Справа №766/4517/19
н/п 1-кс/766/4060/19
11.03.2019 року м. Херсон
Слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 , за участю секретаря: ОСОБА_2 , розглянувши клопотання заступника начальника СВ ХВП ГУНП в Херсонській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Херсонської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна,
Слідчий звернувся до суду з клопотанням в якому просив: накласти арешт на нежитлову будівлю (салон магазину промислових товарів та послуг, площею 503,8 кв.м), розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони розпорядження, користування, відчуження зазначеного майна.
Розгляд клопотання на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України провести без повідомлення та участі ОСОБА_5 та його представників для відвернення можливості розпорядження вказаним нерухомим майном та його відчуження.
В обґрунтування клопотання посилався на те, що в провадженні слідчого відділення Херсонського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12018230040004720 від 29.12.2018 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 29.12.2018 до чергової частини Херсонського ВП ГУНП в Херсонській області надійшла заява від ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо прийняття мір до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інших невстановлених осіб, які шахрайським шляхом заволоділи грошима в сумі 15 000 доларів США, а також незаконно утримують майно, що належить заявнику, шахрайським шляхом спонукали до того, щоб потерпілий відмовився від свого майна, в результаті чого спричинили ОСОБА_6 матеріальну шкоду.
В ході допиту потерпілого ОСОБА_6 встановлено, що в серпні 2017 року він, перебуваючи в м. Бєлгород Російської Федерації познайомився зі ОСОБА_5 , який повідомив, що перебував в кримінальному переслідуванні, внаслідок чого питанням продажу належного йому майна займався син ОСОБА_5 - ОСОБА_9 , після чого невстановлені особи, включаючи гр. ОСОБА_10 незаконно заволоділи частиною його нерухомого майна. 22.12.2017 ОСОБА_5 оформив на ім'я ОСОБА_6 довіреність 31 АБ № 1173558 на право розпорядження всім своїм майном на території України, після чого останній за допомогою юристів та адвокатів почав займатись питанням переоформлення вказаного майна на свою користь. В серпні 2018 він уклав домовленість з гр. ОСОБА_11 та ОСОБА_12 щодо зняття арештів з рухомого (автомобілів «Volkswagen CC», д.н.з. НОМЕР_1 , «Peugeot 308», д.н.з. НОМЕР_2 ) та нерухомого майна (нежитлової будівлі (салону магазину промислових товарів та послуг, площею 503,8 кв.м), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ) з метою повернення законному володільцю. Наскільки відомо потерпілому, вказане майно незаконно утримується в третіх осіб та не передається, автомобілями користуються невстановлені особи, приміщення - нежитлова будівля (салон магазину промислових товарів та послуг, площею 503,8 кв.м), розташована за адресою: АДРЕСА_1 , також перебуває в незаконному користуванні (здається в оренду, з використанням документів, в які внесені завідомо неправдиві відомості, оскільки ні власник, ні ОСОБА_6 ні ким ніяких договорів не укладав).
В вересні 2018 року ОСОБА_13 повідомив ОСОБА_6 , що автомобілі знайдені та необхідно було написати розписки щодо їх отримання, оскільки в потерпілого не було можливості приїхати до Херсонської області, він надіслав їх поштою.
За послуги допомоги в поверненні вищеказаного майна ОСОБА_6 в жовтні 2018 року передав ОСОБА_14 гроші в сумі 15 000 доларів США. До теперішнього часу ні майно, ні отримані грошові кошти потерпілому не повернені, майно до сих пір перебуває у незаконному володінні третіх осіб.
На підставі цього 04.03.2019 автомобілі «Volkswagen CC», д.н.з. НОМЕР_1 , «Peugeot 308», д.н.з. НОМЕР_2 , нежитлова будівля (салон магазину промислових товарів та послуг, площею 503,8 кв.м), розташована за адресою: АДРЕСА_1 , визнані речовими доказами по кримінальному провадженню.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлова будівля (салон магазину промислових товарів та послуг, площею 503,8 кв.м), розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі викладеного, враховуючи те, що нежитлова будівля (салон магазину промислових товарів та послуг, площею 503,8 кв.м), розташована за адресою: АДРЕСА_1 має значення речового доказу по кримінальному провадженню, оскільки вона є предметом вчинення тяжкого кримінального правопорушення, незастосування заборони на розпорядження нерухомого майна може призвести до їх відчуження на користь третіх осіб, у зв'язку з чим забезпечення відшкодування шкоди, завданої вчиненням злочину, буде неможливим, що може перешкодити кримінальному провадженню.
Слідчий в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання у його відсутності.
Власник майна в судове засідання не викликалася на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України.
Дослідивши клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що клопотання про арештмайна ОСОБА_5 подане слідчим з метою збереження речових доказів.
Разом з тим, у постанові про визнання вказаного майна речовими доказами не зазначені мотиви її прийняття, а саме у зв'язку з чим слідчий дійшов висновку, що майно ОСОБА_5 зберегло на собі сліди злочину або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Не може бути вказане майно і предметом злочину, оскільки до ЄРДР (згідно наданого витягу) внесено свідчення щодо незаконного заволодіння грошовими коштааами (кого саме не вказано).
Враховуючи, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, а на погляд слідчого судді, майно, на яке слідчий просить накласти арешт, як доказ за кримінальним провадженням використане бути не може, слідчий суддя приходить до висновку про необґрунтованість клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-173 КПК України, суддя -
В задоволенні клопотання заступника начальника СВ ХВП ГУНП в Херсонській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Херсонської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна - відмовити за необґрунтованістю.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області.
Слідчий суддяОСОБА_1