12 березня 2019 року справа №805/5031/18-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Арабей Т.Г., секретаря судового засідання Кобець О.А., за участю представника відповідача Помалюк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 р. у справі № 805/5031/18-а (головуючий І інстанції Загацька Т. В.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Машинобудівний завод "ВІСТЕК" до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Приватне акціонерне товариство «Машинобудівний завод «ВІСТЕК» (далі - позивач, ПрАТ «МЗ «ВІСТЕК») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Донецькій області), в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000311410 від 12.06.2018 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року задоволено позовні вимоги, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області №0000311410 від 12.06.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 401261,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 200630,50 грн.; стягнуто на користь приватного акціонерного товариства "Машинобудівний завод "Вістек" судові витрати у сумі 9028,37 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказане рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянтом зазначено, що перевіркою було встановлено порушення п. 198.1, 198.3 ст.198 ПК України, внаслідок формування витрат та податкового кредиту по операціях, що мають нереальний характер між ПрАТ «МЗ «ВІСТЕК» та контрагентами - ТОВ «Варіоком», ТОВ «СТМ», ТОВ «Укрбуд».
Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник позивача у судове засідання не з'явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Приватне акціонерне товариство "Машинобудівний завод "Вістек" зареєстроване у якості юридичної особи, перебуває на обліку в Бахмутській ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області (том 1 а.с. 66-70) .
Головним управлінням ДФС у Донецькій області в період з 26.03.2018 по 08.05.2018 проведена документальна планова виїзна перевірка ПРАТ "Вістек" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 по 31.12.2017.
За результатами перевірки складено акт №498/05-99-14-10/31226457 від 16.05.2018 (том 1 а.с. 75-136). З висновків акту вбачається, що перевіркою встановлено порушення, в тому числі, п.198.1 та 198.3 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI зі змінами та доповненнями, п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету у сумі 401261 грн., у тому числі:
- в листопаді 2015 року на 170 грн.;
- в липні 2016 року на суму 103993 грн.;
- в вересні 2016 року на суму 145148 грн.;
- в жовтні 2016 року на суму 75563 грн.,
- в листопаді 2016 року на суму 7390 грн.,
- в грудні 2016 року на суму 68997 грн.;
завищено від'ємне значення на суму 326949 грн. у тому числі:
-в січні 2017 року на суму 62049 грн.;
-в лютому 2017 року на суму ПДВ 90668 грн.;
-в березні 2017 року на суму 65000 грн.;
- в червні 2017 року на суму 66278 грн.;
- в листопаді 2017 року на суму 3061 грн.;
- в грудні 2017 року на суму 39893 грн.
22.05.2018 позивачем було направлено на адресу відповідача заперечення на вищезазначений акт перевірки, за результатами розгляду яких залишено без змін розділ ІV "Висновок" акту перевірки №498/05-99-14-10/31226457 від 16.05.2018 (том 1 а.с. 137-140, 141-168).
На підставі акту перевірки Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області прийняло податкове повідомлення - рішення від 12.06.2018 №0000311410, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 601891,50 грн., з яких за основним платежем на суму 401261 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 200630,50 грн. (том 1 а.с. 73).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, наявні в матеріалах справи, не підтверджують встановленні відповідачем в ході перевірки порушення, тому податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктами 16.1.2 , 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).
Згідно з пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.
Згідно п. 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Відповідно до положень підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг;.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
В пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п. 201.7 ст. 201 зазначеного Кодексу, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Аналіз наведених норм свідчить, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум ПДВ до податкового кредиту та витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків. За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) (у редакції на час виникнення правовідносин), бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
За частиною 1 та 2 статті 3 Закону № 996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини 2 статті 3 Закону № 996-XIV, є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.
Відповідно до частини 1 статі 9 цього Закону, Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.14, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (далі - Положення № 88), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи). Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи. Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.
Отже, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари (послуги, роботи) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону № 996-XIV.
Таким чином, зменшення бази оподаткування ПДВ на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг), здійснюється з сукупністю таких обставин, як реальність виконання господарської операції та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг, зміст господарської операції та її учасників і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання операції.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено.
25.12.2016 року між ПрАТ "Вістек" та ТОВ "Варіоком" укладений договір постачання №4/В/15, за умовами якого покупець приймає та оплачує, а постачальник продає продукцію (том 2 а.с. 19).
