05 березня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/4740/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Клочка К.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Вязун К.Ю.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Полтавської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення. Під час розгляду справи суд, -
28 грудня 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці ДФС України про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 806030/2018/00360; визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA 806030/2018/000039/1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржених рішень з огляду на те, що ним було надано всі необхідні документи на підтвердження митної вартості автомобіля. Вказані в оскарженому рішенні про коригування митної вартості недоліки в документах не спростовують правильності обчислення митної вартості товару декларантом.
04.02.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Коригування митної вартості здійснено у зв'язку з тим, що виявлено розбіжності у документах, що підтверджують митну вартість. Також у зв'язку з ризиком заниження митної вартості та декларування митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митним органом було здійснено контроль за правильністю визначення митної вартості та здійснено перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість. В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість містять розбіжності, а саме: 1) У висновку щодо вартості транспортного засобу № 221 від 05.11.2018 експертом при визначенні середньої ринкової вартості автомобіля взяті подібні транспортні засоби з Німеччини та Італії, що є порушенням Методики товарознавчих експертиз та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом фонду Держмайна № 142/5/2092 від 24.11.2003, оскільки авто транспортується з Німеччини та при наявності подібних ТЗ з країни продажу, для порівняння мають використовуватися саме такі; 2) При розрахунку вартості автомобіля експерт застосував коефіцієнт додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ, який залежить від умов догляду, зберігання, експлуатації тощо, зменшує вартість автомобіля на 2,3 % - стан салону та 4 % - відновлювальний ремонт кузова, що є порушенням методики, оскільки дані про пошкодження салону та відновлювальний ремонт кузова відсутні в супровідних документах на момент перетину кордону України та в Акті про проведення митного огляду з кордону; 3) В електронному пропуску по даному автомобілю зазначено, що він переміщувався на підставі рахунку б/н від 24.10.2018, але до митного оформлення поданий лише договір купівлі - продажу б/н від 25.10.2018, що викликає сумніви щодо подання декларантом всіх необхідних документів для підтвердження митної вартості. Наявна у митного органу інформація щодо вартості оцінюваного транспортного засобу відповідно до електронного каталогу SchwackeNet призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Так, рівень заявленої декларантом митної вартості товару становить 6209,88 EUR/шт, а рівень вартості зазначеного автомобіля відповідно до інформації, яка міститься у каталозі програмного продукту SchwackeNet з урахуванням VIN коду автомобіля, оснащення та показника одометра становить 9800 EUR/шт. Крім того, на запит митного органу декларантом надано лист продавця про підтвердження угоди купівлі - продажу, який містить ознаки можливого підроблення.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
08.11.2018 до митного контролю та оформлення до відділу митного оформлення № 2 митного поста "Лтава" Полтавської митниці ДФС подана електронна митна декларація № UA806020/2018/212677 щодо транспортного засобу марки BMW модель 3ERINE, 2011 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1, а також акт про проведення митного огляду № 205010/2018/316685 від 28.10.2018, висновок експертного товарознавчого дослідження № 221 від 05.11.2018, договір купівлі - продажу від 25.10.2018, висновок експертного дослідження Полтавського НДКЦ від 03.11.2018 № 17/5341/9612 про незмінюваність номера кузова, декларація про походження товару від 25.10.2018, свідоцтво про реєстрацію ТЗ FC 543635 від 25.10.2018, договір про надання послуг митного брокера, довіреність від 26.10.2018, платіжне доручення про сплату митних та інших платежів № 164710008 від 26.10.2018, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 29.10.2018.
На підставі статті 54 Митного кодексу України (далі - МК) митним органом здійснено коригування митної вартості у зв'язку з тим, що виявлено розбіжності у документах, що підтверджують митну вартість.
У зв'язку з ризиком заниження митної вартості та декларування митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митним органом було здійснено контроль за правильністю визначення митної вартості та здійснено перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість. В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість містять розбіжності, а саме: 1) У висновку щодо вартості транспортного засобу № 221 від 05.11.2018 експертом при визначенні середньої ринкової вартості автомобіля взяті подібні транспортні засоби з Німеччини та Італії, що є порушенням Методики товарознавчих експертиз та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом фонду Держмайна № 142/5/2092 від 24.11.2003, оскільки авто транспортується з Німеччини та при наявності подібних ТЗ з країни продажу, для порівняння мають використовуватися саме такі; 2) При розрахунку вартості автомобіля експерт застосував коефіцієнт додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ, який залежить від умов догляду, зберігання, експлуатації тощо, зменшує вартість автомобіля на 2,3 % - стан салону та 4 % - відновлювальний ремонт кузова, що є порушенням методики, оскільки дані про пошкодження салону та відновлювальний ремонт кузова відсутні в супровідних документах на момент перетину кордону України та в Акті про проведення митного огляду з кордону; 3) В електронному пропуску по даному автомобілю зазначено, що він переміщувався на підставі рахунку б/н від 24.10.2018, але до митного оформлення поданий лише договір купівлі - продажу б/н від 25.10.2018, що викликає сумніви щодо подання декларантом всіх необхідних документів для підтвердження митної вартості. Наявна у митного органу інформація щодо вартості оцінюваного транспортного засобу відповідно до електронного каталогу SchwackeNet призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Так, рівень заявленої декларантом митної вартості товару становить 6209,88 EUR/шт, а рівень вартості зазначеного автомобіля відповідно до інформації, яка міститься у каталозі програмного продукту SchwackeNet з урахуванням VIN коду автомобіля, оснащення та показника одометра становить 9800 EUR/шт. Крім того, на запит митного органу декларантом надано лист продавця про підтвердження угоди купівлі - продажу, який містить ознаки можливого підроблення.
У зв'язку із викладеними обставинами Полтавською митницею ДФС надано ОСОБА_3 картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 806030/2018/00360 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA 806030/2018/000039/1.
Позивач не погодилася із зазначеними рішенням Полтавської митниці ДФС та оскаржила їх до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Статтею 1 Митного кодексу України (далі - МК) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
За приписами статті 51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу..
Згідно статті 52 МК заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. При цьому декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Частиною 3 цієї статті, зокрема, передбачено право декларанта або уповноваженої ним особи проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти та оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів;
Згідно статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Приписами частини 3 статті 53 МК передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи згідно визначеного переліку.
Статтею 54 МК органи доходів і зборів уповноважено здійснювати контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 54 МК визначені чіткі підстави для відмови у митному оформленні товарів, а саме: орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Підстави прийняття Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту визначено статтею 55 МК, згідно якої, рішення приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 МК описані методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Статтею 64 МК визначено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Як встановлено судом, декларантом та митним органом у спірних правовідносинах застосовано шостий метод визначення митної вартості. При цьому, позивач, користуючись правом, наданим йому частиною 3 статті 52 МК, замовив проведення експертне автотоварознавче дослідження, за наслідками якого експертом - автотоварознавцем ОСОБА_4 складено висновок № 221 від 05.11.2018, яким визначено вартість автомобіля BMW 320 кузов WBAUY 11060F041855 - 199 456,59 грн.
Зазначена митна вартість була відображена ОСОБА_3 у митній декларації № UA806020/2018/212677 (графа 46).
Посилання Полтавської митниці ДФС на необґрунтованість Висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 221 від 05.11.2018 суд розцінює як необґрунтоване припущення, не підтверджене жодними належними доказами.
Так, з наданої позивачем копії Свідоцтва № 584 від 16.01.2014 (а.с. 35) вбачається, що ОСОБА_4 присвоєно кваліфікацію судового експерта з правом проведення товарознавчих експертиз за спеціальністю 12.2 - визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу рішенням Центральної експертно - кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України. Строк дії свідоцтва продовжено до 23.12.2019.
Компетентність у питаннях оцінки транспортних засобів ОСОБА_4 підтверджується також копією свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 2798 від 25.09.2002.
Заперечуючи проти правильності обчислення судовим експертом ОСОБА_4 вартості спірного автомобілю, Полтавська митниця ДФС не надала будь - яких інших експертних висновків, які б могли спростувати наданий позивачем розрахунок.
Так само митний орган не надав доказів на підтвердження факту підроблення листа продавця про підтвердження угоди купівлі - продажу.
Стосовно застосування митним органом інформації щодо вартості оцінюваного транспортного засобу відповідно до електронного каталогу SchwackeNet, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості позиваче суд зазначає наступне.
При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості посадові особи, що провадять такий контроль, застосовують положення Методичних рекомендацій, затверджених наказом ДФС 11.09.2015 № 689 з метою аналізу, виявлення та оцінки ризиків щодо заявлення декларантом або уповноваженою ним особою неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі неправильного визначення митної вартості товарів.
Інформація щодо вартості оцінюваного транспортного засобу, використана митним органом відповідно до електронного каталогу SchwackeNet з посиланням на Методичні рекомендації, затверджені наказом ДФС 11.09.2015 № 689, не може бути належним доказом підтвердження митної вартості, оскільки, по - перше, зазначений наказ не зареєстрований в установленому законом порядку, а, по - друге, надана суду митним органом митна декларація UA400030/2018/301166, яка бралася для визначення митної вартості автомобіля ОСОБА_3 на відміну від митної декларації позивача UA806020/2018/212677, не містить інформації про пошкодження автомобіля, що викликає сумніви у правильності обрання митним органом транспортного засобу для порівняння. При цьому, відповідачем не надано обґрунтованих пояснень та відповідних доказів щодо врахування суттєвої різниці у якості порівнюваних товарів.
Таким чином, відповідач, не спростувавши висновку компетентного експерта щодо визначення вартості спірного автомобіля, не довів суду і правильності самостійного визначення митної вартості цього товару.
З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірності прийнятого ним рішення про коригування митної вартості №UA 806030/2018/000039/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації № UA 806030/2018/00360, що є підставою для задоволення адміністративного позову.
За приписами частини 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
В силу вимог статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Надаючи оцінку мотивам та обґрунтуванням сторін у справі суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що: "п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень."
Також згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів Комітету Міністрів ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частин 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_3 (вул. Кагамлика, буд. 35, м. Полтава, Полтавська область, 36300, рнокпп НОМЕР_2) до Полтавської митниці ДФС (вул. Анатолія Кукоби, 28, м. Полтава, Полтавська область, 36022, код ЄДРПОУ 39421072) про визнати протиправною та скасування картки відмови, визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 806030/2018/00360.
Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA 806030/2018/000039/1.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці ДФС (вул. Анатолія Кукоби, 28, м. Полтава, Полтавська область, 36022, код ЄДРПОУ 39421072) на користь ОСОБА_3 (вул. Кагамлика, буд. 35, м. Полтава, Полтавська область, 36300, рнокпп НОМЕР_2) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1409,60 грн /одна тисяча чотириста дев'ять гривень шістдесят копійок/.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 11 березня 2019 року.
Суддя ОСОБА_5