про залишення позовної заяви без руху
12 березня 2019 року СєвєродонецькСправа № 360/977/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., перевіривши матеріали адміністративного позову Апеляційного суду Луганської області до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця в частині стягнення виконавчого збору у розмірі 16692 грн.,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Апеляційного суду Луганської області до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича від 22.01.2019 у виконавчому провадженні № 57062125 в частині стягнення виконавчого збору у розмірі 16692 грн.
Позивач серед іншого просив суд відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, оскільки на момент звернення до суду не має коштів на сплату судового збору, оскільки знаходиться в процесі припинення внаслідок ліквідації на підставі Указу Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах».
Вирішуючи заявлене клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати, повернення судового збору, відстрочення та розстрочення сплати судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" з відповідними змінами (далі - Закон № 3674-VI).
Згідно ч.1 ст.8 Закону №3674-VI передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Вказаний перелік умов є вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає.
З аналізу наведених правових норм Закону України "Про судовий збір" вбачається, що суд має право відстрочити сплату судових витрат на визначений строк згідно пункту 1 та 2 виключно позивачу-фізичній особі, а в пункті 3 у справах, предметом позову яких, є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Оскільки позивачем в адміністративному позові є юридична особа, а предметом позову є визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця в частині стягнення виконавчого збору у розмірі 16692 грн., тому умови для відстрочення сплати судового збору Апеляційному суду Луганської області згідно Закону України «Про судовий збір» відсутні.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною другою статті 4 Закону України № 3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду суб'єктом вданих повноважень, юридичною особою адміністративного позову майнового характеру пунктом 1 частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлена ставка судового збору 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено позовну вимогу майнового характеру.
З огляду на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2019 року - 1921,00 грн, встановлений статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" та враховуючи заявлену позовну вимогу, позивач за подання даної позовної заяви повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1921,00 грн.
Таким чином вказана сума судового збору повинна бути сплачена за наступними реквізитами:
Вказана сума судового збору повинна бути сплачена за наступними реквізитами:
отримувач коштів - УК у м.Сєвєродон./Луг.окр.адм.суд/22030101;
код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37944909;
банк отримувача - Казначейство України (ЕАП);
код банку отримувача (МФО) - 899998;
рахунок отримувача - 34312206084029;
код класифікації доходів бюджету - 22030101;
призначення платежу - *;101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Луганський окружний адміністративний суд.
Також у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України визначено, що в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
З позовної заяви встановлено, що позивачем в позовній заяві не зазначено даних відповідача, а саме: ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, що є не належним виконанням пункту 2 частини п'ятої статті 160 КАС України.
Крім того, позивач просив поновити строк звернення до суду, оскільки копія вказаної постанови отримана позивачем 04.02.2019, відповідно строк на оскарження розпочався 05.02.2019 та сплинув 14.02.2019. Відповідно до ч.4 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Тобто, за змістом Закону стягнення виконавчого збору відбувається за окремим процесуальним документом - постановою про стягнення виконавчого збору. В даному випадку державним виконавець вказав про стягнення виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження, що само по собі не суперечить Закону. Проте, в заголовку до постанови не вказано, що це постанова «про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору». Крім того, в тексті постанови зазначено тільки про можливість оскарження постанови про відкриття провадження (п.5 резолютивної частини постанови). Таке алогічність у викладенні процесуального документу утруднило його сприйняття при ознайомленні. Про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження є також постановою про стягнення виконавчого збору, виявилось після відправлення 22.02.2019 відповіді державному виконавцю про вчиненні дії по виконанню судового рішення. Після цього протягом тижня був підготовлений цей позов.
На підставі викладеного, позивач просить розцінити вказані обставини, як поважні причини пропуску строку звернення до суду, та поновити пропущений строк.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження №57062125 винесена державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 22.01.2019. Вказаною постановою зобов'язано апеляційний суд Луганської області виконати рішення суду у справі №2а-6234/10/1270 протягом 10 робочих днів та стягнути з Апеляційного суду Луганської області виконавчий збір у розмірі 16692 грн.
Вказану постанову про відкриття виконавчого провадження №57062125 отримано позивачем 04.02.2019, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції на супровідному листі від 22.01.2019 №57062125/06-20.1.
Отже, про порушення своїх прав позивач дізнався 04.02.2019, а з позовною заявою звернувся до суду лише 11.03.2019 року, тобто з пропущеним (10-денним) строком звернення до суду.
Відповідно до частини першої, другої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду, зокрема у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства чітко визначено строки звернення до суду з позовами даної категорії справ учасників виконавчого провадження.
Як наслідок, учасники виконавчого провадження можуть звернутися до суду з позовами даної категорії справ у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Також, ч. 6 ст. 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Щодо пропущеного строку звернення, позивач зазначив, що в заголовку до постанови не вказано, що це постанова «про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору». Крім того, в тексті постанови зазначено тільки про можливість оскарження постанови про відкриття провадження (п.5 резолютивної частини постанови). Таке алогічність у викладенні процесуального документу утруднило його сприйняття при ознайомленні. Про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження є також постановою про стягнення виконавчого збору, виявилось після відправлення 22.02.2019 відповіді державному виконавцю про вчиненні дії по виконанню судового рішення.
Суд не визнає поважними підстави пропуску строку звернення до суду, зазначені в обґрунтування причини строку звернення до суду, оскільки з оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження чітко вбачається про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 16692 грн., а посилання на те, що в тексті постанови зазначено тільки про можливість оскарження постанови про відкриття провадження є безпідставним.
З огляду на вищенаведене, позивачу необхідно в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення з даним адміністративним позовом до суду надати належні докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 122, 123, 133, 160, 161, 169 171, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні клопотання Апеляційному суду Луганської області про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення - відмовити.
Визнати неповажними підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду, зазначені в адміністративному позові Апеляційного суду Луганської області до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця в частині стягнення виконавчого збору у розмірі 16692 грн.
Адміністративний позов Апеляційного суду Луганської області до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця в частині стягнення виконавчого збору у розмірі 16692 грн - залишити без руху.
Встановити Апеляційному суду Луганської області строк для усунення недоліків протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання копії даної ухвали шляхом надання суду:
- доказів про сплату судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок на вказані реквізити;
- позовної заяви, оформленою у відповідності до вимог ст.160 КАС України, зазначивши ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача разом з копією позовної заяви для відповідача;
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з зазначенням інших підстав для поновлення строку, ніж вказаних у позові, разом з доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду.
У разі ненадання вищевказаних документів, позовна заява буде повернута позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
СуддяН.М. Басова