04 березня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3838/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Головка А.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання - Крутько О.В.,
представників позивача - Тараненко С.О., Тараненко А.С., Манойло М.О.,
представника відповідача - Телятник Р.П.,
відповідача - Хоменко С.В.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Міського комунального підприємства "Зіньківський комунгосп" Зіньківської міської ради до Державної екологічної інспекції Центрального округу, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу Хоменка Сергія Володимировича про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними, -
01 листопада 2018 року позивач Міське комунальне підприємство "Зіньківський комунгосп" Зіньківської міської ради звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної екологічної інспекції Центрального округу про визнання недійсним Акта перевірки № 42/07-04 щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів від 10.09.2018; скасування припису № 14/02.1-23 від 14.09.2018 та претензію № 10/08-17 від 24.09.2018 на суму 63 519 гривень 57 коп.; визнання дій державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу Хоменка С.В. неправомірними, упередженими та необґрунтованими в частині винесення рішення за матеріалами перевірки, а виявлені порушення під час планової перевірки підприємства, такими, що не відповідають дійсності.
В обґрунтування своїх вимог позивач наполягав на безпідставності винесення припису № 14/02.1-23 від 14.09.2018, вказуючи на порушенні державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу Хоменком С.В. принципів здійснення державного нагляду (контролю), а також проігноровані пояснення та документи, що підтверджують правомірність дій підприємства. Стосовно несвоєчасності отримання дозволу на спеціальне водокористування позивач зазначав про відсутність його вини зважаючи на зміни у законодавстві, що призвели до повторного подання пакету документів. В частині порушень, викладених у пунктах 2-3 наголосив на тому, що невраховане джерело викидів (вагончик) знаходиться за межами міського сміттєзвалища, а також зазначав, що факту викиду таким джерелом інспектором не встановлювалось, інструментальних замірів можливих викидів не проводилось. Порушення викладені у пункті 4 акту вважає необгрунтованими, оскільки інспектором не враховано, що будівництво та облаштування передбачено в період 2019-2021 рр. в силу «Комплексної програми поводження з твердими побутовими відходами у Полтавській області на 2017-2021 роки», затвердженої рішенням 17 сесії 7 скликання Полтавської обласної ради 14 липня 2017 року №497. Наголосив про відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку надання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, що унеможливлює виконання пункту 5 акту. В частині пункту 6 не враховано наявність договору про співпрацю позивача з ОСОБА_7, позаяк відсутність сортувальної лінії твердих побутових відходів дійсно підтверджується, однак пов'язана з запланованим придбанням останньої для звалища м. Зіньків лише на 2019 рік відповідно до згаданої комплексної програми. Визначене пунктами 7-8 акту забур'янення взагалі відсутнє, а інспектором фото- та відео зйомка не здійснювалась. Крім того, інспектором не взято до уваги наявність спеціально облаштованого місця для роздільного збирання та тимчасового зберігання відходів макулатури, що виконується у відповідності до укладених договорів про їх перевезення, захоронення та утилізацію.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за даним адміністративним позовом.
22 листопада 2018 року судом отримано відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача наголошував на безпідставності позовних вимог, наголошуючи, що оскарження актів перевірок та претензії не віднесено до юрисдикції адміністративних судів /а.с. 87-88/.
27 листопада 2018 року судом отримано відповідь на відзив, відповідно до якої позивач наголосив на необізнаності відповідача у предметі спору та наголосив, що крім іншого, ним оскаржується припис як розпорядчий документ щодо усунення порушень вимог законодавства /а.с. 95-96/.
В ході підготовчого засідання представником відповідача до матеріалів справи долучено пояснення на відповідь на відзив, якими констатовано встановлені порушення, а також клопотання про закритті провадження у справі /а.с. 98-100/.
26 грудня 2018 року до суду надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просив: скасувати припис № 14/02.1-23 від 14.09.2018; визнання дій державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу Хоменка С.В. неправомірними, упередженими та необґрунтованими в частині винесення рішення за матеріалами перевірки, а виявлені порушення під час планової перевірки підприємства, такими, що не відповідають дійсності /а.с. 104/.
