ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
12 березня 2019 року № 640/18480/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить (з урахуванням уточненого адміністративного позову від 21.11.2018):
- визнати протиправним застосування Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві при призначенні та нарахуванні ОСОБА_1 пенсії норму ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, яка рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7рп/2016 (справа №1-38/2016) визнана неконституційною;
- визнати протиправним зменшення Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі неконституційної, а, отже, нечинної норми Закону, чим було звужено його соціальні гарантії та права, передбачені ч. 5 ст. 17 та ст. 46 Конституції України;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з усунення порушень щодо призначення ОСОБА_1 пенсії, відповідно до норм чинного законодавства без обмеження її розміру за його зверненням до відповідача від 03.10.2018 №Д-7775, чим відповідач порушив ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення позову;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві надалі при призначенні та нарахуванні пенсії утримуватись від застосування норми ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, яка рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7рп/2016 (справа №1-38/2016) визнана неконституційною;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести нарахування та здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії, відповідно до норм чинного законодавства та довідки Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18.09.2018 та від 12.11.2018, починаючи з 19.06.2018, з дня призначення ОСОБА_1 пенсії, без обмеження її розміру.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2018 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.
В обґрунтування позовних вимог вказано про те, що ОСОБА_1 з 19.06.2018 встановлена пенсія у сумі 38 516,68 грн., проте Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 30.10.2018 №101988/02/Д-7775 безпідставно відмовлено позивачу у призначенні пенсії у повному обсязі, з урахуванням того, що положення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на які посилається відповідач, визнані рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7рп/2016 (справа №1-38/2016) неконституційними, а тому з 20.12.2016 не підлягають застосуванню.
16.01.2019 та 18.02.2019 від представників відповідача через канцелярію суду надійшли відзиви, в яких зазначено, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7рп/2016 (справа №1-38/2016), на яке посилається позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог, визнано неконституційним положення щодо тимчасового обмеження пенсій максимальним розміром з 01.01.2016 по 31.12.2016. Натомість, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України» від 06.12.2016 №1774-VIII встановлено аналогічне обмеження до 31.12.2017. Відтак, за твердженням представника відповідача, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7рп/2016 (справа №1-38/2016) не скасовано обмеження у виплаті пенсій на 2017 рік, а тому дії органів Пенсійного фонду України є правомірними.
17.01.2019 та 27.02.2019 від позивача через канцелярію суду надійшли відповіді на відзиви, в яких останнім додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог та безпідставності призначення позивачу пенсії у зменшеному розмірі.
З приводу заяви позивача про збільшення позовних вимог, яка надійшла через канцелярію суду від 11.01.2019, слід зазначити наступне.
У силу ч. 1 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Так, оскільки розгляд даної адміністративної справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, про що зазначено в ухвалі про відкриття провадження у справі від 27.11.2018, строк подачі позивачем заяви про збільшення позовних вимог обмежено п'ятнадцятьма днями з дня відкриття провадження у справі та, відповідно, завершується 12.12.2018 (включно). Проте, як було зазначено вище, заяву про збільшення позовних вимог позивачем подано лише 11.01.2019, тобто з пропуском встановлено для цього строку, з огляду на що, остання не підлягає прийняттю до розгляду.
З огляду на вказане, виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзиви та відповіді на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
За твердженням позивача, що не заперечувалось відповідачем під час судового розгляду справи, з 19.06.2018 ОСОБА_1 призначена пенсія, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
При цьому, листом від 17.08.2018 №63157/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про те, що можливий розмір пенсії ОСОБА_1, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», становитиме 38 516,68 грн.
У той же час, з огляду на фактичну сплату позивачеві пенсії у розмірі 14 350,00 грн., останній звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 03.10.2018, в якій просив надати роз'яснення на підставі яких норм чинного законодавства України йому зменшено розмір щомісячного грошового забезпечення, а також здійснити перерахунок та виплату йому пенсії у повному обсязі з дня її призначення, відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням вимог рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7рп/2016.
Листом від 30.10.2018 №101988/02/Д-7775 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про те, що у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, у період з 01.01.2017 по 31.12.2017 максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10 740,00 грн., тобто не більше десяти прожиткових мінімумів. Надалі, Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум на одну особу, які втратили працездатність: з 01.01.2018 становить 1 373,00 грн., з 01.07.2018 - 1 435,00 грн., з 01.12.2018 - 1 497,00 грн., а тому максимальний розмір пенсії з 01.01.2018 становить 13 730,00 грн., а з 01.07.2018 - 14 350,00 грн. Крім того, у даному листі зазначено, що з 01.07.2018 після проведеного перерахунку розмір пенсії позивача становить 14 350,00 грн.
На підставі викладеного, вважаючи власні права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Приписами ч. 5 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції станом на 01.01.2016) визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (набув чинності 01.01.2017) у ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року замінено словами і цифрами по 31 грудня 2017 року.
Рішенням Конституційного суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Положення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
При цьому, у вказаному рішенні Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Відповідно до положень ст. 152 Конституції України, Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, положення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення максимального розміру пенсії не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та щодо встановлення максимального розміру пенсії тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, не більше 10740 гривень, - втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 20.12.2016.
За таких обставин, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774 від 06.12.2016 до ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Отже, станом на момент призначення позивачу пенсії положення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення максимального розміру пенсії втратили чинність, а тому пенсія повинна виплачуватись позивачу без обмеження максимальним розміром пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №127/4267/17 та від 16.10.2018 №522/16882/17.
Відтак, суд дійшов до висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві при призначенні та нарахуванні ОСОБА_1 пенсії у період з 19.06.2018 в частині обмеження її максимальним розміром, а саме: у розмірі десяти прожитковий мінімум на одну особу, які втратили працездатність, як належний спосіб захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що фактично охоплює перші три заявлені позовні вимоги.
Як наслідок, суд також вказує про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести нарахування та здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії, відповідно до норм чинного законодавства та довідки Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18.09.2018 та від 12.11.2018, починаючи з 19.06.2018, з дня призначення ОСОБА_1 пенсії, без обмеження її розміру.
У той же час, позовна вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надалі при призначенні та нарахуванні пенсії утримуватись від застосування норми ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, яка рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7рп/2016 (справа №1-38/2016) визнана неконституційною, задоволенню не підлягає, оскільки положеннями Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено захист прав та охоронюваних законом інтересів на майбутнє, тобто прав та інтересів порушення яких наразі не відбулось.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) при призначенні та нарахуванні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) пенсії у період з 19.06.2018 в частині обмеження її максимальним розміром, а саме: у розмірі десяти прожитковий мінімум на одну особу, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести нарахування та здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії, відповідно до норм чинного законодавства та довідки Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18.09.2018 та від 12.11.2018, починаючи з 19.06.2018, з дня призначення ОСОБА_1 пенсії, без обмеження її розміру.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок