04 березня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/342/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі головуючого: судді Кармазиної Т.М.,
за участю секретаря - Дигас В.М.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1,
третьої особи - Тарасенка Я.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України призначити йому одноразову грошову допомогу;
- стягнути з відповідача на його користь одноразову грошову допомогу у розмірі 460250,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ він має право на отримання одноразової грошової допомоги, як особа з першою Б групою інвалідності, у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Зазначав, що днем виникнення у нього права на отримання грошової допомоги є дата первинного огляду МСЕК, коли йому було встановлено третю групу інвалідності, через захворювання, пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а саме 15.11.2017. Перша Б група інвалідності через захворювання, пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ, йому встановлена повторним оглядом медико-соціальною експертною комісією 21.11.2018. Тому, на думку позивача, між первинним та повторним оглядами пройшов один рік, а не більше двох років, як про це зазначено у листі Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 28.12.2018. При цьому, звертав увагу, що вказана відповідачем підстава відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги не передбачена п.14 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 та не може слугувати підставою для позбавлення його права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію". На переконання позивача, встановлення керівництвом Департаменту ФОП МВС України інших підстав для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги, ніж передбачених п.14 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, є неправомірним.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.
Відповідачем не подано до суду відзиву на позов. При цьому, суд враховує, що у відповідності до ч.4 ст.159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин кваліфікується судом як визнання позову.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області в судовому засіданні та письмовому поясненні на позовну заяву (а.с.43-46), заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначав, що ліквідаційною комісією УМВС України в Кіровоградській області не допущено порушення прав позивача і вчинено всі необхідні дії для підготовки та направлення документів для отримання ним одноразової грошової допомоги. Також, звертав увагу на відсутність підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю першої Б групи, у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, з огляду на те, що з моменту первинного огляду медико-соціальною експертною комісією позивача пройшло більше 2-х років.
Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, та не заперечувалось представниками сторін, що позивач з 11.03.1997 по 24.02.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ.
Згідно витягу з Наказу №70 о/с від 24.02.2015 позивача звільнено з органів МВС за пунктом 64 підпункт "б" (через хворобу) з 24 лютого 2015 року. Підставою звільнення є рапорт, подання, свідоцтво про хворобу №22, видане ВЛК при УМВС від 30.01.2015 (а.с.11).
22.04.2015 позивачу, під час огляду медико-соціальною експертною комісією (далі за текстом - МСЕК), було встановлено 10% втрати працездатності від захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, про що свідчить довідка серії 10 ААА №123136 від 22.04.2015 (а.с.27).
15.11.2017 в результаті первинного медичного огляду Кіровоградською обласною МСЕК позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 30.10.2017, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК до довідки серії 12 ААА №618318 від 15.11.2017 (а.с.12, 30).
21.11.2018 в результаті повторного медичного огляду Кіровоградською обласною МСЕК позивачу встановлено першу Б групу інвалідності з 14.11.2018, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК до довідки серії 12 ААБ №172230 від 21.11.2018 (а.с.13, 31).
27.11.2018 року позивач звернувся до ліквідаційної комісії УМВС України в Кіровоградській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням першої Б групу інвалідності від захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.26).
11.12.2018 УМВС України в Кіровоградській області направлено документи позивача для отримання одноразової грошової допомоги до ДФОП МВС України (а.с.35).
Листом від 28.12.2018 за вих.№15/2-5142 Департаментом фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України повернуто матеріали з питання призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги до ліквідаційної комісії УМВС України в Кіровоградській області без прийняття рішення (а.с.17, 36).
В даному листі відповідач, посилаючись на п.4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015, вказав на відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням першої Б групу інвалідності, оскільки з дати первинного огляду позивача МСЕК до повторного огляду пройшло більше 2 років.
Не погодившись з такою відповіддю, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Правовідносини щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, врегульовані Законом України "Про міліцію" від 20.12.1990 №565-ХІІ (далі за текстом - Закон №565-ХІІ) та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 (далі за текстом - Порядок №850).
Пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" Закон №565-ХІІ визнано таким, що втратив чинність.
Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Таким чином, з наведених норм вбачається, що за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-ХІІ відповідно до Порядку №850, який діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Згідно з частиною 6 статті 23 Закону №565-ХІІ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням групи інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ визначає Порядок №850.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.
Відповідно до пункту 7 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Пунктом 8 Порядку №850 передбачено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
Відповідно до пункту 9 Порядку №850, МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Пунктом 14 Порядку №850 встановлені підстави відмови у призначенні та виплаті грошової допомоги.
Призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком:
учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку;
учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;
навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом);
подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
Отже, виходячи з положень Порядку №850, який діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію", обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постанові від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16, від 19 вересня 2018 року у справі № 530/1280/17, від 03 жовтня 2018 року у справах № 361/7249/17 та № 361/7249/17, від 20 лютого 2019 у справі №822/1883/18.
Доказів прийняття відповідачем, за результатом розгляду документів про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням першої Б групу інвалідності, рішення про призначення або про відмову в призначенні вказаної грошової допомоги, у відповідності до пункту 9 Порядку №850, суду не надано.
Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає встановленим в судовому засіданні факт наявності бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_3 щодо призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням першої Б групи інвалідності. У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне, використовуючи, надане йому ст.9 КАС України, право, вийти за межі позовних вимог, визнавши таку бездіяльність відповідача протиправною.
