12 березня 2019 року справа №360/3809/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:судді-доповідача Шишова О.О., суддів Гаврищук Т. Г. ,Сіваченка І.В. , розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 р. у справі № 360/3809/18 (головуючий І інстанції С.М. Чиркін), яке складене в повному обсязі 09 січня 2019 року в м.Сєвєродонецьку Луганської області, за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 (далі-позивач, апелянт) звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (далі-відповідач) у якому просила суд визнати протиправним рішення відповідача від 01.08.2018 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу та зобов'язати відповідача врахувати до загального стажу позивача періоди роботи з 26.07.1977 по 26.02.1981 на Ворошиловградській ордена «Знак Почета» трикотажній фабриці імені 25 з'їзду КПРС, з 01.06.1984 по 31.07.1992 на Ворошиловградському заводі лужних акумуляторів для обчислення загального стажу й призначення пенсії за віком.
Позивач не погоджується з рішенням відповідача від 01.08.2018 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю на день звернення необхідного стажу за віком.
Суд першої інстанції в задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі.
Суд дійшов висновку, що ПАТ «Луганська фірма «Лутри» та ВАТ «НВФ «Луганські акумулятори» на час видання спірних довідок знаходилися на території, яка не підконтрольна українській владі, суд дійшов висновку, що довідки від 16.12.2014 № 102 та від 02.03.2015 № 119, є недійсними та не створюють жодних правових наслідків. Також, суд першої інстанції зазначив, що позивачем до територіального органу Пенсійного фонду України було надано дублікат трудової книжки Позивача серія АС № 753583, яка видана 01.09.2015. Вважав, що відповідач правомірно в порядку та у спосіб визначений діючим законодавством відмовив позивачу в призначенні пенсії.
З рішенням суду першої інстанції не погодився позивачка, звернулася з апеляційною скаргою, у якій зазначила, що суд першої інстанції безпідставно не зробив висновок про включення до стажу період роботи з 26.07.1977 по 26.02.1981 на Ворошиловградській ордена «Знак Почета» трикотажній фабриці імені 25 з'їзду КПРС, з 01.06.1984 по 31.07.1992 на Ворошиловградському заводі лужних акумуляторів
Крім того зазначила, що відповідно до порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, позивачем до заяви про призначення пенсії за віком було надано всі необхідні документ.
Просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Усі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.
Позивач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 24.07.2018 звернувся до Відповідача із заявою про призначення пенсії з (а.с. 56), до якої було додано довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, довідки від 16.12.2014 № 102 та від 02.03.2015 № 119, паспорт, свідоцтво про шлюб, трудова книжка АС № 753583 (а.с. 57).
Рішенням від 01.08.2018 № 6446/03-21 (а.с. 59-60) відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії згідно п. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - рішення № 6446).
Як підстави відмови зазначено, що зарахувати до загального стажу періоди роботи з 26.07.1977 по 26.02.1981 та з 01.06.1984 по 31.07.1992 згідно з інформацією, яка зазначена у довідках від 16.12.2014 № 102 та від 02.03.2015 № 119, не має можливості з огляду на те, що будь-які довідки, які видані з територій, які непідконтрольні українській владі, є недійсними і не створюють правових наслідків.
Спірним по справі є правомірність рішення пенсійного органу щодо відмови у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу для призначення пенсії.
Стаття 46 Конституції України проголошує, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій (далі - Закон № 1788).
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положенням частини першої статті 9 Закону № 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Стаття 4 Закону № 1058 зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Частинами першою, другою та четвертою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.
Як слідує з вищеописаних матеріалів справи, позивач на час звернення (24.07.2018) до відповідача досяг 58 років 6 місяців.
Згідно ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 5.1 Інструкції № 58 передбачено, що дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження» і «Відомості про заохочення» при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).
У пункті 5.3 Інструкції № 58 передбачено, що загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника. Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані. У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті.
Позивачем до територіального органу Пенсійного фонду України було надано дублікат трудової книжки Позивача серія АС № 753583, яка видана 01.09.2015, записи до якої внесено з урахуванням довідок, які видані підприємствами, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території.
При цьому, до позовної заяв позивачем додано копію трудової книжки серія БТІ № 1782237, яка видана 26.07.1977, в якій міститься інформація про періоди роботи позивача з 26.07.1977 по 26.02.1981 на Ворошиловградській ордена «Знак Почета» трикотажній фабриці імені 25 з'їзду КПРС та з 01.06.1984 по 31.07.1992 на Ворошиловградському заводі лужних акумуляторів.
З інформації, зазначеної у дублікаті трудової книжки Позивача серія АС № 753583, яка видана 01.09.2015, убачається, що Позивач 26.07.1977 прийнята в швейно-закрійний цех № 4 швачкою-мотористкою 3 розгляду до Ворошиловградської ордену «Занк Почета» трикотажної фабрики імені 25 з'їзду КПРС та 26.02.1981 звільнена за власним бажанням (а.с. 14, 14 зв.).
Вказаний запис до дублікату трудової книжки здійнений на підставі довідки ПАТ "Луганська фірма "Лутри" (м. Луганськ) від 16.12.2014 № 102 (а.с.17).
Зі змісту інформації, яка вказана зазначеної у дублікаті трудової книжки Позивача серія АС № 753583, яка видана 01.09.2015, вбачається, що Позивач 01.06.1984 прийнята в цех № 25 автоматчиком 2 розряду та 31.07.1992 звільнена за власним бажанням (а.с. 14 зв.).
Вказаний запис до дублікату трудової книжки здійснений на підставі довідки ВАТ «НВФ «Луганські акумулятори» (м. Луганськ) від 02.03.2015 № 119 (а.с. 19).
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «Луганська фірма «Лутрі» є правонаступником Ворошиловградської трикотажної фабрики, Луганські акумулятори ТОВ «Торговий дім» є право-наступником Ворошиловградського заводу лужних акумуляторів. Підприємства не перебувають у стані припинення та продовжують свою діяльність. У зв'язку з тим, що підприємства розташовані у м. Луганську на тимчасово непідконтрольній українській владі території, надати більш детальну інформацію стосовно місцезнаходження документів з особового складу вищезазначених органів не є можливим.
Згідно "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.
При цьому даний порядок підтвердження трудового стажу є обов'язковим в разі відсутності в трудовій книжці відомостей про роботу, але в трудовій книжці позивача є необхідні записи за спірний період, які завірені печаткою підприємства та підтверджені довідками. Даний порядок не вимагає будь-який інших підтверджень.
Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. N 637 надання уточнюючих довідок передбачено лише у випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу.
Довідкою ПАТ «Луганська фірма «Лутри» (м. Луганськ) від 16.12.2014 № 102 (а.с.17), підтверджений факт роботи позивача з 26.07.1977 у швейно-закрійному цеху № 4 швачкою-мотористкою 3 розгляду до Ворошиловградської ордену «Занк Почета» трикотажної фабрики імені 25 з'їзду КПРС та 26.02.1981 звільнена за власним бажанням,
Довідкою ВАТ «НВФ «Луганські акумулятори» (м. Луганськ) від 02.03.2015 № 119 (а.с. 19), якою підтверджено факт роботи позивача з 01.06.1984 прийнята в цех № 25 автоматчиком 2 розряду та 31.07.1992 звільнена за власним бажанням.
Дублікат трудової книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у вищевказані періоди на вищезазначених підприємствах.
Колегія суддів зазначає, що наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вищевказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день в шахті. Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають.
Головним документом, який підтверджує стаж та характер роботи є трудова книжка, з якої можливо встановити, що позивач має необхідний стаж. Таким чином Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області не довело правомірність прийняття свого рішення щодо відмови у призначенні пільгової пенсії за віком позивачу, у зв'язку з чим, та з огляду на сталу практику розгляду аналогічних справ іншими судами України, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та необхідністю задоволення позов.
Стосовно твердження апелянта, що для підтвердження стажу роботи позивачем було надано довідки підприємствами, які знаходиться в населеному пункті, на території якого органи державної влади не здійснюють свої повноваження, які не можуть бути враховані для перерахунку пенсії, оскільки ці довідки згідно чинного законодавства України не є дійсними, та з приводу висновку суду першої інстанції, що ПАТ «Луганська фірма «Лутри» та ВАТ «НВФ «Луганські акумулятори» на час видання спірних довідок знаходилися на території, яка не підконтрольна українській владі, суд дійшов висновку, що довідки від 16.12.2014 № 102 та від 02.03.2015 № 119, є недійсними та не створюють жодних правових наслідків, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 4.2 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління ПФУ від 25.11.2005р. №22-1, визначено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Листом ПФУ від 29.12.2011р. №30021/02-20 «Щодо підтвердження заробітної плати для обчислення пенсії первинними документами» роз'яснено, що підтвердження даних про довідки про заробітну плату встановлюється за результатами перевірки підстав її видачі, проведеній спеціалістами органів Пенсійного фонду України на підприємствах, в установах, організаціях
Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України».
Статтею 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 05/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у який у розділі Донецька область у п.1 Міста обласного значення у п.п.1) включено м. Луганськ.
Розпорядженням КМУ №1085-р від 07.11.2014 затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до якого включено у т.ч. місто Луганськ.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів». Так, у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &45) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах Кіпр проти Туреччини» ( Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» ( Cyprus v. Turkey 10.05.2001&92).
Спираючись на сформульований у вищезазначеній справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) зауважив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]".
Україною, відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII та постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" від 17.03.2015 № 254-VIII, територію Автономної Республіки Крим та окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, визнано тимчасово окупованими територіям.
Згідно з частиною 2 та частиною 3 статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Таким чином, колегія суддів вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки довідки № 23 від 17.10.2016, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що надані позивачкою копії документів та довідки надані не органами діяльність яких вважається незаконною.
Таким чином колегія суддів приймає вищевказану довідку ПАТ «Луганська фірма «Лутри» (м. Луганськ) від 16.12.2014 № 102 (а.с.17), якою підтверджено факт роботи позивачки з 26.07.1977 в швейно-закрійному цеху № 4 швачкою-мотористкою 3 розгляду до Ворошиловградської ордену «Занк Почета» трикотажної фабрики імені 25 з'їзду КПРС, 26.02.1981 звільнена за власним бажанням, а також довідку ВАТ «НВФ «Луганські акумулятори» (м. Луганськ) від 02.03.2015 № 119 (а.с. 19), якою підтверджений факт роботи позивача з 01.06.1984 у цеху № 25 автоматчиком 2 розряду, 31.07.1992 звільнена за власним бажанням.
Таким чином колегія суддів вважає, що позивач підтвердив свій трудовий стаж за спірний період.
Згідно із ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову
Пунктом 4 частини 1 статті 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Повний текст постанови складений 12 березня 2019 року.
Керуючись статями 309, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 р. у справі № 360/3809/18- задовольнити.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 р. у справі № 360/3809/18 - скасувати.
Прийняти нове судове рішення.
Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області - задовольнити.
Визнати протиправним рішення відповідача від 01.08.2018 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_2.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області врахувати до загального стажу ОСОБА_2 періоди роботи з 26.07.1977 по 26.02.1981 на Ворошиловградській ордена «Знак Почета» трикотажній фабриці імені 25 з'їзду КПРС, з 01.06.1984 по 31.07.1992 на Ворошиловградському заводі лужних акумуляторів для обчислення загального стажу, з урахуванням висновків суду.
У решті позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому ст.328 КАС України.
Головуючий суддя О.О.Шишов
Судді І.В. Сіваченко
Т.Г.Гаврищук