12 березня 2019 року справа №1240/2830/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Ястребової Л.В., суддів Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 р. у справі № 1240/2830/18 (головуючий І інстанції Є.О. Кисельова, повний текст складено 22.01.19р.) за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
18 вересня 2018 року ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2 (надалі - позивач 1, ОСОБА_2), ОСОБА_3 (надалі - позивач 2, ОСОБА_3) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (надалі - відповідач, Управління), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не поновлення виплати пенсії за віком як науковому працівнику ОСОБА_2;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_3;
- зобов'язати відповідача витребувати пенсійну справу або відновити її, перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком як науковому працівнику ОСОБА_2 з 07.10.2009р., з врахуванням компенсації втрати частини доходів, з підвищенням та індексацією пенсії відповідно до ст.ст. 27, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», доплатою до пенсії за понаднормативний стаж відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як не працюючому пенсіонеру, з надбавкою до пенсії, як дитині війни, здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017р. та здійснювати виплату пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок;
- зобов'язати відповідача витребувати пенсійну справу або відновити її, перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_3 з 07.10.2009р., з врахуванням компенсації втрати частини доходів, з підвищенням та індексацією пенсії відповідно до ст.27,42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», доплатою до пенсії за понаднормативний стаж відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як не працюючому пенсіонеру, з надбавкою до пенсії як дитині війни, здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017р. та здійснювати виплату пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок;
- встановити контроль виконання судового рішення (а.с. 5-9).
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що до липня 1997 року проживали у м. Сєвєродонецьку, ОСОБА_2 отримував пенсію за віком як науковий працівник, ОСОБА_3 отримувала пенсію за віком, надалі виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв'язку із чим виплату пенсій припинено. Із змісту позовної заяви вбачається, що 23.05.2018р. позивачі через представника за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_1 звернулись до відповідача із заявами про перерахунок та поновлення виплати пенсій з 07.10.2009р., із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючим пенсіонерам, дітям війни, здійснити запити недостатніх для поновлення виплат документів. Листами УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 9052/02-21 та № 9053/02-21 від 04.06.2018 в поновленні їм виплати пенсій за віком відмовлено.
Позивачі вважають протиправною бездіяльність відповідача щодо не поновлення та не перерахування виплати раніше призначених пенсій.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року у справі № 1240/2830/18 адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Управління повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення/перерахунок пенсії від 23 травня 2018 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Зобов'язано Управління повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про призначення/перерахунок пенсії від 23 травня 2018 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В решті позову відмовлено (а.с. 214-218).
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, вважає його таким, що постановлене з порушенням нормам матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилаючись на постанову № 7 Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Конституційного суду України від 07.10.2009, практику Європейського суду з прав людини зазначає, що в даному випадку йдеться про поновлення виплати пенсії, судом отримано всі необхідні та достатні докази, тому суд безпідставно вийшов за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, зобов'язавши управління повторно розглянути заяву.
Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.
Судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_2, є громадянином України, паспорт для виїзду за кордон № АС727799 від 14.06.1997 (а.с. 20).
ОСОБА_3, є громадянином України, паспорт для виїзду за кордон № АС 727800 від 14.06.1997 (а.с.21).
Згідно інформації від 14.11.2018 № 616471-522/5-2507, наданої Посольством України в Державі Ізраїль, позивачі перебувають на постійному консульському обліку за паспортами України для виїзду за кордон, паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що підтверджує громадянство України (а.с.74).
Відповідно до протоколу № 12/180 від 28.05.1997, ОСОБА_2 було призначено пенсію за віком з 23.05.1997 довічно (а.с.42).
Відповідно до протоколу 12/169 від 02.11.1992, ОСОБА_3 було призначено пенсію за віком з 07.10.1992 безстроково (а.с.54).
3 липня 1997 року позивачі виїхали до постійного місця проживання до Держави Ізраїль. Починаючи з 1997 року пенсія пенсійним органом їм не виплачується згідно поданих заяв (а.с. 51 зв., 60).
Матеріали справи свідчать, що 23 травня 2018 року представник позивача, діючи на підставі належним чином посвідченої та апостильованої довіреності, звернувся особисто безпосередньо до відповідача із особистою заявою позивачів про перерахунок, поновлення виплати пенсії з 07.10.2009 року, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як непрацюючому пенсіонеру, дитині війни, разом з додатками, що підтверджується штампом відповідача на заявах 29.05.2018 (а.с. 93-106).
Листами № 9052/02-21 та 9053/02-21 від 04 червня 2018 року відповідач повідомив представника позивачів, що представник за довіреністю не є законним представником. Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не звернулися до спеціалістів відділу обслуговування громадян відповідно до вищезазначених нормативних документів, заява вважається не поданою відповідно до встановленого Порядку подання документів до органів Пенсійного фонду України. Лист не є рішенням або відмовою в поновленні виплати пенсії, заява розглянута згідно закону «Про звернення громадян» (а.с. 10, 11).
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством передбачена можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником. При цьому зазначив, що за наслідками розгляду заяв позивачів, УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області не прийнято рішення про поновлення/перерахунок чи про відмову в поновленні/перерахунку пенсії, чим порушив ст. 45 Закону № 1058-IV та пунктів 4.2, 4.3, 4.10 Порядку № 22-1.
Колегія суддів погоджується з такими висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до положень статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
В статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.
Частиною третьою статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Виходячи з наведених законодавчих норм позивач, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.
Пунктом 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність відмови відповідача у реалізації конституційного права позивача на пенсійне забезпечення з підстав того, що заяви про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи не приймаються від довірених осіб, оскільки до заяв позивачів, представником була надана належним чином посвідчена довіреність та копії паспортів громадян України для виїзду за кордон.
Разом з тим, статтею 44 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням ПФУ за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Частиною п'ятою статті 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Отже, уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів.
На виконання названих норм Закону № 1058-IV Правлінням Пенсійного фонду затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до п. 4.10 заяви про виплату пенсії реєструються в журналі вхідної кореспонденції. Заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (зі змінами).
При прийманні документів щодо виплати пенсії орган, що призначає пенсії, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, знімає копії з відповідних документів.
Не пізніше 10 днів після надходження всіх необхідних документів для виплати пенсії орган, що призначає пенсію, повинен їх розглянути та прийняти відповідне рішення, яке оформлюється розпорядженням. Надані документи та заява зберігаються в пенсійній справі.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
Відповідач як уповноважений орган не перевіряв дотримання інших умов для перерахунку, поновлення пенсії з 07.10.2009 року із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як непрацюючому пенсіонеру, дитині війни, що є обов'язковою умовою відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішення за заявами позивачів не приймалося, тому суд першої інстанції обґрунтовано зобов'язав повторно розглянути заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 23.05.2018 року про призначення/перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 211/5254/16-а (провадження № К/9901/5537/17), від 20 грудня 2018 року у справі № 132/3485/16-а (провадження №К/9901/44939/18).
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 р. у справі № 1240/2830/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Л.В. Ястребова
Судді:. Е.Г. Казначеєв
І.Д. Компанієць