1/140
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
12 березня 2019 року № 640/233/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (надалі - відповідач, адреса: 03051, місто Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 5а), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області від 23 травня 2018 року №6678031-101613-1013 про нарахування ОСОБА_1 грошового зобов'язання з земельного податку за податковий період 2018 рік у сумі 29455,44 грн;
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області від 14 вересня 2018 року №229921-55;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області №378 від 16 жовтня 2018 року про опис майна в податкову заставу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у відповідача були відсутні підстави для нарахування позивачу земельного податку, у зв'язку з тим, що не проведено нормативної грошової оцінки території селища, де розташована земельна ділянка, належна позивачу, а обов'язок зі сплати земельного податку із застосуванням ставок земельного податку, затверджених рішенням Козинської селищної ради від 10 листопада 2017 року №6, виникає у платників податків лише з 01 січня 2019 року.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що при визначенні розміру плати з земельного податку відповідач діяв у порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень відповідно до вимог чинного законодавства України.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
25 серпня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н.Р. та зареєстрований в реєстрі за №2217, відповідно до умов якого продавець, в особі представника, передав у власність та отримав грошову суму, а покупець прийняв у власність та сплатив грошову суму за земельну ділянку площею 1,4000 га, розташовану на території смт. Козин, Обухівського району, Київської області. Кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_3. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (пункти 1.1. та 1.2. Договору).
У відповідності до пункту 1.11. Договору згідно довідки, виданої Управлінням Держкомзему в Обухівському районі Головного Управління Держкомзему у Київській області Держкомзему України 26 січня 2011 року за №05/08-104, в адміністративних межах Козинської селищної ради, де розташована земельна ділянка з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 1,4000 га, яка перебуває у власності ОСОБА_4, згідно державного акту серії НОМЕР_4, нормативна грошова оцінка не проведена (Т.1, арк. 20).
Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданий ОСОБА_4 29 січня 2010 року, остання є власником земельної ділянки площею 1,4000 га у межах згідно з планом, яка розташована Київська область, Обухівський район, смт. Козин з цільовим призначенням (використанням) земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. На вказаному державному акті проставлено відмітку про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_1 (Т.1, арк. 21)
У відповідності до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), загальною площею 1,3999 га, що розташована Київська область, Обухівський район, смт. Козин обліковується за ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (Т.1, арк. 22).
Згідно з копією інформації про нормативну грошову оцінку №1423 від 26 липня 2018 року, виданої відділом Держгеокадастру в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, повідомлено, що на території Козинської сільської ради Обухівського району Київської області, де розташована земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_3) з цільовим призначенням: 02:01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 1,3999 га, нормативна грошова оцінка не проведена (Т.1, арк. 24).
У листі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 09 листопада 2018 року №29-10-0.223-17073/2-18 зазначено, що відомості про земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_3) перенесено до Державного земельного кадастру з Державного реєстру земель у порядку, передбаченому пунктом 4 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» (Т.1, арк. 26).
Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 10 грудня 2018 року №13-10-0.222-18719/2-18, Головним управлінням повторно надано відомості щодо того, що в архіві відділу другий примірник правовстановлюючого документу та документація із землеустрою на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3 не обліковується, у зв'язку з чим, поземельна книга на дану земельну ділянку не відкрита, Витяг з Державного земельного кадастру надати не має можливості. Також, у вказаному листі зазначено, що відповідно до технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, де розташована земельна ділянка, нормативна грошова оцінка не проведена, органам Державної фіскальної служби України відомості про земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 не надавались (Т.1, арк. 27).
У відповідності до наданої суду копії листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області №8-10-0.332-3528/2-18 від 06.03.2018, Головне управління Держгеокадастру у Київській області повідомило Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області про те, що нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення визначається відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2016 №831 та Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, який затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.05.2017 №262.
У відповідності до підпункту 4 пункту ІІ наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.05.2017 №262, у разі застосування статті 277 Податкового кодексу України щодо визначення ставок земельного податку від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області приймається згідно з додатком 1 вищезазначеного Порядку.
З урахуванням викладеного, Головне управління Держгеокадастру у Київській області повідомило Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області, що станом на 01.01.2018 нормативна грошова оцінка 1 га ріллі по Київській області з урахуванням коефіцієнта індексації становить 26194,09 грн/га (Т.1, арк. 54-55
23 травня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області винесено податкове повідомлення - рішення №6678031-101613-1013, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за податковий період - 2018 рік у розмірі 29455,44 грн (Т.1, арк. 17).
14 вересня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області винесено податкову вимогу форми «Ю» №229921-55, відповідно до якої ОСОБА_1 повідомлено, що станом на 13 вересня 2018 року сума податкового боргу платника податків становить 29405,90 грн та зобов'язано терміново сплатити суму податкового боргу (Т.1, арк. 19).
Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №378 про опис майна в податкову заставу від 16 жовтня 2018 року здійснено опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) (Т1., арк. 18).
В той же час, представником відповідача до відзиву на позовну заяву додано лист «Дані «Державного земельного кадастру України», в якому зазначені дані про земельну ділянку, за яку відповідачем нараховано земельний податок за 2018 рік (Т.1, арк. 43). Проте, будь-яких доказів щодо того, що вказаний лист дійсно є офіційним документом з даними про внесення земельної ділянки, яка належить позивачу на праві власності, до Державного земельного кадастру, представником відповідача надано не було.
Відповідно до розрахунку плати за землю з фізичних осіб від 28.11.2018, ОСОБА_1 визначено суму земельного податку з урахуванням пільги, як пенсіонеру (за віком) у розмірі 29455,44 грн (Т.1, арк. 44).
При цьому, суд звертає увагу, що вказана сума земельного податку визначена станом на 28.11.2018, в той час як оскаржуване рішення датоване 23.05.2018.
Не погоджуючись з податковим повідомлення - рішенням від 23 травня 2018 року №6678031-101613-1013, податковою вимогою форми «Ю» №229921-55 від 14 вересня 2018 року та рішенням №378 про опис майна в податкову заставу від 16 жовтня 2018 року, винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
На підставі договору купівлі - продажу від 25 серпня 2011 року №2217 ОСОБА_1 набув у власність земельну ділянку площею 1,3999 га з кадастровим номером НОМЕР_3, розташовану у Київській області Обухівському районі смт. Козин.
14 листопада 2018 року на адресу позивача надійшло податкове повідомлення - рішення від 23 травня 2018 року №6678031-101613-1013 про нарахування йому грошового зобов'язання з земельного податку за податковий період 2018 рік у сумі 29455,44 грн.
Згідно усної інформації, як вказує позивач, наданої Обухівським відділенням об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області 14 листопада 2018 року, тариф склав 23564,35 грн, а всього сума податку - 29455,44 грн, ставка земельного податку 1%від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, затверджена рішенням Козинської селищної ради №6 від 10 листопада 2017 року.
05 листопада 2018 року на адресу ОСОБА_1 надійшла податкова вимога Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 14 вересня 2018 року №229921-55 про погашення податкового боргу в сумі 29405,90 грн та рішення №378 від 16 жовтня 2018 року про опис майна в податкову заставу.
Позивач не погоджується з винесеним податковим повідомленням - рішенням від 23 травня 2018 року №6678031-101613-1013, оскільки воно винесено з порушенням абзацу 1 пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України, а також у зв'язку з тим, що Податковим кодексом України не передбачено справляння земельного податку за земельні ділянки, які знаходяться в межах населених пунктів, нормативна грошова оцінка яких не проведена.
Крім того, позивач зазначив, що податкове зобов'язання з земельного податку було нараховано йому з огляду на ставки земельного податку, які не можуть застосовуватися протягом поточного податкового періоду, а саме, ставки земельного податку на 2018 рік були затверджені рішенням Козинської селищної ради №6 від 10 листопада 2017 року .
За доводами позивача, обов'язок зі сплати земельного податку із застосуванням ставок земельного податку, затверджених вказаним вище рішенням, виникають у платників податків лише після 01 січня 2019 року, у зв'язку з чим, позивач вважає, що нарахування йому земельному податку, виходячи зі ставки, встановленої цим рішенням, не відповідає положенням підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.
Також, позивач зазначив, що не підлягають застосуванню в межах спірних правовідносин й положення пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20 грудня 2016 року №1791-VIII та положення пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 07 грудня 2017 року №2245-VIII.
Стосовно податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу позивач зазначив, що оскільки податкове повідомлення - рішення від 23 травня 2018 року №6678031-101613-1013 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, вказані податкова вимога та рішення про опис майна в податкову заставу також підлягають скасуванню.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 1,3999 га кадастровий номер НОМЕР_3 з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності та постійного користування за №011095000002 від 19.01.2010.
Податковим повідомленням - рішенням від 23.05.2018 №6678031-101613-1013 нараховано та пред'явлено до сплати податкове зобов'язання по платі за землю з фізичних осіб за 2018 рік в сумі 29455,44 грн з урахуванням пільги як пенсіонеру за віком (0,15 га) за земельну ділянку, яка знаходиться в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд розміром 1,4 га, а також з урахуванням регіонального коефіцієнта (становить 1,4), зонального коефіцієнта (0,96) та коефіцієнта індексації, який становить 1,06, що були визначені листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 06.03.2018 №8-10-0.332-3528/2-18 щодо нормативної грошової оцінки земель по Київській області.
Крім того, представник відповідача послався на те, що відповідно до даних Головного управління Держгеокадастру у Київській області згідно технічних документацій з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту середня (базова) вартість одного квадратного метра землі вказаного цільового призначення по смт. Козин, Обухівського району станом на 14.07.2016 становить 165,41 грн.
Відповідно до рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області VII скликання від 10.11.2017 №6 ставка земельного податку на 2018 рік для земельних ділянок нормативну грошову оцінку яких проведено, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (незалежно від місцезнаходження) становить 1 відсоток від нормативної грошової оцінки.
Таким чином, як зазначив представник відповідача, ставка земельного податку на 2018 рік за земельні ділянки з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по Козинській селищній раді Обухівського району становить 2,35644 за один квадратний метр.
Також, у відзиві на позовну заяву вказано, що оскільки позивачем не сплачено суму грошового зобов'язання, відповідачем винесено податкову вимогу від 14.09.2018 №229921-55 та рішення від 16.10.2018 про опис майна в податкову заставу.
За доводами представника відповідача, при винесенні оскаржуваних податкового повідомлення - рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу відповідач діяв в межах чинного законодавства, у порядок та спосіб, передбачені законом, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
ВИСНОВКИ ЩОДО НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ПОРУШЕНЬ
З огляду на викладене, податкове повідомлення - рішення від 23 травня 2018 року №6678031-101613-1013, податкова вимога форми «Ю» від 14 вересня 2018 року №.229921-55 та рішення про опис майна в податкову заставу від 16 жовтня 2018 року №378, винесені Головним управління Державної фіскальної служби у Київській області є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами статті 206Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно п.п. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 Податковогокодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).
У відповідності до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Оскаржуване податкове-повідомлення рішення надійшло на адресу позивача із порушенням вказаного строку, 14 листопада 2018 року. Відповідачем дане твердження позивача не спростовано. Такими діями відповідач порушив вказані вище вимоги законодавства щодо надсилання податкових-повідомлень рішень, що в цьому випадку є самостійною підставою для скасування оспорюваних рішень.
Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (абзац 1 пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України).
Згідно п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Відповідно до вимог пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є:
- нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;
- площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Згідно з рішенням сесії Козинської селищної ради від 10 листопада 2017 року №6 встановлено плату за землю за земельні ділянки, що розташовані в адміністративно-територіальному підпорядкуванні Козинської селищної ради (Т.1, арк. 23).
Так, у додатку №1 до рішення сесії Козинської селищної ради від 10 листопада 2017 року №6 зазначено, що ставка земельного податку за земельні ділянки за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) становить 5 відсотків нормативної грошової оцінки та за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) - 1% нормативної грошової оцінки. (Додаток №1).
Згідно з пунктом 4 рішення Козинської селищної ради набирає чинності з 01 січня 2018 року та діє до 31 грудня 2018 року.
Відповідно пунктів 33.1, 33.3 статті 33 Податкового кодексу України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів. Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку. (пункти 33.1, 33.3 статті 33 Податкового кодексу України).
Тобто, податковий період - це певний строк, протягом якого у платника податку виникає податковий обов'язок у зв'язку з наявністю об'єкта оподаткування та визначається база оподаткування. Функціональне навантаження податкового періоду як обов'язкового елементу податку (підпункт 7.1.6 пункт 7.1 статті 7 Податкового кодексу України) полягає в забезпеченні, з одного боку, періодичності надходження податку (збору) в бюджет, а з другого - дотримання принципу одноразовості оподаткування, відповідно до якого об'єкт оподаткування протягом встановленого податкового періоду може обкладатися податком (збором) тільки один раз. З точки зору на податковий обов'язок? як на правову категорію, існування якої визначено юридичним складом, податковий період є додатковим юридичним фактом до факту поширення на особу визначеного законом статусу платника певного податку (збору) та факту наявності у особи об'єкта оподаткування.
Статтею 4 Податкового кодексу України встановлено основні засади податкового законодавства України.
Згідно з підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності.
Цей принцип законодавцем закріплено в двох аспектах: перший - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки; другий - податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
У відповідності до підпунктів 8.1, 8.3 статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно з підпунктами 10.1, 10.2 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно, який в силу статті 265 Податкового кодексу України складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12Податкового кодексу України Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Підпунктами 12.3.1, 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XIIцього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12Податкового кодексу України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
При цьому, в силу підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12Податкового кодексу України у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
В той же час, пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від07 грудня 2017 року №2245-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» встановлено, що у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Тобто, законодавець на 2018 рік не передбачив залежності нарахування податку від факту прийняття відповідною радою рішення про встановлення місцевих податків.
Відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податковогокодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, передбачені пунктом 274.1 статті 274 Податкового кодексу України, та встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, визначені статтею 277 Податкового кодексу України.
Згідно пункту 277.1 вказаної статті, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
Тобто, база оподаткування земельним податком за правилами статті 271 Податкового кодексу України, залежить від проведення або не проведення нормативно-грошової оцінки землі, що має вплив на визначення розміру ставки та правила обчислення податку за правилами статті 274 або за статтею 277Податкового кодексу України.
В той же час, Податковим кодексом України не передбачено сплату земельного податку з фізичних осіб за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативна грошова оцінка яких не проведена.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є власником земельної ділянки площею 1,4000 га, розташованої в межах населеного пункту на території смт. Козин, Обухівського району, Київської області, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_3. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, нормативна грошова оцінка якої не проведена та дані про яку не внесені до Державного земельного кадастру.
Враховуючи той факт, що чинним законодавством не передбачено справляння земельного податку з фізичних осіб за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативна грошова оцінка який не проведена, а також з урахуванням того, що рішенням Козинської селищної ради від 10.11.2017 №6 не визначено ставки земельного податку на 2018 рік за земельні ділянки, розташовані в адміністративних межах Козинської селищної ради, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, суд дійшов висновку про неправомірне застосування відповідачем ставки земельного податку 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка застосовується для земельних ділянок нормативну грошову оцінку яких проведено.
Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача й на відомості листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 06.03.2018 №8-10-0.332-3528/2-18 щодо нормативної грошової оцінки земель по Київській області, оскільки вказані нормативи стосуються земель сільськогосподарського призначення, а не земель житлової забудови.
За таких підстав суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення від 23.05.2018 №6678031-101613-1013, винесеного Головним управлінням державної фіскальної служби у Київській області, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за податковий період 2018 рік у розмірі 29455,44 грн, яке надіслано значно пізніше після 01 липня відповідного податкового періоду та наявність правових підстав для його скасування.
Проте, суд ще раз зазначає, що законодавець на 2018 рік не передбачив залежності нарахування податку від факту прийняття відповідною радою рішення про встановлення місцевих податків, тобто, положення рішення сесії Козинської селищної ради від 10 листопада 2017 року №6 є обов'язковими для застосування, а тому суд критично ставиться до тверджень позивача в частині виникнення в нього обов'язку зі сплати земельного податку за 2018 рік лише з 01 січня 2019 року.
Крім того, оскільки судом встановлено протиправність податкового повідомлення - рішення від 23.05.2018 №6678031-101613-1013 та наявність правових підстав для його скасування, а податкова вимога від 14.09.2018 №229921-55 та рішення про опис майна в податкову заставу від 16.10.2018 №378, винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області, у зв'язку з несплатою позивачем визначеного оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням розміру земельного податку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача у частині визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.
Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог повністю.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2305,20 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 2305,20 грн.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 23 травня 2018 року №6678031-101613-1013 про нарахування ОСОБА_1 грошового зобов'язання з земельного податку за податковий період 2018 рік у сумі 29455,44 грн.
3. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу, винесену Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області від 14 вересня 2018 року №229921-55.
4. Визнати протиправним та скасувати рішення, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області №378 від 16 жовтня 2018 року про опис майна в податкову заставу.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2305,20 грн (дві тисячі триста п'ять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (03051, місто Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 5а, код ЄДРПОУ 39393260).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Клочкова