01 березня 2019 року м. Одеса Справа № 420/312/19
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А.,
за участю: секретаря Ягенської К.О., представників позивача Аврамова В.П., відповідача Кирилова І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІКО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНИЙ ЗАВОД-МЕДАПАРАТ" (67700, Одеська область, м. Білгород - Дністровський, вул.. Маяковського, 59) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул.. Семінарська, 5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 23.10.2018 року №0045741405 та №0045731405, -
Позовні вимоги мотивовані тим, що у період з 29.09.2018 по 04.10.2018 р. Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Одеській області (надалі - ГУ ДФС в Одеській області, контролюючий орган) було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІКО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНИЙ ЗАВОД-МЕДАПАРАТ» (надалі - ТОВ «МІЗ-МА») з питань правильності висновків акта документальної планової перевірки від 16.08.2018 №1729/15-32-14-05/31411528, а саме щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість, що стали предметом оскарження акта планової перевірки, за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 року. 11.10.2018 року за результатами зазначеної перевірки ГУ ДФС в Одеській області складено Акт №2187/15-32-14-05/31411528 від 11.10.2018 р. (надалі - Акт перевірки). 23.10.2018 р. на підставі вказаного Акту №2187/15-32-14-05/31411528 ГУ ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0045741405 та №0045731405
Відповідно до податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0045741405 від 23.10.2018 року збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 171971 грн., з яких 137577 грн. - сума нарахованого податкового зобов'язання, 34394 грн. - штрафні санкції. Відповідно до податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0045731405 від 23.10.2018 року збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15836 грн., з яких 12669 грн. - сума нарахованого податкового зобов'язання, 3167 грн. - штрафні санкції. Рішенням ДФС від 28.12.2018 р. №42064/6/99-99-11-01-02-25 про результати розгляду скарги (отримано позивачем 11.01.2019 р.) залишено без змін ППР ГУ ДФС в Одеській області від 23.10.2018 року №0045741405, №0045731405, а скаргу - без задоволення. TOB «МІЗ-МА» не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями форми «Р» №0045741405, №0045731405 від 23.10.2018 р., вважає висновки контролюючого органу помилковими, та такими, що виникли в результаті неналежного аналізу та застосування податкового законодавства України, а тому звернулось з позовом до суду.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, та надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим що, ГУ ДФС в Одеській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB "МІЗ-МА", з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 16.08.2018 №1729/15-32-14-05/31411528. Проте, не погодившись з висновками акту перевірки ТОВ "МІЗ-МА" надало до ГУ ДФС в Одеській області заперечення, за результатом розгляду якого ГУ ДФС в Одеській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «МІЗ-МА» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість, що стали предметом оскарження за період з 01.01.2015 по 31,12.2017 року, за результатами якої складено акт від 11.10.2018 №2187/15-32-14-05/31411528. Перевіркою встановлено порушення скаржником вимог пп. 134.1.1. п. 134.1. ст.134, п.200.1.3 ст.200.1 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), в результаті чого було занижено податок на прибуток на 137577 грн. та податок на додану вартість на 12669 грн. На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення - рішення від 23.10.2018 №0045741405 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 137577 грн. за основним платежем та на 34394,25 грн. за штрафними санкціями, №0045731405 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 12669 грн. за основним платежем та на 3167 грн., за штрафними санкціями.
Ухвалою суду від 23.01.2019 року відкрито провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявності підстав для його задоволення.
Судом встановлено, що у період з 29.09.2018 по 04.10.2018 р. ГУ ДФС в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МІЗ-МА» з питань правильності висновків акта документальної планової перевірки від 16.08.2018 №1729/15-32-14-05/31411528, а саме щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість.
11.10.2018 року за результатами перевірки ГУ ДФС в Одеській області складено Акт №2187/15-32-14-05/31411528 від 11.10.2018 р. (а.с. 23-38).
23.10.2018 р. на підставі вказаного Акту №2187/15-32-14-05/31411528 ГУ ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0045741405 та №0045731405
Відповідно до податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0045741405 від 23.10.2018 року збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 171971 грн., з яких 137577 грн. - сума нарахованого податкового зобов'язання, 34394 грн. - штрафні санкції (а.с. 19).
Відповідно до податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0045731405 від 23.10.2018 року збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15836 грн., з яких 12669 грн. - сума нарахованого податкового зобов'язання, 3167 грн. - штрафні санкції (а.с. 21).
Рішенням ДФС від 28.12.2018 р. №42064/6/99-99-11-01-02-25 про результати розгляду скарги залишено без змін ППР ГУ ДФС в Одеській області від 23.10.2018 року №0045741405, №0045731405, а скаргу - без задоволення (а.с. 13-17).
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Щодо позовних вимог визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення «Р» №0045741405 від 23.10.2018 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 171971 грн., з яких 137577 грн. - сума нарахованого податкового зобов'язання, 34394 грн. - штрафні санкції, суд вважає, що вони підлягають задоволенню з огляду на наступне.
В п. 3.1.1. розділу 3 Акту перевірки контролюючий орган зазначає. що згідно даних рядку 2000 Форми 2 Фінансового звіту «чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за даними звіту про фінансові результати за 2017 рік цей показник складає 22125000 грн.
Згідно даних рядка 01 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2017 рік Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку складає 22745395 грн. (а.с. 48).
За даними бухгалтерського обліку підприємства за 2017 рік оборот по Kт рах. 79 «фінансовий результат» складає 23551047,3 грн., Дт рах. 79«фінансовий результат» грн. по Кт рах. 704 «вирахування з доходу» складає 41333,3. Тобто, сума доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) визначена за правилами бухгалтерського обліку складає 23509713 грн.
Через що перевіряючи доходять висновку про наявність порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України так як до складу рядку 01 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2017 рік «Дохід від будь-якої діяльності» не включено доходи, підтверджені даними бухгалтерського обліку, на суму 764318 грн., в т.ч. 2017 року - 764318 грн.
Підприємством до перевірки надано копія регістру бухгалтерського обліку «обороти рахунку 791 за 2017 рік».
Проте суд не погоджується з даними висновками, з огляду на наступне.
З 01.01.2015 року відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ зі змінами і доповненнями (далі - ПКУ) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ ПКУ.
Відповідно до п. 44.2 ст. 42 ПКУ для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Пунктом 2 ст. З Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст. 4 Закону №996 бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципах відповідності доходів і витрат та превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).
Так, наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. №291 затверджено Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 р. за №893/4186 (надалі - Інструкція про застосування Плану рахунків) абз. 1 розділу 1 якої встановлено, що ця Інструкція встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) незалежно від форм власності, організаційно- правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі - підприємства).
Тобто, виключно Інструкцією про застосування Плану рахунків встановлюється порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для підприємств будь-яких організаційно-правових форм та форм власності.
Класом 7 «Доходи і результати діяльності» Інструкції про застосування Плану рахунків визначено, що рахунок 79 "Фінансові результати" призначено для обліку й узагальнення інформації про фінансові результати діяльності підприємства.
За кредитом рахунку 79 "Фінансові результати" відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, за дебетом - суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, також належна сума нарахованого податку на прибуток.
Сальдо рахунку при його закритті списується на рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)".
На субрахунку 791 "Результат операційної діяльності" визначається прибуток (збиток) від операційної діяльності підприємства. За кредитом субрахунку відображається в порядку закриття рахунків сума доходів від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг та від іншої операційної діяльності (рахунки 70 "Доходи від реалізації", 71 "Іншій операційний дохід"), за дебетом - сума в порядку закриття рахунків обліку собівартості реалізованої готової продукції, товарів, робіт і послуг; адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат (90 "Собівартість реалізації", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності").
З наведеного вбачається, що згідно до Інструкції про застосування Плану рахунків при закритті рахунку 791 його сальдо списується на непокриті збитки.
З регістру бухгалтерського обліку «обороти рахунку 791 за 2017 рік» TOB «МІЗ-МА» вбачається, що закриття фінансових результатів проходило щомісяця (чинне законодавство не встановлює терміну періодичності закриття рахунок обліків фінансового результату і списання сальдо відповідних субрахунків, бухгалтеру можливо це робити щомісяця, раз в квартал, раз на рік перед складанням річного Балансу (п. 137.5 ПКУ "...попередній річний звітний (податковий) період, не перевищує 20 мільйонів гривень»).
В кінці звітного періоду (місяця) в результаті зіставлення дебетових і кредитових оборотів за субрахунками рахунку 791 в обліку Товариства рахується або дебетове, або кредитове сальдо. При цьому, сальдо по кредиту цих субрахунків вказує на те, що Товариство в звітному періоді отримало прибуток від діяльності (Дт 791- Кт 441 «Прибуток нерозподілений»). Однак, дебетове сальдо свідчить про збитковість за звітний період (місяць) (Дт 442 - Кт 791 «Непокриті збитки»).
З регістру бухгалтерського обліку «обороти рахунку 791 за 2017 рік» вбачається, що протягом 2017 р. ТОВ «МІЗ-МА» мало непокриті збитки на суму 923781,86 грн., що відображено на рахунку №442, однак відповідна сума не врахована контролюючим органом при визначенні прибутку (збитку) від операційної діяльності Товариства за 2017 рік (а.с. 47).
Таким чином, висновок контролюючого органу щодо розбіжності в сумі 764318 грн. спростовується регістром бухгалтерського обліку «обороти рахунку 791 за 2017 рік», що підтверджує реальність відображеного фінансового результату ТОВ «МІЗ-МА» в податковій декларації за 2017 рік.
Щодо позовних вимог визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення «Р» №0045731405 від 23.10.2018 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15836 грн., з яких 12669 грн. - сума нарахованого податкового зобов'язання, 3167 грн. - штрафні санкції, суд вважає, що вони підлягають задоволенню з огляду на наступне.
