Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 березня 2019 р. Справа№200/14533/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., при секретарі судового засідання - Білоусової К.С.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Тар Альянс” (місцезнаходження юридичної особи: 84609, Донецька обл., місто Горлівка, вул. Умова, буд. 1/1, код ЄДРПОУ: 33853132) до Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. 130 Таганрозької Дивізії, буд. 114, код ЄДРПОУ: 39406028) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,-
19 грудня 2018 року на адресу суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» з позовними вимогами до Головного управління ДФС у Донецькій області про:
- визнання протиправними дії Головного управління ДФС у Донецькій області щодо відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» від 09 листопада 2018 року № 45;
- зобов'язання Головне управління ДФС у Донецькій області повторно розглянути та задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» від 09 листопада 2018 року № 45.
В обґрунтування позовної заяви зазначає, що є звільнений від обов'язку сплати єдиного внеску на державне соціальне страхування, відповідно до норми ч. 13 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки має місцезнаходження у зоні проведення АТО, проте позивач змушений сплачувати вказаний податок, адже без такої сплати неможливо перерахувати заробітну плату співробітникам.
На підставі викладеного вважає, що помилково сплачував єдиний внесок на державне соціальне страхування з 14.04.2014 року, за право на повернення коштів на сплату якого звернувся до суду.
Відповідач до суду надав відзив на адміністративний позов, в якому вказує, що позивач є роботодавцем та платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не передбачено визнання самостійно задекларованих та сплачених платником сум єдиного внеску під час проведення антитерористичної операції як надміру або помилково сплачених грошових зобов'язань та таких, що підлягають поверненню, адже позивач самостійно нараховував, обчислював, подавав звітність протягом 2014-2018 років та в відповідача відсутні данні про зняття позивача з обліку платника ЄСВ. Окрім того зазначає, що за змістом норми п. 9-4 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не скасовує взагалі обов'язків платників єдиного внеску, а лише на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану дає можливість не виконувати обов'язки, визначені у ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону. Окрім того вказує, що з 30 квітня 2018 року Указом Президента завершено дію АТО і прочитається операція Об'єднаних сил, таким чином з 30 квітня 2018 року широкомасштабна АТО на території Донецької і Луганської областей є завершеною.
Також вказує, що повернення сплаченого єдиного внеску визначене «Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів», відповідно до положень якого поверненню підлягають саме надміру та/або помилково сплачені кошти єдиного внеску, а не сплачені відповідно до поданої звітності кошти.
Окрім того зазначає, що сплачені кошти підприємством єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування автоматично перераховуються не пізніше наступного операційного дня після їх зарахування на центральні рахунки Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, на рахунки Накопичувального пенсійного фонду, а у випадках, передбачених законом, - недержавних пенсійних фондів. Відповідно до визначених законом пропорцій, від страхового стажу та від заробітку (доходу) кожної особи, з якого сплачено єдиний внесок залежить розмір пенсії, обчислений відповідно до законодавства та поверненням ТОВ «Тар Альянс» коштів зі сплати єдиного внеску є прямим ризиком для найманих працівників позивача, які у майбутньому недоотримають зароблений розмір пенсії та недорахуються страхового стажу.
У зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки дії відповідача є такими, що прийняті відповідно до положень діючого законодавства.
У відповідь на відзив позивач зазначає, що не зняття з обліку платника ЄСВ не свідчить про відсутність права на тимчасове звільнення від сплати ЄСВ, оскільки позивач є платником соціального внеску в силу норми п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у той же час ТОВ «Тар Альянс» тимчасово, з 14 квітня 2014 року до завершення АТО законом звільнений від сплати ЄСВ, яке, як зазначає позивач, не є завершеним і досі триває, оскільки Указ Президента «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року є чинним.
Окрім того вказує, що самостійна сплата ЄВС не є перепоною у визнанні таких коштів помилково сплаченими, оскільки відповідач помилково тлумачить норми чинного законодавства, адже самостійність сплати підприємством внесків не відбувалось добровільно.
Зазначає, що посилання відповідача на ризик працівників ТОВ «Тар Альянсу» щодо недоврахування страхового стажу в майбутньому є примарними і не впливають на суть спору, оскільки невідомо і не може бути відомо настання таких наслідків для працівників підприємства.
22 грудня 2018 року ухвалами Донецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 16 січня 2019 року та відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14 січня 2019 року через тимчасову непрацездатність судді Мозгової Н.А. призначено справу на розгляд судді Христофорову А.Б.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року прийнято до провадження адміністративну справу суддею Христофоровим А.Б.
В судовому засіданні 16 січня 2019 року відкладено розгляд підготовчого засідання на 05 лютого 2019 року.
24 січня 2019 року ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року зарито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 04 березня 2019 року.
Представник позивача до судового засідання з'явився, на задоволенні позовних вимог наполягав з мотивів, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.
З'ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» (ЄДРПОУ 33853132) яке в даних правовідносинах, у відповідності до вимог ст.43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатний особисто здійснювати свої права та обов'язки.
Відповідач, Головне управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028) є суб'єктом владних повноважень, у відповідності до вимог ст.43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатний особисто здійснювати свої права та обов'язки.
09 листопада 2018 року ТОВ «Тар Альянс» звернувся до Керівника Бахмутського управління Головного управління ДФС у Донецькій області з заявою № 45, якою просив перерахувати помилково сплачені кошти у сумі 11 329 143,21 грн., оскільки він звільнений від сплати ЄСВ з 14 квітня 2014 року на підставі норми п. 9(4) розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», та немає жодного нормативно-правового акту про завершення АТО.
Відповіддю на заяву № 52202/10/05-99-42-10 від 19 листопада 2018 року Головне управління ДФС у Донецькій області повідомило, що за даними в інтегральній картці платника, по підприємству станом на 06.11.2018 року рахується переплата у сумі 390 938,76 грн., тому керуючись ч. 7 Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 16 січня 2016 року № 6, вирішено залишити без задоволення заяву щодо перерахування помилково сплачених коштів.
Повідомляє, що на підставі поданої щомісячної звітності з єдиного внеску за період з травня 2014 року по вересень 2018 року ТОВ «Тар Альянс» були визначені зобов'язання з єдиного внеску, відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», заявлена сума до повернення була зарахована в рахунок визначених зобов'язань з єдиного внеску, з урахуванням визначених зобов'язань та проведеної сплати, станом на 06.11.2018 розрахується сальдо розрахунків у вигляді перепрати у сумі 390 938,76 грн.
Відповідно до інтегрованої картки платника податків, в ТОВ «Тар Альянс» станом на 31.01.2019 року наявна переплата в розмірі 390 429,27 грн. за платежем єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Спірним питанням у справі є правомірність (протиправність) повернення відповідачем помилково сплачених коштів з єдиного соціального внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 14 квітня 2014 року по день закінчення АТО.
Надаючи правову оцінки спірним правовідносинами суд приходить до наступного.
За приписами статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в розмірі і в порядку, встановленими законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 04.07.2013 року №406-VII до Закону №2464 та ПК України внесені зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі Закон № 2464).
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону №2464).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Частиною 2 статті 6 Закону №2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Відповідно до частин 5 та 7 статті 9 Закону №2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування; єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Разом з тим, Указом Президента України від 14.04.2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон №1669, яким, крім іншого, внесені зміни до Закону №2464 та доповнено його розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" пунктом 9-3 (з 13.03.2015 року в зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 02.03.2015 року №219-VIII пункт 9-3 постановлено вважати пунктом 9-4), який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Згідно зі статтею 1 Закону №1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року №405/2014.
Отже, виходячи зі змісту наведених положень законодавства, платникам єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО, надано можливість у період з 14.04.2014 року до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану не виконувати свої встановлені частиною 2 статті 6 Закону №2464 обов'язки, зокрема, щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску й, при цьому, в цей же період за таку його несвоєчасну сплату відповідальність, штрафні та фінансові санкції до них не застосовуються.
Водночас суд зазначає, що Закон №2464 не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, включено м. Горлівка Донецької області, місцезнаходження позивача.
Дію вказаного розпорядження зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014 року.
В подальшому зазначені розпорядження втратили чинність на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 року “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України”, додатком до якого м. Горлівка, де здійснює свою діяльність позивач, віднесено до населених пунктів, на території яких здійснюється АТО.
Позивач перебуває на обліку Головному управлінні ДФС Донецької області, що розташована за адресою: вул. 130-ї Таганрозької Дивізії, 114, м. Маріуполь, Донецька область, 87526, що також відноситься до населених пунктів, на території яких здійснюється АТО.
Отже місцезнаходження позивача та контролюючого органу на обліку якого перебуває позивач, розташовані на території населених пунктів, визначені переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".
Не впливає на такий зміст правового регулювання також і подальше виключення Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII із Закону №1669 підпункту 8 пункту 4 статті 11, яким і було доповнено розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464 пунктом 9-3 (у подальшому - пункт 9-4), оскільки до Закону №2464, у зв'язку з цим відповідних змін внесено не було й вказана норма залишилась чинною.
