11 березня 2019 року справа № 320/103/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1П.) до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач або Вишгородське ОУПФ України Київської області), в якому позивач просить суд,:
- визнати протиправною бездіяльність Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо невиплати пенсії позивачу з 29 травня 2018 року по 30 червня 2018 року (включно);
- зобов'язати Вишгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області виплатити пенсію позивачу за період з 29 травня 2018 року по 30 червня 2018 року (включно) у розмірі 9333,56 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
11.02.2019 від представника Вишгородського ОУПФ України Київської області через службу діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити. Стверджував, що борг в сумі 9333,56 грн за період з 29.05.2018 по 30.06.2018 нарахований та включений в додаткові відомості. Зазначив, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та будуть виплачені на умовах окремого порядку, який розроблений та погоджується Кабінетом ОСОБА_2 України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії ВВ №100404, виданим Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 30 жовтня 1997 року (а.с. 21-25).
Позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 виданого Пенсійним фондом України 11.06.2018, термін дії - довічно (а.с. 26).
Відповідно до довідки від 13.03.2018 №0000491975 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичним місцем проживанням ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1, індекс 07301 (а.с. 10).
03.05.2018 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії за віком.
Згідно з протоколом №1147 від 10.05.2018 ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком з 29.05.2018 у розмірі 8510,01 грн. довічно (а.с. 41).
Рішенням районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 08.06.2018 №22 призначено (відновлено) виплату пенсії ОСОБА_1 з моменту настання права (а.с. 61, 63-68).
Відповідно до протоколу від 22.06.2018 ОСОБА_1 нараховано до виплати пенсію: за 5 місяць 2018 року (кількість днів - 3) 823,55 грн.; за 6 місяць 2018 року (кількість днів - 30) 8510,01 грн. Зазначено, що після візування виплата буде здійснена основним способом в плановий період в 7-му місяці 2018 року (а.с. 62).
10.10.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату пенсії за період з 29.05.2018 по червень 2018 року (включно).
На звернення позивача листом від 19.10.2018 №297/Б-01 відповідач повідомив, що заборгованість по виплаті пенсії за травень-червень 2018 року залишається невиплаченою, так як відповідно до п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 08.06.2016 №365, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом ОСОБА_2 України. Зазначив, що нарахована сума до виплати буде виплачена після прийняття відповідного Порядку Кабінетом ОСОБА_2 України.
На повторне звернення позивача від 05.12.2018 №343/Б-01 відповідач листом від 12.12.2018 № 343/Б-01 повідомив, що заборгованість по виплаті пенсії за травень-червень 2018 року у сумі 9333,56 грн. залишається невиплаченою, так як відповідно до п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 08.06.2016 №365, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом ОСОБА_2 України. Зазначив, що нарахована сума до виплати буде виплачена після прийняття відповідного Порядку Кабінетом ОСОБА_2 України.
Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо невиплати призначеної пенсії за період травень - червень 2018 року у розмірі 9333,56 грн., позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист. Так, згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно із статтею 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною третьою статті 4 Закону №1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом №1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом ОСОБА_2 України.
Згідно з частиною першою статті 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_2 України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 року №1706-VII (далі - Закон №1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Абзацом 1 ч.1 ст.4 Закону №1706-VII передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Кабінетом ОСОБА_2 України прийнято постанову від 05.11.2014 №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", якою визначено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Соціальні виплати особам з інвалідністю I групи та іншим особам, які, за висновком лікарсько-консультативної комісії, не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, за їх письмовою заявою можуть проводитися публічним акціонерним товариством "Укрпошта" з доставкою за фактичним місцем проживання/перебування таких осіб.
Припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 8 червня 2016 р. № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (далі - Порялок №365, в редакції від 13.09.2017).
Пунктом 4 Порядку №365 передбачено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. Згідно з абз.1 п.10 Порядку №365 структурний підрозділ з питань соціального захисту населення протягом трьох робочих днів з дня складення акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї (крім осіб, зазначених в абзацах другому і третьому пункту 7 цього Порядку) та отримання електронної справи отримувача соціальної виплати вносить на розгляд комісій з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - комісії), подання про призначення (відновлення) або про відмову в призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати.
Відповідно до п.11 Порядку №365 комісія розглядає подання про призначення (відновлення) або про відмову у призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати протягом п'яти робочих днів з дня отримання такого подання. За результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї або інших документів, визначених в абзацах другому і третьому пункту 7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати (п.12 Порядку №365).
Пунктом 14 Порядку №365 передбачено, що у разі прийняття рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати комісія не пізніше наступного робочого дня надсилає копію такого рішення органові, що здійснює соціальні виплати, та структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.
Відповідно до п.15 Порядку №365 орган, що здійснює соціальні виплати та структурний підрозділ з питань соціального захисту населення, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, та здійснює повернення сум недоотриманих соціальних виплат за минулий період відповідно до законодавства.
Суд зазначає, що 25.04.2018 Кабінетом міністрів України було прийнято постанову №335 “Про внесення змін до постанови Кабінету ОСОБА_2 України від 8 червня 2016 р. N 365”, яка набрала чинності 12.05.2018.
Так, відповідно до п.15 Порядку №365 в редакції постанови Кабінету ОСОБА_2 України від 25.04.2018 №335, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом ОСОБА_2 України.
Отже, в силу вимог п.15 Порядку №365 встановлено, що соціальні виплати, у т.ч. пенсія, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом ОСОБА_2 України.
Разом з тим, з аналізу вищенаведених норм можна прийти до висновку, що порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Суд звертає увагу на те, що за змістом конституційних норм, Кабінет ОСОБА_2 України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної ОСОБА_2 України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Згідно з п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону України №1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною ОСОБА_2 України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною ОСОБА_2 України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету ОСОБА_2 України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Як встановлено судом із матеріалів справи, пенсію позивачу призначено з 29.05.2018 , однак у зв'язку з відсутністю Рішення районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виплату пенсії було призупинено. Рішенням районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 08.06.2018 №22 виплату пенсії позивачу було відновлено з липня 2018 року, зазначено, що заборгованість по пенсії за травень-червень 2018 року у розмірі 9333,56 грн., обліковується в органі, що здійснює соціальні виплати, та буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом ОСОБА_2 України.
Суд не погоджується із вищевказаною позицією Вишгородського об'єднаного управління Песійного фонду України Київської області, з огляду на таке.
Дійсно, рішення щодо виплати позивачу пенсії за період травень- червень 2018 року на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом ОСОБА_2 України, прийнято відповідачем на підставі пункту 15 Порядку №365, однак дане рішення суперечить Закону України №1058-IV, який регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Стаття 47 Закону №1058-IV визначає, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом ОСОБА_2 України.
Відповідно до ст. 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_2 України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Відповідно до ст. 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Водночас Законом №1058-IV не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як наявність окремого порядку, визначеного Кабінетом ОСОБА_2 України.
Відсутність окремого порядку, визначеного Кабінетом ОСОБА_2 України для виплати пенсій за минулий період, не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).
Тому, фактично відмовляючи позивачеві у виплаті пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
З огляду на викладене суд вважає, що відмова у виплаті доплати позивачу пенсії за період з 29 травня 2018 року по червень 2018 року (включно) вчинена за відсутності підстав, передбачених Законом № 1058-IV, тому з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету ОСОБА_2 Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.
Отже, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо невиплати пенсії позивачу з 29 травня 2018 року по 30 червня 2018 року (включно) та зобов'язання Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області виплатити пенсію позивачу за період з 29 травня 2018 року по 30 червня 2018 року (включно) у розмірі 9333,56 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн. згідно з квитанцією від 29.12.2018 № 22.
Суд, керуючись ч. 1 ст. 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачу 704,80 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними протиправною бездіяльність Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ - 41249250) щодо невиплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) пенсії за період з 29 травня 2018 року по 30 червня 2018 року (включно) у розмірі 9333,56 грн.
Зобов'язати Вишгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) пенсію за період з 29 травня 2018 року по 30 червня 2018 року (включно) у розмірі 9333,56 грн. (дев'ять тисяч триста тридцять три гривні 56 копійок).
Стягнути з Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ - 41249250, адреса: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул.. Межигірського Спасу, буд. 6) на користь ОСОБА_1 (адреса: 07301, Київська область, м. Вишгород, вул. Ватутіна, буд. 110, корп.. 1, кв. 80, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) судові витрати в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного судупротягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст судового рішення виготовлений - 11.03.2019.
Суддя Я.В. Горобцова
ОСОБА_3