11 березня 2019 року 320/6326/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищого господарського суду України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вищого господарського суду України, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії Вищого господарського суду України від 23.10.2018 №269-к про звільнення ОСОБА_1;
- поновити ОСОБА_1 на посаді помічника судді Вищого господарського суду України;
- зобов'язати Вищий господарський суд України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його звільнення з посади помічника судді Вищого господарського суду України відбулось в порушення вимог чинного законодавства та без законних на те підстав, оскільки суддя Вищого господарського суду України Яценко О.В., помічником якої він був, із займаної посади судді не звільнена та її повноваження як судді не припиненні. Також позивач вважає, що відрядження судді Яценко О.В. до Національної школи суддів України не давало відповідачу підстав для його звільнення, оскільки відсутність судді на час його звільнення не була тривалою, а саме по собі відрядження судді не є підставою для звільнення судді чи припинення повноважень судді та відрядження судді не вважається сумісництвом.
При цьому, позивач зауважив, що норми п. 11 Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України від 18.05.2018 №21, яке є підзаконним актом, що дозволяють звільнення помічника судді, зокрема, у разі тривалої (понад два місяці) відсутності судді (соціальна відпустка, відрядження, відсторонення від посади тощо), є такими, що не можуть застосовуватися, оскільки встановлюють альтернативні підстави для звільнення помічника судді, що розширює можливість звільнення порівняно з нормами статті 92 Закону України "Про державну службу", що суперечить нормативному акту вищої юридичної сили - Закону.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивача правомірно звільнено з посади помічника судді на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку трудового договору, оскільки суддя Вищого господарського суду України Яценко О.В. наказом від 25.09.2018 №242-к була відряджена до Національної школи суддів України терміном на 1 рік, а правосуддя не здійснювала вже з 15.12.2017. При цьому, відповідач зауважив, що Вищий господарський суд України не мав можливості перевести позивача на іншу посаду працівника апарату, яка не належить до посад державної служби, оскільки з 15.12.2017 судді Вищого господарського суду України припинили здійснення правосуддя як судді суду касаційної інстанції.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що усі твердження відповідача, які зводяться до висновків про припинення діяльності Вищим господарським судом України чи припиненням здійснення правосуддя суддями цього суду, не стосуються припинення повноважень судді, оскільки статус судді залишається не змінним, а повноваження судді не припиняються. Також позивач вважає, що строк трудового договору помічника судді залежить від строку повноважень судді. При цьому позивач зауважив, що строк повноважень судді Яценко О.В. не закінчився та повноваження даного судді не припиненні з підстав, що встановлені Конституцією України, а тому не можна вважати таким, що закінчився трудовий договір з помічником судді. Враховуючи зазначене, позивач вважає, що у відповідача не було підстав для його звільнення з посади помічника судді у зв'язку із закінченням строку трудового договору.
Відповідачем подано до суду заперечення проти відповіді на відзив, в яких зазначив, що Вищий господарський суд України правомірно звільнив позивача із займаної посади помічника судді, оскільки відрядження судді Яценко О.В. до Національної шкоди суддів України є довготривалим та становить 1 рік, тобто більше двох місяців.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2018 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказах, наказом Вищого господарського суду України від 13.05.2004 №247-к прийнято ОСОБА_2 з 20 травня 2004 року на посаду консультанта відділу законопроектних робіт та систематизації законодавства управління та узагальнення судової практики.
Наказом Вищого господарського суду України від 15.03.2005 №141-к ОСОБА_1 з 16.03.2005 переведено на посаду помічника судді відділу забезпечення роботи судової палати з розгляду справ, що виникають з податкових та інших відносин, пов'язаних з державним регулюванням діяльності господарюючих суб'єктів.
Згідно наказу Вищого господарського суду України від 31.12.2010 №1018-к ОСОБА_1 з 01.01.2011 переведено на посаду помічника судді відділу помічників управління забезпечення роботи третьої судової палати.
Наказом Вищого господарського суду України від 07.06.2011 №327-к ОСОБА_1 переведено на посаду помічника судді Чернова Євгена Володимировича відділу помічників управління забезпечення роботи третьої судової палати з 30.05.2011 за його згодою на час виконання ОСОБА_3 повноважень судді Вищого господарського суду України.
У подальшому наказом Вищого господарського суду України від 14.05.2014 №150-к ОСОБА_1 переведено на посаду помічника судді Чернова Євгена Володимировича відділу помічників управління забезпечення роботи четвертої судової палати з 14.05.2014 за його згодою на час виконання ОСОБА_3 повноважень судді Вищого господарського суду України.
Наказом Вищого господарського суду України від 01.07.2014 №209-к ОСОБА_1 переведено на посаду помічника судді Чернова Євгена Володимировича служби помічників управління забезпечення роботи четвертої судової палати з 01.07.2014 за його згодою на час виконання ОСОБА_3 повноважень судді Вищого господарського суду України.
Згідно наказу Вищого господарського суду України від 01.07.2016 №198-к ОСОБА_1 вважається таким, що з 01.07.2016 продовжує роботу на посаді помічника судді на засадах патронатної служби помічників суддів.
Наказом Вищого господарського суду України від 01.07.2014 №209-к ОСОБА_1 переведено на посаду помічника судді Яценко Олени Василівни служби помічників управління забезпечення роботи другої судової палати з 10.10.2016 за його згодою на час виконання ОСОБА_4 повноважень судді Вищого господарського суду України.
Згідно наказу Вищого господарського суду України від 14.12.2017 №21 утворено ліквідаційну комісію для здійснення організаційних заходів, визначених розділом ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VІІ, пов'язаних з припиненням діяльності та ліквідацією Вищого господарського суду України, у зв'язку з початком роботи Верховного Суду.
Також, вказаним наказом Вищого господарського суду України зобов'язано ліквідаційну комісію здійснити організаційні заходи, визначені розділом ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VІІ, пов'язані з припиненням діяльності та ліквідацією Вищого господарського суду України, у зв'язку з початком роботи Верховного Суду, з 15.12.2017.
Наказом Вищого господарського суду України від 14.12.2017 №21а доповнено наказ від 14.12.2017 №21, зокрема, пунктом 5 наступного змісту: "Припинити юридичну особу Вищий господарський суд України (код ЄДРПОУ 00018738) м. Київ, вул. Копиленка, 6, 01016, шляхом ліквідації".
Згідно наказу Вищого господарського суду України від 25.09.2018 №242-к ОСОБА_4, суддю Вищого господарського суду України, з 01 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року відряджено для роботи у Національній школі суддів України.
Наказом голови ліквідаційної комісії Вищого господарського суду України від 23.10.2018 №269-к відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36, ст. 83 Кодексу законів про працю України, ст. 92 Закону України "Про державну службу", ст. 24 Закону України "Про відпустки", Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України від 18.05.2018 №21, у зв'язку з довготривалим відрядженням судді Яценко О.В. для роботи у Національній школі суддів України, керуючись наказом Вищого господарського суду України від 14.12.2017 №21 "Про здійснення організаційних заходів, пов'язаних з припиненням діяльності та ліквідацією Вищого господарського суду України, утворення ліквідаційної комісії" звільнено помічника судді служби помічників управління забезпечення роботи другої судової палати ОСОБА_1 із займаної посади 26 жовтня 2018 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.
Підставою для прийняття вказаного наказу послугував наказ Вищого господарського суду України від 25.09.2018 №242-к "Про відрядження ОСОБА_4 до Національної школи суддів України".
Однак, вважаючи своє звільнення незаконним, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України від 18 травня 2018 року №21.
Законом №889-VІІІ визначено, що посада помічника судді віднесена до посад працівників патронатної служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 Закону №889-VІІІ до посад патронатної служби належать посади радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників патронатних служб Прем'єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також посади патронатних служб в інших державних органах.
Частиною 2 статті 92 Закону №889-VІІІ встановлено, що працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений.
Відповідно до ч. 3 ст. 92 Закону №889-VІІІ трудові відносини з працівником патронатної служби припиняються в день припинення повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. Акт про звільнення приймається керівником державної служби.
На працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім статей 39 1, 41 - 43 1, 49 2 Кодексу законів про працю України. Особливості патронатної служби в судах, органах та установах системи правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів (ч. 4 ст. 92 Закону №889-VІІІ).
Частиною 1 статті 157 Закону №1402-VІІІ встановлено, що кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника (помічників) судді, затвердженим Радою суддів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 157 вказаного Закону судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.
Відповідний порядок призначення та звільнення помічника судді зазначений у Положенні про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України від 18.05.2018 №21 (далі - Положення).
Пунктом 2 Положення встановлено, що помічник судді - це працівник патронатної служби у суді, який забезпечує виконання суддею повноважень щодо здійснення правосуддя.
Згідно з п. 7 Положення судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.
Пунктом 8 Положення встановлено, що помічник судді призначається на посаду на строк повноважень безпосереднього керівника та не довше ніж на період перебування безпосереднього керівника у штаті суду. Призначення на посаду помічника судді здійснюється на підставі письмового подання судді без конкурсного відбору наказом керівника апарату відповідного суду.
Трудові відносини з помічником (помічниками) судді припиняються в день припинення повноважень безпосереднього керівника та/або в день відрахування безпосереднього керівника зі штату суду або в день ухвалення з'їздом суддів України рішення про обрання Ради суддів України в новому складі. Наказ про звільнення видається керівником апарату відповідного суду на підставі подання безпосереднього керівника та/або на підставі наказу про відрахування безпосереднього керівника зі штату суду. Помічник судді може бути звільнений з посади за наказом керівника апарату суду в порядку, визначеному законодавством про працю, на підставі або заяви про звільнення за власним бажанням, або за поданням судді, в тому числі в зв'язку з дискредитацією помічника судді (вчинення такого проступку помічником, що підриває довіру та авторитет судової влади, суду та/або конкретного судді в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби в якості помічника судді), або у випадках, визначених пунктом 11 цього Положення чи в порядку врегулювання конфлікту інтересів згідно із законодавством (пункт 12 Положення).
З аналізу наведених законодавчих положень слідує, що помічник судді не відноситься до посад державної служби, а є працівником патронатної служби, який, у силу спеціальних правових норм, які регулюють правовідносини у сфері судочинства (правосуддя), звільняється із займаної посади з обов'язковим дотриманням гарантій, передбачених законодавством, у тому числі з дотриманням вимог законодавства про працю.
З матеріалів справи вбачається, що за поданням судді Вищого господарського суду України Яценко Олени Василівни від 05.10.2016 та заявою ОСОБА_1 від 10.10.2016 наказом керівника апарату Вищого господарського суду України від 10.10.2016 №379-к ОСОБА_1 переведено на посаду помічника судді Яценко Олени Василівни служби помічників управління забезпечення роботи другої судової палати з 10.10.2016 за його згодою на час виконання ОСОБА_4 повноважень судді Вищого господарського суду України.
Отже, ОСОБА_1 був призначений на посаду помічника судді Вищого господарського суду України Яценко О.В. на час виконання нею повноважень судді Вищого господарського суду України.
Щодо посилання позивача на безстроковість трудового договору його із відповідачем суд зазначає про таке.
Як вже зазначалось вище, помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді. Помічник судді призначається на посаду на час виконання суддею повноважень судді відповідного суду (п.7, п. 8 Положення).
З аналізу наведених норм вбачається, що строк перебування особи на посаді помічника судді обмежена строком виконання суддею повноважень судді відповідного суду, тобто із прийняттям Положення про помічника судді, закріплено строковість перебування особи на посаді помічника судді.
Відповідно до п. 11 Положення у разі тривалої (понад два місяці) відсутності судді (соціальна відпустка, відрядження, відсторонення від посади тощо), а також з моменту закінчення (припинення) повноважень судді з відправлення правосуддя з визначених законом підстав або звільнення судді з займаної посади, припинення повноважень члена Ради суддів України у встановленому законом порядку, помічника (помічників) судді за його (їх) згодою за наказом керівника апарату суду може бути переведено на іншу посаду працівника апарату суду, яка не належить до посад державної служби.
Крім того, у зазначених випадках на такого (таких) помічника (помічників) судді може на певний строк у встановленому законом порядку покладатися виконання повноважень додаткового помічника іншого судді (суддів), у якого (яких) найбільше поточне судове навантаження, про що на підставі подання відповідного судді та особистої заяви помічника судді видається наказ керівника апарату суду.
У разі відсутності згоди помічника (помічників) судді на переведення на іншу посаду працівника апарату суду чи виконання повноважень додаткового помічника іншого судді, або за умови неможливості переведення працівника за його згодою на посаду помічника судді або іншу посаду в апараті суду він (вони) підлягає (підлягають) звільненню з посади на підставі пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.
Як було встановлено судом, наказом Вищого господарського суду України від 25.09.2018 №242-к "Про відрядження ОСОБА_4 до Національної школи суддів України" ОСОБА_4, суддю Вищого господарського суду України, з 01 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року відряджено для роботи у Національній школі суддів України.
Отже, відрядження судді Вищого господарського суду України Яценко Олени Василівни є довготривалим, оскільки таке відрядження перевищує двох місячний термін.
Враховуючи те, що суддю Вищого господарського суду України Яценко О.В. відряджено до Національної школи суддів України і строк такого відрядження є довготривалим (з 01 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року), тобто становить понад два місяці, суд приходить до висновку, що позивача правомірно звільнено з посади помічника судді на підставі пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України та з дотриманням вимог чинного законодавства.
При цьому, суд погоджується із доводами відповідача про те, що Вищий господарський суд України не мав можливості перевести позивача на іншу посаду працівника апарату, яка не належить до посад державної служби, з огляду на наступне.
Так, згідно з приписами пункту 7 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 1402-VIII з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку; до припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов'язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VІ.
Постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 встановлено, що днем початку роботи Верховного Суду визначено 15 грудня 2017 року.
Отже, з наведеного слідує, що 15 грудня 2017 року є днем припинення діяльності, зокрема, Вищого господарського суду України.
Наказами в.о. Голови Вищого господарського суду України "Про здійснення організаційних заходів, пов'язаних з припиненням діяльності та ліквідацією Вищого господарського суду України, утворення ліквідаційної комісії" від 14.12.2017 №21 та №21а, зокрема, утворено ліквідаційну комісію для здійснення організаційних заходів, визначених розділом XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VІІ, пов'язаних з припиненням діяльності та ліквідацією Вищого господарського суду України, у зв'язку з початком роботи Верховного Суду, затверджено її персональний склад та встановлено, що припинення юридичної особи Вищого господарського суду України здійснюється шляхом ліквідації.
Таким чином, з 15.12.2017 судді Вищого господарського суду України припинили здійснювати правосуддя як судді суду касаційної інстанції.
Отже, враховуючи те, що з 15.12.2017 судді Вищого господарського суду України припинили здійснення правосуддя як судді суду касаційної інстанції, суд приходить до висновку, що відповідач не мав можливості перевести позивача на іншу посаду працівника апарату, яка не належить до посад державної служби.
Суд звертає увагу на те, що предметом даного спору є правомірність звільнення позивача з посади помічника судді, яка відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, є посадою, діяльність на якій віднесена до публічної служби.
Особливості прийняття громадян на посади публічної служби, її проходження та звільнення з публічної служби передбачені спеціальними нормами законодавства України, які є пріоритетними під час вирішення даного спору.
Отже правовий статус помічників суддів має комплексний характер, що зумовлений перебуванням вказаних осіб по суті у трудових відносинах із Державою, зокрема її судовою гілкою влади, тому внесення змін до статусу вказаних осіб та особливості проходження служби на цих посадах, порядок зайняття, звільнення з посад, відбувається саме на законодавчому рівні.
Суд зазначає, що в даному випадку норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Таким чином, питання про звільнення особи, яка займала посаду помічника судді, вирішувалося на підставі спеціального нормативно-правового акту (Положення) та з дотриманням трудових та соціальних гарантій, передбачених трудовим законодавством (Кодексом законів про працю).
Враховуючи вищевикладене, Вищим господарським судом України при звільненні ОСОБА_1 не порушено вимог чинного законодавства, а тому оскаржуваний наказ голови ліквідаційної комісії Вищого господарського суду України від 23.10.2018 №269-к про звільнення ОСОБА_1 є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову про скасування наказу від 23.10.2018 №269-к про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника судді Вищого господарського суду України, позовні вимоги в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді помічника судді Вищого господарського суду України та зобов'язання Вищого господарського суду України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимоги про скасування наказу від 23.10.2018 №269-к.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а також не доведено протиправності оскаржуваного наказу від 23.10.2018 №269-к та не спростовано доводів відповідача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Балаклицький А. І.