справа № 1340/5875/18
27 лютого 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий-суддя Костецький Н.В.,
секретар судового засідання Витвицька В.П.,
за участю:
представник позивача ОСОБА_1,
представники відповідача Сивоус С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними і скасування припису, постанови, -
фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі - відповідач), у якому просить суд визнати протиправним і скасувати припис інспектора праці Головного управління Держпраці у Львівській області Нагірняк Галини Миронівни від 06.11.2018 № ЛВ2792/456/АВ/П.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 об'єднано справу № 1340/6000/18 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Львівській області від 05.12.2018 № ЛВ2792/456/АВ/ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, зі справою № 1340/5875/18 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправним та скасування припису.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Головним управлінням Держпраці у Львівській області проведено інспекційне відвідування, однак винесений припис та постанова про накладення штрафу є неправомірними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Звертає увагу, що акт перевірки та припис винесені однією датою, що суперечить вимогам законодавства та порушує право позивача щодо врахування заперечень. Також зазначає, що Головним управління ДФС у Львівській області видано довідки про те, що порушень не виявлено, що не відповідає висновкам викладеним акті перевірки.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав викладених у позові та відповіді на відзив, а також зазначив, що позивач притягнений до відповідальності за правопорушення передбачені ч. 3 ст. 41 КУпАП, а відтак накладення штрафу за те саме правопорушення постановою Головного управління Держпраці у Львівській області є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення повторно. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що в результаті проведеного інспекційного відвідування працівниками контролюючого органу складено акт, примірник якого надіслано позивачу. Згідно з даних відстеження поштових відправлень такий вручений позивачу. Оскільки підписаний примірник позивачем не повернуто, складено акт про відмову від підпису. Щодо посилання позивача на довідки Головного управління ДФС у Львівській області про відсутність правопорушень, вказує, що акт інспектором складається на підставі об'єктивних фактичних обставин, що мають місце на момент здійснення інспекційного відвідування, тому рішення прийняті за наслідками такого, є правомірними та відсутні підстави для задоволення позову.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити в задоволенні позову.
Суд заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини справи.
На підставі наказу від 05.11.2018 № 2608-П та направлення від 05.11.2018 № 2412 Головного управління Держпраці у Львівській області інспекторами праці - головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Львівській області Нагірняк Г.М. та Тріль І.Б. проведено інспекційне відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків у ФОП ОСОБА_3 з 05.11.2018 по 06.11.2018.
За результатами інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3, складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 06.11.2018 № ЛВ2792/456/АВ та припис про усунення виявлених порушень від 06.11.2018 № ЛВ2792/456/АВ/П.
05.12.2018 першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Грицак О.О. на підставі акту інспекційного відвідування 06.11.2018 № ЛВ2792/456/АВ прийнято постанову № ЛВ2792/456/АВ/ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на ФОП ОСОБА_3 у розмірі 223380,00 грн за порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП та постанови Кабінету Міністрів України № 413.
Крім того, за результатами перевірки працівниками Головного управління Держпраці у Львівській області складений протокол від 19.11.2018 про адміністративне правопорушення ФОП ОСОБА_3, передбачене ч. 3 ст. 41 КУпАП.
31.01.2019 постановою Жидачівського районного суду Львівської області ФОП ОСОБА_3 по справі № 443/2169/18 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 гривень.
Не погодившись із винесеним приписом та постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області позивач звернувся із даним позовом до суду.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався такими нормами законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (надалі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, серед іншого, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 100 утворено територіальні органи Держпраці, зокрема Головне управління Держпраці у Львівській області.
Відповідно до п.п. 5 п. 4 Положення про Головне управління Державної служби України з питань праці в області затвердженого наказом Мінсоцполітики від 27.03.2015 № 340 управління на виконання покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю.
Державний нагляд за дотриманням законодавства про працю здійснюється з урахуванням вимог ч. 4 ст. 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", якою визначено, що органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення повинні здійснювати заходи контролю у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Згідно з ч. 6 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", зокрема, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.
Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).
Форма акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю затверджена Наказом Міністерства соціальної політики України 18.08.2017 № 1338.
Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).
Згідно п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).
Відповідно до пунктів 19-21 Порядку № 295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.
Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Відповідно до п. 23-24 Порядку № 295 припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.
У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.
Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.
Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.
Згідно з п. 26-29 порядку № 295 у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об'єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках.
Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об'єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування.
Об'єкт відвідування зобов'язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.
У разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об'єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.
Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Як встановлено судом, за результатом інспекційного відвідування інспекторами Головного управління Держпраці у Львівській області складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 06.11.2018 № ЛВ2792/456/АВ та припис про усунення виявлених порушень від 06.11.2018 № ЛВ2792/456/АВ/П.
ФОП ОСОБА_3 відмовилась підписувати складений акт та припис, а відтак примірники акту і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об'єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення.
Головним управлінням Держпраці у Львівській області складений акт та припис, надісланий на адресу ФОП ОСОБА_3
Суд зазначає, що об'єкт відвідування зобов'язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.
У разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об'єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно наявних даних відстеження поштових відправлень поштове відправлення із штрихкодом № 8170005477672, яким відповідачем скеровано позивачу примірник акта та припису, вручено особисто 09.11.2019. Проте позивачем не повернуто контролюючому органу підписані примірники акту та припису у строк визначений п. 26 Порядку № 295.
Відтак інспектором праці Нагірняк Г.М. складено акт від 07.12.2018 № ЛВ2792/456/АВ-ВП про відмову від підпису.
Суд звертає увагу, що ФОП ОСОБА_7 відмовилась від підписання акту та припису, та знаючи про складений відповідачем акт інспекційного відвідування не подала заперечень Головному управлінню Держпраці у Львівській області.
Відповідно до припису від 06.11.2018 № ЛВ2792/456/АВ/П ФОП ОСОБА_3 зобов'язано усунути порушення виявлені під час інспекційного відвідування, а саме: порушені вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413, оскільки в ході проведення заходу виявлено ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за виконанням трудових функцій без укладення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування про прийняття працівників на роботу.
Однак, як свідчить акт перевірки ФОП ОСОБА_3 05.11.2018 видано наказ № 1 про прийняття на роботу ОСОБА_8, а також надано повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування про прийняття працівника на роботу. Проте такий наказ видано після здійснення (05.11.2018 року) інспекційного відвідування.
Відповідно до постанови Жидачівського районного суду Львівської області від 31.01.2019 по справі № 443/2169/18 ФОП ОСОБА_3 визнає свою вину щодо фактичного допуску до роботи ОСОБА_8 без укладення трудового договору та без повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівника на роботу, а також щодо допуску до роботи ОСОБА_9 без укладення трудового договору.
Таким чином позивач виконавши припис Головного управління Держпраці у Львівській області в частині, визнала, що такі порушення фактично були допущені, а також визнала вину у скоєнні правопорушень відповідно до постанови Жидачівського районного суду Львівської області від 31.01.2019.
Позивач звертає увагу на довідку Головного управління ДФС у Львівській області від 08.11.2018 № 2663/13-01-54-1/НОМЕР_1 про проведення фактичної перевірки відповідно до якої в ході перевірки фактів використання ФОП ОСОБА_3 найманих працівників без належного оформлення не встановлено.
Однак, суд зазначає, що така довідка видана 08.11.2018, а акт інпекційного відвідування та припис винесені 06.11.2018 в результаті виявлення фактичних порушень ФОП ОСОБА_3 під час здійснення інспекційної перевірки 05.11.2018.
Допитані свідки Нагірняк Г.М. та Тріль І.Б. в судовому засіданні підтвердили те, що Головним управлінням Держпраці у Львівській області була проведена перевірки ФОП ОСОБА_7 під час якої виявлені порушення законодавства про працю, а саме до роботи допущені працівники без укладення трудового договору.
Свідок ОСОБА_8 зазначила, що хоча знаходилася на робочому місці продавця та здійснювала торгівельну діяльність проте фактично не виконувала трудових обов'язків оскільки лише приглядалась до роботи бо не знала чи зможе виконувати таку.
Враховуючи вище викладене, визнання вини ФОП ОСОБА_3, укладення трудового договору з ОСОБА_8, припис інспектора праці Головного управління Держпраці у Львівській області Нагірняк Галини Миронівни від 06.11.2018 № ЛВ2792/456/АВ/П є правомірним та таким що не підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Львівській області від 05.12.2018 № ЛВ2792/456/АВ/ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами суд виходив з такого.
Згідно з ч. 1 ст.265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
За змістом ч.3, 4 ст. 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України і ч. 3 ст. 41 Кодексу про адміністративні правопорушення України передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
Штраф за ч. 2 ст. 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Суд звертає увагу, що і ст. 265 КЗпП, і ст. 41 КУпАП були викладені в такій редакції Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28.12.2014.
Вищезазначений закон передбачав введення статтею 265 КЗпП фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.
Натомість стаття 41 КУпАП мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв'язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю.
Тобто ключовою відмінністю цих двох статей є суб'єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за ст. 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за ст. 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин
Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП і ч. 3 ст. 41 КУпАП, повністю збігається суб'єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).
Позивач вважає, що притягнення його до відповідальності за одне й те саме порушення двічі суперечить ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може двічі притягатися до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Оскільки в обох нормах йдеться про юридичну відповідальність та одне й те саме правопорушення, для застосування ст. 61 Конституції України слід зазначити, що диспозиції абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України та ч. 3 ст. 41 КУпАП в частині визначення правопорушення абсолютно тотожні: "фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)", а обставини, що послугували підставою їх встановлення для позивача - ідентичні.
Враховуючи вищенаведені ознаки, суд дійшов висновку, що правопорушення, передбачені у частині 2 статті 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у ч. 3 ст. 41 КУпАП, належить до адміністративної відповідальності.
Чудом встановлено, що відповідно до постанови Головного управління Держпраці у Львівській області від 05.12.2018 № ЛВ2792/456/АВ/ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ФОП ОСОБА_3 порушено вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП та постанови кабінету Міністрів України № 413, ФОП ОСОБА_3 допущено до роботи працівників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. На підставі абз. 2 ч.2 ст. 265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 223380, 00 грн.
Згідно з постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 31.01.2019 по справі № 443/2169/18, встановлено що ОСОБА_3 фактичного допусти до роботи ОСОБА_8 без укладення трудового договору та без повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівника на роботу, а також допустила до роботи ОСОБА_9 без укладення трудового договору. Відтак, ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
Суд звертає увагу, що за допуск фізичних осіб до роботи без оформлення трудового договору підприємця ОСОБА_3 уже притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 31.01.2019, що набрала законної сили. Застосовано стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.
Накладення штрафу за те саме правопорушення також постановою Головного управління Держпраці у Львівській області від 05.12.2018 № ЛВ2792/456/АВ/ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням ст. 61 Конституції України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.12.2018 по справі № 814/2156/16.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, викладені в постановах Верховного суду.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати розподілити відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області від 05.12.2018 № ЛВ2792/456/АВ/ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.
3. У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним і скасування припису інспектора праці Головного управління Держпраці у Львівській області Нагірняк Галини Миронівни від 06.11.2018 № ЛВ2792/456/АВ/П - відмовити.
4. Судовий збір в розмірі 704,80 грн присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області (пл. Міцкевича, 8, м. Львів, 79005, ЄДРПОУ 39778297).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст судового рішення складено 11.03.2019.
Суддя Костецький Н.В.