12 березня 2019 року справа №236/4191/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Ястребової Л.В., суддів Казначеєв Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 16 січня 2019 р. у справі № 236/4191/18 (головуючий І інстанції Ткачов О.М., повний текст складено 16.01.18р) за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення (в уточненій редакції) та додані до позовної заяви матеріали,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач), в якому (в уточненій редакції) просив скасувати постанову працівника батальйону патрульної поліції у м.Крматорськ та Слов'янськ Управління патрульної поліції в Донецькій області від 22.11.2018р., якою було накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити справу про адміністративне правопорушення; звільнити від сплати судового збору.
Ухвалою Краснолиманського міського суду Донецької області від 16 січня 2019 року позовну заяву повернуто позивачу у зв'язку з тим, що позивач не усунув недоліки вказані в ухвалі суду від 26.11.2018р., в частині сплати судового збору (а.с. 16)..
Не погоджуючись з викладеним в ухвалі рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. При цьому, з посиланням на постанову Верховного Суду України від 13.12.2016 року у справі №21-1410а16, зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що норми Закону України «Про судовий збір» не містять положень щодо підстав, умов, розміру та порядку сплати судового збору за подання позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, а відтак підстави для сплати судового збору відсутні.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Повертаючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що в наданий судом строк позивачем вимоги визначені ухвалою суду не виконані, недоліки позову не усунуті, а саме: позивачем до позовної заяви не додано документу про сплату судового збору у розмірі встановленому Законом України «Про судовий збір».
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Приписи п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України визначають, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, єдиною підставою для повернення позовної заяви відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України є неусунення останнім недоліків позовної заяви в установлений судом строк.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Разом з тим, судом першої інстанції не враховано, що згідно ч. 4 ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Тобто, на переконання судової колегії, визначальним є закріплений у даній нормі припис про те, що у разі незгоди і оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення особа, яка її оскаржила, не обтяжується обов'язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах. Водночас, у даному положенні ст. 288 КУпАП видом платежу, від якого звільняються особи, що оскаржують постанову про накладення адміністративного стягнення, встановлено державне мито.
На момент виникнення спірних правовідносин за звернення до суду у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління сплачується інший вид платежу - судовий збір, правові засади справляння якого, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, встановлені Законом України «Про судовий збір».
Згідно Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 «Про державне мито» у редакцій, чинній до початку дії Закону України «Про судовий збір», державне мито справлялося із позовних заяв, заяв (скарг) у справах окремого провадження, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили. Цей нормативний акт не містив положень про сплату державного мита особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.
11 листопада 2011 року набрав чинності Закон України «Про судовий збір», який із цієї дати не припинив дію законодавчих актів, які передбачали пільгу щодо сплати судового збору за подання заяви про розгляд в порядку адміністративного судочинства окремих видів рішень органів державної влади, як-то правила ч. 4 ст. 288 КУпАП, або обмежив можливість прийняття таких актів у майбутньому.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що у справах про оскарження постанов у справах про адміністративне правопорушення позивач звільняється від сплати судового збору.
Отже, у разі звернення особи до суду з позовом щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір у порядку та розмірах, встановлених Законом України «Про судовий збір», не сплачується.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 13.12.2016 року у справі № 21-1410а16, від 31.01.2017 року у справі № 298/1232/15-а, від 25.07.2018 року у справі № 632/1929/16-а.
За такого правового регулювання судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції про невідповідність поданої ОСОБА_1 позовної заяви вимогам ч. 3 ст. 161 КАС України, що мало своїм наслідком залишення її без руху та подальше повернення без наявних на це правових підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви було неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 169, 286, 308, 311, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 16 січня 2019 р. у справі № 236/4191/18 - задовольнити.
Скасувати ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 16 січня 2019 р. та адміністративну справу №236/4191/18 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Повне судове рішення складено 12 березня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Л.В. Ястребова
Судді: Е.Г. Казначеєв
І.Д. Компанієць