У поясненнях, долучених судом до матеріалів справи 26 грудня 2018 року, представник позивача наголошував на фактичне дублювання представником відповідача встановлених порушень /а.с.176-178/.
02 січня 2019 року відповідачем надано додаткові пояснення по суті встановлених порушень з нормативним обґрунтуванням останніх в частині пунктів 3, 4 та 6 /а.с. 189-190/.
03 січня 2019 року заявою позивач наголосив на недостатності доказів, наданих відповідачем /а.с. 217-218/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 січня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу Хоменка Сергія Володимировича.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні.
Заслухавши пояснення представників учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
На підставі наказу ДЕІ у Полтавській області від 27 серпня 2018 року №44/07-03 "Про проведення планового заходу (перевірки) дотримання вимог природоохоронного законодавства МКП "Зіньківський комунгосп" /а.с.213/ та направлення на перевірку від 27 серпня 2018 року /а.с. 214/, у період з 28 серпня 2018 року по 10 вересня 2018 року посадовими особами ДЕІ у Полтавській області проведено планову перевірку МКП "Зіньківський комунгосп" на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено акт №42/07-04 /а.с.12-21, надалі по тексту - акт перевірки/.
Підстави та порядок проведення перевірки позивачем під сумнів не ставились.
Позивачем на вказаний акт надано заперечення /а.с. 64-67/, з урахуванням яких 14 вересня 2018 року за результатами перевірки відповідачем складено припис № 04/02.1-23 /а.с.22-23/, відповідно до якого зобов'язано МКП "Зіньківський комунгосп" приписано наступне:
1) у 10-денний термін після отримання припису - на підставі даного припису необхідно розробити план оргтехзахолів по усуненню виявлених недоліків, з встановленням термінів та відповідальних виконавців, затвердити його відповідним розпорядженням. Копію розпорядження і плану представити до державної екологічної інспекції Центрального округу;
2) до 25 вересня 2018 року - надати до Держекоінспекції інформацію про часи роботи неврахованого в дозволі №5321310100-66 джерела викидів в годинах за період: з 29.03.2017 по 23.08.2018;
3) до 15 листопада 2018 року - отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на джерела викидів, що не враховані в діючому дозволі на викид №5321310100-66;
4) до 25 листопада 2018 року - здійснювати експлуатацію МВВ відповідно до Правил експлуатації полігонів побутових відходів затверджених наказом Міністерства з питань ЖКГ України від 01.12.2010 № 435 (зареєстровано в Мінюсті України 22.12.2010 № 1307/18602, Рекомендацій з удосконалення експлуатації діючих полігонів та звалиш твердих побутових
відходів затверджені Наказом Міністерства будівництва, архітектури і житлово- комунального господарства України від 10.01.2006 №5, а саме:
- забезпечити суцільну обваловку периметраміського звалища твердих побутових відходів (далі-МВВ);
- обладнати МВВ тимчасовою сітчастою огорожею для затримки легких фракцій відходів на основних напрямках їх розлітання;
- забезпечити вишкою для візуального контролю виду відходів, що завозяться бортовими і самоскидними транспортними засобами;
- здійснювати радіометричний контроль відходів;
- забезпечити смііттєзвалище пожежною водоймою;
- забезпечити освітлення у темний час доби;
- обладнати МBB суцільною огорожею по периметру території сміттєзвалища.
Виконати вимоги "Робочого проекту будівництва полігону твердих побутових відходів для м. Зіньків", направлені на прийняття заходів по забезпеченню охорони навколишнього природного середовища, розробленого ВАТ інститут "Укркомундорпроєкт", вимоги Висновку державної екологічної експертизи від 17.11.2004 №12 04-08/3825 наданим Державним управлінням екології та природних ресурсів в Полтавській області, а саме:
- спорудження водонепроникної основи МBB;
- організація поверхневого водовідводу;
- будівництво під'їзду та технологічних проїздів з твердим покриттям;
- здійснювати засипку шарів побутових відходів ізолюючим шаром ґрунту;
- обладнати локальну мережу спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом підземних вод поблизу МВВ, згідно робочого проекту;
5) в місячний термін після отримання припису - отримати в установленому порядку дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами та надати до Держекоінспекції його копію;
6) починаючи з 10 листопада 2018 року - не здійснювати захоронення неперероблених (необроблених) побутових відходів на міському звалищі твердих побутових відходів;
7) до 10 жовтня 2018 року - ліквідувати бур'яни на території міського звалища твердих побутових відходів та надати до Держекоінспекції підтверджуючі фотоматеріали;
8) постійно, починаючи з 10 жовтня 2018 року - не допускати змішування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія.
Позивач не погоджуючись з вказаним приписом Державної екологічної інспекції у Полтавській області, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку Припису, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року №1264-XII /далі - Закон №1264-XII/.
Згідно зі статтею 34 цього Закону завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.
Відповідно до статті 35 цього ж Закону державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.
Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.
Пунктами "а", "д", "е" та "л" частини першої статті 20-2 Закону №1264-XII встановлено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить: а) організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про екологічну та радіаційну безпеку, про оцінку впливу на довкілля; про використання та охорону земель; про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; про охорону атмосферного повітря; про охорону, захист, використання та відтворення лісів; про охорону, утримання і використання зелених насаджень; про використання, охорону і відтворення рослинного світу; про охорону, раціональне використання та відтворення тваринного світу; щодо дотримання правил створення, поповнення, зберігання, використання та державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій і торгівлі ними; під час ведення мисливського господарства та здійснення полювання; про збереження об'єктів рослинного та тваринного світу, занесених до Червоної та Зеленої книг України, формування, збереження і використання екологічної мережі; про природно-заповідний фонд; про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів; у сфері хімічних джерел струму в частині забезпечення екологічної безпеки виробництва хімічних джерел струму та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму, ведення обліку обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію; щодо дотримання вимог реєстрації в суднових документах операцій із шкідливими речовинами та сумішами; про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов; про біологічну та генетичну безпеку щодо біологічних об'єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі; д) одержання безоплатно в установленому порядку необхідних для виконання покладених на нього завдань інформації, документів і матеріалів від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, фізичних осіб; е) надання обов'язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб'єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням; л) здійснення інших повноважень, визначених законами України та покладених на нього Президентом України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №275 від 19 квітня 2017 року, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Одними із основних завдань Держекоінспекції, визначених пунктом 3 цього Положення, є: реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони земель, надр.
Підпунктом "б" підпункту 2, підпунктами 3, 19 пункту 4 цього ж Положення встановлено, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань: 2б) здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону земель, надр, зокрема щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель; збереження водно-болотних угідь; виконання екологічних вимог під час надання у власність і користування, зокрема в оренду, земельних ділянок; здійснення заходів із запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами; додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні; додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель; ведення будівельних, днопоглиблювальних робіт, видобування піску і гравію, прокладення кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду; установлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також додержання режиму використання їх територій; використання та охорони надр; 3) проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов'язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування); 19) здійснює інші повноваження, визначені законом.
Підпунктами 3, 13 та 14 пункту 6 Положення про Державну екологічну інспекцію України передбачено, що Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право: 3) одержувати безоплатно від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об'єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань; 13) здійснювати збирання, обробку та проводити аналіз інформації щодо дотримання вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції; 14) безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку підприємства, установи та організації під час здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, охорони земель, надр.
Згідно з пунктом 7 вказаного Положення Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Державна екологічна інспекція Центрального округу (Полтавська та Черкаська області) як міжрегіональний територіальний орган Держекоінспекції утворена на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 102 від 21 лютого 2018 року.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", пункту 7 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275, постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року № 995 "Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції" та пунктів 1, 2-1 наказу Міністерства екології та природних ресурсів України № 312 від 11 серпня 2017 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 вересня 2017 року за № 1080/30948, затверджені Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та Положення про державні екологічні інспекції в округах.
