08 серпня 2018 року Справа № 804/3780/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
за участі:
представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -
24.05.018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» до Дніпропетровської митниці ДФС, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів від 08.12.2017 року №UA110040/2017/900005/1;
- визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпропетровської митниці ДФС України №UA110040/2017/00014.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем було зазначено:
- позивачем під час митного оформлення, у відповідності до ч.2 ст.53 МК України, було надано копію Договору поставки від 05.10.2017 року №05-10/01 з додатками №1-6, які є невід'ємними частинами цього договору у відповідності до п.10.6. цього Договору (додаток №1 - Специфікація (планова), додаток №2 - Повідомлення про готовність товару до поставки, додаток №3 - Основний план поставки продукції на листопад 2017 року, додаток №4 - Попередній план поставки продукції на листопад 2017 року, додаток №5 - Стратегічний план поставки товару на 2017 рік, додаток №6 - Специфікація вартості продукції, відвантажувальної в листопаді 2017 року);
- також, під час митного оформлення, Позивачем надано до митної декларації документі які підтверджують якість оформлюваного товару (що зазначено в графі 44 під номером 0003: «серт. якості №3913С17 від 28.11.2017 року» та «серт. якості №3914С17 від 28.11.2017 року») до яких входять: Протокол випробувань від 28.11.2017 року №391307, Сертифікат відповідності від 28.11.2017 року №002683-17, Протокол випробувань від 28.11.2017 року №391407. Сертифікат відповідності від 28.11.2017 року №002685-17, санітарний сертифікат №423 від 29.11.2017 року та посвідчення про якість №№ 1597, 1598 від 29.11.2017 року;
- таким чином, позивач вважає, висновки митного органу про відсутність під час митного оформлення вищезазначених документі необґрунтованими;
- позивач звертає увагу суду на перевищення митним органом часу на митне оформлення ВМД №UА110040/2017/006976, передбаченого ч.1 ст.255 МК України, оскільки відповідно до Повідомлення №1, датою модифікації документа (ЕМД) декларантом є 06.12.2017 09:24:42 год. (дата отримання та реєстрації ЕМД є 06.12.2017 11:27:43), а час створення повідомлення №1 (яким митний орган вимагає додаткові документи) є 06.12.2017 21:36:40 год., тобто з перевищенням терміну митного оформлення встановленого ч.1 ст.255 МК України на 05:08:57 год., загалом 10:08:57 год.;
- після направлення Позивачем вищезазначеного листа митному органу, Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 08.12.2018 року №UА110040/2017/900005/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110040/2017/00014;
- позивач вважає, що обставина наявності в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформація про те, що митна вартість товару, який задекларовано Позивачем (за ціною Договору №1), іншими особами розмитнювався за іншою митною вартістю (7,75 та 7,975 дол. США за літр 100% спирту), не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої ТОВ «Атлантіс» митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому інші обставини можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, вага, наявність знижок тощо);
- відповідачем у рішенні №UА110040/2017/900005/1 в графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості», крім номера та дати митних декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не було зазначено пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначено докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу;
- крім того, додатковим підтвердженням рівня ринкової ціни на товар, який зазначений в інвойсі №1, на думку позивача є висновок експерта від 17.04.2018 року №ГО-882 Дніпропетровської Торгівельно-промислової палати України, тому висновки Відповідача про визначення митної вартості по інвойсу №1 за резервним методом по ціні 7,75 та 7,975 дол. США/літр чистого 100% спирту є необґрунтованими, прийнятими з грубим порушенням діючого законодавства, без правових підстав, з перевищенням службових повноважень, та такими що вводять суд в оману;
- позивач звертає увагу суду на той факт, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає ч.2 ст.53 МК України, з урахуванням умов поставки товару, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого Позивачем, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих Позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 МК України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості і необхідності витребування додаткових документів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» було без руху.
11.06.2018 року позивачем на виконання вказаної ухвали суду усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та справа призначена до розгляду у підготовчому засіданні 09.07.2018 року о 14:00 год.
