06 березня 2019 року Справа № 185/10473/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа - Управління соціального захисту населення ОСОБА_4 міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
06 грудня 2018 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа - Управління соціального захисту населення ОСОБА_4 міської ради, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії ОСОБА_4 відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення та невиплати пенсії ОСОБА_2 з 01.06.2015 року;
- зобов'язати ОСОБА_4 відділ обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відновити з 01.06.2015 року нарахування і виплату пенсії по інвалідності внаслідок захворювання ОСОБА_2, сплативши виниклу заборгованість.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він є пенсіонером та внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в ОСОБА_3 управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. З 01.06.2015 року ОСОБА_2 перестав отримувати пенсійні виплати, однак, будь-яких повідомлень від відповідача про підстави призупинення виплат пенсії до позивача не надходили. На звернення позивача щодо підстав припинення виплати пенсії, відповідачем повідомлено про автоматичне припинення виплати пенсії за результатом обміну інформацією щодо переміщених осіб з органами соцзахисту населення, у зв'язку з тим, що довідка від 11.12.2014 року про взяття на облік скасована. Позивач вважає, що припинення виплати пенсії з підстав, не передбачених статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», порушує його право на пенсійне забезпечення.
На підставі ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.12.2018 року у справі № 185/10473/18 (провадження № 2-а/185/254/18) згідно супровідного листа від 26.12.2018 року 185/10472/18/10517/18 адміністративний позов ОСОБА_2 передано на розгляд Дніпропетровському окружному адміністративному суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху з підстав невідповідності вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 04.02.2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) на 06.03.2019 року.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
30 січня 2019 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заперечує проти позовних вимог, вказуючи, що з 01.06.2015 року виплату пенсії позивачу було припинено автоматично за результатом обміну інформацією щодо переміщених осіб з управлінням соціального захисту населення ОСОБА_4 міської ради. Оскільки, в матеріалах пенсійної справи відсутні заяви ОСОБА_2 про поновлення виплати пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не має можливості відновити виплату пенсії без відповідного звернення пенсіонера. З огляду на вищезазначене, відповідач вважає, що діяв в межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.
Третя особа правом подачі до суду пояснень не скористалась. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи суду не подавала.
За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України,).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (частини 2, 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України).
Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом дитинства 2-ї групи по зору та отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується посвідченням № 13907 від 25.11.1991 року та довідкою МСЕК № 014609 від 25.06.2002 року.
Згідно з Довідкою про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, від 11.12.2014 року №1216003363 позивач є внутрішньо переміщеною особою.
На підставі заяви від 11.12.2014 року про взяття на облік та витребування пенсійної справи з управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м.Донецька, позивача взято на облік в Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Павлоградське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області до 01.02.2018 року) з 01.08.2014 року, де він отримував пенсію по інвалідності.
З моменту взяття на облік у 2014 році по червень 2015 року позивач отримував пенсійні виплати, що не заперечується відповідачем, однак з 01.06.2015 року позивачу припинено здійснення пенсійних виплат. Як вбачається з матеріалів справи, доказів повідомлення позивача про причини невиплати пенсії відповідачем до суду не надано.
Зі змісту відзиву на позов судом встановлено, що згідно з розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та ОСОБА_4 районі Дніпропетровської області від 16.03.2015 року на підставі листа Управління соціального захисту населення ОСОБА_4 міської ради від 05.03.2015 року №639/03 в особовому рахунку ОСОБА_2 відбулась зміна особливості 94 «Переселенець зареєстрований» на 93 «Переселенець не зареєстрований», у зв'язку з чим з 01.06.2015 року виплату пенсії позивачу було припинено автоматично за результатом обміну інформацією щодо переміщених осіб з управлінням соціального захисту населення ОСОБА_4 міської ради.
15 серпня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_4 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою про надання роз'яснень щодо підстав припинення пенсії. Просив надати рішення Управління про призупинення/припинення виплати пенсії із зазначенням підстав для такого призупинення/припинення та поновити виплату безпідставно призупиненої/припиненої пенсії.
ОСОБА_4 відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № О 13438-18 від 30.08.2018 року позивача повідомлено, що з 01.06.2015 року виплату пенсії було припинено автоматично за результатом обміну інформацією щодо переміщених осіб з органами соцзахисту населення, у зв'язку з тим, що довідка №1216003363 від 11.12.2014 року про взяття на облік скасована.
На заяву позивача від 28.09.2018 року про дату скасування довідки № НОМЕР_1 від 11.12.2014 року та підстав прийняття рішення Управлінням соціального захисту населення
ОСОБА_4 міської ради про її скасування, листом Управління соціального захисту населення ОСОБА_4 міської ради від 02.10.2018 року № 435 позивача проінформовано, що довідка № НОМЕР_1 від 11.12.2014 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи скасована 05.03.2015 року відповідно до вимог пунктів 3 та 5 статті 12 Закону України від 20 жовтня 2014 року №1706-VІІ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Скасування довідки здійснене на підставі акту обстеження місця постійного проживання громадян, які переселилися до м. Павлограда з тимчасово окупованої території України або районів проведення антитерористичної операції, складеного 06.02.2015 року соціальним інспектором за результатами перевірки за фактичним місцем проживання, в якому зафіксована відсутність ОСОБА_2 До вказаного листа було додано копію акту обстеження факту постійного проживання від 06.02.2015 року.
22 жовтня 2018 року позивач на адресу Управління соціального захисту населення ОСОБА_4 міської ради поштою направив заяву, в якій просив, зокрема, відновити дію довідки внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_1 від 11.12.2014 року.
Станом на день звернення з цим позовом до суду відповіді від Управління соціального захисту населення ОСОБА_4 міської ради на поштову та електронну адресу позивача не надходило.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Статтею 8 Закону № 1058-IVпередбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
В силу частини 3 статті 4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Таким чином, правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом №1058, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Згідно зі статтею 47 Закону № 1058-IV, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Право позивача на отримання пенсії відповідачем не заперечується.
Приписами частини 1 статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Аналіз викладених норм свідчить про те, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення та лише з підстав, визначених частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV. При цьому припинення виплати пенсії з інших підстав можливо лише у випадках, передбачених законом.
Суд зауважує, що Законом України від 20.10.2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підстави для припинення (призупинення) виплати пенсії не встановлені.
Крім того, суд зазначає, що такої підстави для припинення виплати пенсії як встановлення позивачу статусу «переселенець не зареєстрований» статтею 49 Закону №1058-IV не передбачено.
Поряд із тим, доказів прийняття відповідного рішення про припинення виплати позивачу пенсії відповідачем з підстав, визначених статтею 49 Закону № 1058-IV до суду не надано.
Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України від 20.10.2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі Закон № 1706-VII), відповідно до преамбули якого цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру (стаття 1 Закону № 1706-VII).
Частиною першої статті 4 Закону № 1706-VII закріплено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до статті 7 Закону № 1706-VII, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України.
Отже, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».
Відповідно статті 12 Закону № 1706-VII, підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.
Доказів скасування відповідним рішенням довідки про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи відповідачем не надано. Факт того, що позивач не має рахунку в установі ПАТ Державний ощадний банк, відповідачем не доведено.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Крім того, у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Суд зазначає, що встановлення позивачу статусу «переселенець не зареєстрований» не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії. Натомість, право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання людини.
Будь-які мотиви прийняття пенсійним органом рішення про припинення виплати позивачу пенсії, а також посилання на встановлену законом підставу для припинення виплати пенсії відповідачем не зазначено.
Також суд зазначає, що аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду в зразковій справі №Пз/9901/20/18 (805/402/18) від 03.05.2018 року, відповідно до тексту якого визначено, що висновки Верховного Суду в цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах, в яких позивач: 1) є громадянином України; 2) має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про взяття її на облік, як внутрішньо переміщеної особи; 3) є пенсіонером та отримує пенсію, призначену їй відповідно до Закону № 1058-IV. Поновлення виплати пенсії потребує здійснення додаткових дій позивачем. Відповідач право позивача на отримання пенсії не заперечує.
Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичну особу - Павлоградське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 40382828) припинено.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2017 року №821 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області приєднано Павлоградське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області.
Зважаючи, що саме ОСОБА_4 об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровської області було припинено нарахування та виплату пенсії за спірний період, суд приходить до висновку, що необхідно визнати дії ОСОБА_4 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо відмови у нарахуванні та виплати пенсії позивачу - протиправними.
Отже, суд дійшов висновку, що на час припинення виплати пенсії позивачу не існувало підстав, передбачених чинним законодавством для такого припинення, тому дії відповідача щодо призупинення виплати пенсії позивачу є протиправними, доказів щодо правомірності своїх дій стосовно невиплати пенсії ОСОБА_2 останнім до суду не надано.
Аналогічні висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року по справі № 263/7763/17.
Враховуючи вищевикладене та висновки суду про протиправність припинення виплати пенсії позивачу, суд, з метою відновлення порушених права позивача, вважає за необхідне зобов'язати відповідача відновити з 01.06.2015 року нарахування і виплату пенсії.
Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В ході розгляду справи відповідачем не було наведено належними доказами правомірності відмови у виплаті пенсії позивачу, у зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат вирішується у відповідності до положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 73-78, 90, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 (адреса реєстрації: м. Донецьк, вул. Раздольна,28/3; адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2) до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги б. 26, код ЄДРПОУ 21910427), третя особа - Управління соціального захисту населення ОСОБА_4 міської ради (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Центральна, буд. 47, код ЄДРПОУ 03192170) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії ОСОБА_4 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2 з 01.06.2015 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 пенсії по інвалідності з 01.06.2015 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_2 (адреса реєстрації: м.Донецьк, вул.Раздольна,28/3; адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2) судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева