< Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 375/65/19 Провадження № 2/375/238/19
11.03.2019 Рокитнянський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Литвина О.В.
за участю секретаря - Юрченко Л.В.,
розглянувши у приміщенні суду в смт.Рокитне у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Преміум Актив" до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись, що 18.06.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія є гроші" та відповідачем у справі було укладено договір про надання позики в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 3181321054-010793. Договір укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на Інтернет сайті https://e-groshi.com і виконання ним певних дій, які свідчать про укладення договору. За мовами договору позичальник отримав позику в розмірі 1500.00 грн зі сплатою процентів за користування позикою, які становлять 2% за кожен день користування позикою, що становить 730% річних.
Відповідач не виконує належним чином умови укладеного договору, що спричинило виникнення заборгованості за кредитом станом на 01.10.2018 у сумі 8040.55 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 1 500.00 грн, заборгованість по відсотках за користування кредитом - 2 795.55 грн; заборгованість за пенею - 3 745.00 грн.
На підставі укладеного 01.10.2018 між ТОВ "Фінансова компанія є гроші" та ТОВ «Фінансова компанія «Преміум Актив» договору про надання фінансових послуг (факторингу) № 0110/1 відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ "Фінансова компанія "Преміум Актив" набуло статусу нового кредитора.
Просить стягнути з відповідача на свою користь загальну суму заборгованості в розмірі 8040.55 грн, понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1762.00 грн, а також витрати за юридичні послуги в сумі 1 500.00 грн.
У відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки клопотання про інше від сторін не надходили. Такий висновок суду, зважаючи, що відповідачем не подано відзив на позовну заяву та не повідомлено про причину невчинення ним своєчасно такої процесуальної дії, узгоджується також із положеннями частини восьмої статті 178 вказаного Кодексу. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощено позовного провадження від сторін не надходили.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог частини другої статті 247 вказаного Кодексу не здійснюється.
Дослідивши надані суду позивачем письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Судом встановлено, що 18.06.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія є гроші" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3181321054-010739 про надання позики і в тому числі на умовах фінансового кредиту. Вказаний договір було укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача на Інтері сайті https://e-groshi.com і виконання ним певних дій, які свідчать про укладення Договору. За умовами договору відповідач отримав споживчий кредит в розмірі 1 500.00 грн зі сплатою фіксованої процентної ставки в розмірі 2% за кожен день прострочення, починаючи з дати видачі позики і закінчуючи датою фактичного повернення позики включно, протягом строку користування позикою. Дата повернення позики - не пізніше 23-00 години 08.07.2018.
На підставі договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам № 92.15.000104/2 від 19.02.2018, укладеного між АТ "АКБ "Конкорд" та ТОВ "ФК є гроші", на картковий рахунок відповідача було перераховано суму кредиту у розмірі 1 500.00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2746 від 18.06.2018 та повідомленням АТ "АКБ "Конкорд" № 1113 від 30.11.2018.
Відповідач умови договору не виконує, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 01.10.2018 становить 8 040.55 грн і в тому числі: заборгованість за кредитом - 1 500.00 грн, заборгованість по відсотках за користування кредитом - 2 795.55 грн; заборгованість за пенею - 3 745.00 грн.
Відповідно до умов укладаного 01.10.2018 між позикодавцем в особі ТОВ "Фінансова компанія є гроші" та ТОВ «Фінансова компанія «Преміум Актив» договору про надання фінансових послуг факторингу № 0110/1 ТОВ "Фінансова компанія є гроші" відступив фактору в особі ТОВ «Фінансова компанія «Преміум Актив» свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, ( в тому числі за договором №3181321054- 010739 від 18-06-2018) у зв'язку з чим гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стали дійсними для фактора та вважаються наданими фактору, а також до фактора перейшли всі пов'язані з ними права, зокрема право грошової вимоги щодо сум основного боргу, нарахованих та несплачених боржниками відсотків, неустойок у повному обсязі.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Аналогічні положення містяться у ст. 19 ЦК України, за якими суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За вимогами ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Згідно ст. 83 ЦК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов»язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань.
З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду спору по суті.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини із надання споживчого кредиту, які регулюються ст. 61 Конституції України, Законом України "Про споживче кредитування", Законом України "Про електронну комерцію", ст.ст. 202, 205, 207, 526, 530, 549, 551, 612, 631, 638, 1054, 1077 ЦК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 1 ЗУ "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;
За приписами п.11 ч.1 ст.1 Закону споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
Порядок вчинення електронних правочинів регламентується Законом України "Про електронну комерцію" , відповідно до ч. 3 ст. 11 якого електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 вказаного Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п. 12 ч.1 ст. 3 Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом, який зазначений у тексті договору у розділі "Підписи сторін".
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 4 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. (ч.1 ст. 639 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до Розділу 1"Терміни" договору , заявку - анкета в особистому кабінеті клієнта на веб-сайті позивача, встановленої форми, яка виражає намір клієнта/ отримати грошові кошти у позику та є невід'ємною частиною цього договору та узгоджений сторонами в додатку 1 до цього договору.
Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Судом встановлено, що між ТОВ "Фінансова компанія є гроші" та відповідачем було укладено письмовий кредитний договір №3181321054-010739 від 18-06-2018, у встановленій законом формі, шляхом досягнення згоди з усіх істотних умов договору та його підписання шляхом викоритсання елктронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п. 2.1. Договору позикодавець на умовах кредитного договору № 3181321054-010739 надає позичальнику кошти у позику на умовах фінансового кредиту, що виражена у грошових коштах у національній валюті України, відповідно до заявки на отримання позики, та відповідно до умов цього договору, а позичальник зобов'язується отримати (прийняти) та повернути позику та сплатити суму процентів користування позикою в порядку і в строк визначений цим договором.
Відповідно до умов п. 10.1.3 договору позичальник зобов'язується вчасно повернути позику та сплатити суму процентів за користування позикою.
Відповідно до ч. 1 1. позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Пунктом 3.2.1 договору встановлені проценти за користування кредитом у вигляді фіксованої процентної ставки, яка становить 2% (тридцять гривень) за кожен день прострочення, починаюти з дати видачі позики.
Згідно розрахунку позивача з яким суд погоджується за період з 18.06.2019 по 01.10.2018 заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом становить 2 795.55 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 530, 631 ЦК України, якщо у зобов'язання встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк і закінчення останнього не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п.п. 5.2, 5.4 договору строк, на який надається позика за договором становить 21 день. Дата поверення позики - не пізніше 23-00 години 08.07.2018.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, перерахувавши кошти на картковий рахунок відповідача, тоді як відповідач умови договору не виконав, не повернув суму позики до 23-00 години 08.07.2018, прострочивши таким чином виконання виконання зобов'язання .
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ч.2 ст. 551 ЦК України)
Умовами договору, а саме пунктом 7.1 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені за період з 09.07.2018 по 01.10.2018 та вважає його вірним.
Разом з тим, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України суд має право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір у тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через її неспівмірність із розміром основного зобов'язання.
Розмір заборгованості та штрафних санкцій (розмір неустойки), їх співмірність, обставини, які дають суду право застосувати або не застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України, є фактичними обставинами справи, встановлення яких судом відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 214 ЦПК України є обов'язковою умовою при розгляді справи та ухваленні судового рішення у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Згідно із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 4 вересня 2014 року (справа № 6-100цс14), ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України (в редакції, що була чинною на час ухвалення вказаного судового рішення) щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.
Таким чином, суд може з власної ініціативи застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України до вимог про стягнення пені, за умови, що розмір нарахованої пені значно перевищує розмір збитків.
З огляду на встановлені обставини спору вбачається, що розмір нарахованої та заявленої позивачем до стягнення пені (3745.00 грн) значно перевищує основну суму заборгованості (1500.00 грн).
За викладеного та з врахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності, керуючись положеннями ст.ст. 3, 509, 627, ч. 3 ст. 551 ЦК України, суд приходить до висновку про зменшення розміру стягуваної з відповідача на користь позивача пені з 3745.00 грн до 1500.00 грн.
Таким чином, розрахунок заборгованості за кредитним договором, який позивач долучив до матеріалів справи, містить інформацію щодо предмета доказування - наявності заборгованості у відповідача перед позивачем, одержаний без будь-яких порушень порядку, встановленого законом, сумнівів у суду не викликає, а тому на переконання суду є належним та допустимим доказом такої обставини у сукупності з іншими отриманими у справі доказами.
Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Позивач у справі ТОВ "Фінансова компанія "Преміум Актив" набув права вимоги за кредитним договором №3181321054- 010739 від 18.06.2018 на підставі укладання 01.10.2018 між ТОВ "Фінансова компанія є гроші" та ТОВ «Фінансова компанія «Преміум Актив» договору про надання фінансових послуг факторингу № 0110/1.
На підставі викладеного порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідача на його користь кредитної заборгованості на загальну суму 5795.55 грн, що включає в себе: заборгованість за кредитом - 1 500.00 гр., заборгованість по відсотках за користування кредитом - 2 795.55 грн; заборгованість за пенею - 1500.00 грн.
Позов таким чином підлягає частковому задоволенню.
Понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору підлягають у відповідності до ст. 141 ЦПК України відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 1272.21 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, повязаних з наданням правничої допомоги, суд виходить із наступного.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Судом встановлено, що 15.10.2018 між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір про надання юридичних послуг № 15/10-1, вартість яких сторонами визначена в сумі 1500.00 грн і які фактично позивач сплатив виконавцю послуг.
Разом з тим, вказані витрати не підлягають відшкодуванню позивачу в порядку розподілу судових витрат між сторонами спору, оскільки відсутні підстави вважати, що правнича допомога надавалася особою, яка має статус адвоката. Так, матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 є адвокатом. Не містить таких даних і загальнодоступний Єдиний реєстр адвокатів України.
На підставі викладеного, керуючись положеннями Конституції України, Закону України "Про споживче кредитування", Закону України "Про електронну комерцію", ст.ст. 15, 16, 205, 207, 526, 530, 549, 551, 612, 631, 638, 1054, 1077 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-83, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд, -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Преміум Актив" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Преміум Актив" (01021, м. Київ, вул. Мечникова, 16, офіс, 11, код ЄДРПОУ 41797188) заборгованість за кредитним договором в сумі 5795 (п'ять тисяч сімсот дев'яносто п'ять) грн 55 коп, в рахунок відшкодування понесених судових витрат 1272 (одну тисячу двісті сімдесят дві) грн 21 коп, а всього 7067 (сім тисяч шістдесят сім) грн 76 коп.
В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Литвин
Рішення набуло законної сили "_____"_______________20___