11 березня 2019 року справа № 580/471/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,
08.02.2019 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) (далі - відповідач) про:
визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 05.10.2018, з урахуванням встановленого судом права;
зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 05.10.2018, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч.3 ст.59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з урахуванням встановленого судом права на перерахунок.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач безпідставно не перерахував йому пенсію відповідно до ч.3 ст.59 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закон № 796-ХІІ), як особі з інвалідністю, що настала внаслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Крім того, позивач зазначає, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2018 у справі №823/1988/18 встановлено право на такий перерахунок.
Ухвалою суду від 11.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами. Також встановлено відповідачу строк тривалістю п'ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі для надання відзиву на позовну заяву. Вказану ухвалу відповідач отримав 19.02.2019, а позивач - 15.02.2019.
04.03.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позову відмовити з огляду на те, що ч.3 ст.59 Закону № 796-ХІІ передбачає пeрeрaxунoк пенсії виключно oсoбaм, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових нaвчaнняx із застосуванням ядерної зброї під час прoxoджeння дійсної строкової служби і внаслідок цього стали oсoбaм з інвалідністю. Тобто такий перерахунок передбачено тільки особам, які стали інвалідами під час проходження дійсної строкової служби. Відповідач зазначає, що позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не під час проходження дійсної строкової служби, а як військовозобов'язаний, який призваний на спеціальні збори, в зв'язку з чим не набув права на перерахунок відповідно до вищевказаної постанови КМУ.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суд встановив, що позивач з 11.10.1986 до 26.10.1986 був призваний на спеціальні збори з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі військової частини 57278.
Згідно з даними копії довідки МСЕК від 26.12.2017 серії 12 ААА №876419 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_2 позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, першої категорії.
15.05.2018 позивач звернувся до органу пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії відповідно до постанови КМУ від 15.11.2017 №851 “Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
У листі від 17.05.2018 №21833/03-21 зазначено, що оскільки участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відбувалась не під час проходження строкової військової служби, а тому права на проведення перерахунку пенсії згідно постанови КМУ від 15.11.2017 №851 позивач не має.
Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду, рішенням якого від 02.07.2018 у справі №823/1988/18, що набрало законної сили 04.09.2018, визнані протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у перерахунку йому пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до ст. 59 Зaкoну Укрaїни “Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи”. Також зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області відповідно до вказаної статті Зaкoну здійснити з 15.05.2018 перерахунок пенсії з інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 15.05.2018 до моменту здійснення перерахунку.
На виконання цього рішення відповідач здійснив перерахунок позивачу пенсії з 15.05.2018 до моменту здійснення перерахунку (04.10.2018).
17.01.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі ст.59 Закону № 796-ХІІ з 05.10.2018, виходячи із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня відповідного року.
У листі відповідача від 28.01.2019 №9660/03-21 зазначено, що пенсія позивачу призначена та виплачується відповідно до Закону № 796-ХІІ та постанови КМУ від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, зазначено, що на виконання вищевказаного рішення суду позивачу здійснено перерахунок пенсії з 15.05.2018 до моменту його здійснення (04.10.2018). Доплата за цей період склала 29204,83 грн.
Для вирішення спору суд врахував, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Ч.6 ст.2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу” (далі - Закон №2232-XII) визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Відповідно до ч.7 статті 2 Закону №2232-XII строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.
Так, ст.10 Закону №796-XII встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Згідно з приміткою до статті 10 Закону № 796-XII до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Зазначеною нормою визначено, що учасниками ліквідації наслідків ЧАЕС є громадяни, військовослужбовці строкової і надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій, особи, які працювали не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Отже, законодавство визначає декілька окремих категорій серед військовослужбовців за критерієм виду військової служби, одним з яких є строкова військова служба.
Ч.3 ст.59 Закону №796-ХІІ встановлено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.12.2018 у справі №822/1346/18, яка відповідно до ч.5 ст.242 КАС України обов'язкова для врахування судом під час застосування норм права, ч.3 ст.59 Закону № 796-ХІІ передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії з інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям та за наявності їх у сукупності:
1) особа має статус особи з інвалідністю;
2) особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або інших ядерних аварій та випробувань, або у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї;
3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
При цьому, зазначена законодавча норма є чіткою та не передбачає можливості здійснення розширеного тлумачення.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у зазначеній постанові, ч.3 ст.59 Закону №796-XII необхідно застосовувати з урахуванням її синтаксичного аналізу та контекстного зв'язку з положеннями статті 10 Закону № 796-XII щодо визначення категорій військової служби.
Оскільки у період з 11.10.1986 до 26.10.1986 позивач був призваний на спеціальні збори та направлений в зону відчуження для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а не проходив дійсну строкову службу, суд дійшов висновку, що відсутні достатні та необхідні правові підстави для перерахунку його пенсії на підставі ч.3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ з 05.10.2018.
Отже, відповідач, відмовляючи у здійсненні позивачу перерахунку та виплати пенсії згідно з ч.3 ст.59 № 796-XII, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з 05.10.2018 діяв у межах та в спосіб, що передбачені вимогами чинного законодавства.
Довода позивача про наявність встановленого рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02.07.2018 у справі №823/1988/18 права на такий перерахунок суд не врахував з таких підстав.
На виконання цього рішення відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачу.
Спір у цій справі та у справі №823/1988/18 стосується різних періодів, а рішення у зазначеній справі прийняте до часу формування Верховним Судом правової позиції у зазначеній вище справі №822/1346/18 щодо застосування ч.3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України правова позиція Суду обов'язкова для врахування судами нижчих інстанцій під час застосування норм права.
Суд звертає увагу позивача, що згідно зі ч.4 ст.78 КАС України преюдиційними вважаються встановлені в інших судових справах обставини. Правова оцінка надана судом певного факту при розгляді іншої справи, як і його правова оцінка норм права судів перших інстанцій не вважається преюдиційними фактами.
Тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 6, 14, 242-245, 255, 295, 370 КАС України, суд
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
2. Копію рішення направити учасникам справи.
3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя А.М. Бабич
Рішення складене у повному обсязі 11.03.2019