25 лютого 2019 року м. Рівне №1740/2072/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1, представник адвокат Жуковська С.А.,
відповідача: представник Форет М.С., третьої особи відповідача: представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловне управління ДФС у Рівненській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "ПРАВЕКС БАНК"
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулась до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ГУ ДФС у Рівненській області, відповідач) та просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.03.2018 № 0003021305, № 0003011305, № 0003041305, № 0003031305.
Позов обґрунтований незгодою позивача з висновками контролюючого органу, викладеними в акті документальної перевірки № 103/17-00-13-05/НОМЕР_1 від 22.01.2018, щодо не оподаткування доходу в сумі 319646,53 грн., отриманого в 4 кварталі 2016 року як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеної (анульованої) ПАТ КБ «Правекс-Банк». Збільшення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання податкової декларації, відсутність ведення обліку доходів та витрат позивач вважає неправомірними.
Позивач вказала, що 27.09.2007 між нею та ПАТ КБ «Правекс-Банк» укладено кредитний договір № 4926-004/07Р, на підставі якого банк надав позивачу кредит в іноземній валюті на загальну суму 34500 доларів США зі сплатою процентів 11,3% річних терміном погашення до 27.09.2032. Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено договір іпотеки № 4926-004/07Р, відповідно до якого ОСОБА_1 передано в іпотеку банку однокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1. Позивач зауважила, що означена квартира являлася її єдиним житлом.
Проте ГУ ДФС у Рівненській області при складанні акта документальної перевірки не взято до уваги зазначені обставини. Серед документів, які використані при перевірці, відсутні відповідні кредитні договори, рішення банку про списання безнадійної заборгованості, не встановлено походження суми заборгованості, підстави та момент виникнення.
Позивач зазначила, що відповідно до пп.1.1 ст.1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків та зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Між тим, відносини, що виникають між банком та його клієнтами з питань надання банківських послуг, в тому числі надання кредитів, є питаннями цивільно-правових відносин, а саме питаннями зобов'язального права, які регулюються актами цивільного законодавства України, зокрема, статтями 509, 605 Цивільного кодексу України.
Таким чином, питання припинення зобов'язань, що виникають із кредитних договорів, у тому числі шляхом прощення боргу, повинні бути врегульовані між сторонами зобов'язання в межах договірних відносин.
Позивач повідомила, що 22.12.2016 між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про прощення частини боргу за кредитним договором № 4926-004/07Р від 27.09.2007. Станом на 23.12.2016 зобов'язання за кредитним договором виконані в повному обсязі. За період з 27.09.2007 по 22.12.2016 погашена позичкова заборгованість в розмірі 22405,63 доларів США, заборгованість за відсотками 23391,37 доларів США. Таким чином, позивач повернула банку грошові кошти в сумі 45797 доларів США, що на 11297 доларів США більше, ніж отримано в якості кредиту.
Позивач вказала, що внаслідок виникнення правовідносин між нею та ПАТ КБ «Правекс-Банк» фактично не відбулося збільшення загального майнового стану чи приросту її активів у тій чи іншій формі, а тому відсутній об'єкт оподаткування в розумінні положень ст.14, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164 ПК України.
Крім того, відповідно до пп.165.1.29 ст.165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума кредиту, що отримується платником податку (протягом строку дії договору), у тому числі фінансового кредиту, забезпеченого заставою, на визначений строк та під проценти.
З аналізу вказаної норми вбачається, що протягом дії кредитного договору отримані кошти від банку не можуть бути включені до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків.
Одночасно, відповідно до положень абз. д) пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума боргу платника, анульована кредитором до закінчення строку позовної давності, перебіг якого розпочинається за правилами цивільного законодавства після спливу строку на виконання зобов'язань.
Вказала, що фактично між позивачем та банком в межах цивільних відносин відбулося погашення кредитної заборгованості з одночасним анулюванням банком обумовленої іншої частини цієї заборгованості, відповідно до умов договору про прощення частини боргу за кредитним договором. Тому погашення позикової заборгованості перед банком відбулося фактично для виконання умов кредитного договору та нею повернуто кошти на рахунки банку, які перевищують розмір отриманих в якості кредиту, тому не отримано оподатковуваного доходу в розумінні наведених вище положень ПК України. Також позивач на обґрунтування позовних вимог покликається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 08.05.2018 у справі № 817/401/16.
З наведених підстав позивач вважає податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою від 01.08.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк».
Відповідач позов заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (а.с.46-47).
Вказав, що документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено що відповідно до наявної податкової інформації платник податків - фізична особа ОСОБА_1 протягом перевіреного періоду отримала доходи, які відповідно до вимог ПК України підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню в податковій декларації про майновий стан і доходи. Так, згідно з відомостями Державного реєстру фізичних осіб ДФС України від 11.10.2017 та інформацією, отриманою від ПАТ КБ «Правекс-Банк» у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 платник податків - фізична особа ОСОБА_1 отримала доходи як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеної (анульованої) ПАТ КБ «Правекс-банк», ознака доходу - 126. Встановлено неподання платником податків до ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік про суми, отримані у 4 кварталі 2016 року як додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) ПАТ КБ «Правекс-Банк» в сумі 319646,53 грн. Означений дохід оподатковується на підставі абз. д) пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України. Обов'язкове подання податкової декларації про майновий стан і доходи передбачено пп.16.1.3 п.16.1 ст .16, п.179.1 ст.179 ПК України. Перевіркою встановленого порядку ведення Книги обліку доходів і витрат з метою визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та виконання обов'язку щодо подання податкової декларації встановлено відсутність ведення обліку доходів та витрат за 2016 рік. На порушення пп.16.1.2, пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, абз. а п.176.1 ст.176 ПК України платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 книги обліку доходів і витрат до перевірки не надано. За наведеного, представник відповідача вважає оскаржені рішення правомірними та просив у позові відмовити повністю.
Ухвалою суду від 12.09.2018 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду справи по суті.
05.10.2018 від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника з вирішенням заявлених позовних вимог на розсуд суду. Також повідомлено про перейменування ПАТ КБ «Правекс-Банк» на Акціонерне товариство «Правекс-Банк» (АТ «Правекс-Банк»).
В судовому засіданні 08.10.2018 прийнято уточнення найменування третьої особи, оголошено перерву за клопотанням представника позивача для ознайомлення з матеріалами справи.
Судове засідання 29.10.2018 не відбулося у зв'язку з відпусткою головуючого судді та відкладене до 03.12.2018.
В судове засідання 03.12.2018 представники сторін не прибули, позивач подав клопотання про відкладення судового розгляду у зв'язку з неможливістю участі представника в судовому засіданні.
В судовому засіданні 09.01.2018 учасники сторін підтримали свої вимоги та заперечення з підстав, наведених в заявах по суті справи.
Третя особа подала пояснення на позов (а.с.102-103), в якому зазначила, що 22.12.2016 між АТ "Правекс Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір прощення частини боргу за кредитним договором № 4926-004/07, відповідно до умов якого Банком було прощено позичальнику заборгованість в розмірі 16602,68 дол. США, що еквівалентно 438798,31 грн. на дату укладення Договору, з них: 4508,31 дол. США (еквівалентно 438798,31 грн.) - прощено по відсотках; 12094,37 дол. США (еквівалентно 319646,53 грн.) - прощено за основною сумою кредиту.
Зміни валюти зобов'язання за вказаним кредитним договором не відбувалося, кредитний договір був укладений в доларах США.
В пункті 4 Договору зазначено загальний розмір заборгованості за кредитним договором в доларах США, а еквівалент за курсом НБУ на дату укладення договору та, відповідно, заборгованість за кредитом, яка підлягає прощенню, вказані лише для розрахунку податкового зобов'язання.
Відповідно до пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України Банк включив суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, в якому такий борг прощено.
В пункті 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України зазначено, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, і сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року.
Третя особа АТ «Правекс Банк» зазначив, що вищевказана норма Податкового кодексу України не може бути використана Банком, зважаючи на те, що Договором не передбачено зміну валюти зобов'язання.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши доводи та заперечення, наведенні в заявах по суті справи, перевіривши їх дослідженими в судовому засіданні доказами, суд встановив такі фактичні обставини справи.
Матеріалами справи стверджено, що на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України, наказу ГУ ДФС у Рівненській області № 9 від 04.01.2018 уповноваженою особою ГУ ДФС у Рівненській області в період з 09.01.2018 по 15.01.2018 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та слати належних сум податків до бюджету платника податків - фізичної особи ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1, за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.
Результати перевірки оформлені актом від 22.01.2018 № 103/17-00-13-05/НОМЕР_1 (далі акт від 22.01.2018 № 103/17-00-13-05/НОМЕР_1), відповідно до висновків якого документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1:
пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, абз. «в» п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 ПК України, у результаті неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік;
абз. «д» пп.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.179.7 ст.179 ПК України, а саме: не оподаткування доходу в сумі 319646,53 грн., отриманого у 4 кварталі 2016 року як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеної (анульованої) ПАТ КБ «Правекс-Банк» , в результаті чого перевіркою донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік в сумі 57536,4 грн.;
пп.1.2, пп.1.3, пп.1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, а саме: не оподаткування доходу в сумі 319646,53 грн., отриманого у 4 кварталі 2016 року як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеної (анульованої) ПАТ КБ «Правекс-Банк», в результаті чого перевіркою донараховано військовий збір за 2016 рік в сумі 4794,7 грн;
пп.16.1.2, пп.16.1.3 п.16.1, пп.44.1, пп.44.3 ст.44, абз. «а» п.176.1 ст.176 ПК України - відсутність ведення обліку доходів та витрат за 2016 рік, відсутність книги обліку доходів та витрат (а.с.17-22).
Суд встановив, що на підставі акта перевірки від 22.01.2018 № 103/17-00-13-05/НОМЕР_1 ГУ ДФС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 01.03.2018 № 0003031305, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 510,00 грн (а.с.140,141);
від 01.03.2018 № 0003021305, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 71920,50 грн, у тому числі: за податковим зобов'язанням 57536,4 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 14384,1 грн (а.с.142,143);
від 01.03.2018 № 0003011305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 5993,38 грн, у тому числі: за податковим зобов'язанням 4794,7 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1198,68 грн (а.с.144,145);
від 01.03.2018 № 0003041305, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 170,00 грн. (а.с.146,147).
Позивач використала процедуру адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, за наслідками якої рішенням Державної фіскальної служби України від 05.06.2018 № 8030/0/99-99-11-02-01-14 податкові повідомлення-рішення залишені без зміни, а скаргу платника податків - без задоволення (а.с.27-28,30-31).
Не погодившись з правомірністю вищевказаних податкових повідомлень-рішень, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд враховує таке.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПК України, згідно з п.164.1 ст.164 якого базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно з пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні
Згідно з пп. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Згідно з пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
При цьому, відповідно до пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються:
основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року;
сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Суд встановив, що 27.09.2007 між Акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк» (надалі - Банк) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) укладено кредитний договір № 4926-004/07Р, відповідно до умов якого Банк надає Позичальникові кредит в іноземній валюті на загальну суму 34500 доларів США для споживчих цілей, а також з метою оплати страхових платежів згідно з договорами страхування нерухомого майна, укладення яких здійснюється на підставі та з урахуванням вимог п.6.1.14 даного Договору. Кредит надається Позичальникові строком з 27.09.2007 до 26.09.2032 зі сплатою 11,3 відсотків річних. Видача кредиту здійснюється шляхом видачі готівки з каси Банку.
Згідно з п.3.1 Договору, для забезпечення зобов'язань щодо погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасну сплату відсотків, а також відшкодування збитків у зв'язку з порушенням умов даного Договору, Позичальник протягом 30-ти календарних днів з моменту підписання даного Договору передає в іпотеку Банку належне йому на праві власності нерухоме майно (а.с.35-38).
Також, 27.09.2007 між ОСОБА_1 (далі - Іпотекодавець) та Акціонерний комерційним банком «Правекс-Банк» (далі - Іпотекодержатель) укладено договір іпотеки № 4926-004/07Р, на умовах якого для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 4926-004/07Р від 27.09.2007 Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно - однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.39-41).
22.12.2016 Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк» (надалі - Банк) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) уклали договір про прощення частини боргу за кредитним договором № 4926-004/07Р від 27.09.2007 (а.с.32).
Згідно з п.4 цього Договору Позичальник бере на себе зобов'язання у строк до 22.12.2016 включно здійснити погашення заборгованості з Кредитним договором у розмірі 9000,00 доларів США, що за курсом НБУ на дату укладення даного Договору становить 237864,29 грн.
Загальний розмір заборгованості за Кредитним договором, який підлягає прощенню Банком, за умови належного, своєчасного та повного виконання Позичальником своїх зобов'язань, зазначених в п.4 цього Договору, становить 16602,68 доларів США, що за курсом НБУ на дату укладення даного Договору в гривневому еквіваленті складає суму 438798,31 грн, з яких: 319646,53 грн - частина основної суми боргу (кредиту); 119151,78 грн - сума несплачених відсотків (п.5.1, 5.2 Договору).
У зв'язку з укладенням договору про прощення частини боргу за кредитним договором ПАТ КБ "Правекс-Банк" відповідно до норм пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України та наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку" у податковому розрахунку за формою 1-ДФ за IV квартал 2016 року по клієнту ОСОБА_1 за ознакою доходу "126" було відображено "Дохід отриманий платником податку" від прощення (анулювання) заборгованості за кредитом (а саме, основної суми боргу (кредиту)) - як додаткове благо, без утримання податку на доходи фізичних осіб, про що письмово повідомлено контролюючий орган (а.с.54,57).
Відтак, функції податкового агента третьою особою виконані відповідно до приписів податкового законодавства.
Матеріалами справи стверджено, що після укладення договору про прощення частини боргу за кредитним договором з ПАТ КБ "Правекс-Банк" позивач всупереч вимогам пп. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України самостійно податок з таких доходів не сплатила та відобразила їх у річній податковій декларації, що було встановлено відповідачем під час документальної позапланової перевірки.
Згідно з п.164.4 ст.164 ПК України під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.
Водночас, Законом України від 09.04.2015 № 321-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань", який набрав чинності з 07.05.2015, були внесені зміни до Податкового кодексу України.
Так, підрозділ 1 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 8 такого змісту:
Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми, прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України, слід розглядати окремо.
При цьому, суд зазначає, що оскільки внаслідок укладення між Банком та Позичальником договору про прощення частини боргу за кредитним договором не було передбачено зміну валюти зобов'язання, відтак відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень п.8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України.
Наведені вище положення податкового законодавства дають підстави для висновку, що у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у справі № 804/4182/17 (адміністративне провадження № К/9901/18974/18).
Також суд відхиляє як такі, що не впливають на оцінку спірних правовідносин, доводи позивача щодо того, що квартира, яка була передана в іпотеку Банку на забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за кредитним договором, являлась єдиним житлом позивача.
Так, відповідно до пп.165.1.59 п.165.1 ст.165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити).
Суд враховує, що, за змістом п.1.1 Кредитного договору № 4926-004/07Р від 27.09.2007, Банк надав Позичальнику кредит в іноземній валюті для споживчих цілей, а також з метою оплати страхових платежів згідно з договорами страхування нерухомого майна, укладення яких здійснюється на підставі та з урахуванням вимог п.6.1.14 даного Договору.
Окрім цього, будь-які відомості про вчинення сторонами кредитного договору у встановленому порядку дій щодо реструктуризації зобов'язань позивача за кредитом в іноземній валюті, що отриманий на придбання єдиного житла (іпотечні кредити), в матеріалах справи відсутні і учасники справи на такі обставини не покликаються.
Згідно з п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -
тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
За наведеного, суд дійшов висновку, що контролюючим органом правомірно визначено позивачу грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму доходу, отриманого у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, з застосуванням штрафної санкції в розмірі 25% від суми визначеного податкового зобов'язання. Відтак, податкове повідомлення-рішення від 01.03.2018 №0003021305 є правомірним, підстави для його скасування відсутні, а тому в позові в цій частині вимог слід відмовити.
Крім цього, пунктом 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Відповідно до пп.1.1 п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 ПК України.
Підпунктом 1.2 п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, до яких, зокрема, відноситься дохід, отриманий платником податку як додаткове благо.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Таким чином, нарахування позивачу за наслідками документальної позапланової перевірки податкового зобов'язання з військового збору з застосуванням штрафної санкції відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України суд вважає правомірним, відтак підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 01.03.2018 № 0003011305 відсутні, а тому в позові в цій частині вимог слід відмовити.
Відповідно до п. 179.1 ст.179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Згідно з пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий (звітний) податковий період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Як зазначено вище по тексту судового рішення, за приписами абз. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
З урахуванням наведеного, у зв'язку з неподанням позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік після укладення з банком договору про прощення (анулювання) боргу, контролюючим органом правомірно застосовано до позивача штрафну санкцію в сумі 170 грн. в порядку, передбаченому п.120.1 ст.120 ПК України, а тому підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 01.03.2018 № 0003041305 відсутні. Відтак, в позові в цій частині вимог слід відмовити.
Разом з тим, суд не погоджується з доводами відповідача щодо виявленого документальною перевіркою порушення у вигляді відсутності ведення обліку доходів та витрат за 2016 рік та відсутності книги обліку доходів та витрат.
Так, відповідно до пп.16.1.2 п.16.1 ст.16 ПК України платники податків зобов'язані вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
Наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 07 липня 2015 р. за № 800/27245 "Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення", затверджено форму книги обліку доходів (для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість); Порядок ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість; форму книги обліку доходів і витрат (для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість); Порядок ведення книги обліку доходів і витрат для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість.
Тобто, чинним податковим законодавством установлено порядок обліку доходів і витрат та ведення книги обліку доходів та витрат для платників податків - суб'єктів підприємницької діяльності, однак не установлено такого порядку для платників податків - фізичних осіб, доходи яких підлягають оподаткуванню безвідносно до здійснення підприємницької діяльності.
Відтак, суд вважає необґрунтованим застосування до позивача штрафу в сумі 510 грн в порядку п.121.1 ст.121 ПК України, відтак податкове повідомлення-рішення від 01.03.2018 № 0003031305 суд вважає неправомірним, таким, що підлягає скасуванню, а тому позов в цій частині вимог слід задовольнити.
Решта доводів та аргументів сторін висновків суду не спростовують та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.
Слід зазначити, що згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, за результатами судового розгляду суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Судові витрати по сплаті судового збору суд присуджує на користь позивача відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, пропорційно до розміру задоволених вимог (0,6489% від ціни позову та суми сплаченого судового збору).
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Рівненській області (вул.Відінська,12, м.Рівне, 33023, 39394217), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "ПРАВЕКС БАНК" (вул. Кловський узвіз, 9/2, Київ, 01021, ЄДРПОУ 14360920) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.03.2018 №0003031305 на суму адміністративного штрафу та інших санкцій в сумі 510 грн.
В задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.03.2018 № 0003021305, від 01.03.2018 № 0003011305, від 01.03.2018 № 0003041305 - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області (вул.Відінська,12, м.Рівне, 33023, 39394217) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5,10 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 07 березня 2019 року.
Суддя Дорошенко Н.О.