про залишення позовної заяви без руху
11 березня 2019 року м. Київ № 367/6932/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву
ОСОБА_1
до Бородянської районної державної адміністрації
про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовною заявою до Бородянської районної державної адміністрації, в якій просив суд:
- зобов'язати Бородянську районну державну адміністрацію надати адміністративну послугу з надання будівельного паспорту забудови земельної ділянки згідно чинного законодавства;
- зобов'язати Бородянську районну державну адміністрацію повернути позивачу незаконно отриманні кошти у розмірі 1292,15 грн.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 02.10.2018 адміністративну справу №367/6923/18 за позовом ОСОБА_1 до Бородянської районної державної адміністрації передано за підсудністю на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Дослідивши матеріали позовної заяви, судом встановлено наступне.
Пунктами 1, 3, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 171 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно пункту другого частини 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства в позовній заяві зазначається: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Як вбачається з позовної заяви позивачем усупереч вимогам Кодексу адміністративного судочинства у позовній заяві не зазначено адреси електронної пощти позивача та офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти відповідача.
Також, відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
При цьому, під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло.
Як вбачається з пункту 2 прохальної частини позовної заяви позивач просить суд зобов'язати Бородянську РДА повернути позивачу незаконно отримані кошти у розмірі 1292,15 грн. Проте, у прохальній частині позовної заяви, яка складає предмет позову, позивач не конкретизує, які саме дії Бородянської РДА мають бути визнані протиправними, які на переконання позивача порушують його права та інтереси, та призвели до отримання відповідачем коштів у сумі 1292, 15 грн. Отже, дана позовна вимога є неконкретною і підлягає уточненню позивачем.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що правову категорію "зміст позовних вимог" слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає постановити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги позивача. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб'єктивного права зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 вказаної статті).
Разом з цим суд зазначає, що статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено повноваження суду при вирішенні справи, водночас, чинним законодавством не передбачено повноважень окружного адміністративного суду щодо притягнення до адміністративної відповідальності осіб.
Проте, позивач всупереч положень статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України просить суд: «… притягнути до адміністративної відповідальності винних, а саме : ОСОБА_2 та ОСОБА_3» не посилаючись на норму закону, якою передбачено право позивача на звернення до адміністративного суду з вказаними позовними вимогами.
Отже, позивачу слід привести свої вимоги у відповідність до положень частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом визначення чітких і зрозумілих вимог та вказати на норми закону, яким передбачено розгляд таких вимог адміністративним судом.
Відповідно до пункту 11 частини п'ятої статті 160 кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Проте, позивачем всупереч вимогам Кодексу адміністративного судочинства України не зазначено ні в позовній заяві, ні в окремій заяві про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно з частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви також додається документ про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674- VІ.
При дослідженні позовної заяви, судом встановлено, що позивач не додано до позовної заяви доказів на підтвердження сплати судового збору. Водночас, позивач у позовній заяві посилається на пункт 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» про те, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, їх посадовою або службовою особою.
У свою чергу суд зазначає про таке.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року N 3674-VI "Про судовий збір" вивчення судової практики показало, що мають місце випадки, коли позивачі, звертаючись до суду з вимогами про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, звертають увагу суду на те, що вони звільнені від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону про судовий збір. Такі випадки є свідченням неправильного розуміння предмета регулювання цього положення.
Стаття 56 Конституції України визначає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Таке право також закріплено у статтях 1167, 1173 - 1175 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Зміст цієї норми вказує на те, що вимозі про відшкодування шкоди передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача. За такого правового врегулювання вимога про відшкодування шкоди не є об'єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка їй передує, такий платіж сплачується.
Враховуючи викладене, позивачу необхідно уточнити позовні вимоги з цього приводу та з урахуванням звернення до суду з позовною вимогою про визнання дій, бездіяльності, рішення протиправним необхідно сплатити судовий збір.
Разом з тим, позовна вимога про зобов'язання Бородянської РДА надати адміністративну послугу з надання будівельного паспорту забудови земельної ділянки згідно чинного законодавства - є немайновою позовною вимогою та відповідно до Закону до звернення до суду справляється судовий збір, у зв'язку з чим, позовна заява не підпадає під підстави звільнення від сплати судового збору передбачені Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору - 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду фізичною особою адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання адміністративного позову немайнового характеру - 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2019 рік» від 23.11.2018 № 2629-VIII установлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2019 року - 1 921 гривня, з 1 липня - 2007 гривень, з 1 грудня - 2102 гривень.
Проте, з огляду на ту обставину, що позивачем позовні вимоги сформульовано в довільній формі без врахування статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не може вирахувати суму судового збору, яку необхідно сплатити позивачу за подання конкретного позову.
Зазначені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам, встановленим статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною першою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України , до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч. 4 ст. 161 КАС).
Частинами першою та другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 94 КАС, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно з частиною п'ятою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України , учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Як встановив суд, позивач до позовної заяви додав не засвідчені належним чином копії документів, що є доказами при розгляді даної адміністративної справи, не зазначив про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Враховуючи викладене, суд вбачає за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачу десять днів для усунення недоліків позовної заяви .
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом подання до суду:
- позовної заяви, що відповідає вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України із зазначенням адреси електронної пошти позивача та офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти відповідача;
- позовної заяви, яка містить позовні вимоги передбачені статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням висновків суду викладених у даній ухвалі;
- власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- належним чином засвідчені копії долучених до позовної заяви документів, що є доказами у даній справі та/або зазначити про наявність у іншої особи оригіналу письмового доказу;
- доказів сплати судового збору за кожну позовну вимогу з рахуванням вищевикладеного та Закону України «Про судовий збір», за належними реквізитами щодо його сплати.
Належним документом про сплату судового збору є оригінал квитанції установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.
Інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судова влада України" за інтернет-адресою https://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/gromadyanam/tax/, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Бородянської районної державної адміністації Київської області про взобов'яхзання вчинити певні дії, - залишити без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
3. Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4.Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панова Г. В.