11 березня 2019 року м. Рівне №460/3095/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Трохимчук А.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник не прибув,
відповідача 1: представник не прибув,
відповідача 2: представник не прибув,
розглянувши в судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дорсервіс" про вирішення питання щодо судових витрат у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дорсервіс" до Головного управління ДФС у м.Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій
В провадженні суду перебувала адміністративна справа №460/3095/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Дорсервіс» до Головного управління ДФС у м. Києві (відповідач 1), Державної фіскальної служби України (відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій.
22.01.2019 позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесення ним судових витрат, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000грн.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 позов задоволений повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, №942960/31245569 від 04 жовтня 2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Дорсервіс» від 31 серпня 2018 року №72. Зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Дорсервіс» від 31 серпня 2018 року № 72. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Дорсервіс» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві судовий збір в розмірі 1762,00грн.
Представником позивача до закінчення судових дебатів було зроблено заяву про понесення додаткових судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу, пов'язану із розглядом справи.
28.02.2018 позивачем подано заяву про присудження на користь позивача додаткових судових витрат, пов'язаних із розглядом даної справи в сумі 3000грн.
Ухвалою від 01.03.2018, заяву про понесення позивачем судових витрат призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.03.2018 на 16:20год з повідомленням учасників справи.
Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином, через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про розгляд заяви без його участі.
Відповідач 1 та відповідач 2 (представники) в судове засідання не прибули, про дату час та місце розгляду справи були належним чином повідомленні, про причини неприбуття суд не повідомили.
Будь-яких заяв, клопотань процесуального характеру стосовно поданої заяви позивача про понесення ним судових витрат, не подавали.
Відповідно до ч.3 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
На підставі ч.13 ст.10 та ч.4 ст.229 КАС України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши заяву позивача про щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.10 ч.3 ст. 2 КАС України, основними засадами адміністративного судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За правилами частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із частиною 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).
За змістом частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 КАС України).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
За правилами частини сьомої статті 134 КАС України, обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із нормами частин 1, 3, 4, 5 статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
За приписами п.3 ч.1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
До матеріалів справи долучений договір про надання правової допомоги від 04 жовтня 2018 року № 04/10/18, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Дорсервіс», в особі директора ОСОБА_1 і Адвокатським об'єднанням «ПРИЩЕПА І ПАРТНЕРИ» в особі голови ОСОБА_2. Предметом вказаного Договору є надання юридичної допомоги клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, в тому числі у процесі захисту прав та представництва інтересів Клієнта при оскарженні рішень Державної фіскальної служби України та її територіальних органів (а. с. 25-29 т. 2).
Також до матеріалів справи долучений акт приймання-передачі наданих послуг №21/01-1 від 21.01.2019 року, рахунок на оплату послуг №21/01-1 від 21.01.2019, додаткова угода №1 до Договору № 04/10/18 від 04.10.2018, платіжне доручення № 1034 від 21.01.2019 на суму 10000грн, банківська виписка за період з 21.01.2019 по 21.01.2019 (а. с. 54-59 т.2).
Крім того, на підтвердження понесення витрат, пов'язаних із розглядом справи, також долучений акт приймання-передачі наданих послуг №28/02-1 від 28.02.2019, рахунок на оплату послуг № 28/02-1 від 28.02.2019, платіжне доручення № 1194 від 28.02.2019 на суму 3000грн, банківська виписка за період з 20.02.2019 по 28.02.2019 (а. с. 124-127 т.2).
Дослідивши надані докази, суд зазначає, що в кожному із перерахованих документів міститься детальний опис усіх наданих послуг саме у цій справі, тобто наявні усі дані, які дають можливість ідентифікувати кожну надану послугу та прослідкувати взаємний зв'язок із даними спором.
Вказані докази є первинними бухгалтерськими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній справі у загальній сумі 13000грн.
Зазначений розмір витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, суд також враховує значення справи для сторін та звертає увагу на те, що результат вирішення вказаного спору міг вплинути на репутацію позивача як суб'єкта господарювання.
Окрім зазначеного, суд також зауважує, що у даному спорі є два відповідачі, однак тягар по відшкодуванню судових витрат слід покласти на відповідача 1 - Головне управління ДФС у м. Києві, позаяк саме останній прийняв спірне рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, яке в подальшому судом визнано протиправним та скасоване. Тобто, вина у виникненні даних спірних правовідносин лежить лише на відповідачу 1, в той час як відповідач 2 у даному спорі не приймав будь-яких рішень та не вчиняв жодних дій чи бездіяльності, а його обов'язком є лише реєстрація податкових накладних.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «East/WestAllianceLimited» проти України», Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
Підсумовуючи вищевикладене в його сукупності, суд дійшов висновку, що надані суду докази повністю доводять факт понесення підприємством витрат на правову допомогу саме в адміністративній справі №460/3095/18, тому стягнення на користь позивача понесених ним витрат на правову допомогу належить до задоволення.
Керуючись статтями 134, 139, 143, 241-246, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Дорсервіс» за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у м. Києві судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 (тринадцять тисяч) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Комшелюк Т.О.