Положення про державні екологічні інспекції в округах затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 347 від 04 жовтня 2018 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2018 року за № 1174/32626, а Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу затверджено наказом Державної екологічної інспекції України № 82 від 17 травня 2018 року.
Функції державних екологічних інспекцій в областях, а пізніше і в округах аналогічні за змістом функціям Держекоінспекії.
Так, відповідно до підпункту 2 пункту 2 та пункту 3 розділу ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі до функцій Інспекції, крім іншого, віднесено: 2-2) здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону земель, надр, зокрема щодо: консервації деградованих і малопродуктивних земель; збереження водно-болотних угідь; виконання екологічних вимог під час надання у власність і користування, зокрема в оренду, земельних ділянок; здійснення заходів із запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами; додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні; додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель; ведення будівельних, днопоглиблювальних робіт, видобування піску і гравію, прокладення кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду; установлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також додержання режиму використання їх територій; використання та охорони надр; 3) проведення перевірок (у тому числі документальних) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складання відповідно до законодавства актів за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надання обов'язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснення контролю за їх виконанням, здійснення лабораторних вимірювань (випробувань).
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 та пункту 3 розділу ІІ Положення про державні екологічні інспекції в округах до функцій Інспекції, крім іншого, віднесено здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону земель, надр, зокрема щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель; збереження водно-болотних угідь; виконання екологічних вимог під час надання у власність і користування, зокрема в оренду, земельних ділянок; здійснення заходів із запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами; додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні; додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель; ведення будівельних, днопоглиблювальних робіт, видобування піску і гравію, прокладення кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду; установлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також додержання режиму використання їх територій; використання та охорони надр; 3) проведення перевірок (у тому числі документальних) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складання відповідно до законодавства актів за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надання обов'язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснення контролю за їх виконанням, здійснення лабораторних вимірювань (випробувань).
З такого правового регулювання слідує, що до повноважень відповідача належить здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами незалежно від форми власності і господарювання вимог законодавства про використання та охорону земель, зокрема, щодо виконання екологічних вимог під час надання у власність і користування, зокрема в оренду, земельних ділянок, додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель, а також надання обов'язкових до виконання приписів.
Повноваження відповідача в частині проведення відповідної перевірки під сумнів не ставились.
Водночас, суд вважає вимоги позивача в частині визнання дій державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу Хоменка С.В. неправомірними, упередженими та необґрунтованими в частині винесення рішення за матеріалами перевірки, а виявлені порушення під час планової перевірки підприємства, такими, що не відповідають дійсності, такими, що задоволенню не підлягають з огляду на те, що вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Водночас дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе припис від 14 вересня 2018 року №14/02.1-23, оскільки саме зазначене рішення має вплив на його права та інтереси.
Щодо правомірності пунктів 2 та 3 оскаржуваного припису, які суд має намір оцінювати одночасно з огляду на їх взаємопов'язаність, суд зазначає наступне.
Так, пунктом 2 припису вимагається надати до Держекоінспекції інформацію про часи роботи неврахованого в дозволі №5321310100-66 джерела викидів в годинах за період: з 29.03.2017 по 23.08.2018.
Пунктом 3 вимагається отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на джерела викидів, що не враховані в діючому дозволі на викид №5321310100-66.
Суд зазначає, що у даному випадку відповідач здійснює підміну власних повноважень під час проведення перевірки на повноваження під час винесення припису щодо усунення порушень вимог законодавства, оскільки сама по собі вимога про надання інформації не відповідає суті припису у розумінні частини восьмої статті 7 Закону України "Про основні засади нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", за змістом якої приписом є обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.
Тобто, вимоги щодо надання інформації викладені в пункті 2 припису не можуть вважатися приписами, бо не містять вимог щодо усунення конкретних порушень. Натомість повноваження на збирання необхідної для здійснення перевірки інформації орган Держекоінспекції має реалізовувати саме під час здійснення такого заходу, а не після його завершення. Вказана обставина може лише свідчити про неповноту проведеної перевірки та спробу відповідача усунути виявлені після завершення заходу недоліки.
Крім того, згідно частин 5, 6 статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
За визначенням, наявним у статті 1 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", забруднююча речовина - це речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища
Згідно з частинами 1, 2 статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п'ять років за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" джерелом викиду є об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.
У пункті 1.15.5 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Мінекобезпеки від 10.02.1995 № 7, надано визначення стаціонарному джерелу забруднення атмосфери, яким є підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.
Аналогічне визначення міститься також у пункті 14.1.230 статті 14 Податкового кодексу України.
Таким чином, з аналізу наведених правових норм суд вбачає, що відсутність дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря є порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
При цьому для констатації порушення умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря повинні бути встановлені наступні обставини: підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо здійснюють викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин; такі речовини або їх суміші дійсно є забруднюючими (наявні у Переліку забруднюючих речовин, затверджених КМУ, або наявні докази, що речовини можуть прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища); викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря відбуваються без отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Зі змісту акту перевірки суд вбачає, що перевіряючим зафіксовано, що під час натурного обстеження території в будиночку для охорони та обслуговуючого персоналу міського сміттєзвалища, розташованого перед в'їздом перед шлагбаумом виявлено цегляну піч з металевими конфорками, які використовуються співробітниками МКП «Зіньківський комунгосп» для обігріву приміщення твердим паливом і підігріву води та розігріву страв. Вищеозначене стаціонарне джерело викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відсутнє в дозволі на викиди, не враховане в документах, в якій обгрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та у звіті по інвентаризації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Однак, при цьому, в акті перевірки не вказано і жодним доказом не підтверджено, які саме речовини надходять в атмосферне повітря внаслідок роботи цих об'єктів, чи є такі речовини забруднюючими, в яких обсягах здійснюються викиди забруднюючих речовин та чи справляють такі речовини прямо або опосередковано негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.
Крім того, матеріали перевірки не містять жодних даних, які б дали змогу ідентифікувати обладнання, яке за висновком перевірки, здійснює викиди забруднюючих речовин, а також не підтверджено фактичне його використання.
Таким чином, суд вважає, що пункти 2 та 3 спірного припису не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню як протиправні.
В частині порушень викладених у пункті 4 припису суд наголошує, а представником відповідача визнано, що наданий термін, а саме до 25 листопада 2018 року для переліченого обсягу робіт є недостатнім та таким, що позбавляє суб'єкта господарювання можливості належного виконання поставлених вимог.
Відповідачем додатково зазначено, що такий строк, ніби-то визначений помилково, є опискою. Проте, відомостей про повідомлення МКП «Зіньківський комунгосп» про викладене та/чи визначення іншого, достатнього терміну суду надано не було.
При цьому, визначені вимоги згідно переліку наведеного вище відповідно до пояснень представника позивача поступово виконуються і загалом необхідність їх виконання та дотримання МКП «Зіньківський комунгосп» не оспорюється та здійснюється на підставі "Робочого проекту будівництва полігону твердих побутових відходів для м. Зіньків".
Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав задоволення вимог МКП «Зіньківський комунгосп» та визнання протиправним і скасування також пункту 4 припису від 14 вересня 2018 № 04/02.1-23 в частині визначення строк (терміну) його виконання.
Стосовно пункту 5 вказаного припису позивачеві визначено в місячний термін після отримання припису отримати в установленому порядку дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами та надати до Держекоінспекції його копію.
Згідно з пунктом "с" частини першої статті 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, якщо їхня діяльність призводить до утворення відходів, для яких Пзув перевищує 1000.
В ході судового розгляду представником відповідача не заперечувалось факту відсутності встановленого порядку отримання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.
Крім того, викладений факт відображений та підтверджений в ході адміністративного оскарження позивачем акту перевірки, за результатами якого складено лист від 18 жовтня 2018 року № 900/02.1-17 /а.с. 77-78/. Так, відповідно до змісту останнього відповідачем про необхідність отримання такого дозволу в місячний термін після затвердження Кабінетом Міністрів України порядку отримання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами. Викладене, суперечить вимозі, викладеній у пункті 5 припису від 14 вересня 2018 № 04/02.1-23, а відтак вимоги позивача у цій частині суд визнає обґрунтованими.
Надаючи оцінку пунктам 6 та 8 припису, суд виходив з наступного.
Пунктом 6 припису від 14 вересня 2018 № 04/02.1-23 визначено позивачу починаючи з 10 листопада 2018 року не здійснювати захоронення неперероблених (необроблених) побутових відходів на міському звалищі твердих побутових відходів.
Пунктом 7 припису від 14 вересня 2018 № 04/02.1-23 визначено позивачу постійно, починаючи з 10 жовтня 2018 року - не допускати змішування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія.
Викладені вимоги визначені з посиланням на положення статей 17 та 33 Закону України «Про відходи», якими встановлено наступне.
В силу статті 17 встановлено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані:
а) запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів;
б) забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію;
в) визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров'я людини відповідно до нормативно-правових актів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища;
г) на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку;
д) забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки;
е) брати участь у будівництві об'єктів поводження з відходами;
є) здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обгрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації;
ж) не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки;
з) не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах;
и) здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів;
і) своєчасно в установленому порядку сплачувати екологічний податок, що справляється за розміщення відходів;
ї) надавати місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, уповноваженим органам виконавчої влади у сфері поводження з відходами інформацію про відходи та пов'язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи;
й) призначати відповідальних осіб у сфері поводження з відходами;
к) забезпечувати розробку в установленому порядку та виконання планів організації роботи у сфері поводження з відходами;
л) відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України;
м) забезпечувати професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами;
н) мати ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами і/або дозвіл на транскордонне перевезення небезпечних відходів;
о) мати погоджений із уповноваженими органами виконавчої влади план дій на випадок виникнення надзвичайної ситуації, пов'язаної з поводженням з небезпечними відходами;
п) передбачати при укладанні угод на поставку в Україну товарної продукції утилізацію чи вивезення з України використаних пакувальних матеріалів і тари;
р) здійснювати планування нового будівництва або реконструкції об'єкта поводження з відходами з дотриманням вимог законодавства про містобудування;
с) мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, якщо їхня діяльність призводить до утворення відходів, для яких Пзув перевищує 1000;
т) виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.
Суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких Пзув від 50 до 1000, зобов'язані щороку подавати декларацію про відходи за формою та у порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України.
Суб'єкти господарювання, які в установленому порядку визначені виконавцями послуг на вивезення побутових відходів на певній території, здійснюють їх роздільне збирання.
Суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів на певній території, на якій знаходиться об'єкт утворення відходів.
Положеннями статті 33 визначено, що зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).
На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.
Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов'язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання.
Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для відходів, заявлених на одержання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.
Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія.
Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.
Суд зауважує, що підставами для визначення таких порушень послугували обставини, відображені в акті перевірки, а саме - відсутність сортувальної лінії твердих побутових відходів, а також факт відсутності договору передачі на утилізацію та акту прийому передачі на утилізацію відходів макулатури, що утворюються при діяльності МКП «Зіньківський комунгосп», що призводить до їх змішування з комунальними відходами та їх видалення на сміттєзвалище.
Варто наголосити, що відповідно до пункту 2 статті 43, пункту 4 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту 4.8 розділу 4 Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року», пункту «в» статті 20 Закону України «Про відходи», пункту «б» статті 204 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», з метою формування системи ефективних заходів щодо раціонального та екологічно безпечного поводження з твердими побутовими відходами й відповідно мінімізації їх негативного впливу на навколишнє середовище і здоров'я людей, розглянувши пропозиції обласної державної адміністрації, Пленарним засіданням сімнадцятої сесії сьомого скликання Полтавської обласної ради прийнято рішення від 14 липня 2017 року № 497 «Про затвердження Комплексної програми поводження з твердими побутовими відходами у Полтавській області на 2017-2021 роки».
