05 березня 2019 р. Справа № 480/4536/18
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Глазька С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Провозіна О.І.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, в якій з урахуванням уточнення позовних вимог від 28.01.2019 просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 04.01.2019 № Ф-13202-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску станом на 31.12.2018 в сумі 14537,94 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.01.2019 № Ф-13202-17, однак вважає її протиправною. Зазначає, що відповідач обґрунтовує правомірність та правильність суми недоїмки із сплати єдиного внеску, визначеної згідно оскаржуваної податкової вимоги, тим фактом, що позивач перебуває на обліку одночасно як фізична особа - підприємець та як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність. У зв'язку із чим, з І кварталу 2017 року по IV квартал 2018 року відповідачем самостійно нараховувались суми єдиного внеску в подвійному розмірі мінімального страхового внеску за кожний податковий період. Таке подвійне нарахування єдиного внеску позивач вважає незаконним, тому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.01.2019 № Ф-13202-17.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та пояснив, що станом на 03.06.2016 ОСОБА_1 є платником єдиного внеску як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, оскільки заява про зняття з обліку як платника єдиного внеску за місцем реєстрації не подавалася, та як фізична особа - підприємець з 11.07.2006. 3 11 липня 2006 року по теперішній час ОСОБА_1 перебуває на загальній системі оподаткування та відповідно зобов'язаний сплачувати єдиний внесок. Відповідно до інформаційної бази даних ГУ ДФС у Сумській області в ІКПП ОСОБА_1 проведені нарахування по строку сплати єдиного внеску:
- 19.04.2018 - за І квартал 2018 - 2457,18 грн. - за 1 квартал 2018 р., як фізичній особі - підприємцю;
- 19.04.2018 - за І квартал 2018 - 2457,18 грн. - за 1 квартал 2018 р. як платнику незалежної професійної діяльності;
- 02.05.2018 - за 2017 р. у сумі 8448,00 грн. - за 2017 р. - як платнику незалежної професійної діяльності;
- 19.07.2018 р. - за II квартал 2018 р. - 2457,18 грн. - за 2 квартал 2018 р. - як фізичній особі - підприємцю;
-19.07.2018 р. - за II квартал 2018 р. - 2457,18 грн. - за 2 квартал 2018 р. - як платнику незалежної професійної діяльності;
- 19.10.2018 р. - за III квартал 2018- 2457,18 грн. - за 3 квартал 2018 р. - як фізичній особі - підприємцю;
- 19.10.2018 р. - за III квартал 2018-2457,18 грн. - за 3 квартал 2018 р. - як платнику незалежної професійної діяльності.
Саме у зв'язку з наявністю у ОСОБА_1 станом на 31 жовтня 2018 року недоїмки зі сплати єдиного внеску в загальному розмірі 16177,94 грн., ГУ ДФС у Сумській області було сформовано та надіслано вимогу.
Отже, позивач за наявності державної реєстрації фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності є платником єдиного внеску і був зобов'язаний у 2017 - 2018 роках сплачувати єдиний внесок у порядку і строки визначені Законом №2464 та Інструкцією №449. Проте, свій обов'язок платника єдиного внеску виконував не належним чином та у визначені строки єдиний внесок не сплачував. У зв'язку з чим виникла недоїмка, за наявності якої сформована оскаржувана вимога.
Враховуючи зазначене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими і просить відмовити у їх задоволенні.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
09.01.2019 позивач подав заяву про зміну предмета позову, в якій просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 06.12.2018 № Ф-13202-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску станом на 30.11.2018 в сумі 15357,94 грн.
28.01.2019 позивач вдруге подав заяву про зміну предмета позову, в якій просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 04.01.2019 № Ф-13202-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску станом на 31.12.2018 в сумі 14537,94 грн.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2019, з метою забезпечення повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи призначений у судове засідання.
04.03.2019 до канцелярії суду позивачем було подано заяву про зміну предмета позову, в якій позивач просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 05.02.2019 № Ф-13202-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску станом на 31.01.2019 в сумі 18632,30 грн.
Ухвалою суду від 05.03.2019 заяву позивача про зміну предмета позову від 04.03.2019 було повернуто позивачу.
Окрім того, 04.03.2019 позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій ОСОБА_1 просив забезпечити позов шляхом заборони Головному управлінню Державної фіскальної служби у Сумській області на час розгляду даної справи приймати нові вимоги із сплати боргу (недоїмки) з єдиного внеску.
Ухвалою суду від 05.03.2019 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову було відмовлено.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 11.07.2006 ОСОБА_1 взято на облік як платника податку відповідно до довідки про взяття на облік платника податків форми № 4-ОПП від 03.06.2016 № 1618150700057 з індивідуальним податковим номером НОМЕР_1 - фізична особа-підприємець, адвокат ОСОБА_1 (а.с.27). Окрім того позивач здійснює незалежну професійну діяльність як самозайнята особа.
07.11.2018 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Сумській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13202-17 на суму 16177,94 грн. (а.с. 5).
26.12.2018 позивачем було отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2018 № Ф-13202-17, відповідно до якої було зменшено суму податкового зобов'язання з єдиного внеску станом на 30.11.2018, а саме в сумі 15357,94 грн. (а.с. 20).
У зв'язку із цим, 09.01.2019 позивач подав до суду заяву про зміну предмета позову, в якій просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 06.12.2018 № Ф-13202-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску станом на 30.11.2018 в сумі 15357,94 грн.
Після цього, 24.01.2019 позивачем було отримано від відповідача ще одну вимогу про сплату боргу з єдиного внеску від 04.01.2019 № Ф-13202-17, де сума податкового зобов'язання знову була зменшена станом на 31.12.2018 і визначена в сумі 14537,94 грн. (а.с. 64, 71).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно пункту 3 цієї ж частини, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно ч. ч. 2 та 3 ст. 9 Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Приписами п. п. 2 п. 1 ст. 7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” передбачено, що єдиний внесок зараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно пунктів 178.1, 178.2 статті 178 ПК України, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом167.1 статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 65.1 статті 65 ПК України, взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Згідно пункту 65.2 статті 65 ПК України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.
При цьому відповідно до пп. 65.4.4 п.65.4 ст.65 ПК України, контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.
Таким чином, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.
З аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України, лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.
Суд зазначає, що законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом №2464 не передбачений.
Облік платників єдиного внеску здійснюється відповідно до ст. 5 Закону №2464, зокрема відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону №2464 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1 до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 116 від 24.11.2014.
Суд зазначає, що оскільки позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", до нього не можуть застосовуватись положення ч. 3 ст. 5 Закону № 2464.
Таким чином, враховуючи усі вищевикладені обставини, суд приходить висновку, що оскаржувана вимога ГУ ДФС у Сумській області вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та, як наслідок, підлягає скасуванню.
Щодо доводів позивача, що оскаржувана вимога є відкликаною, у зв'язку з прийняттям нової вимоги, суд зазначає, що доводи та посилання позивача на ст. 60.1.3 ПК України є безпідставними, оскільки вказана норма поширюється виключно на податковий борг, водночас, предметом розгляду даної справи є вимога про сплату боргу відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 04.01.2019 № Ф-13202-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску станом на 31.12.2018 в сумі 14537,94 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (вул. 1-ша Набережна р. Стрілки, 54, м. Суми, Сумська область, 40009, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 39456414) суму судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 11 березня 2019 року.
Суддя С.М. Глазько