувальника» (а.с.25-26).
Рішенням про призначення допомоги від 14.05.2018 ОСОБА_1 призначено допомогу дитині померлого годувальника з 10.05.2018 по 07.09.2029, згідно постанови КМУ № 261 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд» (а.с.13).
Листом від 21.05.2018 № 06/01-21/2182 позивачу повідомлено, що вищезазначену допомогу позивачу призначено з 10.05.2018 по 07.09.2029 у розмірі 1452 грн., оскільки з 01.02.2017 справа позивача стала архівною, а соціальна допомога призначається з дня звернення за допомогою (а.с.12).
Вважаючи дії відповідача щодо не нарахування та виплати позивачу державної соціальної допомоги дитині померлого годувальника саме з дати набрання чинності Законом України від 07.02.2017 № 1836- VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо надання допомоги дітям померлого годувальника» протиправними, позивач звернулась за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою КМУ від 18.08.2017 №611 «Про внесення змін до постанови КМУ від 02.04.2005 №261 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд» установлено, що особі, яка протягом трьох місяців з дня набрання чинності цією постановою звернулася за призначенням державної соціальної допомоги дитині померлого годувальника (далі-соціальна допомога), соціальна допомога призначається з дня набрання чинності Законом України від 07.02.2017 №1836-VІІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо надання допомоги дітям померлого годувальника», але не раніше дня, що настає за днем смерті годувальника.
Соціальна допомога дитині померлого годувальника призначається з дати, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення за соціальною допомогою надійшло не пізніше ніж через 12 місяців з дня смерті годувальника.
Відповідно до Постанови КМУ від 02.04.2005 №261 «Про затвердження призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд» (зі змінами та доповненнями), соціальна допомога призначається з дня звернення за допомогою. Днем звернення за призначенням соціальної допомоги вважається день прийняття органом соціального захисту населення заяви з усіма необхідними документами. Дитині померлого годувальника соціальна допомога призначається до досягнення нею 18-річного віку.
Із аналізу вищезазначених норм законодавства слідує, що державна соціальна допомога призначається на дітей померлого годувальника з дня звернення. Якщо звернення про призначення допомоги надійшло не пізніше 12 місяців з дня смерті годувальника, допомога призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника (але не раніше дня набрання чинності змін до Закону).
Матеріалами справи встановлено, що позивач звернулась до відповідача із заявою для призначення державної соціальної допомоги лише 10.05.2018 року, відповідачем призначена допомога з 10.05.2018 по 07.09.2029, згідно постанови КМУ № 261 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд» (зі змінами).
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для визнання дій відповідача протиправними щодо відмови у призначенні державної соціальної допомоги у період з 08.02.2017 по 10.05.2018 відсутні, відповідач при призначенні державної соціальної допомоги дитині померлого годувальника з 10.05.2018 діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та чинними законодавством України.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.10.2018 в адміністративній справі №0840/3482/18- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 11.03.2019 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 11.03.2019 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва