Справа № 648/1916/18
Провадження № 2/648/66/19
26 лютого 2019 року Білозерський районний суд Херсонської області
у складі: головуючого судді Сокирко Л.М.,
секретаря судових засідань ОСОБА_1,
з участю сторін: позивачки ОСОБА_2,
представників позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представника відповідача ОСОБА_5 закладу «Культурно-дозвілевий комплекс ОСОБА_6 сільської ради «ЛІДЕР» Білозерського району Херсонської області: ОСОБА_7,
представника відповідача ОСОБА_6 сільської ради Білозерського району Херсонської області: ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Білозерського районного суду Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 закладу «Культурно-дозвілевий комплекс ОСОБА_6 сільської ради «ЛІДЕР» Білозерського району Херсонської області, ОСОБА_6 сільської ради Білозерського району Херсонської області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
11 липня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_5 закладу «Культурно-дозвілевий комплекс ОСОБА_6 сільської ради «ЛІДЕР» Білозерського району Херсонської області про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, мотивуючи його тим, що вона перебувала на посаді (директора) завідувача ОСОБА_6 сільського Будинку культури. 6 червня 2018 року з метою належного виконання наказу № 05-0/д від 4 червня 2018 року, директора ОСОБА_5 закладу "Культурно-дозвілевий комплекс ОСОБА_6 сільської ради «Лідер» Білозерського району Херсонської області, вона зі згоди керівництва їздила до міста Херсона. Наступного дня у приміщенні ОСОБА_6 Будинку культури директор закладу ОСОБА_9 вимагала від неї пояснень, щодо відсутності на робочому місці 6 червня 2018 року, які нею були надані. При цьому ознайомила її із актом від 6 червня 2018 року про її відсутність на робочому місці з 10 год. 30 хв. по 14 год., про проведення зборів трудового колективу 6 червня 2018 року, як зазначено у вказаному акті, їй відомо не було. Крім того, надала їй на підпис наказ № 41-о/с «Про звільнення працівника» від 7 червня 2018 року, у п. 1.2 якого зазначено, що її звільнено за п. 4 ст. 40 КЗпП України з 9 червня 2018 року та підставою звільнення є акт від 6 червня 2018 року складений у ОСОБА_6 сільському Будинку культури про відсутність її на робочому місці. При звільненні та ознайомленні з наказом № 41-о/с від 7 червня 2018 року трудову книжку їй не було повернуто, а також не проведено повний розрахунк. Лише 14 червня 2018 року їй повернули трудову книжку, із записом № 10 від 9 червня 2018 року про звільнення з посади завідувача ОСОБА_6 сільського Будинку культури згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України; запис про визнання запису № 10 недійсним; запис № 11 від 14 червня 2018 року про звільнення з посади завідувача ОСОБА_6 сільського Будинку культури за прогул без поважних причин за п. 4 ст. 40 КЗпП України. Відповідно до Статуту ОСОБА_5 закладу "Культурно-дозвілевий комплекс ОСОБА_6 сільської ради «Лідер» Білозерського району Херсонської області, призначення на посаду та звільнення з посади керівників структурних підрозділів культурно-дозвілевого комплексу (ОСОБА_6 сільського Будинку культури та ОСОБА_6 сільської бібліотеки) здійснюється сільським головою за поданням керівника комунального закладу та за погодженням з керівництвом відповідних відділів Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області. Вважає це звільнення незаконним та просила поновити її на посаді, а також стягнути з відповідача - ОСОБА_5 заклад "Культурно-дозвілевий комплекс ОСОБА_6 сільської ради «Лідер» Білозерського району Херсонської області на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 3 723 грн.
16 липня 2018 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні 4 вересня 2018 року за клопотанням позивачки до участі в справі в якості співвідповідача було залучено ОСОБА_6 сільську раду Білозерського району Херсонської області.
15 листопада 2018 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.
В ході судового засідання позивачка та її представники - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вимоги підтримали, надавши пояснення згідно заявлених позовних вимог. Крім того надали уточнену позовну заяву, у якій просили скасувати накази № 41 та № 43 директора ОСОБА_5 закладу "Культурно-дозвілевий комплекс ОСОБА_6 сільської ради «Лідер» Білозерського району Херсонської області про звільнення ОСОБА_2, поновити її на посаді, а також стягнути з відповідача ОСОБА_5 закладу "Культурно-дозвілевий комплекс ОСОБА_6 сільської ради «Лідер» Білозерського району Херсонської області на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу по дату прийняття судового рішення.
Представник відповідача ОСОБА_5 закладу «Культурно-дозвілевий комплекс ОСОБА_6 сільської ради «ЛІДЕР» Білозерського району Херсонської області - ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала відзив, в якому зазначила, що ОСОБА_2 була звільнена з посади завідувача ОСОБА_6 сільського Будинку культури наказом №43-о/с від 13 червня 2018 року «Про звільнення працівника» на підставі акту про відсутність працівника від 6 червня 2018 року. Зазначила, що з директором ОСОБА_5 закладу "Культурно-дозвілевий комплекс ОСОБА_6 сільської ради «Лідер» Білозерського району Херсонської області не було узгоджено поїздки позивачки у відрядження, крім того наказ про відрядження не видавався. Відповідно до п. 2.1.20 контракту № 1 від 2 квітня 2018 року, укладеного між ОСОБА_6 сільською радою Білозерського району Херсонської області та ОСОБА_7, керівник призначає на посади та звільняє з посад працівників закладів культури. Оскільки відсутність працівника на роботі без поважних причин (прогул) є грубим порушенням трудової дисципліни, і, як наслідок, тягне накладення одного з видів дисциплінарного стягнення - догану або звільнення, з дотриманням правил, встановлених статтями 148-151 КЗпП України, просили в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_6 сільської ради Білозерського району Херсонської області - ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала до суду відзив, в якому зазначила підстави, які є аналогічні підставам, викладеним у відзиві на позов ОСОБА_5 закладу «Культурно-дозвілевий комплекс ОСОБА_6 сільської ради «ЛІДЕР» Білозерського району Херсонської області.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими зі слідуючих обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається із пунктів 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін впливають із встановлених обставин.
Згідно записів у трудовій книжкі ОСОБА_2 (серія БТ-І № 491821, заведеної 4 червня 1987 року), позивачка: з 15 вересня 2017 року на підставі розпорядження ОСОБА_6 сільського голови № 83-к від 13 вересня 2017 року призначена на посаду директора ОСОБА_6 сільського Будинку культури ОСОБА_6 сільської ради Білозерського району Херсонської області; 3 лютого 2018 року на підставі наказу в.о. директора ОСОБА_5 закладу «Культурно-дозвілевий комплекс ОСОБА_6 сільської ради «ЛІДЕР» № 23-о/с від 3 березня 2018 року призначена на посаду директора ОСОБА_6 сільського Будинку культури ОСОБА_5 закладу «Культурно-дозвілевий комплекс ОСОБА_6 сільської ради «ЛІДЕР» шляхом переведення; 12 травня 2018 року на підставі наказу директора ОСОБА_5 закладу «Культурно-дозвілевий комплекс ОСОБА_6 сільської ради «ЛІДЕР» № 35-о/с від 12 травня 2018 року назву посади змінено на завідувачаОСОБА_6 сільського будинку культури ОСОБА_5 закладу «Культурно-дозвілевий комплекс ОСОБА_6 сільської ради «ЛІДЕР», згідно рішення ХІІІ сесії VІІ скликання від 10 травня 2018 року «Про внесення змін до структури ОСОБА_5 закладу «Культурно-дозвілевий комплекс ОСОБА_6 сільської ради «ЛІДЕР».
Згідно розпорядження ОСОБА_6 сільського голови № 83 - к від 13 вересня 2017 року ОСОБА_2 з 15 вересня 2017 року було призначено за строковим трудовим договором на вакантну посаду директора ОСОБА_6 Будинку культури терміном по 31 грудня 2017 року.
Крім записів у трудовій книжкі, як позивачкою, так і відповідачами до суду було надано розпорядження ОСОБА_6 сільського голови № 127 - к від 29 грудня 2017 року, відповідно до якого було продовжено термін дії строкового трудового договору від 15 вересня 2017 року укладеного з директором ОСОБА_6 Будинку культури ОСОБА_2 з 2 січня 2018 року по 2 березня 2018 року терміном на 2 місяці.
Відповідно до п 1 наказу директора ОСОБА_5 закладу «Культурно-дозвілевий комплекс ОСОБА_6 сільської ради «ЛІДЕР» № 41-о/с від 7 червня 2018 року, звільнено завідувача ОСОБА_6 сільського Будинку культури ОСОБА_2 з 9 червня 2018 року за відсутність на робочому місці без поважної причини 6 червня 2018 року з 10 год. до 14 год. (запис № 10 трудової книжки)
Відповідно до п. 1 наказу директора ОСОБА_5 закладу «Культурно-дозвілевий комплекс ОСОБА_6 сільської ради «ЛІДЕР» № 43-о/с від 13 червня 2018 року скасовано наказ № 41-о/с від 7 червня 2018 року та наказ № 42 від 7 червня 2018 року, у зв'язку із збільшенням терміну передачі матеріально-технічної бази ОСОБА_6 сільського Будинку культури завідувачем ОСОБА_2 Згідно із п. 2 цього наказу звільнено завідувача ОСОБА_6 сільського Будинку культури ОСОБА_2 14 червня 2018 року за прогул без поважних причин 6 червня 2018 року з 10 год. до 14 год. (запис № 11 трудової книжки).
Пунктом 4 статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Таким чином, підставою для звільнення працівника з роботи відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України є прогул без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом).
Зокрема для звільнення необхідна наявність таких умов, як протиправність дій (або бездіяльності) працівника, його вина, систематичність порушень. При відсутності хоча б однієї з наведених підстав звільнення працівника буде незаконним.
Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.
Звільнення за скоєння прогулу являється дисциплінарним стягненням і має здійснюватися з додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень.
За правилами ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Статтею 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Тобто, до порядку застосування дисциплінарного стягнення встановлені такі обов'язкові вимоги: виявлення дисциплінарного проступку; отримання від порушника письмового пояснення; додержання строків накладення дисциплінарного стягнення - один місяць із дня виявлення дисциплінарного проступку і шість місяців із дня його вчинення працівником; видання власником наказу чи розпорядження про застосування дисциплінарного стягнення; доведення наказу (розпорядження) під розписку до відома працівника.
Як свідчать матеріали справи, і не заперечується позивачкою, вона 6 червня 2018 року у період часу з 10 год. 30 хв. до 14 год. 00 хв., тобто упродовж 3 годин була відсутня на робочому місці.
Позивачка, обґрунтовуючи свої позовні вимоги доводила, що причина її відсутності на роботі була поважною.
У пункті 22 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 6 листопада 1992 року зазначено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40, п.1 ст.41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень.
Відповідач, видавши наказ про звільнення позивачки з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, не дослідив усіх обставин відсутності позивачки на роботі, поважності чи неповажності причин її відсутності, не встановив фактів, що мали значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, у відповідності вимог статтей 147 -149 КЗпП України.
Згідно позиції Верховного Суду України, викладеної в ухвалі Верховного Суду України від 15 грудня 2010 року по справі № 6-20213св0 у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.
Разом з тим, суд дійшов висновку, що відповідачами не надані докази, які б підтверджували вчинення позивачкою прогулу без поважних причин та законність накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.
Аналізуючи порядок прийняття та звільнення позивачки з роботи, суд прийшов до висновку, що відповідачами був порушений порядок прийняття та звільнення позивачки з роботи на посаді директора (завідувача) ОСОБА_6 сільського будинку культури ОСОБА_5 закладу «Культурно-дозвілевий комплекс ОСОБА_6 сільської ради «ЛІДЕР» шляхом переведення та звільнення із роботи.
Так, відповідно до Статуту ОСОБА_5 закладу «Культурно-дозвілевий комплекс ОСОБА_6 сільської ради «ЛІДЕР» Білозерського району Херсонської області (нова редакція), затвердженого рішенням 33 сесії 6 скликання ОСОБА_6 сільської ради № 396 від 16 квітня 2013 року та рішенням 42 сесії 6 скликання ОСОБА_6 сільської ради № 483 від 10 лютого 2014 року про внесення змін у назві комунального закладу, ОСОБА_5 заклад «Культурно-дозвілевий комплекс ОСОБА_6 сільської ради «ЛІДЕР» належить до комунальної власності ОСОБА_6 сільської громади Білозерського району Херсонської області і підпорядкований у фінансових, господарських та кадрових питаннях ОСОБА_6 сільській раді, а в професійних та методичних питаннях - відділам Білозерської районної державної адміністрації відповідної направленості їх діяльності.
Відповідно до п. 1.7 Статуту до ОСОБА_5 закладу «Культурно-дозвілевий комплекс ОСОБА_6 сільської ради «ЛІДЕР» входять такі структурні підрозділи, якими керують відповідні фахівці: ОСОБА_6 сільський Будинок культури - директор Будинку культури; ОСОБА_6 сільська бібліотека - завідувач сільською бібліотекою.
