12 березня 2019 року справа №0540/8601/18-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача: Казначеєва Е.Г., суддів: Компанієць І.Д., Гаврищук Т.Г., секретаря судового засідання Кобець О.А., за участю позивача ОСОБА_2, представника відповідача Кравченко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 р. у справі № 0540/8601/18-а (головуючий І інстанції Давиденко Т.В.) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-
ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Донецькій області), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 15.05.2018 року № 0005111304 про сплату штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) з податку на доходи фізичних осіб в сумі 170 грн., від 15.08.2018 року № 0005121304 про сплату грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 16320 грн. 80 коп. та від 15.05.2018 року № 0005091304 про сплату грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 216850 грн.08 коп.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року відмовлено у задоволені позовних вимог.
Позивач, не погодившись з таким рішенням, звернулась до суд з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що висновки відповідача про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб та військового збору від отриманого доходу у вигляді додаткового блага за 2015 рік є безпідставними, оскільки згідно пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України не вважається додатковим благом платника податку не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу суму різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року.
Позивач в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_4, місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 24-25).
11.04.2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складений акт № 379/05-99-13-04/2420813141 (а.с. 16-23).
Під час перевірки податковим органом встановлені порушення вимог чинного законодавства, зокрема:
- пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, пп. "а" п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, в період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року не вівся облік доходів і витрат у книзі обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;
- пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. "в" п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України щодо неподання до ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області податкової декларації про майновий стан і доходи за результатами звітного (податкового) 2015 року;
- п. 36.1 ст. 36, п. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року на суму 173480 грн. 06 коп.
- пп.1.2, 1.4, 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з військового збору за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року на суму 13056 грн. 67 коп. (а.с. 16-23)
На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийняті податкові повідомлення - рішення: від 15.05.2018 року № 0005111304 про сплату штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) з податку на доходи фізичних осіб в сумі 170 грн.; від 15.08.2018 року № 0005121304 про сплату грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 16320 грн. 80 коп.; від 15.05.2018 року № 0005091304 про сплату грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 216850 грн.08 коп. (а.с. 13-15)
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 19.10.2006 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 468 і/2006, згідно якого кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (а.с.27-29).
10.11.2015 між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладений договір про внесення змін №4 до договору кредиту від 19.10.2006 року № 468і/2006, згідно якого станом на дату укладання цього договору заборгованість за договором кредиту складає 43777,56 доларів США та заборгованість по процентам за користування кредитом складає 9502,24 доларів США, сторони домовились, що погашення заборгованості за договором кредиту в сумі 15000 доларів США здійснюється позичальником не пізніше 10.11.2015 року (а.с. 32).
Крім того, у договорі від 10.11.2015 року № 4 зазначено, що залишкова заборгованість позичальника перед кредитором за договором кредиту в сумі 38279,80 доларів США підлягає анулюванню (прощенню).
Відповідно до заяви ПАТ "Укрсоцбанк" на купівлю іноземної валюти для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності № 1 від 10.11.2015 та квитанції ПАТ "Укрсоцбанк" від 10.11.2015, позивач придбала на суму 348000 грн. іноземну валюту у сумі 15000 доларів США за курсом 23,20 грн. для погашення кредитної заборгованості у валюті (договір кредиту від 19.10.2016). Тобто, внесла на рахунок Банку грошову суму (а.с.40, 42).
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що анульований борг позивача є доходом останнього, який підлягав включенню платником податку до його річного оподатковуваного доходу, як отримане додаткове благо відповідно до абзацу "д" підпункту 164.2.17. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Проблемою цього спору є наявність або відсутність підстав для збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у зв'язку з отриманням додаткового блага у вигляді прощеної (анульованої) у 2015 році суми основного боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті.
Згідно з підпунктами 163.1.1, 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до абзаців другого, третього пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
З визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.54, 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
За положенням абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Отже, положення вказаної норми визначають сукупність умов, за наявності яких до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються основна сума боргу платника податку, прощеного (анульованого) кредитором.
Відповідно до пп.165.1.55 п.165.1 ст. 165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Отже, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід.
Таким чином, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Відповідно до п.120.1 ст.120 ПК України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
З 7 травня 2015 року у зв'язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнений пунктом 8 на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань". Метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України «Про реструктуризацію кредитних зобов'язань з іноземної валюти в гривню», згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.
Пунктом 8 пр.1 р.XX Перехідних положень ПК України встановлено, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Суд зазначає, що положення пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України є спеціальними по відношенню до вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Їх застосування виключає наявність податкового правопорушення, передбаченого абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.
Отже, однією з таких преференцій, встановлених у пункті 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, є невіднесення до додаткового блага платника податку і не включення до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу суми, прощеної (анульованої) кредитором курсової різниці.
Курсова різниця обчислюється, серед іншого, як різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Отже, пункт 8 підрозділ 1 розділу XX Податкового кодексу України стосується регулювання правовідносин, які складаються щодо прощення (анулювання) кредитором суми боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті відносно якого відбулась зміна валюти зобов'язання з іноземної у гривню.
За змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Матеріали справи свідчать, що на дату анулювання (прощення) основна заборгованість по кредиту становила 43777,56 доларів США та заборгованість по процентам за користування кредитом на суму 9502,24 долари США.
Позивачем відповідно до договору про внесення змін №4 до договору кредиту від 19.10.2006 року № 468і/2006, погашена сума заборгованості у валюті визначеної за договором кредиту на суму 15000 доларів США, банком анульовано (прощено) основну заборгованість по кредиту у сумі 38279,80 доларів США.
Позивачем була здійснена сплата вищезазначеної заборгованості за кредитним договором, а саме, сплачена за договором про внесення змін № 4 до договору кредиту від 19.10.2006 року № 468і/2006, сума у розмірі 15000 доларів США за вказаним договором зарахована в погашення заборгованості по процентам за користування кредитом на суму 9502,24 доларів США та решта в сумі 5497,76 доларів США в погашення заборгованості за договором кредиту.
Отже, анульована (прощена) кредитором сума боргу у розмірі 38279,80 доларів США є основною сумою заборгованості за кредитом (тілом кредиту), а тому правильним є висновок відповідача та суду, що вказана сума у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є додатковим благом платника податку (позивача) та підлягає включенню до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2015 рік.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять будь - яких доказів зміни умов кредитного договору від 19.10.2006 року № 468і/2006 щодо валюти зобов'язання, а відтак пункт 8 підрозділ 1 розділу XX Податкового кодексу України не може бути застосовано до спірних правовідносин.
При цьому, як встановлено в ході розгляду справи, кредитором було повідомлено позивача про прощення (анулювання) боргу шляхом підписання відповідної угоди про припинення зобов'язань (договору про внесення змін № 4 до договору кредиту від 19.10.2006 року № 468і/2006), тобто дотримано умови, з якими положення підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України пов'язують обов'язок платника податків відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу.
Оскільки підтверджено обставини отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага, вірним є й висновок суду щодо правомірності визначення позивачу грошового зобов'язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту) та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволені адміністративного позову.
Доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та є тотожними наведеним в позові поясненням, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.
Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін
Керуючись статями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 р. у справі № 0540/8601/18-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 р. у справі № 0540/8601/18-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати проголошення.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 12 березня 2019 року.
Суддя-доповідач: Е.Г.Казначеєв
Судді: Т.Г. Гаврищук
І.Д. Компанієць