11 березня 2019 року справа № 810/3278/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
встановив:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в якому просить, з урахуванням уточнення позовних вимог:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо порушення строку розгляду клопотання позивача від 21.04.2018 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2,00 га, яка розташована на території Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області,
- визнати протиправною та скасувати відповідь Г оловного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 19.06.2018 № 0-2-0.332-8860/2-18 щодо клопотання позивача від 21.04.2018 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селян кого господарства орієнтовним розміром 2,00 га, яка розташована на території Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області,
- стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана бездіяльність та рішення відповідача є протиправними та такими, що порушують право позивача на отримання у власність земельної ділянки.
Відповідач позовних вимог не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову з тих підстав, що у документах, які були додані до клопотання позивача, містились суттєві недоліки. Крім того, відповідач посилається на те, що позивач, стверджуючи про порушення встановленого законом строку розгляду клопотання, мав право замовити розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки.
Таким чином, на думку відповідача, оскаржувана відповідь була прийнята правомірно, а права позивача не порушено.
Також відповідачем надано суду відзив на заяву позивача про зміну позовних вимог, в якій він додатково наголошує на тому, що у позивача виникла упереджена оцінка своїх понесених страждань.
До судового засідання представники сторін, належно повідомлені про час, дату та місце слухання справи, не прибули.
Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач про причини неявки свого представника суд не повідомив, з клопотанням про відкладення засідання до суду не звертався.
На підставі ч. З ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України судом прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.
Гр. ОСОБА_1 23.04.2018 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням від 21.04.2018 про надання дозволу про розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,00 га, що розташована на території Шпиківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області (а.с. 12, 13).
Відповідач листом від 19.06.2018 №0-2-0.332-8860/2-18 повідомив відмовив позивача про те, що йому відмовлено у наданні такого дозволу.
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що з надісланих на розгляд графічних матеріалів неможливо визначити чітке місце розташування земельної ділянки та, відповідно, категорію і цільове призначення вказаної ділянки (а.с. 48 - 52).
На підтвердження правомірності винесеної позивачу відмови відповідач долучив до матеріалів справи фотокопію графічних матеріалів, які додаються до клопотання та зазначив, що з надісланих графічних матеріалів неможливо визначити чітке місце розташування земельної ділянки та, відповідно, категорію і цільове призначення вказаної ділянки (а.с. 55).
Вирішуючи спір, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень..
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
- безсторонньо (неупереджено);
- добросовісно;
- розсудливо;
- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України) та Законом України «Про землеустрій».
Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Згідно ч. 1 цієї статті громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Частиною 6 ст. 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.
Отже, цією нормою закріплено право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб'єкта владних повноважень) або відмови у його наданні після спливу місячного строку (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 806/3095/17, від 17.12.2018 у справі № 509/4156/15-а).
Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
При цьому, ч. 7 ст. 118 ЗК України визначений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не у повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об'єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні ч. 7 ст. 118 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов'язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.
Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу і надає особі право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до абзацу 3 частини сьомої статті 118 ЗК України.
Вказана правова позиція викладена і постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 509/4156/15-а, від 10.01.2019 у справі № 820/4555/17.
Так, правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521.
Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Крім того, згідно п. 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.
При цьому, п. 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.
Отже, за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.
Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.
У межах даного адміністративного спору позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідним клопотанням, за наслідками розгляду якого суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, натомість, останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.
Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
Отже, наданий відповідачем лист від 19.06.2018 № 0-2-0.332-8860/2-18, у якому Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав неможливості визначення із графічних матеріалів чіткого місця розташування земельної ділянки, не може оцінюватись судом як належна відмова у наданні такого дозволу.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо порушення строку розгляду клопотання позивача від 21.04.2018, визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, оформленого листом від 19.06.2018 № 0-2-0.332-8860/2-18, є обґрунтованими.
Щодо позовних вимог в частині стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн., суд зазначає наступне.
На обґрунтування позовних у цій частині позивач стверджує про те, що для відновлення прав йому довелось звернутись до суду, що потребувало значного часу для аналізу діючого законодавства, підготовки та написання процесуальних документів. Це негативно вплинуло на сімейні відносини позивача з дружиною, завдало сильних душевних хвилювань.
Крім того, протиправними діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду, оскільки після проходження служби у Збройних Силах України у 2015 році та отримання статусу учасника бойових дій, він сподівався на шанобливе ставлення, захист та соціальну допомогу, співпрацю в отриманні земельної ділянки.
З огляду на наведене, позивач оцінює завдану йому моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.
Вказані доводи суд оцінює критично, оскільки згідно наявної в матеріалах справи фотокопії Ордеру серії КС № 312248 вже 25.04.2018, тобто через два дні після звернення до відповідача, позивачем уповноважено адвоката Татунця В.В. представляти його інтереси у Київському окружному адміністративному суді (а.с. 30).
Також позивачем не надано суду будь-яких відомостей на підтвердження того, що відповідачем допущено нешанобливе ставлення або вчинено інші дії, які б завдали йому моральної шкоди.
Отже, суд вважає необґрунтованими доводи позивача у цій частині.
Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивачу, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути з урахуванням висновків суду подане позивачем 23.04.2018 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області клопотання від 21.04.2018 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,00 га, що розташована на території Шпиківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваної бездіяльності та рішення.
Отже, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Оскільки позивачем при зверненні до суду з даним позовом судовий збір не сплачувався, підстави для його відшкодування відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 63, код 39767547), яка виразилась у порушенні встановленого законом строку розгляду клопотання гр. ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) від 21.04.2018 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2,00 га, яка розташована на території Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області (21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 63, код 39767547), оформлене листом від 19.06.2018 № 0-2-0.332-8860/2-18 про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) від 21.04.2018 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селян кого господарства орієнтовним розміром 2,00 га, яка розташована на території Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 63, код 39767547) повторно розглянути з урахуванням висновків суду клопотання гр. ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) від 21.04.2018 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селян кого господарства орієнтовним розміром 2,00 га, яка розташована на території Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лапій С.М.