Справа № 367/3938/17
Провадження №2/367/47/2019
Іменем України
11 березня 2019 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
Головуючої судді Саранюк Л.П.
при секретарі Бабаковій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ірпінського міського суду при судовому розгляді цивільну справу за позовом Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Закритого акціонерного товариства «Укрбудінвест», ОСОБА_1 про визнання права власності та витребування майна,-
Позивач звернувся до суду мотивуючи свої вимоги тим, що між Міністерством надзвичайних ситуацій України, правонаступником якого є Державна служба України з надзвичайних ситуацій (далі - Позивач) та ОСОБА_2 акціонерним товариством «Укрбудінвест» (далі - Відповідач 1) укладено договір № 77 щодо придбання житла (далі - Договір).
Позивач здійснив фінансування житла по Договору у сумі 1 651 425,20 грн. Відповідач-1 до введення будинку в експлуатацію у 2004 році передав Позивачу 8 квартир за адресою: м. Ірпінь, вул. Миру, З Б №№ 13, 14, 50, 62, 80, 91, 89, 79. Однак, ЗАТ «Укрбудінвест» виконало свої з пов'язання не належним чином.
У зв'язку із введенням в експлуатацію будинку за адресою: м. Ірпінь, вул. Миру, З Б, проведенням технічної інвентаризації квартир № 13, 14, 50, 62, 80 Додатковою угодою від 23.07.2012 № 2 до Договору у актах приймання-передачі житла від 13.09.2004 № 280, від 24.09.2004 № 281, від 25.10.2004 № 288 положення щодо характеристик квартир викладено у новій редакції.
На підставі Додаткової угоди від 23.07.2012 № 2 та акта приймання-передачі від 15.07.2012 до Договору із 8 вищевказаних квартир за МНС України зареєстровано право власності на 5 квартир за адресою: м. Ірпінь, вул. Миру, ЗБ №13, 14, 50, 62, 80 на суму 969 050,00 гривень.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 3.1.3 Договору ЗАТ «Укрбудінвест» зов'язане було здати в експлуатацію та передати за актом приймання-передачі МНС України житло площею 1247,3 кв.м, у завершеному будівництвом житлового будинку в м. Ірпінь, вул. Миру, З Б (І секція).
На сьогодні по Договору за МНС України не оформлено право власності на 3 квартири, а саме №№ 79, 91, 89, вартість яких складає 582 245,00 грн.
Таким чином, право власності Позивача на вищезазначені квартири виникло на підставі Договору, яким встановлено, що будівництво здійснено за рахунок інвестицій Позивача.
Позивач вказує, що оскільки він проінвестував будівництво відповідно до ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», то на підставі Договору має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та штатами інвестицій відповідно до законодавчих актів України, тобто об'єкти та результати інвестицій є власністю інвестора. У зв'язку з чим наявні підстави для визнання за позивачем права власності на квартиру за № 89 у будинку по вул. Миру З-Б у м. Ірпінь Київської області, загальною площею 77,29 кв.м.
Враховуючи вищезазначене, Позивач звернувся до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київської області із заявою від 30.12.2015 для проведення державної реєстрації права власності квартири АДРЕСА_1 Б у м. Ірпінь Київської області.
Проте рішенням державного реєстратора ОСОБА_3 Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київської області від 19.01.2016 № 27855189 відмовлено у державній реєстрації прав та їх обмежень у зв'язку з тим, що право власності на вищезазначену квартиру вже зареєстровано, а також у зв'язку з тим, що подані документи не відповідають встановленим вимогам.
Так, згідно із Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, право власності на квартиру вже зареєстровано за ОСОБА_1 (далі - Відповідач 2).
Отже, ЗАТ «Укрбудінвест» не визнало право власності Позивача на квартиру, оскільки відчужило її третій особі, про що Позивач дізнався 19.01.2016, отримавши вищезазначене рішення державного реєстратора.
