21.02.2019 Справа №607/4784/17
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
- головуючого судді Братасюка
- за участі секретаря сз ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» про зобов'язання вчинити дії ,-
Позивач ПАТ Кредобанк звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовними вимогами до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
На обґрунтування вимог зазначає, що відповідач 28.07.2005 року уклав з позивачем ОСОБА_3 кредиту №155\2005, згідно умов якого позичив 25 000 доларів США під зобов'язання погасити кредит до 2020 року періодичними щомісячними платежами, проте допустив прострочення платежу. Відтак у банку виникло право дострокової вимоги погашення усієї суми кредиту. У зв'язку з відмовою відповідача, лише в судовому порядку позивач має змогу задовольнити позовні вимоги.
В судовому засіданні представник позивача вимогу підтримав, просить задовольнити з зазначених у позовній заяві підстав. В останнє судове засідання від представника позивача на адресу суду надійшла зава про розгляд справи за відсутності представника.
Відповідач первісний позов заперечив за безпідставністю про що надав мотивований відзив на позов ПАТ «Кредобанк», а також заявив зустрічний позов.
Зустрічний позов мотивує тією обставиною, що ОСОБА_2 здійснено сплату нарахованої за відсутності правових підстав комісії в сумі 6600 гривень, й цю суму позивач за зустрічним позовом просить зобов'язати ПАТ «Кредобанк» зарахувати в рахунок погашення боргу за строковим тілом кредиту за наступні місяці.
Представник ОСОБА_2 зустрічний позов підтримав в повному обсязі та просить вимогу задовольнити. В останнє судове засідання від представника ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за власної відсутності.
Представник банку просить зустрічний позов відхилити за відсутності законних підстав до задоволення.
Вивчивши матеріали справи Суд вважає, що в задоволенні як первісного, так і зустрічного позовів слід відмовити з наступних підстав.
Отже 28.07.2005 року між ВАТ Кредобанк, правонаступником якого за правами та обов'язками є ПАТ Кредобанк, та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №155/2005.
Відповідно умов кредитного договору Банк зобов'язався надати у власність ОСОБА_2 грошові кошти на умовах зворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а Позичальник зобов'язався використати кредит на цілі, визначені кредитним договором, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених договором.
29.07.2005 року відповідно п. 2.6 Договору грошові кошти були перераховані позичальнику у безготівковій формі, шляхом перерахування на поточний рахунок 25 000 доларів США, що стверджується меморіальним ордером №272502 від 29.07.2005 року.
Відповідно п. 2.1 Договору встановлено термін кредитування до 30.06.2020 року; повернення суми кредиту здійснюється щомісячно разом із нарахованими рівними сумами по 140 доларів США (п.4.1. Договору).
П. 3.2. Договору передбачений обов'язок позичальника здійснювати плату за користування кредитними коштами з розрахунку 12% річних.
Відповідно 5.1. Договору визначена відповідальність позичальника за невиконання та несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в розмірі подвійної процентної ставки, згаданої в п. 3.2 Договору, але не менше однієї за кожен день прострочення.
Позивач за первісним позовом стверджує, що відповідач припинив виконувати взяті на себе зобов'язання, що призвело до порушення правомірних очікувань Банку, а тому 26.06.2015 року на адресу ОСОБА_2 було направлено повідомлення вимогу щодо дострокового погашення заборгованості, котра (вимога) була проігнорована відповідачем.
Станом на 02.02.3017 року Банк нарахував ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 6 205, 23 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 167 882, 44 гривень, і котра складається з 5960 доларів США - тіло кредиту, 118, 46 доларів США прострочені проценти (п.3.2. Договору), 126, 77 доларів США - пеня (п.5.1. Договору) та 350 гривень сума простроченої комісії.
Викладені в позові обставини підтвердив копіями кредитного договору №155/2005 від 26.07.2005 року, меморіальним ордером №2725502 від 29.07.2005року, розрахунком суми боргу від 02.02.2017 року, випискою руху коштів по рахунку, копією повідомлення - вимоги від 26.06.2015 року №155/2005/1, копією повідомлення про вручення поштового відправлення.
13.03.2018 року ПАТ Кредобанк подало заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку з частковою сплатою боргу, відтак станом на 12.03.2018 року сума заборгованості за кредитним договором №155/2005 від 28.07.2005 року змінилася в сторону зменшення у становить 3 815 доларів США, що складає 99 548, 43 гривень, з яких : 3813, 81 доларів США тіло кредиту, 1, 19 доларів США - пеня, 550 гривень прострочена сума комісії за адміністрування кредиту.
Основний договір було забезпечено іпотекою - належною позичальнику квартирою в м. Тернополі по вул.. Кн. Острозького, 26/23.
Згідно ст.. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
Якщо у зобов'язанні визначено строк виконання, то воно підлягає до виконання у цей строк (термі). (ст.. 530 ЦК України).
Відповідно ст.. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк і та в порядку, що встановлені договором.
Із заявлених позивачем за первісним позовом вимог вбачається, що пред'явлено вимогу з дострокового погашення боргу за договором кредиту №155\2005 від 26.07.2005 року, оскільки позичальником було допущено прострочення сплати щомісячного платежу і прострочення сталося за два місяці: грудень 2016 року та січень 2017 року по тілу кредиту 140 доларів США щомісячно та процентах - 56, 87 дол. США за грудень 2016 року, 61, 59 доларів США за січень 2017 року. (періоди прострочення наведені у наданому позивачем за первісним позовом розрахунку суми позову).
Жодних доказів прострочення позичальником щомісячного платежу, як зазначає Банк, у 2015 році, судом не здобуто.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.. 1048 цього Кодексу.
Пунктом 4.9. Кредитного договору передбачене право Банку, у випадках, передбачених п.2.9. договору, вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за Договором, про що повідомляє позичальника.
Згідно з ч.3 ст. 1054 ЦК України, особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
КСУ в рішенні від 10.11.2011 року №15-рп/2011 зазначив, що дія ЗУ «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини між кредитодавцем і позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як до, так і виконання цього договору.
Укладений між сторонами спору договір кредиту передбачає надання коштів ОСОБА_2Г на споживчі цілі, а тому підпадає під регулювання ЗУ «Про захист прав споживачів».
Позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовною вимогою про дострокове стягнення кредиту 10.04.2017 року.
Відповідно ч.10 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» ( в редакції чинній станом на дату звернення до суду з первісним позовом), якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі:
1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або
2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або
3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або
4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.
Суд наголошує, що позивачем за первісним позовом не доведено прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за спірним договором кредиту у строк понад три місяці, як і не доведено існування жодної, з визначених спеціальним законом - редакцією ч.10. ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» (станом на 10.04.2017 року), умов, котрі надають право реалізувати дострокову вимогу про повне погашення кредитного боргу.
А тому відсутні будь які правові підстави до задоволення первісного позову.
Окремо суд вважає за необхідне надати оцінку вимозі Банку про стягнення з відповідача за первісним позовом пені та комісії за адміністрування кредиту
Отже у заяві про зменшення повних вимог від 13.03.2018 року, ПАТ Кредобанк просить стягнути 1, 19 доларів США нарахованої пені. І просить стягнути ці кошти саме в іноземній валюті, доларах США.
Верховний Суд України в постанові у справі № 6-211цс17 від 15.05.2017 року, зазначив наступне.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).
Статтею 5 Декрету передбачено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.
Отже, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність у банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказану обставину, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.
Відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
За положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Статтею 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
У справі, яка переглядається, суди встановили, що на підставі кредитного договору від 7 березня 2007 року ОСОБА_1 отримав кредит в іноземній валюті - доларах США.
Згідно з пунктом 10.1 зазначеного договору за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за його користування та комісій, передбачених договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання.
Оскільки виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, умовами договору про надання кредиту в іноземній валюті передбачено сплату пені в установленому розмірі від суми простроченого платежу, то разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й пеню в іноземній валюті.
З приводу правомірності нарахування та стягнення комісії суд наголошує на такому.
Вищезазначено що Банк вимагає стягнути з ОСОБА_2, у заяві про зменшення повних вимог від 13.03.2018 року, 550 гривень простроченої сума комісії за адміністрування кредиту.
Право нарахування комісії Банк обґрунтовує змістом п.3.9, 4.9,4.10 та 9.5 (ознайомлення з діючими тарифами банку) кредитного договору, котрими згадується зобов'язання та сплата позичальником, у тому числі комісії та інших платежів.
Поряд з тим, відповідно до положень абзацу 2 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Із наданого Банком розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором вбачається, що комісію за адміністрування кредиту ПАТ Кредобанк почало нараховувати з вересня 2010 року. Як зазначає Банк, це було пов'язане з введенням з 01.03.2010 року в дію нової редакції тарифів, затверджених рішенням Правління №2002/16 від 25.07.2002 року.
Однак, відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168, (у редакції чинній на 01.03.2010 року - станом на дату введення в дію постанови правління ПАТ Кредобанк нової редакції тарифів, в тому числі нарахування комісії за адміністрування кредиту), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо)ю
З огляду на наведене Суд наголошує, що Банком приймалася від ОСОБА_2 комісія за адміністрування кредиту в розмір 50 гривень щомісячно, за нікчемною умовою договору, і за відсутності правових підстав, всупереч Закону України «Про захист прав споживачів» та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.
Що ж до зустрічного позову, Суд надає наступну аргументацію.
Позивач за зустрічним позовом стверджує, що останнім Банку сплачено безпідставно 6600 гривень комісії за адміністрування кредиту, й просить суд зобов'язати ПАТ Кредобанк зарахувати в рахунок погашення боргу за строковим тілом кредиту за наступні місяці.
Вищезазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином і відповідно до умов договору.
Вирішуючи первісний позов Суд дійшов до переконання, що умова кредитного договору в частині зобов'язання позичальника сплачувати банку комісію за адміністрування кредиту, є нікчемною і не тягне для позичальника жодних правових наслідків.
З огляду на наведене комісія сплачувалася ОСОБА_2 на рахунки ПАТ Кредобанк без достатньої правової підстави (ст.. 1212 ЦК України), а тому, відносини з приводу повернення суми комісії, не охоплюються існуючим між сторонами спору договором кредиту, норми зобов'язального права не можуть бути застосовані, як і не може бути застосований судом спосіб захисту цивільного права - примус до вчинення певної дії в межах договору.
Керуючись ст.ст. 4, 12,13, 81, 263, 265,352,354 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 1046-1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, суд, -
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №155/2005 від 28.07.2005 року в сумі 3 815 доларів США, що складає 99 548, 43 гривень, з яких : 3813, 81 доларів США тіло кредиту, 1, 19 доларів США - пеня, 550 гривень прострочена сума комісії за адміністрування кредиту, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» про зобов'язання ПАТ Кредобанк зарахувати в 6600 гривень сплаченої комісії і рахунок погашення боргу за строковим тілом кредиту за наступні місяці - відмовити.
Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня проголошення, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня проголошення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач ОСОБА_4 акціонерне товариство Кредобанк вул.. Сахарова, 78 м. Львів, 79026.
Відповідач ОСОБА_2 АДРЕСА_1. 46000
Головуючий суддяОСОБА_5