Відповідно до п. 3.1-3.2 Статуту, управління ОСОБА_5 закладу «Культурно-дозвілевий комплекс ОСОБА_6 сільської ради «ЛІДЕР» здійснюється його Засновником та виконавчим комітетом ОСОБА_6 сільської ради в межах повноважень, передбачених чинним законодавством. Призначення на посаду та звільнення з посад керівників структурних підрозділів культурно-дозвілевого комплексу (ОСОБА_6 сільського будинку культури та ОСОБА_6 сільською бібліотекою здійснюється сільським головою за поданням керівника комунального закладу та за погодженням з керівництвом відповідних відділів Білозерської районної державної адміністрації.
Пунктом 3.5 Статуту передбачені повноваження керівника ОСОБА_5 закладу «Культурно-дозвілевий комплекс ОСОБА_6 сільської ради «ЛІДЕР» зокрема: здійснює керівництво закладу, забезпечує раціональний добір і розстановку кадрів, створює необхідні умови для підвищення фахового та кваліфікаційного рівня працівників, відповідає за якість та ефективність роботи колективу; у межах своєї компетенції видає накази, обов'язкові для виконання працівниками закладу.
Крім того, відповідно п. 2. 1. 20 контракту № 1 з керівником комунального закладу культурно-дозвілевого комплексу ОСОБА_6 сільської ради «Лідер», який був укладений 2 квітня 2018 року між ОСОБА_6 сільською радою, в особі сільського голови ОСОБА_10 та ОСОБА_7, згідно якого остання була призначена на посаду керівника ОСОБА_5 закладу культурно-дозвілевого комплексу ОСОБА_6 сільської ради «Лідер», керівник закладу призначає на посади та звільняє з посад працівників закладів культури.
Згідно статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації, установи.
Приписами статті 78 Господарського кодексу України передбачено, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою.
Отже, відповідно до Статуту ОСОБА_5 закладу «Культурно-дозвілевий комплекс ОСОБА_6 сільської ради «ЛІДЕР» Білозерського району Херсонської області та контракту № 1 з керівником комунального закладу культурно-дозвілевого комплексу ОСОБА_6 сільської ради «Лідер», укладеного 2 квітня 2018 року, директор ОСОБА_5 закладу культурно-дозвілевого комплексу ОСОБА_6 сільської ради «Лідер» не уповноважена призначати на посаду та звільняти з посади керівників структурних підрозділів, а тому звільнення позивачки з роботи було проведено всупереч вимог Кодексу Законів про працю України, а саме не уповноваженою на те особою.
Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
Відповідно до ч. 1 ст 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відповідно до позовних вимог, позивачка просила стягнути з відповідача ОСОБА_5 закладу «Культурно-дозвілевий комплекс ОСОБА_6 сільської ради «ЛІДЕР» середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Однак, середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню зі ОСОБА_6 сільської ради Білозерського району Херсонської області, так як відповідно до Статуту ОСОБА_5 закладу «Культурно-дозвілевий комплекс ОСОБА_6 сільської ради «ЛІДЕР» Білозерського району Херсонської області (нова редакція), затвердженого рішенням 33 сесії 6 скликання ОСОБА_6 сільської ради № 396 від 16 квітня 2013 року та рішенням 42 сесії 6 скликання ОСОБА_6 сільської ради № 483 від 10 лютого 2014 року про внесення змін в назві комунального закладу, ОСОБА_5 заклад «Культурно-дозвілевий комплекс ОСОБА_6 сільської ради «ЛІДЕР» у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України «Про культуру», іншими нормативно-правовими актами України, рішеннями місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування і цим Статутом. ОСОБА_5 заклад «Культурно-дозвілевий комплекс ОСОБА_6 сільської ради «ЛІДЕР» є некомерційним, неприбутковим закладом культури та бібліотечного обслуговування по роботі з дітьми, молоддю та іншими віковими категоріями населення села ОСОБА_9 і не ставить в основі своєї діяльності отримання прибутку. Засновником ОСОБА_5 закладу «Культурно-дозвілевий комплекс ОСОБА_6 сільської ради «ЛІДЕР» є ОСОБА_6 сільська рада. ОСОБА_5 заклад «Культурно-дозвілевий комплекс ОСОБА_6 сільської ради «ЛІДЕР» належить до комунальної власності ОСОБА_6 сільської громади Білозерського району Херсонської області і підпорядкований у фінансових, господарських та кадрових питаннях ОСОБА_6 сільській раді, а в професійних та методичних питаннях - відділам Білозерської районної державної адміністрації відповідної направленості їх діяльності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що звільнення позивачки з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України проведено в порушення вимог трудового законодавства, що є безумовною підставою для поновлення її на роботі та виплати середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
День звільнення є останнім днем роботи, тому позивачка підлягає поновленню на роботі з 15 червня 2018 року.
В судовому засіданні позивачка подала розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, однак перевіривши його, суд встановив, що вказаний розрахунок проведено невірно, а тому в частині позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд керується наступним.
Середній заробіток працівника, відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці”, визначається за правилами, закріпленими у Порядку.
Розрахунок середнього заробітку обчислюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати”(далі Порядок).
Із п. 5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу є розрахована згідно з абзацу 1, п. 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 січня 2014 року №21-395а13.
Як вбачається із довідки ОСОБА_6 сільської ради Білозерського району Херсонської області про середню заробітну плату (дохід) ОСОБА_2 директора ОСОБА_6 сільського Будинку культури ОСОБА_5 закладу «Культурно-дозвілевий комплекс ОСОБА_6 сільської ради «ЛІДЕР» № 2208 від 10 серпня 2018 року, заробітна плата позивачки за два останні (повні) місяці перед звільненням складала: у квітні 3 723 грн (за 19 робочих днів), у травні - 3 723 грн (за 21 робочий день).
Середньоденна заробітна плата складає 186 грн 15 коп. (7 446 грн : 40 днів = 186 грн 15 коп.).
Отже, на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 червня 2018 року по день ухвалення судового рішення 26 лютого 2018 року (включно) за 176 робочих днів у розмірі 32 762 грн 40 коп., який визначений без вирахування прибуткового податку та інших обов'язкових платежів (176 робочих днів * 186 грн 15 коп. = 32 762 грн 40 коп).
Відповідно до ст. 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України,судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Таким чином, з відповідача ОСОБА_6 сільської ради Білозерського району Херсонської області підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн за позовні вимоги, що мають немайновий характер.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з витребуванням доказів.
Позивачкою згідно квитанції № 1079378648.1 від 9 липня 2018 року було сплачено за витребування доказів кошти в сумі 357 грн 40 коп.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Отже, із відповідача - ОСОБА_6 сільської ради Білозерського району Херсонської області також підлягають стягненню на користь позивачки судові витрати в сумі 357 (триста п'ятдесять сім) грн 40 коп.
Керуючись статтями 36, 40, 147, 148, 149, 235, 236 Кодексу законів про працю України, статтями 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 430 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_5 закладу «Культурно-дозвілевий комплекс ОСОБА_6 сільської ради «ЛІДЕР» Білозерського району Херсонської області, ОСОБА_6 сільської ради Білозерського району Херсонської області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу- задовольнити.
Скасувати наказ № 43-о/с від 13 червня 2018 року ОСОБА_5 закладу «Культурно-дозвілевий комплекс ОСОБА_6 сільської ради «ЛІДЕР» Білозерського району Херсонської областіпро звільнення ОСОБА_2 з посади завідувача ОСОБА_6 сільського будинку культури.
Поновити ОСОБА_2 на посаді завідувача ОСОБА_6 сільського будинку культури ОСОБА_5 закладу «Культурно-дозвілевий комплекс ОСОБА_6 сільської ради «ЛІДЕР» Білозерського району Херсонської областіз 15 червня 2018 року.
Стягнути з ОСОБА_6 сільської ради Білозерського району Херсонської областіна користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії МО номер 295644 виданий Білозерським РВ УМВС України в Херсонській області 7 квітня 1997 року, ІПН: НОМЕР_1, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 32 762 ( тридцять дві тисячі сімсот шістдесять дві) грн 40 (сорок) коп.
Стягнути з ОСОБА_6 сільської ради Білозерського району Херсонської областіна користь держави судовий збір в сумі 1921 (одна тисяча дев"ятсот двадцять одна) грн.
Стягнути з ОСОБА_6 сільської ради Білозерського району Херсонської областіна користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 352 (триста п"ятдесять дві) грн.
Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду учасниками процесу шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням Перехідних положень ЦПК України.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання повного судового рішення - 6 березня 2019 року.
Суддя: Сокирко Л.М.