ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
28 лютого 2019 року № 826/9868/18
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Шевченко Н.М.,
за участі секретаря судового засідання - Поліщук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування вимоги та рішення,
за участі учасників справи :
представника позивача - Перепелиці А.В.,
представника відповідача - Лундіної С.Б., Демченка С.В.,
Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Укрнафта») звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі по тексту - відповідач), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати прийняті відповідачем вимогу від 05.04.2018 № Ю-0005071401 та рішення від 05.04.2018 № 0005081401.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що не погоджується з висновком акту перевірки від 16.03.2018 № 388/28-10-14-01/00135390, а також прийнятою Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 05.04.2018 № Ю-0005071401, вважає її повністю необґрунтованою та такою, що прийнята із грубим порушенням вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
У судовому засіданні представник позивача Перепелиця А.В. підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та просила суд задовольнити адміністративний позов повністю.
Представники відповідача Лундіна С.Б., Демченко С.В. проти задоволення позовних вимог заперечували, про що надали суду відзив на адміністративний позов, вказавши про правомірність оскаржуваних рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Як убачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Укрнафта» щодо дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.12.2016.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 16.03.2018 №388/28-10-14-01/00135390, в якому встановлено порушення: п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7, ч. ч. 5, 6 ст. 8, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ із змінами і доповненнями, внесеними Податковим кодексом України, у результаті чого донараховано єдиний внесок за 2015 рік на суму 9 229 107,50 грн.
На підставі вказаного вище акту перевірки відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.04.2018 № Ю-0005071401 та прийнято рішення від 05.04.2018 №0005081401 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не зарахованого єдиного внеску.
ПАТ «Укрнафта» оскаржило вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.04.2018 № Ю-0005071401 та рішення від 05.04.2018 № 0005081401 в адміністративному порядку шляхом направлення до Державної фіскальної служби України скарги від 20.04.2018 № 01/01/07/1383.
На підставі рішення від 22.05.2018 № 17567/6/99-99-11-02-02-25 Державна фіскальна служба України скаргу ПАТ «Укрнафта» в частині вимог, які стосувалися скасування вимоги від 05.04.2018 № Ю-0005071401 та рішення від 05.04.2018 №0005081401, залишила без задоволення, а вимогу та рішення, відповідно, - без змін.
Позивач, вважаючи, що вказані вимога та рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства, що призводить до порушення його прав та інтересів, звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають щодо нарахування та ведення обліку єдиного соціального внеску, врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі по тексту - Закон України № 2464-VI).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи значених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами, а також підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 4 частини 2 статті 6 Закону України № 2464-VI).
Частиною 2 статті 9 Закону України № 2464-VI встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, а частиною 8 цієї статті - що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
База нарахування єдиного внеску визначається в статті 7 Закону України № 2464-VI.
Згідно з абзацом 1 пункту 1 статті 7 Закону України № 2464-VI для платників, зазначених у пунктах (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Частиною 5 статті 8 Закону України № 2464-VI встановлено, що у разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.
Отже, вказана норма зобов'язує платника єдиного внеску при виплаті заробітної плати працівнику, розмір якої не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, сплатити нарахований єдиний внесок виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за відповідний місяць.
З 13.03.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до розділ VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02.03.2015 № 219-VIII.
Вказаним Законом доповнено розділ VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464-VI пунктом 95, яким з метою зменшення навантаження на фонд оплати праці передбачено можливість застосування понижуючого коефіцієнту при обчисленні розміру єдиного внеску.
Так, пунктом 95 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що по 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною п'ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, застосовується з понижуючим коефіцієнтом (далі - коефіцієнт), о платником виконуються одночасно такі умови:
а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - БН(зо) збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу (далі - СмБН(зо)2014);
б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - СП(зо)м) складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік (далі - СмП(зо)2014);
в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік (далі - СмК(зо)2014). Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону.
Зазначеною нормою також визначено формулу розрахунку понижуючого коефіцієнту, його розмір та обов'язок платника зазначити про його застосування у звіті.
