12 березня 2019 року справа №200/12094/18-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Міронової Г. М., Арабей Т.Г., секретаря судового засідання Кобець О.А., за участю позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 р. у справі № 200/12094/18-а (головуючий І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати недоотриманої суми пенсійного забезпечення за чоловіка, зобов'язання провести виплату недоотриманої суми пенсійного забезпечення за померлого чоловіка,-
ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області), в якому просила: визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати недоотриманої суми пенсійного забезпечення за чоловіка ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року; зобов'язати відповідача провести виплату недоотриманої суми пенсійного забезпечення за чоловіка, ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року в задоволені позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись з судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги ті обставини, що вона з чоловіком, на момент смерті останнього, проживала у селищі Булавинське місто Єнакієве де проводиться антитерористична операція та яке включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2018 р. № 79-р). На підставі зазначеного, позивач змушений був звернутись до суду з заявою про встановлення факту смерті, та після отримання судового рішення ним було отримано свідоцтво про смерть. Апелянт зазначає, що отримання ним свідоцтва про право на спадщину від 04.04.2018 на підставі свідоцтва про смерть, позивач звернувся до відповідача з заявою.
Позивач в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник відповідача у судове засідання не з'явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_2 є громадянкою України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).
Позивач має право на пенсію за віком, про що свідчить пенсійне посвідчення АВ № 001795, видане 02.09.2003 (а.с. 18).
Згідно довідки від 06.09.2017 № НОМЕР_1, позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу у м. Бахмут Донецької області (а.с. 13).
Відповідно до свідоцтво про одруження НОМЕР_2, повторно виданого виконкомом Булавинської селищної ради м. Єнакієве Донецької області 03.01.2002 року у період з 19.12.1987 по ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 (а.с. 16).
Відповідно до свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 виданого Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 30.08.2017, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с. 17).
ОСОБА_4 перебував на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (а.с. 16).
Згідно атестату про зняття з обліку у зв'язку зі смертю пенсіонера № 1210 від 21.09.2017, ОСОБА_4 було знято з обліку відповідача на підставі актового запису від 30.08.2017 (а.с. 35).
Позивач оформив право на спадщину відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.04.2018 року НОМЕР_4, виданого державним нотаріусом Першої Бахмутської державної нотаріальної контори. Спадщина складається з грошових внесків з належними відсотками, нарахуваннями, компенсаціями в АТ "Ощадбанк" (а.с. 20).
Відповідач листом від 02.02.2018 року № 1303/03-2 повідомив Першу Бахмутську державну нотаріальну контору про те, що недоодержаних пенсійних виплат у ОСОБА_4 немає (а.с. 36).
27.07.2018 та 02.08.2018 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області як спадкоємець з заявою про виплату недоотриманої пенсії чоловіка на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 04.04.2018 року.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом від 10.08.2018 року № 3061-Г-01 відмовило позивачу у задоволені заяви з підстав пропуску шестимісячного строку звернення після смерті пенсіонера, встановленого ч. 3 ст. 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (а.с. 21).
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд виходив з того, що через порушення позивачем шестимісячного строку визначеного статтею 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у відповідача відсутні підстави для виплати позивачу недоодержаної пенсії
Суд апеляційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову правомірним, з огляду на наступне.
Спірним у даній справі є правомірність дій відповідача щодо відмови у виплаті на користь позивача допомоги на поховання та суму недоотриманої пенсії, яка залишалася недоодержаною ОСОБА_4 у зв'язку з його смертю.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 року (далі Закон № 2262).
Відповідно до статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
За приписами частини 3 цієї статті зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 р. № 3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно із пунктом 4 вказаного Порядку, заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Отже, згідно наведених приписів чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або члена сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Суд зазначає, що шестимісячний строк, встановлений статтею 61 Закону, є пресічним, разом з тим, в даному випадку необхідно враховувати існування об'єктивних чинників, які вплинули на можливість вчасного звернення позивача до Управління з відповідною заявою, а також те, що у відповідності до вимог пунктів 3, 6, 8 частини другої статті 2 КАС України рішення суб'єкта владних повноважень має бути прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі Булавинське місто Єнакієве, тобто на непідконтрольній українській владі території. Позивач в позові наголосив на тому, що для отримання свідоцтва про смерть чоловіка, вона була змушена звернутись до суду з заявою про встановлення факту смерті, і лише на підставі судового рішення мала можливість отримати на контрольованій українською владою території свідоцтво про смерть чоловіка.
Як вбачається з свідоцтва про смерть ОСОБА_4, яке було видано Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 30.08.2017, останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі Булавинське місто Єнакієве.
Селище Булавинське місто Єнакієве внесено до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.15.2015 № 1275-р.
Отже, на думку суду, у даному випадку початок перебігу строку для звернення позивача з заявою є дата отримання свідоцтва про смерть 30.08.2017, яке підтверджує факт смерті.
Зважаючи на наведені вище положення статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", для отримання неодержаної ОСОБА_4 пенсії позивач повинен був звернутися до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з відповідною заявою про перерахунок недоотриманої пенсії до 28.02.2018.
Із заявою про виплату пенсії померлого чоловіка позивач звернулась 27.07.2018 та повторно 02.08.2018, тобто, більш ніж через 6 місяців після смерті пенсіонера та отримання свідоцтва про смерть.
Суд не приймає посилання апелянта на положення 1227 ЦК України, а саме, що позивач звернувся в шестимісячний строк після отримання свідоцтва про право на спадщину від 04.04.2018, оскільки в даному випадку позивачем оскаржуються дії відповідача щодо відмови у виплаті суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю на підставі вимог статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка встановлює, що вказані суми не включаються до складу спадщини та визначає відповідні строки звернення з заявою. Крім того, зазначена норма не суперечить положенням 1227 ЦК України та визначає відповідні строки звернення з заявою.
Доказів поважності пропуску строку звернення до відповідача позивач суду не надав.
Приймаючи до уваги наведене та враховуючи, що позивач звернулась із заявою про виплату пенсії з порушенням шестимісячного строку, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відмовляючи позивачу у виплаті недоодержаної пенсії, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача виплати суму недоотриманого пенсійного забезпечення, яка залишилася недоодержаною ОСОБА_4 у зв'язку з його смертю.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Частиною 1 статі 77 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись статями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 р. у справі № 200/12094/18-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 р. у справі № 200/12094/18-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати підписання та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 12 березня 2018 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді Т.Г. Арабей
Г.М. Міронова