Іменем України
12 березня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/517/19
Головуючий суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 07 лютого 2019 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Білокуракинське ОУПФУ Луганської області) з такими вимогами:
1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зарахуванні до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах періоду роботи на підприємствах вугільної промисловості ВО «Артемвугілля» з 18.07.1983 по 22.10.1983 на шахті «Кочегарка», з 29.11.1986 по 24.01.1990 на шахті ім. Ю.О. Гагаріна;
2) зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу згідно з частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 18.07.1983 по 22.10.1983, з 29.01.1986 по 24.01.1990 та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 31.10.2018.
В обґрунтування вимог зазначено, що позивач 31.10.2018 звернувся до Білокуракинського ОУПФУ Луганської області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до якої надав такі документи: копію трудової книжки від 04.06.1982 НОМЕР_1 ; копію диплому від 28.06.1983 НОМЕР_2 ; довідку про періоди проходження військової служби від 26.10.2018 № 86. За результатами розгляду заяви пенсійним органом направлено лист від 16.11.2018 за вих. № 6078/031, в якому повідомлено про відмову в призначені пенсії за віком на пільгових умовах через те, що позивачем не надано уточнюючої довідки про періоди роботи на підприємствах вугільної промисловості ВО «Артемвугілля», а саме з 18.07.1983 по 22.10.1983 на шахті «Кочегарка»; з 29.01.1986 по 24.01.1990 на шахті ім. Ю.О. Гагаріна.
Позивач зауважує, що не має можливості надати первинні документи для підтвердження спеціального трудового стажу, оскільки підприємства вугільної промисловості ВО «Артемвугілля» - шахта «Кочегарка» та шахта ім. Ю.О. Гагаріна, розташовані на території, яка включена до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р.
На думку позивача, відсутність уточнюючої довідки підприємства внаслідок проведення антитерористичної операції та знаходження підприємства на тимчасово окупованій території не може порушувати право на отримання пенсії, гарантоване Конституцією України.
Вищенаведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 по справі № 569/15943/16-а.
Ухвалою суду від 11.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (арк. спр. 1-2).
Від Білокуракинського ОУПФУ Луганської області 27.02.2019 через відділ діловодства, обліку та звернень громадян (канцелярію) суду надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 57-62), в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.
Відповідачем 16.11.2018 прийнято рішення № 673 про відмову у призначенні пенсії позивачу, оскільки документи за період роботи на шахті «Кочегарка» ВО «Артемвугілля» підземним гірничим майстром з 18.07.1983 по 22.10.1983 та на шахті ім. Ю.О. Гагаріна з 29.01.1986 по 24.01.1990 для підтвердження періодів роботи, що зараховуються для трудового стажу для призначення пенсій на пільгових умовах або за вислугу років відповідно до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховується до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 10.11.2006 № 18-1, не надані у зв'язку з неможливістю їх одержання, оскільки підприємства розташовані на непідконтрольній українській владі території.
Крім того, записи у трудовій книжці не відповідають порядку заповнення трудових книжок згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція), пунктом 2.14 якої передбачено, що у графі 3 трудової книжки пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду.
Переведення працівника на іншу постійну роботу на том у ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийняття на роботу.
У відомостях про роботу в трудовій книжці позивача за період роботи з 29.01.1986 по 24.01.1990 на шахті ім. Ю.О. Гагаріна підземним гірничим майстром не вказано до якої виробничої дільниці він прийнятий з 29.01.1986 та переведений з 07.01.1987. В записі № 17 про переведення в графі 4 не зазначено дату документу, на підставі якого внесено цей запис.
Також, у відомостях про роботу, за цей період відсутні відомості про зайнятість позивача на підземних роботах повний робочий день.
Таким чином до пільгового стажу, що дає право призначення пенсії на пільгових умовах згідно з частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивачу не зараховано періоди роботи з 18.07.1983 по 22.10.1983, з 29.01.1986 по 24.01.1990 у зв'язку з відсутністю відомостей у трудовій книжці, що визначають право на пільгових умовах або за вислугу років, установлених для відповідної категорії працівників, та відсутністю необхідних документів для підтвердження спеціального трудового стажу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
Позивачем 31.10.2018 подано до Білокуракинського ОУПФУ Луганської області заяву про призначення/перерахунок пенсії (арк. спр. 66-67), до якої додано копії: паспорта (арк. спр. 8); картки платника податків (арк. спр. 9); трудової книжки від 04.06.1982 НОМЕР_3 (арк. спр. 13-16); військового квитка НОМЕР_4 , диплома від 28.06.1983 НОМЕР_2 (арк. спр. 20); довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 від 31.10.2018 № 275, від 29.10.2018 № 1061, від 29.10.2018 № 1063 (арк. спр. 81-82); документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637: від 26.10.2018 № 86, від 29.10.2018 № 1062 (арк. спр. 80).
