12 березня 2019 року справа №360/4138/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сіваченка І.В.,
суддів Гаврищук Т.Г., Шишова О.О.,
секретар судового засідання - Романченко Г.О.,
за участі позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року (повне судове рішення складено 14 січня 2019 року в м. Сєвєродонецьку) в справі № 360/4138/18 (суддя в І інстанції Смішлива Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Луганській області) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 в період з 13.11.1996 по 06.11.2015 проходила службу в органах внутрішніх справ МВС України. З 07.11.2015 по 30.11.2017 проходила службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області.
Також в період з 23.09.2014 по 30.11.2017 позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. 30 листопада 2017 року позивача звільнено зі служби в поліції за власним бажанням. На підставі направлених документів до ГУ ПФУ в Луганській області позивачу призначена пенсія за вислугою років відповідно до п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Згідно з довідками ГУНП в Луганській області № 6/2-57 ЛК та № 457/111/19- 2018 від 09.02.2018 пільговий стаж під час проходження служби, протягом якого ОСОБА_1 брала безпосередньо участь в Антитерористичній операції, складає у календарному обчисленні - 03 роки 02 місяці 06 днів, у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) - 06 років 04 місяці 12 днів та відповідно вислуга років у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) ОСОБА_1 під час проходження нею служби у підрозділах карного розшуку за переліком посад і умовами, що визначаються Міністром внутрішніх справ у період з 04.10.2007 по 26.07.2011 складає 01 рік 10 місяців 26 днів. Не погодившись із зазначеною інформацією, позивач звернувся до суду, та рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 у справі № 812/711/18, яке залишено без змін Донецьким апеляційним адміністративним судом, зобов'язано Головне управління Національної поліції в Луганській області внести зміни до наказу від 28.11.2017 № 835 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» із зазначенням в ньому пільгового стажу служби, який складається з: 06 років 04 місяців 12 днів за безпосередню участь в антитерористичній операції та 01 року 10 місяців 26 днів проходження служби в підрозділах карного розшуку, а також направити змінений наказ про звільнення до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області для долучення до матеріалів пенсійної справи. Згідно з наказом ГУНП в Луганській області від 31.08.2018 № 405 о/с зараховано позивачу до вислуги років на пільгових умовах (без урахування календарної вислуги) при звільненні зі служби в поліції - 08 років 03 місяці 08 днів. Як вважає позивач, зазначені обставини підтверджують наявність пільгового стажу служби, який складається з 06 років 04 місяців 12 днів за безпосередню участь в антитерористичній операції та 01 року 10 місяців 26 днів - час в підрозділах карного розшуку. Позивач зазначає, що пільговий стаж на день звільнення повинен складати 29 років 03 місяці 24 дні, з яких 21 рік 00 місяців 16 днів календарна вислуга та 08 років 03 місяці 08 днів пільгова вислуга років.
У зв'язку із цим ОСОБА_1 просила суд:
- визнати наявність у позивача права на отримання пенсії за вислугою років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), що складає на момент призначення пенсії 32 роки 00 місяців 25 днів;
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області в переведенні з пенсії за вислугою років по п. «б» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ на пенсію за вислугою років на підставі пункту «а» статті 12 цього ж Закону та скасувати рішення ГУ ПФУ від 07 листопада 2018 року № 12 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років, на підставі пункту «а» статті 12 Закону № 2262-XII, зарахувавши до вислуги в календарному обчисленні 21 рік 00 місяців 16 днів - 06 років 04 місяці 12 днів за безпосередню участь в Антитерористичній операції, 01 рік 10 місяців 26 днів - службу в підрозділах карного розшуку, 02 роки 09 місяців 01 день - час навчання у ВУЗІ, а всього пільгового стажу для призначення пенсії 32 роки 00 місяців 25 днів, та здійснити її перерахування з моменту призначення пенсії з 01.12.2017 (а.с 3-11).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначено наступне.
Положення Закону № 2262-ХІІ не містить чіткого розмежування фактично відпрацьованого періоду часу від періоду, розрахованого у пільговому обчисленні. На думку апелянта, для подолання такої юридичної колізії необхідно застосувати правило про пріоритет норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням. Оскільки позивач у пільговому обчисленні має стаж 29 років 03 місяці 24 дні, в ГУ ПФУ в Луганській області наявні всі правові підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ (а.с. 95-98).
В судовому засіданні позивач підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. Представник відповідача до апеляційного суду не прибув.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.
Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с. 12-14), з 13.11.1996 по 06.11.2015 проходила службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 по 30.11.2017 - в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області, що встановлено рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року у справі № 812/711/18 (а.с. 26-31).
Згідно з витягами з наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 28.11.2017 № 835 о/с та наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 31.08.2018 № 405 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас збройних сил України за статтею 77 ч. 1 п. 7 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 30.11.2017, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні 21 рік 00 місяців 16 дні, із зарахуванням до вислуги років на пільгових умовах (без урахування календарної вислуги) 08 років 03 місяці 08 днів (а.с. 17, 18).
Листом від 26.12.2017 за № 330/111/58-2017 сектором з питань пенсійного забезпечення Головного управління Національної поліції в Луганській області на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області направлено документи для призначення і виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1, серед яких подання про призначення пенсії від 26.12.2017, заява ОСОБА_1 від 26.12.2017 про призначення пенсії за вислугу років, грошовий атестат від 06.12.2017 № 146, довідка управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Луганській області від 06.12.2017 № 1059/111/22-2017 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», витяг з наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 28.11.2017 № 835 о/с, розрахунок вислуги років, згідно з яким станом на 30.11.2017 вислуга років ОСОБА_1 становить час служби у календарному обчисленні - 21 рік 00 місяців 16 днів, загальний трудовий стаж 04 роки 09 місяців 01 день, вислуга років для призначення пенсії становить 25 років 09 місяців 17 днів, а також інші документи, необхідні для призначення пенсії (а.с. 47-70).
Протоколом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 17.01.2018 за пенсійною справою 1213010073 ОСОБА_1 з 01 грудня 2018 року по 28 лютого 2026 року призначено пенсію за вислугу років у щомісячному розмірі 6420,22 грн (а.с. 45).
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Луганській області із заявою довільної форми про переведення її з пенсії за вислугою років, призначену відповідно до п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на пенсію за вислугою років у відповідності до вимог п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Заява обґрунтована тим, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року у справі № 812/711/18 зобов'язано Головне управління Національної поліції в Луганській області внести зміни до наказу від 28.11.2017 № 835 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» із зазначенням в ньому пільгового стажу служби, який складається з: 06 років 04 місяці 12 днів за безпосередню участь в Антитерористичний операції та 01 року 10 місяців 26 днів проходження служби в підрозділах карного розшуку. Отже загальна вислуга років на день звільнення (на 30.11.2017) становить 29 років 03 місяці 23 дні (календарна вислуга років - 21 рік 00 місяців 16 днів + пільгова вислуга - 08 років 03 місяці 08 днів) + 04 роки 09 місяців 01 день (час навчання у вищому навчальному закладі, врахований при нарахуванні пенсії) і становить 34 роки 00 місяців 24 дні (а.с. 19-20).
До заяви позивачем також долучено заяву встановленого зразка про переведення з одного виду пенсії на інший, а саме з п. «б» на п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Листом від 09.10.2018 за № 660/К-11 ГУ ПФУ в Луганській області повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для переведення на пенсію за вислугу років за п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» через недостатність вислуги років у календарному обчисленні (а.с. 21).
Також відповідачем 07.11.2018 прийнято рішення № 12 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с. 22).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Пунктом «б» статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Одночасно частиною першою статті 17 Закону № 2262-ХІІ визначено вичерпний перелік видів служби та періодів часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом.
Частиною другої статті 17 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що в Законі № 2262-ХІІ не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам, звільненим з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і які на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше, обчисленої на пільгових умовах.
Вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається за наявності 23 календарних роки та 6 місяців і більше, а також міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 161/4876/17, від 22 січня 2019 року в справі № 295/10742/16 та від 31 січня 2019 року в справі № 295/15121/16.
Суд зауважує, що календарний рік - це проміжок часу від першого до останнього дня того чи іншого року по календарю; рік, який особа фактично відпрацювала на займаній посаді.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що законодавець у назві статті 17 Закону № 2262-ХІІ використовує формулювання: види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років «для призначення пенсії». Однак, саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії.
Вищеописаними письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджено, що вислуга років позивача у календарному обчисленні становить 21 рік 00 місяців 16 днів.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що наявної у позивача вислуги років не достатньо для призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
При цьому доводи апелянта про необхідність застосування правила про пріоритет норми із найбільш сприятливим для особи тлумаченням суперечать обов'язку суб'єкта владних повноважень діяти виключно на підставі Закону та у передбачений ним спосіб, оскільки спірні правовідносини врегульовано саме Законом № 2262-ХІІ, інший нормативно-правовий акт рівної юридичної сили, який би регулював їх в інший спосіб, відсутній. Отже відсутня колізія актів тлумачення.
Надаючи правову оцінку посиланням позивача на положення постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Постанова № 393), відповідно до якої позивачу (на думку позивача) для призначення пенсії у вислугу років має зараховуватися пільговий стаж, суд виходить з такого.
Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Оскільки приписи пункту 3 Постанови № 393 суперечать приписам пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, застосуванню підлягають саме положення Закону № 2262-ХІІ, як правового акта, що має вищу юридичну силу.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
Разом з тим, обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності жодним чином не нівелює обов'язку позивача довести суду ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Таким чином, у діях Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо прийняття рішення про відмову в переведенні ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років за п. «б» ст. 12 на пенсію за вислугу років за п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутні ознаки протиправності, тому суд апеляційної інстанції погоджує викладений в оскаржуваному судовому рішенні висновок про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року в справі № 360/4138/18 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 12 березня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Сіваченко
Судді Т.Г. Гавришук
О.О. Шишов