Виконання умов договору підтверджене: актом звірки взаєморозрахунків ПрАТ" ВІСТЕК" з ТОВ "Варіком"; видатковою 2237 від 16.11.2015 р року; податковою накладною № 94 від 12.11.2015 року; аналітичною карткою руху матеріалів з 98 складу на 04 кладову код 121145 з 01.11.2015 року по 30.11.2015 року; аналітичною карткою руху матеріалів з 98 складу на 04 кладову код 121145 з 01.11.2015 року по 31.12.2015 року; журналом-ордером по рахунку 37101000 Розрахунки з авансу виданого - сировина з 01.11.2015 року по 30.11.2015 року - ТОВ "Варіоком"; журналом-ордером по рахунку 63101000 Розрахунки з постачальниками - сировина з 01.11.2015 року по 30.11.2015 року-ТОВ " Варіоком"; лімітно-забірною карткою на котушку К-200 (5 кг); відомістю отримання і витрат компонентів для виробництва та продажу електродів ( том 2 а.с. 20-30).
05.01.2016 року між ПрАТ "Вістек" та ТОВ "Сучасні технології маркетингу" укладено договір постачання № 3 В/16, за умовами якого покупець приймає у власність, а постачальник продає продукцію (том 2 а.с. 31-32).
05.01.2016 року ПрАТ "Вістек" та ТОВ "Сучасні технології маркетингу" укладено додаткову угоду до договору постачання № 3 В/16 (том 2 а.с. 33)
Виконання умов договору підтверджене:
- видатковими накладними: № 232 від 26.07.2016 року; № 233 від 26.07.2016 року, № 231 від 22.07.2016 року, № 229 від 21.07.2016 року, № 228 від 21.07.2016 року, № 227 від 20.07.2016 року, № 226 від 20.07.2016 року, № 225 від 19.07.2016 року, № 224 від 19.07.2016 року, № 242 від 12.09.2016 року; № 243 від 13.09.2016 року, № 244 від 14.09.2016 року, № 245 від 14.09.2016 року, № 246 від 15.09.2016 року, № 247 від 15.09.2016 року, № 203/167 від 30.09.2016 року, № 248 від 10.10.2016 року, № 249 від 12.10.2016 року, № 250 від 12.10.2016 року, № 251 від 12.10.2016 року, № 252 від 24.10.2016 року, № 253 від 31.10.2016 року, № 255 від 01.12.2016 року, № 256 від 01.12.2016 року, № 257 від 02.12.2016 року, № 258 від 05.12.2016 року, № 259 від 07.12.2016 року, № 267 від 26.12.2016 року, № 268 від 27.12.2016 року;
- податковими накладними: № 12 від 26.07.2016 року; № 9 від 22.07.2016 року; № 11 від 26.07.2016 року, № 7 від 21.07.2016 року, № 6 від 21.07.2016 року, № 5 від 20.07.2016 року, № 3 від 19.07.2016 року, № 2 від 19.07.2016 року, № 4 від 20.07.2016 року, № 2 від 13.09.2016 року, № 3 від 14.09.2016 року, № 4 від 14.09.2016 року, № 5 від 15.09.2016 року, № 6 від 16.09.2016 року,, № 1 від 10.10.2016 року, № 2 від 12.10.2016 року, № 3 від 12.10.2016 року, № 4 від 12.10.2016 року, № 5 від 24.10.2016 року, № 6 від 31.10.2016 року, № 1 від 01.12.2016 року, № 2 від 01.12.2016 року, № 3 від 02.12.2016 року, № 4 від 05.12.2016 року, № 5 від 07.12.2016 року, № 20 від 26.12.2016 року, № 2 від 18.11.2016 року, № 21 від 27.12.2016 року;
- товарно-транспортними накладними: № 10 від 26.07.2016 року; № 9 від 26.07.2016 року; № 8 від 22.07.2016 року; № 6 від 21.07.2016 року; № 5 від 21.07.2016 року; № 4 від 20.07.2016 року; № 3 від 20.07.2016 року; № 2 від 19.07.2016 року; № 1 від 19.07.2016 року; № 1 від 12.09.2016 року; № 1 від 12.09.2016 року; № 2 від 13.09.2016 року, № 3 від 14.09.2016 року, № 4 від 14.09.2016 року, Р203/167 від 30.09.2016 року, № 5 від 15.09.2016 року, № 6 від 16.09.2016 року, № 1 від 10.10.2016 року, № 2 від 12.10.2016 року, № 3 від 12.10.2016 року, № 4 від 12.10.2016 року, № 5 від 24.10.2016 року, № 6 від 31.10.2016 року, № 1 від 01.12.2016 року, № 3 від 02.12.2016 року, № 4 від 05.12.2016 року, № 5 від 07.12.2016 року, № 14 від 27.12.2016 року;