Позивач вказує, що спірна квартира вибула з його володіння з причин від нього незалежних, а саме квартиру було придбано у особи, яка не мала права її відчужувати.
Відповідно до повідомлення від 30.08.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Міністерства надзвичайних ситуацій України у зв'язку з чим всі його права і обов'язки перейшли до Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
Відповідно до частини третьої статті 11 Цивільного кодексу України підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є пряма вказівка акта цивільного законодавства, а також настання певних обставин, які мають юридичне значення - припинення юридичної особи шляхом реорганізації.
Отже, з 30.08.2016 ДСНС є правонаступником всіх прав та обов'язків МНС України.
В процесі розгляду справи позивачем було подано уточнення позовних вимог за змістом яких зазначали, що пункт 1.1 розділу І Договору передбачає, що ЗАТ «Укрбудінвест» будує у 2001-2002 роках, здає в експлуатацію ДСНС житло, побудоване та придбане згідно з затвердженою ДСНС адресною програмою будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, а ДСНС здійснює фінансування будівництва цього житла шляхом перерахування грошових коштів, передачі векселів або товарно-матеріальних цінностей, відповідно до графіків фінансування.
Згідно з Графіком фінансування загальної площі житла до 01.10.2002 ЗАТ «Укрбудінвест» від МНС України, передачі до ДСНС підлягає 1247,3 кв.м на профінансовану суму, а саме: 1 651 425,20 грн.
Позивач вказав, що він здійснив фінансування житла по Договору у сумі 1 651 425,20 грн., однак передано йому було лише 455,20 кв.м з 1247,3 кв.м, а відтак зобов'язання ЗАТ «Укрбудінвест» перед ДСНС не виконано в частині передачі 792,1 кв.м.
Відповідно до договору від 25.08.2005 № 25-08/05 площа квартири АДРЕСА_2 б в м. Ірпінь становить 136,7 кв.м., рішенням Ірпінської міської ради від 25.10.2011 № 259/5.
Таким чином, ДСНС профінансовано 100% будівництво квартир загальною площею 1247,3 кв.м., загальний розмір не переданої площі житла становить 792,1 кв.м, що надає ДСНС право на три квартири, включно № 89 по вул. Миру, З Б в м. Ірпінь, площею 136,7 кв.м.
Позивач також стверджує, що з матеріалів справи вбачається, що Договір укладено та профінансовано у період з 2000 по 2004 роки. Тобто до укладення ОСОБА_1 договору, що свідчить про створення спірного майна у цій справі за рахунок ДСНС.
У зв'язку з вищевикладеним просять суд визнати за Державною службою України з надзвичайних ситуацій право власності на трикімнатну квартиру за № 89 у будинку по вул. Миру З-Б у Ірпінь Київської області, загальною площею 77,29 кв.м та витребувати її у ОСОБА_1 шляхом передачі Державній службі України з надзвичайних ситуацій.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, заперечував проти його задоволення.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 акціонерне товариство «Укрбудінвест» свого представника не направило, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток та оголошенням на офіційному веб-саті «Судова влада України», котрі містяться в матеріалах справи, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 25 серпня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 акціонерним товариством «Укрбудінвест» було укладено Договір № 25-08/05 на пайову участь у будівництві житлового будинку.
За даним Договором № 25-08/05 (п. 1.2) Відповідач 1 зобов'язувався передати ОСОБА_1 у власність упорядковану чотирьох кімнатну квартиру №89 на 9-му поверсі III секції будинку по вул. Миру 3-б м. Ірпінь Київської області, загальна площа квартири складала 124,63 кв. м. і могла бути переглянута по закінченні будівництва (дійсна кількість квадратних метрів, що становлять загальну площу).
Згідно Додаткової угоди №1 від 12 вересня 2005 року до Договору № 25-08/05 Відповідач 1 засвідчив, що:
- власність на квартиру №89 загальною площею 124,63 кв. м., що знаходиться на 9-му поверсі секції житлового будинку за адресою: вул. Миру 3-Б у м. Ірпінь Київської області;
- квартира №89 загальною площею 124,63 кв. м. повністю оплачена Відповідачем 2 за ціною 2 800,00 грн. за кВ. м., в тому числі ПДВ, згідно п. 2.1. Договору № 25-08/05.