05.07.2018 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов, у якому Дніпропетровська митниця ДФС позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволенні, з огляду на таке:
- в результаті здійсненого контролю наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, в результаті якого посадовою особою митного органу встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять повних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;
заявки на виробництво та відвантаження продукції, додатки до Договору поставки, які є невід'ємними частинами договору від 05.10.2017 № 05-10/01, не надані до митного оформлення, у зв'язку з чим відповідач стверджує, що декларантом до митного оформлення наданий не в повному обсязі основний документ, що підтверджує заявлену митну вартість - зовнішньоекономічний договір поставки;
- позовній заяві ТОВ «Атлантіс» вказує, що декларантом до митного оформлення наданий зовнішньоекономічний Договір поставки разом з додатками № 1-6 та додатковою угодою від 30.11.2017 № 2, які зазначені у графі 44 ЕМД, проте, на думку відповідача, таке твердження Позивача не відповідає дійсності та спростовується роздруківками з Автоматизованої системи митного оформлення (АСМО) «Інспектор», з яких вбачається що ЕМД декларантом надані скановані копії Договору поставки на 6 аркушах без додатків;
- крім того, відповідач звертає увагу суду на той факт, що до суду Позивачем надані додатки до Договору поставки, які за назвою та змістом не відповідають додаткам, вказаним у пункті 10.6 Договору поставки;
- відповідач зазначає, що сума оплати, вказана у наданих платіжних дорученнях не відповідає сумі, вказаній у додатковій угоді від 30.11.2017 № 2 до Договору поставки та інвойсі, загальна сума Договору поставки не визначена конкретно у грошовому виразі, а також у наданих платіжних дорученнях відсутнє посилання на додаток (специфікацію) та інвойс, тобто надані банківські документи неможливо ідентифікувати з оцінюваною партією товару;
- до митного оформлення декларантом не надана Заявка на виробництво та відвантаження продукції і, відповідно, не відома дата її узгодження, неможливо визначити, чи своєчасно проведена передоплата за товар;
- відсутність документів, що підтверджують здійснення Покупцем всіх платежів на користь Продавця, унеможливлюють підтвердження числового значення митної вартості імпортованих товарів, тобто у контролюючого органу наявні підстави вважати про можливе неврахування всіх витрат, які передбачені ст.58 МКУ, в повному обсязі;
- платіжне доручення від 07.12.2017 № 56, відповідно до якого ТОВ «Атлантіс» було сплачено суму у розмірі 71490 доларів США, лист Фінансового відповідача від 18.12.2017 №18/12, в якому зазначено про факт повної оплати ТОВ «Атлантіс» Специфікації за листопад 2017 року та про незастосування до Позивача будь-яких штрафних санкцій по Договору поставки, а також лист ТОВ «Атлантіс» від 07.12.2017 №302/12 про наявність домовленості з фінансовим відповідачем ВКФ «Marketing Vin» SRL про розподіл оплати за товар за Додатком № 6 на п'ять частин, остання з яких повинна бути проведена до 12.12.2017, не надавались до митного оформлення, не досліджувались посадовою особою під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості;
- на думку відповідача, вказані документи не повинні прийматись до уваги, оскільки не досліджувались посадовою особою під час здійснення митного оформлення;
- пунктом 3.7 Договору поставки передбачено, що при відвантаженні товару Покупцю надаються, зокрема: посвідчення якості, гігієнічний сертифікат, сертифікат відповідності, проте вказані документи також не надані до митного оформлення;
- з фактичних обставин справи вбачається, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею було встановлено, що подані на підтвердження заявленої митної вартості документи надані не в повному обсязі та містили розбіжності, отже у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товарів;
- за вказаними обставинами митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно до норм митного законодавства;
- при цьому, Дніпропетровська митниця ДФС надала Позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак Позивач витребуваних документів не надав;
- враховуючи встановлені розбіжності та відмову Позивача від надання додаткових документів у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену Позивачем, що дало митниці підстави для коригування митної вартості товарів;
- відсутність у митниці та у декларанта необхідних документів унеможливила застосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів та у зв'язку з неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості послідовно розглядалася можливість застосування резервного методу визначення митної вартості;
- відповідач вважає, що картка відмови 08.12.2017 №UА110040/2017/00014 прийнята митницею відповідно до норм чинного законодавства та за своїм змістом повністю відповідає приписам статті 256 МКУ;
- посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості заявленого Позивачем товару та оформленні Картки відмови діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
09.07.2018 року з метою забезпечення права сторін подати відповідь на відзив та заперечення у справі судом було оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 01.08. 2018 року о 14:00 год.
12.07.2018 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
18.07.2018 року представником відповідача надано до матеріалів справи заперечення.
30.07.2018 року до суду від представника позивача надійшли пояснення та додаткові докази.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2018 року закрито підготовче провадження та за письмовими згодами сторін розпочато судовий розгляд справи по суті в цей день одразу після закінчення підготовчого судового засідання.
01.08.2018 року судом було оголошено перерву у судовому засіданні до 08.08.2018 року о 16:00 год.
08.08.2018 року у судовому засіданні представники сторін підтримали раніше обрані правові позиції.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
05.10.2017 року між ІМ «EURO-ALCO» SRL (СП «EURO-ALCO» Товариство з обмеженою відповідальністю), Республіка Молдова (Постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» (Покупець) та Виробничо-комерційною фірмою (FРС) «Marketing Vin» S.R.L., Республіка Молдова (Фінансовий відповідач) укладений договір поставки алкогольної продукції №05-10/01, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність Покупця алкогольну продукцію (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, а Фінансовий відповідач зобов'язаний прийняти грошові кошти від Покупця та передати Постачальнику на умовах цього договору (далі - Договір).
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що найменування, асортимент, кількість, а також строки поставки товару узгоджуються сторонами з урахуванням попиту покупця у заявках на виробництво і відвантаження продукції, що підписуються належним чином уповноваженими представниками обох сторін за формою, узгодженою сторонами у додатку 2 до даного договору, у графіку відвантаження у додатку 5 до даного договору, які являються невід'ємними частинами даного договору, а також у товаросупроводжувальних документах на товар (товарних накладних, товарно-транспортних накладних, рахунках-фактурах та ін.).
Відповідно до пункту 1.3 Договору поставка товару здійснюється окремими партіями; партією товару є кількість товару, що поставляється Постачальником за одним товаросупроводжувальним документом на товар (товарних накладних, товарно-транспортних накладних).
Згідно з пунктом 2.1 Договору вартість наданого згідно з умовами даного договору товару узгоджується сторонами у протоколах узгодження ціни, що підписуються належним чином уповноваженими представниками обох сторін за формою, узгодженою сторонами у додатку 1 до даного договору, який являється невід'ємними частинами даного договору.
Крім цього, пунктом 10.6 Договору передбачено, що невід'ємною частиною даного договору є: Додаток № 1 «Протокол погодження ціни», Додаток № 2 «Форма заявки на виробництво і відвантаження продукції», Додаток № 3 «Зразки відбитків печаток», Додаток № 4 «План виробництва», Додаток № 5 «Графік відвантаження готової продукції», Додаток № 6 «Графік постави комплектуючих».
За положеннями пункту 3.1 Договору поставка товару згідно з умовами цього договору здійснюється на умовах DAP за адресою: Україна, м. Дніпро, вул. Журналістів, 9 (відповідно до документу Міжнародної ОСОБА_5 INCOTERMS-2010).
Пунктом 2.4 Договору визначено, що оплата товару здійснюється відповідно до умов даного договору покупцем на валютний рахунок фінансового відповідача наступним чином:
- 20 % від суми кожної окремої партії товару протягом 2 календарних днів з моменту узгодження Заявки на виробництво і відвантаження продукції;
- 80 % від суми кожної окремої партії товару не пізніше 2 календарних днів до дати відвантаження продукції.
06.12.2017 року ТОВ «Атлантіс» подано до митного поста «Новомосковськ» Дніпропетровської митниці ДФС електронну митну декларацію (далі - ЕМД) №UA110040/2017/006976 з метою здійснення митного оформлення товару «спиртових дистилятів та спиртних напоїв, одержаних шляхом перегонки виноградного вина або вичавок винограду: коньяк ординарний в асортименті: «три зірочки «Жан-Жак» ТМ «Жан-Жак Класік» 3-річний - 660 ящ. - 13200 пл. (0,50 л) - 6600,0 л (40% спирту); чотири зірочки «Жан-Жак» ТМ «Жан-Жак Франс» 4-х річний - 500 ящ. - 6000 пл. (0,50 л) - 3000,0 л (40% спирту). Загалом 9600,00 літрів. Країна виробництва: MD. Торгівельна марка: «Жан-Жак Франс», ТМ «Жан-Жак Класік». Виробник: СП «EURO-ALKO» ТОВ.
Відповідно до інвойсу від 30.11.2017 №5 вартість однієї пляшки коньяку ординарного «три зірочки «Жан-Жак» ТМ «Жан-Жак Класік» ємністю 0,5 л - 1,19 дол. США, «чотири зірочки «Жан-Жак» ТМ «Жан-Жак Франс» ємністю 0,5 л - 1,20 дол. США.
Митна вартість товару заявлена ТОВ «Атлантіс» шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1 за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом разом з ЕМД надано наступні документи для проведення митного контролю та митного оформлення (графа 44 ЕМД ): 0003 серт. якості 3913С17 28/11/2017; 0003 серт. якості 3914С17 28/11/17; 0271 б/н 30/11/17; 0380 5 30/11/17; 0730 073069 01/12/17; 3002 48 13/11/17; 3002 50 22/11/17; 3002 52 28/11/17; 3002 53 29/11/17; 4103 Додаткова угода №2 30/11/17; 4104 05-10/01 05/10/17; 5203 1700000600077 04/07/17 04/07/22; 5501 0730 01/12/17; 5503 0730 01/12/17; 5504 0730 01/12/17; 7006 А 155025 01/12/17; 7017 Акт експертизи ТПП №0403572 30/11/17; 9000 Лист ТОВ «Атлантіс» №302/12 08/12/17; 9201 9790 14/11/17; 9605т Заявка розрахунок №611 15/11/17; 9610 116159 01/12/17, а саме:
- зовнішньоекономічний Договір поставки алкогольної продукції №05-10/01 від 05.10.2017 року разом з додатками №1-6 (що є невід'ємними частинами договору) та додатковою угодою №2 від 30.11.2017 року;
- інвойс від 30.11.2017 року №5 разом з пакувальним листом;
- платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах від 13.11.2017 року №48;
- платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах від 22.11.2017 року №50;
- платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах від 28.11.2017 року №52;
- платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах від 29.11.2017 року №53;
- міжнародна автомобільна накладна CMR від 01.12.2017 року №073069;
- ліцензія на право здійснення імпорту ТОВ «Атлантіс» алкогольних напоїв Серії ІА №000947 від 04.07.2017 (реєстраційний №1700000600077);
- сертифікат якості від 28.11.2017 року №3913С17 разом з додатками;
- сертифікат якості від 28.11.2017 року №3914С17 разом з додатками;
- сертифікат походження товару (форма СТ-1) від 01.12.2017 року №А155025;
- акт експертизи Торгово-промислової палати від 30.11.2017 року №0403572;
- платіжне доручення про сплату акцизного податку від 14.11.2017 року №9790;
- заявка-розрахунок на придбання марок акцизного податку для маркування алкогольних напоїв від 15.11.2017 року №611;
- експортна декларація ASYCUDA від 01.12.2017 року №2070/2017/116159.
Відповідно до електронного повідомлення декларанту (ідентифікатор повідомлення: bbd7f3dc-5728-4720-bd9c-57077aa9678f) від 06.12.2018 року 21:36:40 год., у якому зазначено: «Згідно контракту по якому надійшла продукція від 05.10.17 №05-10/01 п. 1.2 та п. 3.2 відсутні Заявки на виробництво та відвантаження продукції, приложение 2, приложение 5; по п. 2.1 відсутнє приложение 1; згідно п.2.4 проведено 20% та 80% оплата товару, але згідно поданих платіжних доручень від 13.11.17 №48, 22.11.17 №50, 28.11.17 №52,29.11.17 №53 сума оплати складає 229120,0 дол. США (сума додаткової угоди №2 30.11.17 на 300610,0 дол. США). Згідно п.3.7 контракту при кожній поставці повинні бути але відсутні: удостоверение качества, гігієнічний сертифікат, сертифікат відповідності. Згідно з п.10.6 обов'язковою частиною контракту від 05.10.17 №05-10/01 є приложение 1,2,3,4,5,6 які не подані разом з МД». У зв'язку з чим, декларанту запропоновано проінформувати митний орган про наявність або відсутність зазначених документів.
Листом від 07.12.2017 року №302/12 ТОВ «Атлантіс» з питання невідповідності фактично здійсненої оплати на адресу Виробничо-комерційною фірмою (FРС) «Marketing Vin» S.R.L. умовам п. 2.4 Договору поставки алкогольної продукції №05-10/01 від 05.10.17 повідомило митний орган, що на підставі домовленості між ТОВ «Атлантіс» та Виробничо-комерційною фірмою (FРС) «Marketing Vin» S.R.L. оплата вартості Додатку №6 на суму 300610,00 доларів США була розбита на 5 частин. При цьому, 4 платежі на суму 229 120,00 доларів США вже здійснені (копії платіжних доручень були надані під час подання декларації). Оплата 5-го платежу на суму 71 490,00 доларів США повинна бути здійснена до 12.12.17. Крім цього, позивачем зазначено, що за фактом здійснення платежу він гарантує надання платіжного доручення на вказану суму.
08.12.2018 року Дніпропетровською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA110040/2017/900005/1, яким митну вартість товару визначено із застосуванням другорядного методу 2-ґ - резервного на підставі наявних у митниці відомостей (митна декларація від 04.12.2017 №UA500060/2017/024828) у розмірі 7,97 доларів США за літр чистого 100 % спирту, а також складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110040/2017/00014.
Крім цього, ТОВ «Атлантіс» скористався правом на митне оформлення під гарантійні зобов'язання та товар випущений у вільний обіг за МД від 08.12.2017 року №UA110040/2017/007094.
Не погодившись із прийнятими рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України).
Згідно зі статтею 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (частина 3 статті 318 Митного кодексу України).
Частиною першою статті 248 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
За приписами частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати ( за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
При цьому, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 Митного кодексу України).
За правилами частини шостої статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
З аналізу наведених норм вбачається, що право митного органу на витребування додаткових документів виникає тільки за наявності певних підстав, а саме: якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, у митного органу наявні повноваження щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення саме числових значень, які стосуються складових митної вартості товару і які зазначаються у документах, які на підставі положень частини другої статті 53 Митного кодексу України підтверджують цю митну вартість. Тобто такі розбіжності (ознаки підробки, недостатність відомостей, невідповідність) повинні бути наявними саме у тих документах, що підтверджують митну вартість товарів.
Частиною першою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом (частина 1 статті 337 Митного кодексу України).
За положеннями частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
При цьому, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина 2 статті 55 Митного кодексу України).
Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За визначенням, наведеним у частині першій статті 256 Митного кодексу України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
Відповідності до частини дванадцятої статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.
Таким чином, з аналізу наведених положень можна дійти висновку, що для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини, якими б обумовлювалась неможливість визначення митної вартості товару, що ввозиться, за визначеним декларантом методом, у спірному випадку за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 Митного кодексу України).
Частиною третьою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).
Згідно з частиною п'ятою статті 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України)
За приписами частини сьмої статті 57 Митного кодексу України методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (частина 8 статті 57 Митного кодексу України).
Порядок застосування резервного методу визначений у статтею 64 Митного кодексу України.
Так, згідно з частиною першою-другою зазначеної статті у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
При цьому, митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митний кодекс України, зокрема, частиною шостою статті 54 МК України, яка, як зазначено вище, визначає підстави, за наявності яких митний орган відмовляє декларанту у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, а відомості, які містяться в ЄАІС ДМСУ, мають допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).
Частиною другою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається декларантом відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 58 (глава 9) Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини четвертої зазначеної статті митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Крім цього, частиною п'ятою статті 58 Митного кодексу України визначено, що ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з частиною шостою статті 58 Митного кодексу України платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.
Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина 8 статті 58 Митного кодексу України).
Положеннями частини дев'ятої статті 58 Митного кодексу України передбачено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
З аналізу наведеної норми суд приходить до висновку, що митною вартістю товарів являється по суті загальна сума всіх платежів, здійснених покупцем товарів, що імпортуються, продавцю таких товарів за контрактом.
Відповідно до частини першої-третьої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Таким чином, у митного органу наявні повноваження щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення саме числового значення і саме складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, а також щодо перевірки достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вказаній нормі.
Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
В заявленому до розгляду спорі, митним органом встановлено ненадання декларантом до митного оформлення посвідчення якості, гігієнічний сертифікат, сертифікат відповідності, які передбачені у пункті 3.7 Договору.
Судом встановлено, що для підтвердження митної вартості вищезазначеного товару, товариством надано митному органу, зазначені в графі 44 ЕМД документи, зокрема, сертифікат про походження товару №А155735 від 01.12.2017 року.
Крім цього, під час судового розгляду до матеріалів справи позивачем було надано сертифікати відповідності від 28.11.2017 року №002683-17 та №002685-17, санітарний сертифікат від 29.11.2017 року №423, а також посвідчення про якість від 29.11.2017 №1597 та №1598.
При цьому, суд звертає увагу, що перелік обов'язкових документі, що підтверджують митну вартість товару, визначений частиною другою статі 53 Митного кодексу України документи щодо якості товару.
Таким чином, ненадання до митного оформлення передбачених у пункті 3.7 Договору посвідчення якості, гігієнічний сертифікат, сертифікат відповідності, не може впливати на заявлену позивачем митну вартість товару, у зв'язку з чим доводи митного органу спростовуються вищевказаними нормами чинного законодавства.
В той же час, митним органом встановлено, що декларантом до митного оформлення не було надано передбачені пунктом 10.6 Договору додатки, які є невід'ємною частиною договору, а саме: додатки 1, 2, 3, 4, 5, 6, проте під час судового розгляду встановлено, що для підтвердження митної вартості вищезазначеного товару, товариством надавалась митному органу зазначена в графі 44 ЕМД Додаткова угода №2 від 30.11.2017, в якій наведені найменування та асортимент окремої партії товару, що поставлявся у листопаді 2017 року.
Отже, за наявності вказаного документа ненадання митниці заявки на виробництво та відвантаження продукції не може свідчити про непідтвердження товариством вартості заявленого до митного оформлення товару. Тобто, у митного органу були наявні достатні відомості щодо ціни та асортименту партії товару для перевірки вірності заявленої товариством митної вартості товару, що також підтверджується іншими зауваженнями митниці щодо невідповідності сум оплати за товар згідно наданих товариством до митного оформлення платіжних дорученнях вартості товару, визначеній у Додатковій угоді №2 від 30.11.2017 року.
Щодо ненадання товариством до митного оформлення інших додатків до договору, то митний орган не зазначив, які саме обставини щодо числового значення митної вартості товару ці документи повинні підтвердити або спростувати, і яким чином вони впливають на митну вартість заявленого до митного оформлення товару, оскільки з положень пункту 10.6 Договору, на який посилається відповідач, вбачається, що додатки 1, 3, 4, 5 та 6 договору не стосуються кінцевої узгодженої сторонами договору ціни та асортименту партії товару, яка пред'являється до митного оформлення.
Крім цього, митним органом встановлено, що згідно з пунктом 2.4 договору проведено 20 % та 80 % оплата товару, але згідно поданих платіжних доручень від 13.11.2017 року № 48, 22.11.2017 року № 50, 28.11.2017 року № 52, 29.11.2017 року №53 сума оплати складає 229 120 доларів США, а сума додаткової угоди № 2 30.11.2017 року становить 300 610 доларів США.
З наданої позивачем до митного оформлення Додаткової угоди №2 від 30.11.2017 року вбачається узгодження сторонами договору найменування, кількості, а також ціни відвантаженого у листопаді 2017 року товару у розмірі 300 610 доларів США.
Як підтвердження оплати вказаного товару товариством надано до митного оформлення платіжні доручення: від 13.11.2017 року № 48 на суму 21 585,92 доларів США, від 22.11.2017 року № 50 на суму 22 943,72 доларів США, від 28.11.2017 року № 52 на суму 91 975,14 доларів США, від 29.11.2017 року № 53 на суму 92 615,22 доларів США, на загальну суму 229 120 доларів США.
Отже, на момент оформлення митної декларації позивачем вже було сплачено 229 120 доларів США.
Крім того, до матеріалів справи позивачем було надано платіжне доручення від 07.12.2017 року № 56 на суму 71 490 доларів США, що у сукупності з вищенаведеними платіжними документами свідчить про здійснення оплати позивачем товару на повну суму 300 610 доларів США, передбачену у додатковій угоді № 2 від 30.11.2017 року, що також підтверджується листом Виробничо-комерційної фірми (FРС) «Marketing Vin» S.R.L. від 18.12.2017 року № 18/12.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що станом на 08.12.2017 позивачем було проведено повну оплату товару на суму, визначену у Додатковій угоді № 2 від 30.11.2017 року, яка на момент оформлення митної декларації 06.12.2017 року була здійснена частково, що не суперечило положенням пункту 2.4 Договору.
Таким чином, банківські платіжні документи є підтвердженням оплати позивачем товару за узгодженою Договором вартістю.
Разом з тим, частиною десятою статті 58 Митного кодексу України, на яку посилається відповідач в обґрунтування наявності сумнівів щодо повноти включення позивачем до ціни товару всіх складових витрат, встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажом на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності.
Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Таким чином, наведена правова норма визначає перелік додаткових витрат (складових митної вартості), які не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Проте, митний орган, посилаючись на сумніви щодо повноти включення позивачем до ціни товару всіх складових витрат, передбачених частиною десятою статті 58 Митного кодексу України, не зазначив, яким чином проведення позивачем за платіжними дорученнями оплати вартості товару не на всю визначену у додатковій угоді № 2 від 30.11.2017 року суму, свідчить про неповноту включення позивачем до ціни товару всіх необхідних складових витрат митної вартості товару.
Більш того, до відповідача для митного оформлення був наданий Договір, за пунктом 3.1 якого товар поставлявся за контрактом на умовах: DAP (Інкотермс 2010 р.) до м. Дніпро.
За умовами DAP Інкотермс-2010 продавець за контрактом зобов'язаний за власний рахунок укласти контракт про перевезення товару, одержати будь-яку експортну ліцензію і виконати всі митні формальності, необхідні для експорту товару та для його перевезення через будь-яку країну та надати товар у розпорядження покупця на транспортному засобі, що прибув, готовим до розвантаження у названому місці призначення. Продавець несе всі ризики, пов'язані з доставкою товару до названого місця.
Таким чином, наведені митницею сумніви щодо повноти включення товариством до ціни товару всіх складових витрат, передбачених частиною десятою статті 58 Митного кодексу України, не базуються нормах чинного законодавства.
Отже, суд приходить до висновку, що надані декларантом документи, обов'язковість надання яких для митного оформлення передбачена у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містили всі відомості щодо ціни товару і будь-яких розбіжностей у цих документах, які безпосередньо стосуються числових значень складових митної вартості товарів, митним органом не було виявлено, а тому підстави для витребування у позивача додаткових документів були відсутні.
При цьому, суд звертає увагу, що при витребуванні у позивача додаткових документів, перелічених вище, всупереч вимог пункту 3 частини другої статті 55 Митного кодексу України відповідач не обґрунтував чому з наданням цих додаткових документів митна вартість може бути визнана митницею, тобто не зазначив необхідності надання саме цих додаткових документі і не визначив їх вплив на митну вартість і на виявлені розбіжності.
Отже, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено, що при декларуванні позивачем товару за першим методом (вартістю контракту) були наявними обставини, які б свідчили про існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву у митного органу щодо вартості імпортованого товару.
З огляду на викладене, суд вважає безпідставним прийняття відповідачем 08.12.2018 року спірних рішення про коригування митної вартості товарів №UA110040/2017/900005/1 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110040/2017/00014.
Крім того, в ході судового розгляду судом встановлено, що митницею порушено процедуру митного оформлення, яке полягає у тому, що відповідно до повідомлення, датою модифікації документа (ЕМД) декларантом є 06.12.2017 року 09:24:42 год. (дата отримання та реєстрації ЕМД є 06.12.2017 11:27:43), а час створення повідомлення (яким митний орган вимагає додаткові документи) є 06.12.2017 21:36:40 год., тобто з перевищенням чотирьохгодинного терміну митного оформлення, встановленого частиною першою статті 255 Митного кодексу України, згідно з якою митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 08 грудня 2017 року №UA110040/2017/900005/1 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110040/2017/00014 є протиправними та підлягають скасуванню.
За приписами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачений товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_5 дім «Атлантіс» судовий збір при поданні адміністративного позову в загальній сумі 4663,95 грн. відповідно до платіжних доручень від 28.02.2018 року №955 на суму 3524,00 грн. та від 08.06.2018 року №2412 на суму 1139,95 грн. підлягає стягненню з Дніпропетровської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» (місцезнаходження: 52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Космічна, буд.1; код ЄДРПОУ 30012937) до Дніпропетровської митниці ДФС (місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд.22; код ЄДРПОУ 39421732) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 08 грудня 2017 року №UA110040/2017/900005/1.
Визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпропетровської митниці ДФС від 08 грудня 2017 року №UA110040/2017/00014.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Дніпропетровської митниці ДФС на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» судові витрати у розмірі 4663,95 грн. (чотири тисячі шістсот шістдесят три гривні дев'яносто п'ять копійок).
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення згідно з вимогами частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України складений 17 серпня 2018 року.
Суддя ОСОБА_1