про залишення позовної заяви без руху
12 березня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/270/19-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Григораш В.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до заступника начальника Управління Держпраці в Чернівецькій області Кушнір Галини Миколаївни про про визнання протиправною та скасування постанови,-
встановив:
11.03.2019 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (позивач) до заступника начальника Управління Держпраці в Чернівецькій області Кушнір Галини Миколаївни (відповідач) з такими позовними вимогами:
визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Галини Миколаївни від 13.09.2018 року № ЧВ-565/18/321/НД/АВ/П/1ПТ/ЗБ-2ФС/250 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 11690,00 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб).
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України відповідач - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
В якості відповідача у даній справі, позивач вказав заступника начальника Управління Держпраці в Чернівецькій області Кушнір Галини Миколаївни, проте суд вважає, що вказана особа не є належним відповідачем у даній справі, з огляду на наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 265 Кодексу законів про працю України та частини дев'ятої статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 року "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення" встановлено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками.
Із системного аналізу наведених норм законодавства слідує, що заступник начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Галина Миколаївна приймаючи оскаржувану постанову №ЧВ-565/18/321/НД/АВ/П/1ПТ/ЗБ-2ФС/250 від 13.09.2018 року діяла від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 року "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення".
Враховуючи наведене, суд вважає, що належним відповідачем у відносинах, щодо яких виник спір є Управління Держпраці у Чернівецькій області.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
В позовній заяві позивач посилається на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області №3/722/513/18 щодо розгляду матеріалів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП. Проте вказане рішення до позовної заяви позивачем не додано.
Крім того, згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено з 01 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, для працездатних осіб у розмірі - 1921,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою-підприємцем ставка судового збору встановлюються у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем подано до суду адміністративний позов, який містить одну вимогу майнового характеру за яку необхідно сплатити судовий збір у розмірі 768,40 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Позивачем додано до позовної заяви квитанцію №0.0.1192005773.1 від 21.11.2018 року про сплату судового збору на суму 704,80 грн, та копію квитанції №N1DTK33231 від 14.02.2019 року на суму 63,60 грн.
Проте, судом встановлено, що судовий збір в сумі 704,80 грн згідно квитанції №0.0.1192005773.1 від 21.11.2018 року був сплачений позивачем у адміністративній справі №824/77/19-а при зверненні до Чернівецького окружного адміністративній справи з позовом про визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Галини Миколаївни від 13.09.2018 року № ЧВ-565/18/321/НД/АВ/П/1ПТ/ЗБ-2ФС/250. При цьому, питання повернення судового збору у адміністративній справі №824/77/19-а судом не вирішувалось.
Таким чином, суд не приймає квитанцію №0.0.1192005773.1 від 21.11.2018 року в якості належного доказу сплати судового збору при зверненні до суду з даним адміністративним позовом.
Крім того, судом встановлено, що в якості доказу сплати частини судового збору в сумі 63,60 грн, позивач надав суду копію квитанції №N1DTK33231 від 14.02.2019 року. Проте, суд не приймає вказану копію в якості належного доказу сплати судового збору.
Так, документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. У разі коли сплата судового збору здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунка вкладника, відкритого в установі банку, додається довідка, засвідчена підписом контролера та скріплена печаткою установи банку.
При сплаті судового збору готівкою до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні судового збору з рахунка платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту: "Зараховано в дохід бюджету грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб, відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
Суд зазначає, що документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Вказані недоліки позовної заяви унеможливлюють вирішення питання про відкриття провадження у справі, оскільки позивачем не дотримано вимог ст. 161 КАС України. З огляду на викладене, є достатні підстави для залишення позовної заяви без руху та надання строку для усунення її недоліків, у встановлений судом строк.
У зв'язку з цим, для усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно:
- привести позовну заяву у відповідність до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, зазначивши належного відповідача у даній справі;
- рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області №3/722/513/18 щодо розгляду матеріалів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП;
- надати суду належні та допустимі докази сплати судового збору в розмірі 768,40 грн.
При цьому суду зазначає, що у відповідності до ч.1 ст. 160 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Враховуючи наведене, надані на усунення недоліків позовної заяви документи чи інше, мають бути надані відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення даної позовної заяви без руху.
На підставі наведеного та керуючись статтями 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити п'ятиденний строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, з дня отримання копії ухвали.
3. Копію ухвали невідкладно направити позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя В.О. Григораш