Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 березня 2019 р. Справа№265/9599/18
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Михайлик А.С. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії, -
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ОСОБА_2
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов'язання відновити виплату пенсії з 01.05.2016 та сплатити заборгованість.
Згідно викладеного в позові відповідачем протиправно припинено виплату позивачу пенсії, чим порушено гарантоване Конституцією України право на соціальний захист. Позивач вважає, що до правовідносин стосовно виплати пенсії не можуть застосуватися положення підзаконних нормативно-правових актів, якими врегульовані особливості виплати пенсії внутрішньо-переміщеним особам, оскільки вони значно звужують та обмежують права громадянина, що не відповідає засадам пенсійного законодавства та Конституції України. Позивач зазначила, що виплату пенсії має бути поновлено, оскільки таку виплату припинено з підстав, що не передбачені статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач зазначив, що позивач перебуває на обліку та отримує пенсію як внутрішньо переміщена особа. Посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» відповідач зауважив на тому, що позивач не була включена до відомості на виплату пенсії до з'ясування фактичного місця проживання, для поновлення виплати пенсії позивачу слід звернутися до територіального управління пенсійного фонду із відповідною заявою.
Також відповідач зазначив, що з 01.08.2018 позивачеві поновлено виплату пенсії. На теперішній час позивачеві нарахована та виплачена пенсія за період з 01.08.2018 по 01.12.2018.
Ухвалою від 26.12.2018 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 25.01.2019 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 11.02.2019 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1. Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживання позивача є: Донецька область, м. Маріуполь, б-р. Морський, б. 22, кв. 56.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Маріупольському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області (відповідач у справі), пенсію не отримувала з 01.05.2016 по 31.07.2018 та з 01.12.2018.
Будь-які документи, які б свідчили про оформлення припинення виплати пенсії позивачу певним рішенням в матеріалах справи відсутні.
Дана справа є типовою, оскільки відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18 (№ Пз/9901/20/18), що набрало законної сили 04 вересня 2018 року. Згідно частині 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ОСОБА_3
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI ( далі за текстом ЗУ № 1058).
Відповідно статті 5 ЗУ № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
22.11.2014 набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII, який згідно його преамбули відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до статті 7 цього Закону для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., N 81, ст. 2296; 2015 р., N 70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання, що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.
Згідно з пунктом 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (в редакції Постанови КМУ № 352 від 08.06.2016) (далі Порядок №509), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".
Відповідно до частини першої статті 49 ЗУ № 1058 виплата пенсії припиняється за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду з наступних підстав: - якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; - у разі смерті пенсіонера; - у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; - в інших випадках, передбачених законом. Частиною другою цієї статті передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону. Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.
Отже, виходячи з викладеного, умовою призначення (продовження) виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку в місці перебування, що підтверджується відповідною довідкою; про припинення виплати пенсій відповідним органом пенсійного фонду має прийматися відповідне рішення із визначенням в ньому підстав припинення виплати пенсії.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України на відповідача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладений обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи прийнятого відповідачем або будь-яким іншим органом рішення про припинення виплати позивачу пенсії, як то передбачено статтею 49 ЗУ № 1058 та невизначення перевірки місця фактичного проживання на законодавчому рівні підставою зупинення виплати пенсії, суд дійшов висновку про недоведення відповідачем правомірності припинення виплати пенсії позивачу та вважає, що таке припинення є протиправним, вчинено не у визначений законом спосіб.
При вирішенні питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду із цим позовом суд виходить із наступного.
Частинами 1 та 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 2 статті 46 Закону України № 1058, який є спеціальним в даних правовідносинах, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Будь-які документи які б свідчили про припинення нарахування пенсії позивачу з 01.05.2016 відповідачем не надано, у наданому відзиві відповідач зазначає лише про припинення виплати пенсії, в ході розгляду справи судом встановлено припинення виплати пенсі за відсутності на те правових підстав. З огляду на наведене суд дійшов висновку про те, що в даному випадку звернення позивача до суду із наведеними вимогами не обмежено будь-яким строком.
Позивачем заявлено вимоги щодо зобов'язання відновити виплату пенсії з 01.05.2016 та сплатити заборгованість.
З матеріалів справи вбачається що позивач не отримує пенсію з 01.05.2016 по 31.07.2018 та з 01.12.2018.
Отже, вимоги позивача про зобов'язання відновити виплату пенсії з 01.05.2016 та сплатити заборгованість підлягають частковому задоволенню.
Таким чином вимоги позивача підлягають задоволенню з 01.05.2016 по 31.07.2018 та з 01.12.2018.
Пунктом 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій - у межах суми стягнення за один місяць, з огляду на що рішення про зобов'язання відповідача відновити виплату пенсії та сплатити заборгованість підлягає негайному виконанню в частині виплати пенсії за один місяць.
Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні суду. Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи наведене суд вважає за можливе покласти на відповідача судові витрати.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
З огляду на викладене вище, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 291, 371 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, Донецька область, м. Маріуполь, б-р. Морський, б. 22, кв. 56) до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 42171861, 87548, Донецька області, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27-а) про зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Зобов'язати Маріупольське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2016 по 31.07.2018 та з 01.12.2018 та сплатити суму заборгованості в повному обсязі.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду у межах суми виплати пенсії ОСОБА_1 за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з бюджетних асигнувань Маріупольського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області судові витрати в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок на користь ОСОБА_1.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Михайлик А.С.