Згідно Заочного рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 жовтня 2007 року, набрало законної сили, ухваленого у справі № 2-2266/2007 р. на захист інтересів інвесторів-пайовиків будівництва житлового будинку по вул. Миру 3-б у м. Ірпінь Київської області, було вирішено:
«Стягнути із Закритого акціонерного товариства «Укрбудінвест» (р/р 26007001010001 в філії ВАТ «Надра» м. Київ МФО 320564) на користь ОСОБА_1 пеню за порушення строків передачі інвестованої квартири в розмірі 58 740 гривень 68 коп. та стягнути судові витрати в розмірі 647 гривень 41 коп.)
Визнати за ОСОБА_1 право користування інвестованою квартирою № 89 будинку №3-6 по вул. Миру у м. Ірпінь Київської області.
Зобов'язати ОСОБА_2 акціонерне товариство «Укрбудінвест» виконати умови договору №25-08/05 від 25.08.2005 р. про пайову участь в будівництві житлового будинку №3-б по вул. Миру у м. Ірпінь Київської області, здійснити оздоблення квартири АДРЕСА_3, виконавши умови додатку №1 від 12.09.2005 р. до договору №25-08/05, передати ОСОБА_1 акт прийняття будинку в експлуатацію, довідку про сплату 100% пайового внеску, акт прийому-передачі квартири.»
Після виконання зазначеного вище Заочного рішення суду, ОСОБА_1 отримав всі передбачені документи для оформлення права власності на дану квартиру №89.
Додатковими угодами №1/2011 від 22 квітня 2011р. та №2Ї2011 від 06.10.2011 р. до Договору 5-08/05 від 25.08.2005 було врегульовано питання щодо дійсної кількості квадратних метрів, що становлять загальну площу квартири (136.7 кв.м.) та кількості кімнат (3).
Свідоцтво про право власності на зазначену квартиру № 89 у будинку по вул. Миру, 3-б у м.Ірпінь Київської області ОСОБА_1 отримав на підставі Рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 25.10.2011 р. № 259 «Про оформлення право встановлювальної документації на обєкт нерухомого майна за гр. ОСОБА_1».
Позивач звертається з вимогою до Відповідача 2 та вимагає визнати за ним право власності на квартиру, що належить Відповідачу 2 і не зважає на те, що дана квартира майже вдвічі більша за площею.
Квартира номер якої зазначений в ОСОБА_4 №288 приймання-передачі житла від 25 жовтня 2004 року 89, не є і не може бути тією квартирою №89 в будинку по вул. Миру 3-Б у м. Ірпінь Київської області, зазначену в свідоцтві про право власності від 31.10.2011 р. і яка належить Відповідачу 2.
Квартира Відповідача 2, була побудована пізніше, ніж складено ОСОБА_4 №288 приймання-передачі житла, знаходиться в секції III будинку, а не в секції І, як передбачено п. 1.2. Договору № 77.
На дату 25 жовтня 2004 року (дана складення акту №288 приймання-передачі житла) квартира №89 в будинку по вул. Миру 3-Б у м. Ірпінь Київської області, зазначена в свідоцтві про право власності від 31.10.2011р. не була ще збудована.
В своєму листі від 14 березня 2006 року на ім'я Відповідача 2 представник ЗАТ «Укрбудінвест» зазначає, що 25 серпня 2005 року на момент складання Договору № 25-08/05 на пайову участь у будівництві житлового будинку, ОСОБА_1 був ознайомлений із детальним планом майбутньої квартири №89 та її дворівневої структурою.
Рішенням від 26.12.2000 № 343/20 Виконавчого комітету Ірпінської міської ради було дозволено виконати проект 60-ти квартирного житлового будинку в м. Ірпінь по вул. Миру, 3-б.
Рішенням від 21.01.2002 № 24/5 Виконавчого комітету Ірпінської міської ради було дозволено скоригувати проект 60-ти квартирного житлового будинку в м. Ірпінь по вул. Миру. З-б на 84-х квартирний.
Рішенням Ірпінської міської ради №1356-39-ІУ від 12.09.2005 р. у відповідь на клопотання ЗАТ «Укрбудінвест» - лист від 03.08.2005 р. за №188, у зв'язку із збільшенням кількості квартир багатоповерхового житлового будинку в м. Ірпінь по вул. Миру, З-б від 84 до 93, було дозволено виконати проект додаткового відведення земельної ділянки та виготовити та оформити документацію. Рішенням від 12.06.2006 №34/8 Виконавчого комітету - Ірпінської міської ради було дозволено скоригувати проект 84-ти квартирного житлового будинку в м. Ірпінь по вул. Миру, 3 б на 93х квартирний.
Тобто, на дату 25 жовтня 2004 року кількість квартир в будинку в м. Ірпінь по вул. Миру, 3-б не перевищувала 84.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Квартира №89 в будинку по вул. Миру 3-Б у м. Ірпінь Київської області, не була закінчена будівництвом на час ухвалення Заочного судового рішення Ірпінського міського суду від 16 жовтня 2007 року у справі №2/2266/2007.
В Заочному рішенні Ірпінського міського суду від 16 жовтня 2007 року у справі №2/2266/2007 було встановлено наступні обставини: Відповідач 2 виконав свої зобов'язання за договором інвестування, вніс кошти на рахунок Відповідача 1, а Відповідач 1 не передав Відповідачу 2 в обумовлений термін інвестовану квартиру, також суд встановив, що Відповідач 1 зобов'язаний невідкладно завершити всі будівельні роботи в будинку по вул. Миру 3-Б у м. Ірпінь Київської області.
Твердження Позивача про те, що дане майно, квартира №89 в будинку по вул. Миру 3-Б у м. Ірпінь Київської області, загальна площа квартири 136.7 кв., житлова 82,7 кв.м., складається з 3-х житових кімнат, було передане Позивачу за актом №288 приймання-передачі житла від 25.10.2004, не відповідає дійсності оскільки житло, що передавалось за даним актом за загальною площею є меншим майже в два рази від квартири, щодо якої заявлені вимоги. Майно загальною площею 136,7 кв. м. не може передаватись за актом прийому-передачі, в якому загальна площа зазначена в розмірі 77,29 кв. м.
Позивач не надав жодних доказів, які можуть підтвердити, що за різницю загальної площі квартир в розмірі 59,41 кв. м. ним внесено оплату.
Також про те, що квартира №89 в будинку по вул. Миру 3-Б у м. Ірпінь Київської області загальною площею 136,7 кв. не є тим майном, яке могло було бути переданим Позивачу 25.10.2004 свідчить те, що дана квартира на дану дату ще не була побудована, оскільки на той час Рішенням від 21.01.2002 № 24/5 Виконавчого комітету Ірпінської міської ради за адресою по вул. Миру 3-Б у м. Ірпінь Київської області було надано дозвіл на будівництво лише 84-квартирного будинку.
Позивач зазначає, що проінвестував будівництво спірної квартири відповідно до ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» і вбачає в цьому наявні підстави для визнання за ним права власності на дане майно. Але належних доказів на підтвердження обставин щодо інвестування будівництва саме даної квартири № 89 Позивач не надає.
Навпаки, за Переліком об'єктів будівництва житла ЗАТ «Укрбудінвест» для військовослужбовців МНС України та членів їх сімей за рахунок інвестицій на 2001-2002 p.p., який надано Позивачем, за адресою м. Ірпінь, Київська область, вул. Миру, ЗБ (І секція) вказано, що обєкт будівництва - 15 кв. 5 поверховий цегляний будинок. (квартира, що вимагається Позивачем знаходиться на 9-му поверсі).
Натомість ті обставини справи, що Відповідач 2 є тією особою - інвестором, на кошти якого було побудовано квартиру АДРЕСА_4 встановлено у Заочному рішенні Ірпінського міського суду від 16 жовтня 2007 року по справі №2/2266/2007, що набрало законної сили.
Даним судовим рішенням Відповідача 2 було визнано інвестором із правом користування інвестованою квартирою № 89 будинку №3-6 по вул. Миру у м. Ірпінь Київської області та зобов'язано ОСОБА_2 акціонерне товариство «Укрбудінвест» (Відповідача 1) виконати умови договору №25-08/05 від 25.08.2005 р. про пайову участь в будівництві житлового будинку №3-б по вул. Миру у м. Ірпінь Київської області, здійснити оздоблення квартири АДРЕСА_5, виконавши умови додатку №1 від 12.09.2005 р. до договору №25-08/05, передати ОСОБА_1 акт прийняття будинку в експлуатацію, довідку про шату 100% пайового внеску, акт прийому-передачі квартири.
В даному судовому рішенні незаперечно встановлено, що ОСОБА_1 виконав умови договору №25-08/05 від 25.08.2005 р. щодо фінансування будівництва і вніс кошти в установленому розмірі.
На підставі рішення виконавчого комітету Іртиської міської ради від 25.10.2011 р. № 259/2 ОСОБА_1 отримав Свідоцтво про право власності від 31.10.2011 р. на квартиру № 89 в будинку по вул. Миру, 3-б у м. Ірпінь Київської області, загальна площа квартиру 136,7 кв., житлова 82,7 кв.м. складається з 3-х житлових кімнат.
Відповідач 2 є законним власником даного нерухомого майна, фінансування будівництва було проведено за його рахунок.
Внаслідок ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, проведеноїв квітні 2007 року Державною аудиторською службою України було встановлено, що до внесених у 2001 році інвестицій на суму 534,0 тис. грн. у 2004 році МНС додатково сплатило підряднику - ЗАТ «Укрбудінвест» 1,1 млн.грн. за житло в м. Ірпені по вул. Миру, буд. 3 б.
У вересні-грудні 2004 року Перший заступник Міністра МНС ОСОБА_4 підписав акти про прийом 8 квартир за цією адресою площею 722,39 кв.м. на суму 1,6 млн. грн. Фактично на час перевірки будинок в експлуатацію не введений, протее по бухгалтерському обліку МНС суму списано на видатки. При цьому МНС не застосувало до ЗАТ «Укрбудінвест» штрафні санкції за несвоєчасне виконання договору.
Таким чином, позивач знав про своє порушене право, однак не вчиняв дії щодо його захисту в межах строку позовної давності.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Виходячи зі змісту ч. 1, 2 ст. 331 ЦК України, ч.1 ст. 182 ЦК України та пункту 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, чинного на дату введення житлового будинку до експлуатації (втратило чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції N 1844/5 від 14.12.2012 р.) визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.
Механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначений Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461. Згідно даного Порядку датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.
У відповідності до вищевказаного порядку, 17 червня 2011 року, відповідач ЗАТ «Укрбудінвест» зареєстрував Декларацію про готовність об'єкта, багатоквартирного житлового будинку по вул. Миру 3 б в м. Ірпені Київської області, до експлуатації.
Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Нормою ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 47 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно вимог ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», визначено, «вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно ззажається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом стаття 328 ЦК України).
Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Проте, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК України).
Відповідно до статті 387 ЦК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.
Як вбачається з позову, позивач стверджує, що право власності на квартири в тому числі і на квартиру № 89 у будинку по вул. Миру 3-Б в м. Ірпені Київської області загальною площею 77,9 кв. виникло у нього на підставі договору № 77 від 09.11.2001 та додаткових угод до нього на придбання житла.
Однак, право власності на квартиру, яку позивач просить витребувати у ОСОБА_1 не може вважатись набутим ним у власність згідно вищевказаного договору.
Будь - яких інших доказів, які б підтверджували правомірність набуття у власність саме квартири № 89 у будинку по вул. Миру 3-Б в м. Ірпені Київської області позивачем не надано.
Крім того, суд приймає до уваги клопотання відповідача про застосування строку позовної давності та відмовляє позивачу у задоволенні позову також і з цієї підстави.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 26.05.2009 №3932/02, 22 «Бацаніна проти Росії» кожній зі сторін мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, який не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника.
Виходячи зі змісту статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлено в три роки (стаття 257 ЦК України).
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Терміни позовної давності, що є звичайним явищем в національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконують кілька завдань, у тому числі забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (судове рішення від 20 вересня 2011 р. у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Російської Федерації», п.570, та судове рішення від 22 жовтня 1996 р. у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», п.51).
Пунктом 137 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волков проти України» від 09 січня 2013 року, яке є обов'язковим на території України, визначено, що строк давності забезпечує правову визначеність та захищає потенційних відповідачів від застарілих вимог, які вкрай важко спростувати, та дозволяє запобігти несправедливості, що може виникнути внаслідок рішень щодо подій, що мали місце у далекому минулому, та на підставі доказів, що з часом стають неналежними та недостатніми.
Визначення початку перебігу позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
За змістом ст. 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.
Відповідно до частини третьої, четвертої ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Судом встановлено, що позивач знав про здачу багатоквартирного житлового будинку по вул. Миру 3-Б в м Ірпені в експлуатацію згідно поданої забудовником Декларації про готовність об'єкту до експлуатації 17 червня 2011 року.
Як вбачається із Наказу Міністерства надзвичайних ситуацій України від 26.07.2011 № 26 «Про затвердження Плану заходів щодо виконання вимог Голови КРУ», було заплановано стягнути у порядку, встановленому чинним законодавством, з осіб, винних у нанесенні шкоди (збитків), що заподіяні внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договорами, укладеними з підприємствами в тому числі ЗАТ «Укрбудінвест» № 77 від 09.11.2001.
Судовим рішенням Господарського суду Київської області у справі № 17/139-12 від 04 лютого 2013 року підтверджується наявність спору між позивачем та ЗАТ «Укрбудінвест» щодо квартир в житловому будинку в м. Ірпені.
Однак у заявленому позові позивач не наводить належних та допустимих поважності причин пропуску строку позовної давності
Як роз'яснено у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Таким чином, вищезазначене дає підстави для висновку про те, що здійснення і захист цивільних прав тісно пов'язані з фактором часу. Цивільні правовідносини не існують абстрактно, а виникають, змінюються та припиняються у часі. Обмеження строку для розгляду спору стимулює учасників процесу до надання доказів, підвищує їх достовірність і тим сприяє встановленню судами істини, а відтак - ефективному поновленню порушеного права. Крім того, встановлення строку позовної давності сприяє стабілізації цивільних правовідносин, усуненню невизначеності у відносинах між їх учасниками.
Постановою Верховного суду України від 08 червня 2016 року по справі №6-3029цс15 встановлено, що оскільки саме держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.
З урахуванням вищевикладеного суд відмовляє позивачу у задоволенні позову.
На підставі ст. 47 Конституції України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», пункту 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, чинного на дату введення житлового будинку до експлуатації (втратило чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції N 1844/5 від 14.12.2012 р.), порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, ст.ст. 316, 319, 321, 328, 334, 387 ЦК України, керуючись ст.ст. 4,12,81,263-268 ЦПК України суд,-
В задоволенні позову Державної служби України з надзвичайних ситуацій відмовити.
Повний текст рішення буде виготовлено на протязі 10 днів, а саме 21.03.2019 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з моменту виготовлення повного тексту рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Л.П. Саранюк