Останнім визначено, що одним із найбільш важливих елементів Програми є планування й організація роботи сортувальних станцій стаціонарного і мобільного призначення та передбачає придбання сортувальної станції для Зіньківського району у 2019 році.
Інформація про зміст такої програми знаходиться в загальному доступі в мережі Інтернет (http://www.oblrada.pl.ua/ses/7/17/497.pdf)
Оскільки встановлення сортувальної лінії твердих побутових відходів є в значній мірі фінансово затратних і самостійно позивачем не може бути здійснено, суд погоджується з неможливістю виконання вимоги припису, наведеній у пункті 6.
Стосовно відсутності договорів передачі на утилізацію відходів, позивачем долучено до матеріалів справи копії наступних договорів:
- про співпрацю від 22 червня 2018 року, укладеного зі ОСОБА_7 щодо розміщення контейнерів для збору пластика, скла, картону та паперу, в місцях розташування контейнерів для збору твердих побутових відходів /а.с. 41/;
- на надання послуг із збирання з подальшою утилізацією відходів від 19 грудня 2013 року № 1312565-V та від 05 квітня 2018 року, укладених з ТОВ «Еко Нова», разом з відповідними актами прийому-передачі /а.с. 47-52/;
- на надання послуг із збирання з подальшою утилізацією відходів від 19 грудня 2013 року № 1312564-V та від 05 квітня 2018 року, укладених з ТОВ «Імар», разом з відповідними актами прийому-передачі /а.с.53-59/.
Варто окремо наголосити, що порушення, викладене у пункті 8 визначено саме стосовно утилізації відходів макулатури, що утворюються при діяльності МКП «Зіньківський комунгосп», а сам факт наявності та обсягів таких відходів та відсутності їх належності утилізації з підтвердження їх утворення саме під час діяльності МКП «Зіньківський комунгосп» суду надано не було.
В частині пункту 7 припису, яким встановлено до 10 жовтня 2018 року ліквідувати бур'яни на території міського звалища твердих побутових відходів та надати до Держекоінспекції підтверджуючі фотоматеріали, суд наголошує, що долученими фотоматеріалами підтверджено достатні заходи з ліквідації забур'янення, вчинені позивачем /а.с. 206-209/, а представником відповідача в ході судового розгляду не було надано доказів як встановленого під час перевірки забур'янення з відповідною фото- чи відеофіксацією.
З урахуванням наведеного вище, суд констатує, що висновок відповідача про порушення МКП «Зіньківський комунгосп», викладені у пунктах 2, 3, 5, 6, 7, 8, а в частині пункту 4 стосовно встановленого строку (терміну) виконання здійснено при помилковому розумінні фактичних обставин справи та норм чинного законодавства.
А відтак, спірний припис не відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим його у зазначених пунктах належить з огляду на положення частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визнати протиправним і скасувати, а позовні вимоги в цій частині - задовольнити.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов Міського комунального підприємства "Зіньківський комунгосп" Зіньківської міської ради (вул. Дзержинського, 117, м. Зіньків, Полтавська область,38100, ідентифікаційний код 38067130) до Державної екологічної інспекції Центрального округу (вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 42149108), державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу Хоменка Сергія Володимировича (вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції Центрального округу від 14 вересня 2018 року № 04/02.1-23 в частині пунктів 2, 3, 5, 6, 7, 8, та в частині пункту 4 стосовно встановленого строку (терміну) виконання.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції Центрального округу (вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 42149108) на користь Міського комунального підприємства "Зіньківський комунгосп" Зіньківської міської ради ( вул. Дзержинського, 117, м. Зіньків, Полтавська область, 38100, ідентифікаційний код 38067130) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 881 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 11 березня 2019 року.
Суддя А.Б. Головко