Таким чином, пункт 95 розділу VIII Закону України № 2464 містить вичерпний перелік умов, за дотримання яких платнику дозволяється застосовувати понижуючий коефіцієнт ставки єдиного внеску. При цьому, здійснення платником розрахунку суми єдиного внеску по окремих застрахованих особах, у яких база нарахування не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, як добутку розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платник - в порядку виконання вимог частини 5 статті 8 Закону України № 2464-VI, не передбачено в пункті 95 розділу VIII Закону України № 2464-VI як підстава, за якої понижуючий коефіцієнт застосуванню не підлягає.
Отже, заперечуючи право ПАТ «Укрнафта» на застосування понижуючого коефіцієнту з тієї підстави, що по окремих фізичних особах розрахунок бази донарахування здійснювався із урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, відповідачем у спірних правовідносинах фактично доводиться необхідність виконання іншої - додаткової умови для застосування платником понижуючого коефіцієнту, яка положеннями п. 95 розділу VIII Закону України № 2464-VI не передбачена.
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що проведені відповідачем нарахування єдиного соціального внеску в сумі 9143213,06 грн. за звітні періоди 2015 року (липень, серпень, вересень) є неправомірними, оскільки суперечать п. 95 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2464-VI.
Крім того, суд не погоджується з донарахуванням у розмірі 85894,44 грн., яке було проведено відповідачем у зв'язку з тим, що у лютому та березні 2015 року відповідно до п. 2.2.30 Колективного договору на 2007-2008 роки до міжнародного жіночого дня жінкам, які перебували у відпустці по догляду за дитиною до 3-х (6-ти) років, ПАТ «Укрнафта» було здійснено виплату в розмірі 150,00 грн.
Податковий орган по вказаним виплатам здійснив донарахування єдиного соціального внеску, виходячи з положень ч. 5 ст. 8 Закону України № 2464-VI, зокрема, шляхом розрахунку суми єдиного внеску як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.
Однак, як вже зазначалося вище, згідно з абзацом 1 пункту 1 статті 7 Закону України № 2464-VI для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 вказаного Закону, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до частини 7 статті 7 Закону України № 2464-VI перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі по тексту - Перелік № 1170)
Відповідно до п. 1 Розділу 1 Переліку № 1170 не нараховується єдиний внесок на соціальні допомоги та виплати, встановлені колективним договором (працівникам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на народження дитини, сім'ям з неповнолітніми дітьми тощо).
Таким чином, виплачені жінкам, які перебували у відпустці по догляду за дитиною до 3-х (6-ти) років, грошові кошти в розмірі 150,00 грн. як соціальна допомога, що передбачено в п. 2.2.30 Колективного договору на 2007-2008 роки, є тим видом виплат, що здійснюється за рахунок коштів ПАТ «Укрнафта» як роботодавця. На зазначені виплати в силу частини 7 статті 7 Закону України № 2464-VI, а також п. 1 Розділу 1 Переліку № 1170 нарахування єдиного внеску не здійснюється, у зв'язку з чим проведене відповідачем донарахування у розмірі 85 894, 44 грн. є таким, що вказаним нормам актів законодавства не відповідає.
У свою чергу, протиправність донарахування відповідачем єдиного соціального внеску на суму 9229107,50 грн. на підставі вимоги від 05.04.2018 № Ю-0005071401 обумовлює протиправність нарахування штрафних санкцій в розмірі 4614553,75 грн. на підставі рішення від 05.04.2018 № 0005081401.
З аналізу матеріалів справи та норм права, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (ЄДРПОУ 00135390, провулок Несторівський, 3-5, м. Київ, 04053) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (ЄДРПОУ 39440996, вул. Дегтярівська, 11-г, м. Київ, 04119) про визнання протиправною та скасування вимоги та рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати прийняті Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0005071401 від 05.04.2018 та рішення № 0005081401 від 05.04.2018.
Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 207654,91 грн. (двісті сім тисяч шістсот п'ятдесят чотири гривні 91 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Н.М. Шевченко
Повний текст рішення складено 12.03.2019.