Крім того, суд звертає увагу на те, що, відповідач, не прийнявши за результатом розгляду документів про виплату позивачу одноразової грошової допомоги, жодного із зазначених вище рішень, листом від 28.12.2018 за вих.№15/2-5142 повернув матеріали з питання призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги до ліквідаційної комісії УМВС України в Кіровоградській області без прийняття рішення.
Тому, враховуючи відсутність рішення Міністерства внутрішніх справ України про відмову позивачу у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги, суд вважає позовну вимогу щодо визнання такої відмови необґрунтованими та передчасними. Що свідчить про відсутність підстав для їх задоволення.
При цьому, суд зазначає, що спосіб, у який відповідачем розглянуто документи про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому першої Б групи інвалідності, Законом №565-ХІІ та Порядком №850 не передбачені. Що свідчить про наявність у суду підстав для виходу за межі позовних вимог та визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без розгляду документів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 у зв'язку з встановленням першої Б групи інвалідності.
Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача у листі від 28.12.2018 за вих.№15/2-5142 на п.4 Порядку №850, вказавши на відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням першої Б групи інвалідності, оскільки з дати первинного огляду позивача МСЕК до повторного огляду пройшло більше 2 років, з наступних підстав.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до пункту 4 Порядку №850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Таким чином, підпунктом 2 пункту 2 Порядку №850 передбачено, що моментом виникнення права працівником міліції на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. При цьому, таке право виникає незалежно, ані від часу встановлення інвалідності, ані від черговості медичного огляду (вперше чи повторний).
Законом №565-ХІІ не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку № 850. Вказана норма Порядку № 850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу двохрічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку №850, і підстави, з якої виходив відповідач, вказана норма не містить.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 13 лютого 2018 року у справі №808/1866/16, від 19 вересня 2018 року у справі №530/1280/17, від 20 лютого 2019 року у справі №822/1883/18.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі Класс та інші проти Німеччини, із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Крім того, суд вважає зазначити наступне.
У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 р. кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.
Засіб правового захисту, що передбачений зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Суд зауважує, що ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що зобов'язання відповідача повторно розглянути документи про призначення і виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 у зв'язку з встановленням першої Б групи інвалідності, та прийняти рішення відповідно до статті 23 Закону №565-ХІІ та в порядку, визначеному пунктом 9 Порядку №850, відповідатиме не лише завданню адміністративного судочинства, а і положенням практики Європейського суду з прав людини, та буде ефективним і реальним способом захисту порушеного права при фактичних обставинах даної справи, оскільки, як встановлено судом, відсутні передбачені законом повноваження відповідача щодо повернення без розгляду документів позивача про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності.
Також, суд зазначає, у зв'язку з тим, що відповідачем не прийнято рішення щодо призначення чи відмови позивачу одноразової грошової допомоги, то в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання призначити ОСОБА_3 таку допомогу та стягнути з відповідача на його користь допомогу у розмірі 460250,00 грн., належить відмовити. Оскільки, обов'язок щодо прийняття рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 Порядку №850, про відмову в призначенні грошової допомоги, покладено на МВС України.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).
Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивачем надано суду копію договору про надання професійної правничої допомоги від 05.02.2019, згідно умов якого адвокатське об'єднання "Усатенко і Усатенко" бере на себе зобов'язання в інтересах ОСОБА_3 (Клієнт) надавати йому професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а Клієнт зобов'язується сплатити грошову винагороду (гонорар) адвокатському об'єднанню за надання правової допомоги, а також фактичні витрати, пов'язані з виконанням цього договору (а.с.51).
Також, позивачем надано суду акт приймання - передачі від 03.03.2019 до договору про надання професійної правничої допомоги від 05.02.2019, в якому зазначено про виконання адвокатським об'єднанням "Усатенко і Усатенко" взяті на себе зобов'язання по наданню професійної правничої допомоги, а Клієнт прийняв виконання на суму 5500 грн., і зауважень не має (а.с.53).
Крім того, представником позивача надано суду розрахунок до договору про надання професійної правничої допомоги від 03.03.2019, в якому зазначено детальний опис робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатським об'єднанням на виконання надання зазначених послуг, який становить 4 години, а також вартість таких послуг, що становить 5500 грн. (а.с.54).
На підтвердження оплати Клієнтом отриманих ним послуг адвокатського об'єднання, згідно договору про надання професійної правничої допомоги від 05.02.2019, позивачем надано суду квитанцію до прибуткового касового ордера №25 від 03.03.2019 на суму 5500 грн. (а.с.55).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір витрат позивача, пов'язаних з правничою допомогою у розмірі 5500 грн., є обґрунтованим належними доказами та співмірним із обсягом виконаних адвокатом робіт та часом, витраченим на виконання відповідних робіт. А тому, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, здійснені позивачем витрати у сумі 2750 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України.
Керуючись ст.ст.9, 132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, ЄДРПОУ: 00032684), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Чміленка, 41, ЄДРПОУ:08592224) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_3 щодо призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням першої Б групи інвалідності.
Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без розгляду документів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 у зв'язку з встановленням першої Б групи інвалідності.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути документи про призначення і виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 у зв'язку з встановленням першої Б групи інвалідності, та прийняти рішення відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" та в порядку, визначеному пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2750 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України (ЄДРПОУ: 00032684).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Повний текст рішення складено - 11.03.2019.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина