Справа № 560/224/19
іменем України
07 березня 2019 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М.
за участю:секретаря судового засідання Нетичай Ю.В. представника позивача: ОСОБА_1, представників відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0102835806 від 26.12.2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваного рішення. Зокрема, зазначив, що акт перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняті з пропуском строку передбаченого ст. 102 Податкового кодексу України, оскільки сума узгодженого грошового зобов'язання нарахована згідно податкового повідомлення-рішення від 21.08.2013 року №0014581702, із граничним терміном сплати грошового зобов'язання - 21.08.2013 року, в той час як перевірка проведена 07.12.2018 року, а податкове повідомлення-рішення №0102835806 прийняте 26.12.2018 року.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.01.2019 відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Суд, ухвалою від 05.02.2019 року відмовив у задоволенні заяви представника Головного управління ДФС у Хмельницькій області про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, та призначив справу №560/224/19 до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надавши суду відзив на позовну заяву. Вважають позовні вимоги безпідставними та просять відмовити в їх задоволенні посилаючись на те, що позивачем не було сплачено узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків визначених Податковим кодексом України, що стало підставою для накладення штрафу згідно оскаржуваного рішення.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, приходить до висновків, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
Встановлено, що головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Хмельницького управління ГУ ДФС у Хмельницькій області ОСОБА_5 на підставі пункту 75.1 статті 75 розділу II Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями, в порядку статті 76 розділу II Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку фізичної особи ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_1, щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік.
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 07.12.2018 року №1767/22-01-58-06/НОМЕР_1.
Проведеною перевіркою своєчасності сплати ОСОБА_4 узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік в сумі - 98927,40 гривень встановлено порушення вимог п.57.3 ст.57 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.
На підставі акту від 07.12.2018 року №1767/22-01-58-06/НОМЕР_1 Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області винесено податкове повідомлення-рішення від 26.12.2018 року форми "Ш" №0102835806, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 19785,48 грн, за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.
Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Ст. 109 Податкового кодексу України визначено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
В силу п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Пунктом 126.1 ст.126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно п.111.2 ст.111 Податкового кодексу України, фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Отже, Кодексом визначено, що порушення законів з питань оподаткування, за яке настає фінансова відповідальність (у вигляді штрафів та/або пені), може вчинятись як платником податків, так і контролюючим органом, які діють через своїх посадових осіб. Порядок застосування такої фінансової відповідальності встановлюється Податковим кодексом України та іншими законами.
За приписами п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Слід зазначити, що вказана стаття Кодексу встановлює строки давності для визначення суми грошових зобов'язань контролюючим органом, стягнення податкового боргу, подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та регулює порядок продовження граничних строків для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів і заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань.
Строк давності для визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань платника податків становить 1095 днів.
Таким чином, контролюючий орган має право нарахувати штрафні санкції за порушення строків сплати грошового зобов'язання в межах строку 1095 днів та відлік строку давності у 1095 днів починається за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань.
Норма пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України пов'язує відлік строку давності саме із останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань.
Відповідні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року (справа №820/3543/17) та від 10 травня 2018 року (справа №820/3544/17).
За змістом ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача 07.12.2018 року було проведено камеральну перевірку фізичної особи ОСОБА_4 щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік за спливом 1 904 дні, та винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.12.2018 року форми "Ш" №0102835806 за спливом 1923 дні від граничного строку сплати грошового зобов'язання - 21.08.2013 року, тобто поза межами строку визначеного нормами Податкового кодексу України.
Відтак, суд погоджується з твердженням позивача про те, що акт перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняті з пропуском строку передбаченого Податковим кодексом України, що у свою чергу свідчить про застосування штрафних санкцій поза межами строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.
Водночас, відповідачем у поданому відзиві та у судовому засіданні не наведеного жодного заперечення щодо суті позовних вимог позивача, зокрема щодо порушення строку проведення перевірки визначеного вимогами п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України.
У зв'язку із викладеним, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог.
У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог, а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При поданні позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 768,40 грн. Відтак, у відповідності до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь ОСОБА_4 необхідно присудити 768,40 грн. судового збору.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
адміністративний позов задоволити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 26.12.2018 року №0102835806.
Стягнути на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 12 березня 2019 року
Позивач:ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 29000 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1)
Відповідач:Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)
Головуючий суддя ОСОБА_6