У розписці-повідомленні уповноваженою особою відповідача наведений перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії, а саме: пільгові довідки за період з 18.07.1983 по 22.10.1983, з 29.01.1986 по 24.01.1990; документи про стаж за період роботи з 12.02.1990 по 07.07.1990; копії первинних документів щодо заробітної плати до 01.07.2000 (арк. спр. 67).
За наслідками розгляду заяви та доданих до неї документів відповідачем прийнято рішення від 16 листопада 2018 року № 673 про відмову у призначенні пенсії, про прийняття якого повідомлено позивачу листом від 16.11.2018 № 6078/031-08 (арк. спр. 11-12, 83).
Дослідженням змісту рішення встановлено, що Білокуракинським ОУПФУ Луганської області з посиланням на положення абзацу 1 частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, постанови Правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за № 1231/13105, до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно з частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не зараховано періоди роботи з 18.07.1983 по 22.10.1983, з 29.01.1986 по 24.01.1990 у зв'язку з відсутністю у трудовій книжці відомостей, що визначають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлених для відповідної категорії працівників, та відсутністю необхідних документів для підтвердження спеціального трудового стажу.
Крім того, зазначено, що записи у трудовій книжці не відповідають порядку заповнення трудових книжок згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, оскільки у відомостях про роботу за період з 29.01.1986 по 24.01.1990 на шахті ім. Ю.О. Гагаріна ВО «Артемвугілля» підземним гірничим майстром не вказано до якої виробничої дільниці позивач прийнятий з 29.01.1986 та переведений з 07.01.1987. В записі № 17 про переведення в графі 4 не зазначено дату документа, на підставі якого внесено такий запис.
Дослідженням протоколу призначення пенсії від 16.11.2018 (арк. спр. 18) та розрахунку стажу позивача для призначення пенсії за віком (арк. спр. 65) встановлено, що страховий стаж (неповний) складає 18 років 5 місяців 13 днів, у тому числі: з 18.07.1983 по 22.10.1983 (0 років 3 місці 5 днів), з 16.11.1983 по 23.12.1985 строкова військова служба (2 роки 1 місяць 8 днів), з 29.01.1986 по 24.01.1990 (3 роки 11 місяців 26 днів).
Згідно з довідкою Білокуракинського ОУПФУ Луганської області про наявний трудовий стаж, страховий стаж позивача складає 18 років, дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 20.07.2029 (арк. спр. 17).
Дослідженням копії трудової книжки позивача встановлено, що за спірний період у ній наявні такі записи (арк. спр. 13-16):
Шахта «Кочегарка» ВО «Артемвугілля»
- запис № 13: 18.07.1983 прийнятий підземним гірничим майстром на ділянку вентиляції та техніки безпеки з повним робочим днем на підземних роботах, наказ від 19.07.1983 № 131 к;
- запис № 14: 22.10.1983 звільнений у зв'язку з призовом на військову службу згідно з пунктом 3 статті 36 КЗпП України, наказ від 09.11.1983 № 182 к;
- запис № 15: з 16.11.1983 по 26.12.1985 Радянська армія;
Шахта «ім. Ю.О. Гагаріна» ВО «Артемвугілля»
- запис № 16: 29.01.1986 прийнятий підземним гірничим майстром, наказ від 31.01.1986 № 5 к;
- запис № 17: 07.05.1987 переведений підземним гірником по ремонту гірничих виробок, наказ № 27 к б/д;
- запис № 18: 24.01.1990 звільнений за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України, наказ від 26.01.1990 № 3 к.
Згідно з довідкою Білокуракинського об'єднаного районного військового комісаріату Луганської області від 26.10.2018 № 86 позивач з 16.11.1983 по 23.12.1985 проходив військову службу. Підстава видачі: військовий квиток НОМЕР_4 , облікова картка до військового квитка НОМЕР_4 (арк. спр. 80).
Як слідує з позовної заяви та рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії, позивач не надав довідок, що уточнюють характер роботи на шахті «Кочегарка» ВО «Артемвугілля» та шахті «ім. Ю.О. Гагаріна» ВО «Артемвугілля», у зв'язку з неможливістю їх одержання, оскільки підприємства розташовані на непідконтрольній українській владі території.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; […].
Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що:
- заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша);
- заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (частина друга);
- органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Згідно зі статтею 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Так, згідно з абзацом 2 частини першої статті 8 Закону № 2011-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів про призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли і трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
Зазначений Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що уточнююча довідка може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи трудовій книжці. Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці.
При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Дослідженням запису № 13 трудової книжки позивача встановлено, що цей запис містить всі необхідні відомості щодо роботи позивача на шахті «Кочегарка» ВО «Артемвугілля» у період з 18.07.1983 по 22.10.1983 із повним робочим днем під землею.
Отже, судом встановлено, що відповідач безпідставно вимагає від позивача надати уточнюючу довідку за цей період роботи та не зараховує цей період роботи до стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
У свою чергу, дослідженням записів 16-17 трудової книжки позивача встановлено, що такі записи не містять інформації про роботу позивача на шахті «ім. Ю.О. Гагаріна» ВО «Артемвугілля» у період з 29.01.1986 по 24.01.1990 із повним робочим днем під землею. Відповідно, такий стаж має бути підтверджений уточнюючою довідкою підприємства або його правонаступника згідно з положеннями пункту 20 Порядку № 637.
З матеріалів справи слідує, що позивач відмовився від надання довідки, що уточнює характер роботи позивача на шахті «ім. Ю.О. Гагаріна» ВО «Артемвугілля» у період з 29.01.1986 по 24.01.1990 у зв'язку із перебуванням підприємства на тимчасово неконтрольованій території України.
При цьому, ОСОБА_1 не надав Білокуракинському ОУПФУ Луганської області та до суду будь-яких інших доказів, які б містили інформацію про особливий характер роботи позивача на шахті «ім. Ю.О. Гагаріна» ВО «Артемвугілля», та у сукупності із записами у трудовій книжці позивача давали б підстави вважати, що позивач у вказаний період працював із повним робочим днем під землею та такий стаж має бути включений до стажу, що дає право на призначення особі пенсії за віком на пільгових умовах.
Правова позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 27 березня 2018 року у справі № 569/15943/16-а (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 73021598), на яку посилається позивач, не може бути застосована під час розгляду та вирішення даної справи, оскільки фактичні обставини у цій справі є відмінними від обставин справи, яку розглянув Верховний Суд. З мотивувальної частини постанови Верховного Суду слідує, що пільговий стаж позивача за відсутності довідок про пільговий характер особи був підтверджений іншими доказами.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідач правомірно не зараховує період роботи позивача на шахті «ім. Ю.О. Гагаріна» ВО «Артемвугілля» з 29.01.1986 по 24.01.1990 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Білокуракинським ОУПФУ Луганської області до пільгового стажу позивача також не зарахована строкова служба в Радянській армії, яка має бути зарахована до такого стажу згідно з абзацом 2 частини першої статті 8 Закону № 2011-ХІІ. Проте, у рішенні відповідача від 16.11.2018 № 673 про відмову у призначенні пенсії не наведено жодних мотивів, з яких час строкової служби позивача не зарахований до пільгового стажу.
З огляду на все вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 16.11.2018 № 673 про відмову у призначенні пенсії позивачу прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, тобто є необґрунтованим та таким, що не відповідає критеріям правомірного рішення, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Що стосується обраного способу захисту порушених прав позивача, суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов'язано із прийняттям Білокуракинським ОУПФУ Луганської області рішення від 16.11.2018 № 673 про відмову у призначенні пенсії, а не з діями, вчиненими останнім з метою виконання своїх функцій та повноважень, суд вважає, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування такого рішення.
Самі по собі дії відповідача не тягнуть для позивача настання будь-яких негативних наслідків, відповідно, такий спосіб захисту, як визнання їх протиправними, жодним чином не сприятиме відновленню прав позивача. Тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї вимоги позивача.
Що стосується вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу певні періоди роботи позивача, а також зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію, суд зазначає таке.
З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Статтею 58 № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов до висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Закону № 1058-IV, з урахуванням висновку суду.
Правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв'язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов'язання відповідача призначити таку пенсію позивачу, висловлено Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72694515).
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог із застосуванням положень КАС України щодо виходу за межі позовних вимог та обранням іншого способу захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн як за одну вимогу немайнового характеру, що підтверджено квитанцією про сплату від 06.02.2019 № 8 (арк. спр. 3).
Разом з тим, з позовної заяви слідує, що позивачем заявлено декілька вимог немайнового характеру, які є пов'язаними між собою.
Відповідно, задоволення хоча б однієї вимоги немайнового характеру має наслідком стягнення судового збору у розмірі 768,40 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (місцезнаходження: 92200, Луганська область, Білокуракинський район, селище міського типу Білокуракине, вулиця Історична, будинок 81, код за ЄДРПОУ 41246789) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 16 листопада 2018 року № 673 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31 жовтня 2018 року про призначення/перерахунок пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні вимоги про визнання протиправними дій, зобов'язання зарахувати до пільгового стажу періоду роботи та призначити пенсію відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова