19 лютого 2019 року м. Дніпросправа № 804/1997/16
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Яковенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року
у справі № 804/1997/16
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Паперова фабрика»
до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Рона-СВ»
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Паперова фабрика» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Рона-СВ», в якому просило:
скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 листопада 2015 року №0003992205 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг), 14010100, на суму 2025303,00 грн., з яких за основним платежем 1350202,00 грн., за штрафними санкціями 675101,00 грн.;
скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 листопада 2015 року №0004012205 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 149947,00 грн.;
скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2016 року №0000192202 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із зроблених в України товарів (робіт, послуг), 14010100, на суму 14995,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу в акті перевірки про завищення податкового кредиту за операціями з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Рона-СВ». Фактичне виконання укладеного з ТОВ «Рона-СВ» підтверджено належним чином складеними первинними документами, доводи відповідача про нереальність господарських операцій ґрунтуються аналізі господарської діяльності контрагента позивача, що є неприпустимим в розумінні ст.61 Конституції України.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Суд встановив, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовані грошові зобов'язання з податку на додану вартість. Придбані позивачем товари використані ним у власній господарській діяльності. Зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства, вчинені його контрагентами.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Відповідач вважає висновки акту перевірки стосовно нереальності господарської операції цілком обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними. Відповідач наполягає на тому, що з огляду на наявну у відповідача подову інформацію щодо контрагента позивача, подані позивачем документи на підтвердження взаємовідносин позивача з ТОВ «Рона-СВ» в сукупності з встановленими обставинами з приводу здійснення ТОВ «Рона-СВ» господарської діяльності дають змогу ставити під сумнів факт поставки позивачеві товару ТОВ «Рона-СВ».
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Третьою особою ТОВ «Рона-СВ» поданий письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якій третя особа погоджується з постановою суду першої інстанції, зазначає, що суд першої інстанції вірно встановив, що господарській взаємовідносини між позивачем та третьою особою підтверджують первинним документами, що повністю відповідає умовам договорів купівлі-продажу і підтверджує саме направлення викладених у договорах правочинів на реальне настання правових наслідків. Відповідач фактично підтверджує отримання позивачем товару від третьої особи. В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Паперова Фабрика» є кінцевим споживачем сировини, яка була придбана підприємством для використання в виробничому процесі для виготовлення картону для плоских шарів, паперу для гофрування, обгорткового паперу, основи туалетного паперу.
Також не ставиться під сумнів і оплата придбаного товару від третьої особи, зокрема, всі розрахунки перевірені відповідачем та підтверджені банківськими документами.
Щодо неможливості у третьої особи поставити позивачеві товар відповідач виходить з того, що згідно реєстру податкових накладних факт придбання матеріалів для виконання послуг та виготовлення товарів відсутній, втім такий висновок контролюючого органу є помилковим.
Запис про відсутність підприємства за місцезнаходженням не може бути свідченням відсутності господарської діяльності. Вказані обставини ніяким чином не впливають на господарську діяльність товариства (третьої особи).
Щодо наявності матеріально-технічної бази та достатньої кількості працівників для ведення господарської діяльності третя особа звертає увагу, що чинним законодавством України не передбачено, яке конкретно майно та інші матеріальні ресурси, які конкретно умови і які конкретно об'єкти повинні бути наявні у платника податків для здійснення певної діяльності.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, вважає за необхідне зазначити наступне.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Паперова Фабрика» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Рона-СВ» за період з 01.05.2015 по 30.06.2015, за результатами якої складено акт від 23.09.2015 року №514/04-61-22-5/39265179.
Перевіркою встановлено порушення п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, а саме: завищено податковий кредит по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Рона-СВ» за період з 01.05.2015 по 30.06.2015 на суму 1500149,00 грн., у тому числі травень 2015 року сума ПДВ - 607200,00 грн., червень 2015 року сума ПДВ - 892949,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за травень 2015 року на суму ПДВ у розмірі 607200,00 грн., за червень 2015 року сума ПДВ у розмірі 743002,00 грн. та завищило показник рядка 24 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) за червень 2015 року у розмірі 149947,00 грн.
До такого висновку контролюючий орган дійшов з огляду на те, що проаналізувавши ланцюг постачання, неможливо встановити походження придбаного позивачем товару від ТОВ «Рона-СВ». При цьому контролюючим органом використано податкову інформацію про контрагента позивача, а саме: ТОВ «Рона-СВ» має стан платника - 0 платник податків за основним місцем обліку. Зареєстроване у ДПІ в Оболонському районі ТУ ДФС у м.Києві. Згідно видам діяльності КВЕД підприємство ТОВ Рона-СВ» не має засобів та кваліфікованого персоналу для виконання робіт на орендованих у ТОВ «Паперова Фабрика» виробничих потужностей (гідророзбивач ГРВ-16).
Згідно даним Єдиного реєстру податкових накладних у підприємства ТОВ «Рона-СВ» відсутній факт придбання сировини для виготовлення паперово-сировинного полу фабрикату 7Б-2, паперово-сировинного полуфабрикату 5Б-3, паперово-сировинного полу фабрикату 5Б-2.
Також встановлено відсутність економічної суті проведених операцій вказаного підприємства, та вірогідне проведення безтоварних операцій з метою формування вигоди підприємствам покупцям.
На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області винесено податкові повідомлення-рішення від 03.11.2015:
№ 0003992205 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг), 14010100, на суму 2025303,00 (два мільйони двадцять п'ять тисяч триста три) грн. 00 копійок, з яких за основним платежем 1350202,00 грн., та за штрафними санкціями 675101,00 грн.
№ 0004012205 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 149947,00 (сто сорок дев'ять тисяч дев'ятсот сорок сім) грн. 00 копійок.
Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «Паперова Фабрика» у порядку адміністративного оскарження, встановленого ст. 56 Податкового кодексу України звернулося зі скаргою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
21 січня 2016 року від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області позивачем отримано рішення №11335/10/04-36-10-07-09 від 31.12.2015 про результати розгляду первинних скарг ТОВ «Паперова фабрика».
Зазначеним рішенням ГУ ДФС у Дніпропетровській області скаргу ТОВ «Паперова фабрика» залишило без задоволення, зобов'язало ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська прийняти окреме податкове повідомлення-рішення форми «Р» на суму 14995 грн. грошового зобов'язання ТОВ «Паперова фабрика» зі штрафник санкцій з податку на додану вартість.
Підставою для застосування штрафної (фінансової) санкції з податку на додану вартість ГУ ДФС у Дніпропетровській області зазначило норми п. 41 Закону України від 16 липня 2015 року № 643 - VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість», якою передбачено, що на суму завищеного від'ємного значення суми податку на додану вартість, до такого платника податку. Крім штрафів, передбачених статтею 123 ПК України, застосовується штраф у розмірі 10 відсотків суми завищення такого від'ємного значення.
На підставі зазначеного рішення відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0000192202 від 27.01.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 14995,00 грн. - штрафних санкцій.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд, переглядаючи судове рішення у відповідності до вимог ст.308 КАС України, погоджується з судом першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
За визначенням, наведеним в пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що діяла на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України).
Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість підлягає з'ясуванню, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.
Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з абз.1-3 п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При цьому згідно з п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до положень статей 183 та 184 ПК України особа як платник ПДВ підлягає реєстрації шляхом внесення відповідного запису до реєстру платників; реєстрація особи як платника ПДВ діє до дати її анулювання.
Як вбачається з матеріалів справи, в періоді, що перевірявся між позивачем (покупець) та ТОВ «Рона-СВ» (продавець) укладений договір купівлі-продажу № 01-12-14 від 01.12.2014, згідно умов якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю визначений цим договором товар - паперово-сировинний напівфабрикат, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.
Базисні умови поставки - EXW поставка Україна, м. Дніпропетровськ, вул.Каспійська, буд. 2, відповідно до правил «Інкотермс-2000».
Також судом встановлено і про це зазначено відповідачем в акті перевірки, що Продавець виробляє вказану сировину безпосередньо на території підприємства «Паперова Фабрика», за адресою м. Дніпропетровськ, вул.. Каспійська 6.2, та використовує для цього виробничі потужності ТОВ «Паперова Фабрика» згідно договору оренди №1/12/У-14 від 01.12.2014, а саме: Гідророзбивач ГРВ-16, який знаходиться на території підприємства «Паперова Фабрика»,- за адресою м.Дніпропетровськ, вул. Каспійська 6.2.
На час здійснення господарських операцій з позивачем його контрагент ТОВ «Рона-СВ» мало статус юридичної особи, платника податку на додану вартість, що свідчить про наявність спеціальної податкової правосуб'єктності у контрагента позивача в ході виконання укладеного з позивачем господарського договору купівлі-продажу.
З огляду на зміст укладеного між позивачем та третьою особою договору купівлі-продажу, цей договір відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими.
Факт виконання договору купівлі-продажу № 01-12-14 від 01.12.2014 підтверджений поданими позивачем контролюючому органу до перевірки документами, що були також предметом дослідження у суді, а саме: видатковими накладними, виписаними продавцем рахунками, складеними та зареєстрованими ТОВ «Рона-СВ» в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними. Оплата за товар здійснювалась шляхом перерахування коштів на рахунок Продавця, що підтверджено платіжними дорученнями, а також заліком зустрічних однорідних вимог, про що свідчать відповідні акти про залік зустрічних однорідних вимог.
Використання товару позивачем у своїй господарській діяльності для виготовлення картону для плоских шарів, паперу для гофрування, обгорткового паперу, основи туалетного паперу підтверджується накладними-вимогами на відпуск товару, відповідачем не заперечується.
Під час перевірки контролюючим органом не встановлено, що надані під час перевірки первинні документи оформлені з порушенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту, не відповідають вимогам чинного законодавства. Також відповідачем не встановлено порушень при відображенні вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському обліку товариства.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Виходячи з поданих позивачем документів на підтвердження виконання вказаного договору, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ці документи є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» і є достатніми доказами для підтвердження реальності господарських операцій з поставки товару ТОВ «Рона-СВ», руху активів у процесі здійснення господарських операцій та зміни у власному капіталі позивача.
Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали справи не містять.
Дії позивача та його контрагента ТОВ «Рона-СВ», вчинені на виконання умов договору купівлі-продажу, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів таких видів. Фактична реалізація мети, з якою укладений цей договір, настання правових наслідків, обумовлений ним, підтверджено належним чином складеними первинними документами, зазначеними вище.
Відповідачем в ході проведення перевірки не наведені та не встановлені обставини, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки товару (купівлі-продажу) меті та задачам діяльності позивача, або що реалізація вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).
Висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача та його контрагента ґрунтуються виключно на податковій інформації стосовно ТОВ «Рона-СВ», а саме: на тому, що у вказаного суб'єкта господарювання відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні засоби та кваліфікований персонал для виконання робіт на орендованих у ТОВ «Паперова Фабрика» виробничих потужностей по виготовленню сировини, яка в подальшому реалізована ТОВ «Паперова Фабрика». Крім того, згідно єдиного реєстру податкових накладних у підприємства ТОВ «Рона-СВ» відсутній факт придбання сировини для виготовлення паперово-сировинного полуфабрикату.
З цього приводу апеляційний суд погоджується з доводами третьої особи, що запис про відсутність підприємства за місцезнаходженням не може бути свідченням відсутності господарської діяльності, тим більше, що контролюючим органом встановлено, що контрагент позивача ТОВ «Рона-СВ» для виробництва паперово-сировинного полу фабрикату використовує виробничі потужності ТОВ «Паперова Фабрика» на підставі договору оренди №1/12/У-14 від 01.12.2014.
Також апеляційний суд вважає такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, твердження відповідача, що відсутність у контрагента позивача матеріально-технічної бази та достатньої кількості працівників для ведення господарської діяльності є свідченням неможливості виготовлення та поставки позивачеві певного товару.
Чинним законодавством України не передбачено, яке конкретно майно та інші матеріальні ресурси та умови повинні бути наявні у платника податків для здійснення певної діяльності.
Крім того, слід зазначити, що жодною нормою законодавства України не передбачений обов'язок платників податків - покупців товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо звітування до податкових органів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.
Позивач, як сторона за відповідним господарським договором, рівноцінний учасник договірних правовідносин, не може впливати та контролювати діяльність свого контрагента, відповідати за дотриманням таким контрагентом вимог законодавства, сплату податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-якого з постачальників у ланцюгу постачання, зокрема, шляхом позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.
До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.
Твердження відповідача, що аналізом ЄРПН не встановлено придбання ТОВ «Рона-СВ» факт матеріалів для виготовлення товару, який реалізований позивачу, не можуть бути прийняті, оскільки товар міг бути придбаний контрагентом позивача в інші (попередні) періоди, а також із залученням третіх осіб, які не є платниками ПДВ, що відповідачем фактично не досліджувалось.
Також, згідно п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, п.3 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з п.4 розділу ІІІ Порядку №727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема:
чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;
зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.
Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України не доведено обґрунтованості висновків щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Рона-СВ», відповідно, порушення позивачем податкового законодавства, що стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року у справі № 804/1997/16 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку та строки, встановлені ст.ст.328,329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко