12 березня 2019 року справа №200/959/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Шишова О.О., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Романченко Г.О., за участі представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2019 року (повне судове рішення складено 18 січня 2019 року у м. Слов'янську) у справі № 200/959/19-а (суддя в І інстанції Христофоров А.Б.) за позовом ОСОБА_2 до Національного агенства з питань запобігання корупції про визнання протиправними та скасування рішень, -
У січні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Агенство) шляхом:
- зупинення дії оскаржуваного рішення Агенства № 3161 від 21.12.2018 «Про результати здійснення перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), подані позивачем, народним депутатом України VIII скликання» до вирішення спору по суті;
- зупинення дії оскаржуваного рішення відповідача № 3161 від 21.12.2018 «Про результати здійснення перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, подані ОСОБА_2, народним депутатом України VIII скликання» до вирішення спору по суті;
- заборони Агенству вчиняти дії, відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України «Про запобігання корупції», а саме письмово повідомляти керівника відповідного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб'єкт декларування, та спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції про встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей, до вирішення спору по суті.
Одночасно з заявою про забезпечення позовної заяви ОСОБА_2 подано адміністративний позов до Агенства про:
- визнання протиправним Рішення національного агентства з питань запобігання корупції від 21 грудня 2018 року № 3161 «Про результати здійснення повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), подані ОСОБА_2, народним депутатом України VIII скликання» та його скасування;
- визнання протиправним Рішення національного агентства з питань запобігання корупції від 21 грудня 2018 року 3162 «Про результати здійснення повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, подані ОСОБА_2, народним депутатом України VIII скликання» та його скасування.
В обґрунтування вказаної заяви про забезпечення позову зазначено, що невжиття запобіжних заходів може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду - полягає у тому, що в разі не зупинення в судовому порядку дії оспорюваних рішень, які на думку позивача мають очевидні ознаки протиправності, у відношенні останнього невідкладно будуть відкриті два кримінальні провадження за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України. Зокрема, негативні наслідки полягають у репутаційних втратах позивача, як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Так, відповідач, в порушення презумпції невинуватості особи, встановленого ст. 62 Конституції України, після прийняття оскаржуваних рішень, почав розповсюджувати на своєму сайті інформацію про те, що «народний депутат не задекларував 20 земельних ділянок в Донецькій області», в якому зокрема зазначив про те, що «орієнтована загальна вартість земельних ділянок на ринку станом на звітну дату становила більше 16 млн. грн.». Наголошує, що відповідач безапеляційно повідомляє необмежене коло громадян про те, що позивач вчинив корупційні правопорушення, яке обчислюється мільйонами гривень, тобто, як вже про встановлений факт.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2019 року у задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_2 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними та скасування рішень було відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання про забезпечення адміністративного позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує, що ухвалу винесено необґрунтовано, без надання оцінки фактичним обставинам справи.
В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. Представник відповідача до апеляційного суду не прибув.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з вимогами частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
При цьому, частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
В силу приписів частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
З аналізу наведеної норми вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Частиною другою статті 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.
У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» зазначено, що розгляд заяв про забезпечення позову здійснюється з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, суд повинен пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Відповідно до пункту 17 цієї постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Отже, з огляду на приписи вказаних норм законодавства, вбачається, що у випадку звернення сторони з вимогою про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою вимогою та надати відповідні докази, які б підтверджували факт існування реальної загрози його правам, свободам та інтересам.
Крім того, згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.
Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов'язків сторін та рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Проте, в поданій заяві про забезпечення позову не наведено суду істотних обставин та не надано жодних доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення у зв'язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
Судом апеляційної інстанції такі підстави також не встановлені, доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції.
Зокрема, доводи про порушення презумпції невинуватості особи, встановленого ст. 62 Конституції України, не заслуговують на увагу, оскільки в інформації на сайті відповідача про те, що «народний депутат не задекларував 20 земельних ділянок в Донецькій області, орієнтована загальна вартість земельних ділянок на ринку станом на звітну дату становила більше 16 млн. грн.» прямо зазначено, що затвердження обґрунтованого висновку та направлення його до спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції не означає визнання особи винною у вчиненні правопорушення, а є підставою для здійснення досудового розслідування (а.с.13). Інформування суспільства відповідачем про свою діяльність (а.с.14), в чому позивач вбачає репутаційні втрати, виходить за межі предмету розгляду цієї справи.
Також колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, що в межах заявленої заяви та характеру спірних правовідносин вжиття заходів забезпечення позову є передчасним, оскільки сам факт подання адміністративного позову не може бути підставою для забезпечення адміністративного позову. При розгляді клопотання про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті.
Водночас, суд вбачає за необхідне наголосити на тому, що порушене право позивача буде відновлене з моменту його порушення, якщо таке буде судом встановлено при розгляді справи по суті.
Таким чином, подане клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є необґрунтоване та не підтверджене жодними доказами.
При цьому апеляційний суд зауважує, що однією з підстав для вжиття такого заходу забезпечення позову є очевидна протиправність оскаржуваного рішення. Такої очевидності колегія суддів не вбачає, доводам позовної заяви слід давати оцінку в ході розгляду справи по суті.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ч.4 ст.241, ч.5 ст.250, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ст. 321, ч.1 ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2019 року у справі № 200/959/19-а - залишити без змін.
Повне судове рішення - 12 березня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: І.В. Сіваченко
Т.Г. Гаврищук
О.О. Шишов