ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову в забезпеченні адміністративного позову
11 березня 2019 року м. Київ № 640/2023/19
Суддя Окружного адміністративного суду м. Києва Шевченко Н.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_2, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Київської міської ради, треті особи: Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_2, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Разом із позовною заявою від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить заборонити Київській міській раді до набрання законної сили рішення у даній справі вчиняти будь-які дії спрямовані на передання у власність будь-яким третім особам, окрім ОСОБА_1 земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. (ч. 1 ст. 154 КАС України)
Варто зазначити, що забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Слід зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Суд звертає увагу на те, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Таким чином, перевіривши зазначені в заяві про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та про відсутність підстав для її задоволення, оскільки вимога заборонити Київській міській раді до набрання законної сили рішення у даній справі вчиняти будь-які дії спрямовані на передання у власність будь-яким третім особам, окрім ОСОБА_1 земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, до прийняття остаточного рішення судом у справі, є передчасною, та без розгляду справи по суті з встановленням усіх фактичних обставин справи та дослідженням доказів, що мають значення для вирішення даної справи, неможливо в даному випадку забезпечити позов.
Суд звертає увагу на те, що заявником належним чином не обгрунтовано дану заяву про забезпечення позову, а посилання у позовній заяві на побоювання, що до розгляду справи по суті земельну ділянку відповідач може передати іншим особам, не може бути підставою для забезпечення позову без надання належних та достатніх доказів на підтвердження викладених обставин.
З огляду на вищевикладене, підстави для задоволення заяви про забезпечення позову в даному випадку відсутні.
Керуючись статтями 150 - 154, 241, 243, 256, 293 - 297 КАС України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені статтями 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Н.М. Шевченко