12.3
Іменем України
12 березня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4268/18
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Широка К. Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
І. СУТЬ СПОРУ
1. 17 грудня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного Управління Національної поліції України в Луганській області (далі - відповідач, ГУНП в Луганській області), з такими вимогами:
- визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні 09.12.2015;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні 09.12.2015 у розмірі передбаченому діючим законодавством;
- стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 4000,00 грн.
2. Позовну заяву обґрунтовано тим, що наказом від 09 грудня 2015 року № 30 о/с ГУ НП України в Луганській області позивача було звільнено з органів внутрішніх справ за власним бажанням. Позивач вважає, що мав право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", як особі офіцерського складу, яка має право на пенсію за законом, при звільненні за власним бажанням, яка має вислугу 10 років і більше в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Але в супереч вимогам вказаного Закону, Головним Управлінням Національної поліції України в Луганській області при обчислюванні моєї вислуги років, безпідставно не було включено термін служби позивача в Головному Управлінні МВС України в АР Крим з 07.06.2012 по 05.09.2013. Також позивач вважає, що його було протизаконно позбавлено права на отримання одноразової грошової допомоги гарантованої ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
3. З посиланням на норми Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", п. 3 Постанови пленуму ВСУ від 31.03.1995 № 4, позивач вважає дії відповідача щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні незаконними та такими, що порушують його права.
4. Відповідач заперечував проти задоволення адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивача було звільнено 05.09.2013 відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ зі служби в органах внутрішніх справ України в запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за п. 67 (у зв'язку з набранням законної сили рішення суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення) згідно з наказом ГУМВС України в АРК від 05.09.2013 № 224 о/с. Вдруге позивача було звільнено зі служби в поліції 09.12.2015 відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) згідно з наказом ГУНП в Луганській області від 09.12.2015 № 30 о/с. Відповідно до листа ГУНП в АРК та м. Севастополі від 28.11.2017 № 6582/100/04-2017 ГУНП в АРК та м. Севастополі будь-якими відомостями (у тому числі щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні) не володіє, а тому будь-яких правових підстав щодо нарахування та сплати грошової допомоги з урахуванням періоду служби, який передував звільненню позивача з органів внутрішніх справ відповідно до наказу ГУМВС України в АРК від 05.09.2013 № 224 о/с, у ГУНП в Луганській області не було. Відповідач вважає, що факт завдання моральної шкоди ОСОБА_1 є недоведеним та необґрунтованими визначено розмір моральної шкоди, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повному обсязі.
5. Ухвалою від 21 грудня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху з встановленням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви (а. с. 23).
6. Ухвалою від 14 січня 2019 року після усунення недоліків позовної заяви відкрито провадження в зазначеній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а. с. 1-2).
7. Ухвалою від 19 лютого 2019 року зобов'язано Головне управління Національної поліції у Луганській області надати суду докази у справі.
8. 27 лютого 2019 року - ухвалою суду зупинено провадження у справі за клопотаннями сторін про надання часу для можливого примирення.
9. Ухвалою від 12 березня 2019 року поновлено провадження у справі.
10. Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
ІІ. ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 (а. с. 28-30).
12. З інформації, наявній в розрахунку вислуги років для призначення пенсії позивача від 19.10.2018 вбачається, що позивач з 09.04.1997 проходив службу в органах внутрішніх справ України (а. с. 103-106).
13. Відповідно до інформації, зазначеній у витязі з наказу Головного управління МВС України в Автономної республіки Крим № 224 о/с від 05.09.2013, підполковника міліції ОСОБА_1, першого заступника начальника відділу - начальника кримінальної міліції Армянського міського відділу звільнено за п. 67 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складам в органів внутрішніх справ на підставі вироку Білогірського районного суду Автономної республіки Крим від 17.05.2013 (а. с. 32).
14. З 08.01.2015 по 06.11.2015 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 по 09.12.2015 - в Національній поліції України (а. с. 106).
15. Згідно інформації, наявній в у витязі з наказу ГУНП в Луганській області від 09.12.2015 № 30 о/с, підполковника поліції ОСОБА_1, старшого інспектора Білокуракинського відділу поліції Головного Управління Національної поліції України в Луганській області звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).
16. Накозом ГУНП в Луганській області від 25.05.2016 № 327 о/с частково змінено наказ ГУНП в Луганській області від 09.12.2015 № 30 о/с, а саме зазначено вислугу років ОСОБА_3 на день звільнення у календарному обчисленні - 16 років 00 місяців 28 днів, загальний трудовий стаж: 25 років 02 місяці 09 днів (а. с. 59).
17. 20 серпня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до ГУНП в Луганській області з заявою про включення до вислуги років періоду служби в ГУ МВС України в АР Крим з 07.06.2012 до 05.09.2013 (а. с. 33).
18. Також 20 серпня 2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби (а. с. 35-36).
19. Листами від 10.09.2018 № 3299/111/19-2018 та 13 вересня 2018 року за № 539/1/111/22-2018 ГУНП в Луганській області повідомило ОСОБА_3, що перерахування вислуги років буде розглянуто після отримання підтверджуючих документів щодо періодів проходження служби з АР Крим.
20. 19 вересня 2018 року ОСОБА_3 вдруге звернувся до ГУНП в Луганській області з вимогою про включення до вислуги років періоду служби в ГУ МВС України в АР Крим з 07.06.2012 до 05.09.2013 (а. с. 39-41).
21. Висновком комісії ГУНП в Луганській області від 12 жовтня 2018 зараховано до вислуги років ОСОБА_3 період служби в ГУ МВС України в Автономної республіки Крим з 07.06.2012 до 05.09.2013 в календарному обчисленні - 1 рік 02 місяці 28 днів (а. с. 107-108 зв. бік)
22. Відповіддю від 16.10.2018 № 7165/111/19/05 2018 ГУНП в Луганській області повідомило позивача про проведення службової перевірки, за результатами якої встановлено, що позивачу безпідставно не включено до розрахунку вислуги років періоду проходження служби в АР Крим (а. с. 42).
23. Накозом ГУНП в Луганській області від 08.11.2018 № 559 о/с, внесені змінени до наказу ГУНП в Луганській області від 09.12.2015 № 30 о/с, в частині обчислення вислуги років ОСОБА_3: на день звільнення у календарному обчисленні - 17 років 03 місяців 26 днів, загальний трудовий стаж: 26 років 05 місяці 07 днів (а. с. 43, 60).
24. Спірним питанням у справі є наявність підстав для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні.
ІІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
25. Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом (Преамбула).
26. Статтею 9 Закону № 2262-XII визначені умови виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.
27. Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2262-XII, особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
28. Виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Службою судової охорони, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання (ч. 4 ст. 9 Закону № 2262-XII).
29. Поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, співробітникам Служби судової охорони, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали (ч. 5 ст. 9 Закону № 2262-XII).
30. Згідно частини дев'ятої статті 9 Закону № 2262-XII, особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
31. Частиною одинадцятою статті 9 Закону № 2262-XII встановлено, що дія цієї статті не поширюється на осіб, які станом на 16 березня 2014 року проходили службу на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, крім осіб, які в установленому порядку продовжили службу за межами тимчасово окупованої території України.
32. Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
33. Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
34. В рамках адміністративного судочинства (ст. 4 КАС України):
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
IV. ПОЗИЦІЯ СУДУ
35. Судом встановлено, що ОСОБА_1, з 09.04.1997 по 05.09.2013 проходив службу в органах внутрішніх справ України (а. с. 103-106).
36. Позивач вперше звільнений з органів внутрішніх справ України 05.09.2013 у зв'язку з набранням законної сили рішення суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення злочину або адміністративного правопорушення (п. 67 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складам в органів внутрішніх справ) відповідно до наказу Головного управління МВС України в Автономної республіки Крим № 224 о/с від 05.09.2013 (а. с. 32). Станом на дату винесення вказаного наказу позивач досяг віку 42 років.
37. При першому звільненні у позивача були відсутні дві умови виплати допомоги при звільненні у відповідності до частини 2 статті 9 Закону № 2262-XII, а саме: відсутність права на пенсію відповідно до вказаного закону, оскільки позивач на момент звільнення не досяг пенсійного віку та відмінність причини звільнення позивача з причинами, визначеними в законі. Отже позивач 05.09.2013 ще не набув права на отримання вказаної допомоги та не міг їм скористатися. Таким чином спростовується доводи відповідача щодо можливості отримання позивачем зазначеної допомоги при звільненні 05.09.2013 з Головного управління МВС України в Автономної республіки Крим.
38. Також з матеріалів справи вбачається, що позивач з 08.01.2015 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 по 09.12.2015 - в Національній поліції України (а. с. 106).
39. Вдруге позивач звільнений з органів внутрішніх справ України 09.12.2015 за власним бажанням (наказу ГУНП в Луганській області від 09.12.2015 № 30 о/с) (а. с. 58). На момент звільнення позивач досяг 45-річного віку.
40. Вислуга років ОСОБА_3 на день звільнення у календарному обчисленні становить - 17 років 03 місяців 26 днів, загальний трудовий стаж: 26 років 05 місяці 07 днів (а. с. 43, 60).
41. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що вислуга років позивача при зівльненні 09.12.2015 відповідачем була обрахована невірно, до наказу від ГУНП в Луганській області від 09.12.2015 № 30 о/с були внесені зміни наказами ГУНП в Луганській області від 25.05.2016 № 327 о/с та від 08.11.2018 № 559 о/с (а. с. 59, 60), отже фактично відповідачем самостійно визнано безпідставність невключення ОСОБА_3 періоду проходження служби ГУ МВС України в Автономної республіки Крим з 07.06.2012 до 05.09.2013 в календарному обчисленні - 1 рік 02 місяці 28 днів та виправлено помилки (а. с. 103-108).
42. Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивач мав право на виплату допомоги при звільненні 09.12.2015 у відповідності до частини 2 статті 9 Закону № 2262-XII, оскільки досяг пенсійного віку, мав право на пенсію за Законом № 2262-XII, звільнився зі служби за власним бажанням, мав вислугу в органах внутрішніх справ України більше 10 років (17 років 03 місяців 26 днів), не отримував вказану допомогу при попередньому звільненні.
43. Враховуючи наведене та зважаючи на обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено право позивача на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, яке відбулося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, а саме: невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків, отже позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
44. Під ефективним засобом (способом) захисту прав позивача необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
45. З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).
46. Оскільки судом встановлено, що порушення права позивача відбулось саме внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, суд вважає за необхідне обрати належний спосіб захисту порушеного права позивача шляхом визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні 09.12.2015 та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні 09.12.2015 відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2262-XII в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
47. Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 4000,00 грн, суд зазначає наступне.
48. Згідно з частини 5 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
49. Статтею 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
50. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
51. Крім того, статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
52. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
53. ОСОБА_3 в адміністративному позові в обґрунтування моральної шкоди посилався на те, що внаслідок протизаконної бездіяльності ГУНП України в Луганській області, тяганини та формалізму з боку відповідача, щодо нарахування і виплати одноразової грошової допомоги при звільнені, він зазнав душевних та моральних страждань, приниження честі, гідності, ігнорування законних прав, втратою у зв'язку з цим престижу та ділової репутації серед знайомих, друзів, колишніх співробітників.
54. При цьому на підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, не надано жодних доказів. Також відсутнє обґрунтування грошової суми, в яку позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить. За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 4000,00 грн не підлягають задоволенню.
V. СУДОВІ ВИТРАТИ
55. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 139 КАС України не проводиться.
56. Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Національної поліції України в Луганській області щодо щодо ненарахування та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні 09 грудня 2015 року.
3. Зобов'язати Головне Управління Національної поліції України в Луганській області (місце знаходження: 93406, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Вілєсова, будинок 1, код ЄДРПОУ 40108845) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1; місце проживання: АДРЕСА_2 одноразової грошової допомоги при звільненні 09 грудня 2015 року відповідно до частини другої статті 9 Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.Ю. Широка