Зазначена правова позиція викладена у Постанові Верховного суду від 01.08.2018 року справа № 805/1430/17-а, адміністративне провадження №К/9901/29811/18 та у зразковій справі №812/292/18 (Пз/9901/22/18) постанова Верховного суду 30.03.2018 року
На час виникнення спірних правовідносин Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року №405/2014 чинний, тобто період проведення АТО триває. Крім того, суд звертає увагу на той факт, що Указом Президента від 30.04.2018 року №116/2018 затверджено рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей». Тобто, виходячи з назви самого рішення РНБО слідує, що антитерористична операція на території Донецької та Луганської областей триває, що спростовує доводи відповідача щодо завершення АТО.
Не заперечується сторонами по справі та підтверджено наявними у справі доказами, що позивачем самостійно нараховано, обчислено та подано звітність у 2014-2018 роках та сплачено грошове зобов'язання з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Суд зазначає, що нормами Закону України № 1669, на положення якого посилався позивач в обґрунтування свої позовних вимог, не передбачено визнання самостійно задекларованих та сплачених платником податків сум єдиного внеску під час проведення антитерористичної операції, як надміру або помилково сплаченими грошовими зобов'язаннями та такими, що підлягають поверненню.
Позивач правовою підставою для повернення коштів вказав п. 9-4 розділу VШ Закону № 2464, який не містить обов'язку контролюючого органу щодо визнання самостійно задекларованих та сплачених платником податків сум єдиного внеску під час проведення антитерористичної операції, як надміру або помилково сплаченими грошовими зобов'язаннями та такими, що підлягають поверненню.
Суд зазначає, що право визначення та сплати єдиного внеску належить безпосередньо позивачеві.
Відповідно до заяви ТОВ «Тар Альянс» від 09 листопада 2018 року № 45 позивач зазначає, що просить «перерахувати помилково сплачені кошти», тому суд вказує наступне.
Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів затверджений Наказом Міністерства фінансів України 16.01.2016 № 6 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2016 р. за № 193/28323 розроблено відповідно до статей 9 та 11 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Цей Порядок визначає процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (далі - Платник), надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - Кошти).
Відповідно до п. 5 Порядку повернення Коштів здійснюється у випадках: 1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719; 2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719; 3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету; 4) помилкової сплати податкових зобов'язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.
Повернення Коштів здійснюється на підставі заяви Платника про таке повернення (далі - Заява).
За визначенням п. 3 Порядку надміру сплачені суми єдиного внеску - суми Коштів, які на певну дату зараховані на відповідний рахунок 3719 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону); помилково сплачені суми єдиного внеску - суми Коштів, які на певну дату зараховані на невідповідний рахунок 3719 та/або сплачені з рахунку неналежного Платника.
Таким чином, з аналізу зазначених норм, вбачається, що поверненню підлягають саме надміру та/або помилково сплачені кошти єдиного внеску, а не самостійно сплачені кошти відповідно до поданої звітності.
Якщо сплачена сума визначена як сума єдиного внеску, нарахованого у відповідності до приписів ст.ст. 4, 6 Закону № 2464, то вказаний закон не містить норми про повернення вже сплаченої суми єдиного внеску.
Позивач на виконання умов Порядку № 435 не доведено, що сплачені суми єдиного внеску є надмірно або помилково сплаченими.
Матеріалами справи підтверджено, що за підприємством не обліковується ані надміру, ані помилково сплачених коштів з єдиного внеску у розмірі 11 329 143,21 грн., що свідчить про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог платника податків про перерахунок помилково сплачених коштів.
Суд погоджується з доводами відповідача щодо несприятливих наслідків для працівників щодо несплатою підприємством ЄСВ.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 передбачено, що стаж роботи - трудовий стаж, який підтверджується трудовою книжкою.
За унормуванням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) зарахування стажу відбувається при виконанні певних умов - зарахування відпрацьованого місяця - за умови сплати до Пенсійного фонду страхових внесків у повному обсязі із заробітної плати не менше мінімального розміру, встановленого законодавчо і подання персоніфікованої звітності.
Тобто, від повноти сплати внесків залежить величина страхового стажу, оскільки до стажу враховуються тільки період роботи, за які щомісяця сплачували страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Від страхового стажу та заробітку (доходу) кожної особи, з яких сплачено єдиний внесок, залежить розмір пенсії, обчислений відповідно до законодавства.
Таким чином, повернення позивачу коштів зі сплати єдиного внеску є великим ризиком для найманих працівників позивача, які у майбутньому недоотримають зароблений розмір пенсії та недорахуються страхового стажу.
Аналогічна позиція викладена в постанові Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року по справі № 805/5011/18-а.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 6-11, 19, 20, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Тар Альянс” (місцезнаходження юридичної особи: 84609, Донецька обл., місто Горлівка, вул. Умова, буд. 1/1, код ЄДРПОУ: 33853132) до Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. 130 Таганрозької Дивізії, буд. 114, код ЄДРПОУ: 39406028) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Повний текст рішення складено та підписано 12 березня 2019 року.
Суддя Христофоров А.Б.