06 березня 2019 року справа №0540/8709/18-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Блохіна А.А., суддів: Сіваченко І.В., Шишова О.О., секретар судового засідання Веорховецька Г.О. представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Лауніконіс В.П. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року у справі № 0540/8709/18-а (головуючий І інстанції Голубова Л.Б., складене в повному обсязі 19 листопада 2018 року в м. Слов'янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_4 до Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
13 вересня 2018 року позивач, ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області (далі - відповідач 1), управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - відповідач 2) у якому просив суд: - визнання протиправним та скасування рішення від 19 квітня 2018 року № 82 Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області в особі комісії Слов'янської районної державної адміністрації з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам щодо скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи; - визнання протиправним та скасування рішення від 20 грудня 2016 року № 25 Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області в особі комісії Слов'янської районної державної адміністрації з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам щодо припинення з 01 січня 2017 року страхових виплат; - зобов'язання управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області відновити страхові виплати та сплатити заборгованість з 01 січня 2017 року перерахувавши на рахунок в АТ "Ощадбанк".
В обґрунтування позову зазначає, що є отримувачем страхових виплат та внутрішньо переміщеною особою з м. Красний Луч Луганської області. Отримував страхові виплати до грудня 2016 року включно. Починаючи з січня 2017 року виплати ОСОБА_4 були припинені з підстав скасування довідки внутрішньо переміщеної особи. Заборгованість з січня 2017 року не була сплачена відповідачем, у зв'язку з чим позивач опинився у скрутному матеріальному становищі.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року у справі № 0540/8709/18-а позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення, викладене у протоколі засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області від 20 грудня 2016 року № 25 щодо припинення з 01 січня 2017 року страхових виплат ОСОБА_4. Визнано протиправним та скасовано рішення, викладене у протоколі засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області від 13 лютого 2018 року № 82 в частині скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи виданої на ім'я ОСОБА_4 Скасовано постанову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Слов'янську Донецької області від 21 грудня 2016 року № 0557/10804/10804/11 про припинення щомісячної страхової виплати ОСОБА_4. Зобов'язано управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області відновити страхові виплати ОСОБА_4 та сплатити заборгованість з 01 січня 2017 року перерахувавши на рахунок в АТ "Ощадбанк". Стягнути з Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_4 судові витрати з судового збору у розмірі 1 057 гривень 20 копійок. Стягнуто з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_4 судові витрати з судового збору у розмірі 1 057 гривень 20 копійок.
Не погодившись з таким судовим рішенням відповідачі Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в яких посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просили рішення місцевого суду скасувати та прийняте нове рішення. Слов'янська районна державна адміністрація Донецької області просила скасувати рішення у частині визнання протиправним та скасування рішення, викладеного у протоколі засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області від 20 грудня 2016 року № 25 щодо припинення з 01 січня 2017 року страхових виплат ОСОБА_4 та визнання протиправним та скасування рішення, викладеного у протоколі засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області від 13 лютого 2018 року № 82 в частині скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи, виданої на ім'я ОСОБА_4, та стягнення зі Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_4 судових витрат з судового збору у розмірі 1 057 гривень 20 копійок і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити Позивачу у задоволенні позовних вимог до Позивача 1. управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Представником позивача надано відзив на апеляційні скарги у якому він вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, а апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню.
В судовому засіданні представник відповідача Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області підтримав доводи апеляційної скарги наполягав на її задоволенні, проти чого заперечував представник позивача, наголошуючи на законності прийнятого судом першої інстанції рішення.
В судове засідання представник відповідача управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 (а.с. 12). Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13).
Позивач має право на страхові виплати по втраті професійної працездатності, про що свідчить витяг із акту огляду у ЛТЕК від 29.09.2003, виданий безстроково (а.с. 15).
Згідно довідки внутрішньо переміщеної особи від 23.06.2016 року № 1445025906 позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 14).
Заявою від 24.06.2016 року позивач звернувся до відповідача 2 з питань призначення страхових виплат (а.с. 52).
Постановою від 29.06.2016р. позивачу було призначено страхові виплати з 01 березня 2014 року - безстроково (а.с. 54).
протоколом засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 20.12.2016 року № 25 позивачу відмовлено у призначенні (відновленні) соціальних (а.с. 55, 162).
Підставою для відмови є акт УСЗН Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області від 14.12.2016 року про незнаходження позивача за місцем, зазначеним у довідці внутрішньо переміщеної особи (а.с. 79).
Постановою від 21.12.2016 року № 0557/10804/10804/11 відповідач 2 припинив виплату ОСОБА_4 щомісячної грошової суми в різі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (а.с. 61).
Оскільки позивач не звертався з заявою про поновлення виплат, то протоколом засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 13.02.2018 року № 82 позивачу знову відмовлено у призначенні (відновленні) соціальних (а.с. 57-58). Підставою є розпорядження начальника УСЗН Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області від 12.02.2018 року № 24 (а.с. 56).
Заборгованість за період з 01.01.2017 року по дійсний час не була сплачена управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, що не спростовується сторонами.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно зі ст. 4 вказаного Закону, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" № 637 від 05.11.2014 року, встановлено, що продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою.
Питання щодо страхових виплат врегульовані Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 року № 1105-ХІV.
Підстави для припинення виплати пенсії передбачені ст. 46 цього Закону, а саме:
1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;
6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Судом першої інстанції встановлено, що виплата страхових виплат позивачу припинена відповідачем у зв'язку із скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи на підставі пункту 6 частини 1 зазначеної статті.
Водночас, статтею 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" такої підстави для припинення страхових виплат, як скасування довідки внутрішньо переміщеної особи - не передбачено.
З зазначених підстав відповідачами не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві страхових виплат.
Положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення.
Статтею 14 Конвенції визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Відповідно до положень Конституції України, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).
Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина 2 статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною 2 статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Судом першої інстанції зазначено, що наявність або відсутність у позивача, в певний період часу, статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні страхових виплат, та потребує від людини здійснення додаткових дій, не передбачених Законами України.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Ані воєнний, ані надзвичайний стан в Україні не запроваджено.
Згідно з частиною 2 статті 14 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV "Про боротьбу з тероризмом" у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.
Статтею 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Відповідно до статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).
Стаття 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" в Україні" передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно із статтею 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до статті 29 ЦК України, місце проживання фізичної особи - це житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Частина 6 статті 29 ЦК України дозволяє фізичній особі мати кілька місць проживання.
Виходячи із зазначених норм законодавства, правової та соціальної природи пенсії чи іншої страхової виплати, право громадянина на призначення йому страхових виплат не можна пов'язувати з такою умовою, як постійне місце проживання (реєстрація місця проживання) або з відсутністю довідки про внутрішньо переміщену особу, а держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначені страхові виплати.
У контексті Європейської конвенції, до майна належать, крім рухомих і нерухомих речей, також і право на пенсію (справа "Мюллер проти Австрії").
У рішенні від 8 липня 2004 року "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров'я (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суд при розгляді цієї справи враховує практику ЄСПЛ, у тому числі й рішення в справах Пічкур проти України, Ілашку та інші проти Молдови та Росії як джерело права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
У статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому страхових виплат незалежно від того, де проживає особа, якій призначені страхові виплати.
Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, виховання, освіти, культури і охорони здоров'я, екологічної безпеки.
Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Згідно з частиною 3 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
З огляду на вищевикладене, постанови Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, є підзаконними нормативно-правовими актами, які приймаються у відповідності до виконання Законів України, у зв'язку з чим, не можуть змінювати в бік звуження права громадян на пенсійне забезпечення, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Дана правова позиція узгоджується з позицією Верховного суду викладеною у постановах від 30 січня 2018 року у справі К/9901/3099/17; від 06 лютого 2018 року у справах К/9901/173/17, К/9901/614/17; від 13 лютого 2018 року у справах К/9901/163/17, К/9901/3741/17.
Згідно ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, колегія суддів зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2017 року у справі № 826/12123/16, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року, визнані нечинними пункти 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, та абзац десятий пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".
Визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.
З огляду на викладене, пункти 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, та абзац десятий пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" втратили чинність з 04 липня 2018 року (з дня набрання постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2017 року у справі № 826/12123/16 законної сили).
Судом першої інстанції правомірно, до спірних правовідносин, вважав неможливим застосувати постанови Кабінету Міністрів України, якими встановлений порядок продовження та поновлення пенсійних виплат, а тому апеляційна скарга в цій частині не підлягає задоволенню.
Нормами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Доводи відповідачів з посиланням, як на підставу припинення соціальних виплат, на постанови Кабінету Міністрів України та скасування довідки внутрішньо переміщеної особи, суд вважає безпідставним, оскільки Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" має вищу юридичну силу і не має такої підстави для припинення соціальних виплат, яка визначена у постановах Кабінету Міністрів України.
Скасування довідки внутрішньо переміщеної особи не може служити підставою для скасування конституційного права громадянина України на отримання соціальних гарантій, гарантованих державою.
Вищезазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у зразковій адміністративній справі № 805/402/18 від 03 травня 2018 року, яка залишена без змін постановою Великої палати Верховного суду від 04 вересня 2018 року.
Стосовно строків звернення до суду з даним адміністративним позовом, судом першої інстанції зазначено наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зміст наведеної норми свідчить про те, що Кодекс адміністративного судочинства України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Водночас відносини щодо строків звернення до адміністративного суду регулюються не тільки нормами Кодексу адміністративного судочинства України, а й іншими законами України.
Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я громадянами, строки та порядок перерахунку страхових витрат є Закон України № 1105-XIV.
Відповідно до ч. 7 ст. 47 Закону України № 1105-XIV, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці"
Таким чином, право позивача щодо отримання страхових виплат з 01 січня 2017 року є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком у силу вимог частини сьомої статті 47 Закону України № 1105-XІV, а бездіяльність відповідача носить триваючий характер.
Вищевказаний висновок, щодо застосування строків звернення до суду, узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 20 березня 2018 року у справі № 573/1759/17.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав щодо яких подана позовна вимога.
Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення".
Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
В абзаці 10 п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.
Обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Враховуючи положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача та скасувати постанову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Слов'янську Донецької області від 21 грудня 2016 року № 0557/10804/10504/11 про припинення щомісячної страхової виплати ОСОБА_4.
Відповідно до п.п. 4, 5 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105-XIV був утворений Фонд соціального страхування України, реорганізувавши шляхом злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Фонд соціального страхування України є правонаступниками Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231) є правонаступником відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Слов'янську Донецької області (код ЄДРПОУ 25968435) яким винесено постанову від 21 грудня 2016 року № 0557/10804/10504/11 про припинення щомісячної страхової виплати ОСОБА_4.
Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог.
Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині скасування рішення Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області в особі комісії Слов'янської районної державної адміністрації з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам щодо скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи, яке викладено протоколом № 82 від 13 лютого 2018 року з огляду на наступне.
Статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Стаття 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлює порядок обліку внутрішньо переміщених осіб.
Пунктом 1 зазначеної статті встановлено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Пунктом 3 зазначеної статті встановлено, що для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 10 зазначеної статті встановлено, що заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки.
Статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлені підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб.
Пунктом 1 зазначеної статті встановлено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа подала завідомо недостовірні відомості.
Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.
Відповідно до п.1 ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо перемішена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.
Статтею ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлено, що у разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання рішення про скасування дії довідки приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.
Інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, є: дані, отримані з відповідних державних реєстрів; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з громадськими об'єднаннями, волонтерськими, благодійними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем була отримана довідка внутрішньо переміщеної особи від 23.06.2016 року № 1445025906, в якій зазначена реєстрація за адресою: Донецька область. Слов'янський район, смт. Билбасівка, вул. Весняна, буд. 5а, яка стала підставою для отримання страхових виплат позивачем. Підставою для відмови у виплаті страхових виплат є акт УСЗН Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області від 14.12.2016 про незнаходження позивача за місцем, зазначеним у довідці внутрішньо переміщеної особи.
При встановлених обставинах, вищезазначений акт не визнавався судом противоправним, не скасований і не оскаржувався.
Факт не перебування позивача за місцем, зазначеним у довідці внутрішньо переміщеної особи, позивачем не спростовується. Крім того, в матеріалах справи містяться свідчення про те, що позивач ніколи і не перебував за адресою, зазначеною в довідці внутрішньо переміщеної особи.
Дії УСЗН Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області щодо скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 23.06.2016 року № 1445025906, яка була видана позивачу, у зв'язку з відсутністю позивача за місцем зазначеним у довідці внутрішньо переміщеної особи, не визнані протиправними. Розпорядження начальника управління соціального захисту населення Слов'янської райдержадміністрації від 12.02.2018 № 24 «Про скасування дії довідки та припинення соціальних виплат» судом також не було визнано протиправним та не було скасовано.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити. Абзац перший резолютивної частини рішення доповнити словом «частково». Абзац третій резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції «Відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення, викладене у протоколі засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області від 13 лютого 2018 року № 82 в частині скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи виданої на ім'я ОСОБА_4». У абзаці шостому резолютивної частини рішення слова та цифри « 1 057 (одну тисячу п'ятдесят сім) гривень 20 копійок замінити словами та цифрами « 528 (п'ятсот двадцять вісім) гривень 60 копійок».
Відповідно до частини 4 статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року у справі № 0540/8709/18-а залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року у справі № 0540/8709/18-а задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року у справі № 0540/8709/18-а змінити.
Абзац перший резолютивної частини рішення доповнити словом «частково».
Абзац третій резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції «Відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення, викладене у протоколі засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області від 13 лютого 2018 року № 82 в частині скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи виданої на ім'я ОСОБА_4»
У абзаці шостому резолютивної частини рішення слова та цифри « 1 057 (одну тисячу п'ятдесят сім) гривень 20 копійок замінити словами та цифрами « 528 (п'ятсот двадцять вісім) гривень 60 копійок».
В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року у справі № 0540/8709/18-а - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 11 березня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді І.В. Сіваченко
О.О. Шишов