- витягами з сертифікатів: від 26.07.2016 року на дріт Х20Н80 Ф-5мм; від 26.07.2016 року на трубу 203*25 марка сталі 45ГОСТ 8732-78; від 26.07.2016 року на коло 6ХВ2С Ф-ІООмм; від 22.07.2016 року на коло ХВГ Ф-100 мм; від 22.07.2016 року на коло У8А Ф-бОмм; від 21.07.2016 року на блок графітовий МПГ-7ПС; від 21.07.2016 року на коло 65Г Ф-ІООмм; від 21.07.2016 року на коло 7X3 Ф-80мм; від 20.07.2016 року на коло Р6М5 Ф-бОмм; від 21.07.2016 року на коло 6ХВ2С Ф-ІООмм; від 21.07.2016 року на коло 6ХВ2С Ф-ІООмм; від 20.07.2016 року на коло Р6М5 Ф-бОмм ; від 20.07.2016 року на коло Р6М5 Ф-бОмм; від 20.07.2016 року на коло Р6М5 Ф-25мм; від 21.07.2016 року на коло 6ХВ2С Ф-ІООмм; від 19.07.2016 року на коло 65Г Ф100; від 19.07.2016 року на коло ХВГ Ф100; від 19.07.2016 року; від 19.07.2016 року до дроту Х20Н80 Ф-4мм; від 12.09.2016 р. Р6М5 Ф-бОмм; від 13.09.2016 року на коло 6ХВ2С Ф50; від 13.09.2016 року на коло 6ХВ2С Ф40; від 13.09.2016 року на коло 6ХВ2С Ф150; від 13.09.2016 року на коло 6ХВ2С Ф100, від 14.09.2016 р. на коло на коло Р6М5 Ф-60, від 14.09.2016 року на коло 6ХВ2С Ф100, від 14.09.2016 року на коло 6ХВ2С Ф40; від 14.09.2016 року на коло 5ХВ2С ф40; від 14.09.2016 року на коло 5ХВ2С ф150; від 14.09.2016 року на коло 5ХВ2С ф160; від 15.09.2016 року на блок графіт МПГ-7 ПС; від 16.09.2016 року блок графіт. МПГ-7, ПС, від 10.10.2016 року на коло Х20Н80 Ф5мм, від 10.10.2016 року на коло 7X3 Ф150мм, від 12.10.2016 року на коло ХВГ Ф100, від 12.10.2016 року на коло 7X3 Ф80, від 12.10.2016 року на коло 7X3 Ф150, від 12.10.2016 року на коло У8А Ф110, від 12.10.2016 року на коло У8А Ф160, від 12.10.2016 року на блок графіт. МПГ-7, ПС, від 12.10.2016 року на коло ХВГ Ф100, від 12.10.2016 року на коло Р6М5 Ф60, від 24.10.2016 року на коло 7X3 Ф150, від 31.10.2016 року на коло 7X3 Ф100, від 01.12.2016 року на коло 5ХВ2С Ф 40, від 01.12.2016 року на коло 5ХВ2С Ф 50, від 01.12.2016 року на коло 6ХВ2С Ф 150, від 01.12.2016 року на коло 5ХВ2С Ф 100, від 01.12.2016 року на коло 5ХВ2С Ф40, від 01.12.2016 року на коло 6ХВ2С Ф50, від 01.12.2016 року на коло 6ХВ2С Ф100, від 01.12.2016 року на коло 5ХВ2С Ф150, від 02.12.2016 року на дріт Х20Н80 Ф5, від 02.12.2016 року на дріт Х20Н80 Ф8, від 05.12.2016 року на коло 6ХВ2С Ф100, від 07.12.2016 року на коло 40Х Ф40;
- журнал-ордером по рахунку 63100000 Розрахунки з постачальниками - ТМЦ з 01.07.2016 року по 31.07.2016 року - ТОВ "Сучасні технології маркетингу"; журнал-ордером по рахунку 37100000 Розрахунки з авансу виданого - ТМЦ з 01.07.2016 року по 31.07.2016 року - ТОВ "Сучасні технології маркетингу"; Журнал-ордер по рахунку 37100000 Розрахунки з авансу виданого - ТМЦ з 01.09.2016 року по 30.09.2016 року - ТОВ "Сучасні технології маркетингу", журнал-ордером по рахунку 63100000 Розрахунки з постачальниками - ТМЦ з 01.09.2016 року по 30.09.2016 року - ТОВ "Сучасні технології маркетингу", журнал-ордером по рахунку 37100000 Розрахунки з авансу виданого - ТМЦ з 01.10.2016 року по 31.10.2016 року - ТОВ "Сучасні технології маркетингу", журнал-ордером по рахунку 63100000 Розрахунки з постачальниками - ТМЦ з 01.10.2016 року по 31.10.2016 року - ТОВ "Сучасні технології маркетингу", журнал-ордером по рахунку 37100000 Розрахунки з авансу виданого - ТМЦ з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року - ТОВ "Сучасні технології маркетингу", журнал-ордером по рахунку 63100000 Розрахунки з постачальниками - ТМЦ з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року - ТОВ "Сучасні технології маркетингу";
- актом звірки взаєморозрахунків ПрАТ " ВІСТЕК" з ТОВ "Сучасні технології маркетингу";
- накладними на внутрішнє переміщення матеріалів №1721, №1414, № 1438, №1711, №1408;
- аналітичними картками: руху матеріалів №274004; руху матеріалів на трубу Ф203 СТ45;
- звітами про використання допоміжних матеріалів по коморі по ковальсько-пресовому цеху: за грудень 2016 року; за вересень 2016 року;
- актами: №217 приймання виконаних робіт за грудень 2016 року, №218 за грудень 2016 року;
- відомості приходу/расходу з 01.07.2016 року по 31.12.2016 року на матеріальну кладову ковальсько-пресового цеху;
- звітом про використання допоміжних матеріалів по цеху ланцюгового виробництва за липень 2016 року;
- актами приймання виконаних робіт: за липень 2016 року; за вересень 2016 року; за грудень 2016 р.
- звітом на використання матеріалів у виробництві по інструментальній дільниці за липень 2016 року; січень 2017р.
- динамікою витрат продукції, отриманої на ПрАТ "ВІСТЕК" від ТОВ "Сучасні технології маркетингу" з липня 2016 року по грудень 2017 року; з грудня 2016 року по листопад 2017 року;
- розшифровкою витрат металу на виготовлення інструменту механічним цехом: у грудні 2017 року, у серпні 2017 року, у квітні 2017 року, у лютому 2017 року, у січні 2017 року, у грудні 2016 року, у листопаді 2016 року, у жовтні 2016 року, у вересні 2016 року, у серпні 2016 року, у липні 2016 року;
- аналітичними картками руху матеріалів: код 432102, код 272010, код 274004, код 432089, код 432291, код 432104, код 432296, код 432226, код 432298, код 432061, код 432014, код 432242, код 432269, код 432238, код 432013, код 432280, код 432287, код 432297, код 432248, код 121089, код 432271, код 432239, код 432262; код 121089 код 432014 ,код 432226, код 432138, код 432262, код 432061, код 432298, код 432291, код 432248, код 432262, код 432248, код 432061, код 432014, код 432138, код 121089, код 432298, код 432291, код 432226, код 432269, код 432296, код 432242, код 432089, код 432248, код 432271, код 121089, код 432280, код 432262, код 432138, код 432061, код 432298, код 432226, код 432104, код 432013;
- накладною на внутрішнє переміщення матеріалів з 99 складу на 062 №3808,3740, з 99 складу на 062, з 99 складу на 051 N95013,5011, з 99 складу на 011 №6559, з 99 складу на 061 №6520,6524, з 99 складу на 081, 062 №7621,6521, з 99 складу на 062 №6523;
- звітом про використання матеріалів у виробництві по інструментальній дільниці за вересень 2016 року (том 2 а.с. 34-139, 148-233, том 3 а.с. 1-51, 72-182).
27.12.2013 року між ПрАТ "Вістек" та ПП "УКРБУД" укладено договір постачання № 11 В/14, за умовами якого покупець приймає у власність, а постачальник продає продукцію (том 3 а.с. 52).
25.12.2014 року ПрАТ "Вістек" та ПП "УКРБУД" укладено додаткові угоди до договору постачання № 11 В/16 (том 3 а.с. 53, 54).
Виконання умов договору підтверджене: актом звірки взаєморозрахунків ПрАТ" ВІСТЕК" з ПП "Укрбуд"; накладною 49 від 12.10.2016 року, накладною 50 від 27.10.2016 року; податковою накладною № 8 від 12.10.2016 року; податковою накладною № 7 від 27.10.2016 року; журнал-ордером по рахунку 37100000 Розрахунки з авансу виданого з 01.10.2016 року по 31.10.2016 року -ТМЦ- ПП "Укрбуд", журнал-ордером по рахунку 63101000 Розрахунки з постачальниками - ТМЦ з 01.10.2016 року по 31.10.2016 року -ПП "Укрбуд"; аналітичною карткою руху матеріалів з 99 складу на кладову код 482024; накладною на списання ТМЦ з 99 складу на 6 цех №5014, 5000; звітом про використання матеріалів у виробництві по інструментальній дільниці за жовтень 2016 рік; аналітичними картками руху матеріалів з 99 складу на кладову код 482758, код 482024 (том 3 а.с. 53-71).
Факт оплати товарів по вказаним договорам підтверджується платіжними дорученнями: № 1960 від 01.07.2016 року; № 2255 від 22.07.2016 року, № 2996 від 20.09.2016 року; № 2994 від 20.09.2016 року, № 2997 від 20.09.2016 року, № 2995 від 20.09.2016 року, № 2993 від 20.09.2016 року, № 3021 від 21.09.2016 року, № 3406 від 28.10.2016 року, № 378 від 28.12.2016 року, № 191 від 09.12.2016 року, № 172 від 08.12.2016 року, № 3835 від 08.12.2016 року, № 3583 від 18.11.2016 року, № 3310 від 13.10.2016 року (том 2 а.с. 20, 78, 79, 143, 148, 156, 161, 170, 175, том 3 а.с. 11, 53, 111-115).
Вищезазначені документи надавалися податковому органу під час проведення перевірки, що підтверджується актом перевірки.
Відповідно до акту перевірки, відповідачем під час перевірки були дослідженні, первинні документи позивача.
Отже, твердження відповідача про ненадання позивачем до перевірки первинних документів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій спростовується самим змістом акта, відповідно до якого під час контрольного заходу відповідачем вони досліджувались.
Вказані первинні документи були безпідставно з посиланням на порушення правил їх заповнення та неналежне оформлення проігноровані відповідачем при оцінці податкових наслідків господарських операцій. При цьому, податковим органом в апеляційній скарзі не конкретизовано в чому саме полягає порушення правил заповнення та неналежне оформлення первинних документів.
Суд зазначає, що оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов'язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому, наявність певних недоліків при заповненні не може свідчити на невідповідність вказаних документів та не підтвердження вчинення господарських операцій. Формальні помилки в первинних документах не мають бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій.
Суд звертає увагу на те, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.
Здійснення господарських операцій підтверджується вищезазначеними документами наявними в матеріалах справи. Також, порушення заповнення документів, не свідчать про їх невідповідність та відповідно не може впливати на формування податкової звітності. Крім того, матеріали справи свідчать, що відповідач не здійснив перевірку товарів за місцем їх зберігання.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що наявний договори та усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені на їх виконання, виписані з додержанням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентом та декларування показників податку на прибуток.
Встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами, позивач та контрагенти позивача, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Отже, на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.
Матеріали справи свідчать, що податковий орган не заперечує наявність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності.
Крім того, Податковий кодекс не встановлює залежність податкового обліку (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов'язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем).
Також, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.
При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.
Суд зазначає, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару та надання послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит. Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.
Суд зазначає, що в діях позивача, як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.
Позивачем доведено в судовому засіданні зв'язок зі своєю господарською діяльністю та ділову мету цих операцій, а податковим органом навпаки не доведено умислу та факту фіктивного підприємництва позивача.
Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд погоджується з висновком суд першої інстанції про задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що фактично доводи апеляційної скарги ґрунтуються на поясненнях та обставинах які надавались апелянтом суду першої інстанції в ході розгляду справи, які судом було досліджено та надано їм оцінку. Апелянтом в скарзі не наведено жодного доводу та доказів в спростування або помилковість висновків суду першої інстанції, не зазначено в чому саме полягає порушення судом першої норм матеріального права або помилковість оцінки обставин в справі.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 р. у справі № 805/5031/18-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 р. у справі № 805/5031/18-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 12 березня 2019 року.
Суддя-доповідач Е.Г.Казначеєв
Судді Т.Г. Арабей
І.Д. Компанієць