В п. 3.1.2.3 розділу 3 Акта перевірки контролюючим органом встановлено, що ТОВ «МІЗ- МА» при подачі уточнюючої декларації з податку на додану вартість податкової декларації з ПДВ за квітень 2015 року неправомірно скористався правом на збільшення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначеному пунктом 200-1.3 статті 200-1 розділу V Податкового кодексу України, і тим самим завищив графу 7 таблиці і додатка 2 (Д2) у розмірі - 89722 грн., що в подальшому вплинуло на завищення р. 24 на 70220 грн., та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню (р.25) у розмірі 89722 грн..
Суд не погоджується з вказаним висновком, та зазначає наступне.
Згідно даних Електронного кабінету платника податків ДФС України із посиленими цифровими ключами за ТОВ «МІЗ-МА» у розділі «Сальдо розрахунків з бюджетом» за 2015 рік з податку на додану вартість з кодом платежу (30 14010100) встановлено наявність суми 89722 грн. (а.с. 53).
Тобто, включення до звітної декларації з ПДВ за травень 2015 р. (від 19.06.2015 реєстр. 1252530116) з відображенням у рядку даної суми, з урахуванням реєстрації уточнюючої декларації з податку на додану вартість (звітна квітень 2015 р.) від 28.05.2015 №9109252972 повністю обґрунтована.
Крім того, суд зазначає, що з 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, яким запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість.
Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» (далі - Порядок №569)
Згідно з пунктом 1 Порядку №569 система електронного адміністрування податку запроваджується поетапно: на перехідний період (до 1 липня 2015 року або іншої дати, визначеної окремим рішенням Верховної Ради України про скорочення такого періоду) - у тестовому режимі; із зазначеної дати - на постійній основі.
Відповідно до пункту 35 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, період з 1 лютого 2015 року до 1 липня 2015 року є перехідним періодом, протягом якого реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється без обмеження сумою податку, обчисленою за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
Облік ПДВ в цій новій системі згідно з намірами законодавців мав починатися з « 0», а накопичені до 01.02.2015 р. залишки від'ємного значення ПДВ повинні враховуватись в особливому порядку, для чого Мінфіном й було затверджено нову форму декларації з ПДВ, в якій для сум залишків від'ємного значення, непогашених станом на 01.02.2015 р. було передбачено окремий розділ IV, в Податковому кодексі запроваджена окрема норма стосовно цього питання, а саме пунктом 33 підрозділу 2 розділу XX ПКУ: «За вибором платника податку, який він відображає у заяві, що додається у складі податкової декларації з ПДВ, непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, від'ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року».
У зв'язку чим підприємство за власним вибором в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів обґрунтовано відобразило в податковій декларації з ПДВ за травень 2015 року непогашені залишки сум податку на додану вартість в розмірі 89722 грн.
Суд вважає необґрунтованими доводи контролюючого органу про те, що реєстраційна сума в системі електронного адміністрування може бути збільшена на суму від'ємного значення, що задекларована позивачем в податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року, та не підлягає перерахунку у зв'язку з подальшим уточненням показників такої звітності шляхом подання відповідних уточнюючих розрахунків, з огляду на наступне.
За змістом підпункту 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України визначальним фактором для автоматичного збільшення реєстраційної суми у системі електронного адміністрування податку на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, є зазначення такої суми саме в податковій звітності з ПДВ платника податку.
В свою чергу, до податкової звітності з податку на додану вартість згідно пункту 8 розділу 1 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів У країни 23 вересня 2014 року №966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 13), належать:
податкова декларація з податку на додану вартість з додатками;
уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками;
розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.
Таким чином, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за звітний період (квітень 2015 р.), поданий TOB «МІЗ-МА» до контролюючого органу, є однією з форм податкової звітності з ПДВ, а отже сформовані у ньому показники мали бути враховані контролюючим органом при визначенні суми, на яку Товариство має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування по податкових накладних в ЄРПН.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм податкового законодавства наведена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суді в постановах від 11.10.2018 р. у справі №808/1915/17 та від 03.04.2018 р. у справі №813/4006/16.
Відповідно до вимог ч.5 ст. 242 КАС України, чітко передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст. 2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що відповідач не довів суду правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.9, 139, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІКО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНИЙ ЗАВОД-МЕДАПАРАТ"до Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 23.10.2018 року №0045741405 та №0045731405.
Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код 39398646 м.Одеса вул..Семінарська 5) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДІКО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНИЙ ЗАВОД-МЕДАПАРАТ" (67700, Одеська область, м. Білгород - Дністровський, вул.. Маяковського, 59) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2817,11 грн. сплаченого за платіжним дорученням №795 від 18.01.2019р.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст..255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень п.15-5 Перехідних положень КАС України.
Повний текст рішення виготовлений 11.03.2019 року.
Суддя Іванов Е.А.
.