Справа № 594/1473/18
12 березня 2019 року м.Борщів
Борщівський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої - судді Губіш О.А.
з участю секретаря - Окулянко У.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борщеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - ОСОБА_3 селищної ради, третя особа ОСОБА_4, про визнання права власності на спадкове майно, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 05 травня 2005 року померла її баба ОСОБА_5, після смерті якої відкрилась спадщина, до складу якої, окрім іншого, входить земельна ділянка площею 2, 83 га, що знаходиться на території Дністровської сільської ради Борщівського району Тернопільської області, яка належала їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ТР № 033268. Поряд з тим зазначила, що на спадщину після смерті баби претендує як спадкоємець за заповітом, оскільки ще за життя померла зробила заповітне розпорядження, відповідно до якого право на земельну частку (пай) за сертифікатом серії ТР №043164, заповіла їй та своїй дочці ОСОБА_4 у рівних долях.
З приводу оформлення спадщини на вищевказану земельну ділянку, із відповідною заявою звернулася до Борщівської державної нотаріальної контори, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом їй було відмовлено, оскільки при огляді поданих нею документів, необхідних для оформлення спадкових прав, було встановлено розбіжності, а саме відповідно до заповіту від 09 листопада 1998 року за Р №49, позивачу заповіли право на земельну частку (пай) за сертифікатом серія ТР №043164, а у власності спадкодавця була земельна ділянка площею 2, 83 га на підставі державного акта на право приватної власності на землю серія IV-ТР № 033268, також відповідно до свідоцтва про смерть серія І-ИД №007814, спадкодавець ОСОБА_5, а згідно Повного витягу з ДРАЦСГ щодо актового запису про народження від 28 березня 2018 року за №00019851036, мати ОСОБА_6 (матері позивача) - ОСОБА_7, також відповідно до свідоцтва про народження серія І-АГ №563167, мати позивача ОСОБА_4, тоді як згідно Повного витягу з ДРАЦСГ щодо актового запису про народження від 28 березня 2018 року за №00019851036, дочкою спадкодавця була ОСОБА_6.
А тому, просила суд визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 2, 83 га, що знаходиться на території Дністровської сільської ради, як за спадкоємцем за заповітом після смерті бабки ОСОБА_5.
Сторони у підготовче судове засідання не з'явилися. Позивач ОСОБА_1 до суду подала заяву, у якій розгляд справи просила провести без її участі, позов підтримала.
Від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 селищної ради - селищного голови ОСОБА_8 до суду надійшла письмова заява, згідно якої просив справу слухати у його відсутності, при цьому, зазначив, що позов визнає.
Третя особа ОСОБА_4 подала до суду заяву, у якій просила справу слухати у її відсутності, зазначивши що не заперечує щодо задоволення позовних вимог позивача.
За таких обставин, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, 05 травня 2005 року в с.Дністрове Борщівського району Тернопільської області померла ОСОБА_5, що стверджено свідоцтвом про смерть серія 1-ИД №007814, виданим Дністровською сільською радою Борщівського району Тернопільської області 06 травня 2005 року.
Поряд з тим, встановлено, що за життя померла ОСОБА_5 зробила заповітне розпорядження, відповідно до якого право на земельну частку (пай) за сертифікатом серії ТР №043164, заповіла позивачу та своїй дочці ОСОБА_4 у рівних долях.
Зазначене сторонами не оспорювалось, крім того, стверджено заповітом від 09 листопада 1998 року, посвідченого секретарем виконкому Дністровської сільської ради Борщівського району, зареєстрованого в реєстрі за № 49.
Поряд з тим встановлено, що після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, яку позивач прийняла, подавши 22 серпня 2005 року заяву до Борщівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, на підставі якої до майна померлої було відкрито спадкову справу за №468/2005, а 28 березня 2018 року звернулася до нотаріальної контори із заявою щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 2, 83 га, що знаходиться на території Дністровської сільської ради Борщівського району Тернопільської області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та яка належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ТР № 033268. Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивачу було відмовлено у зв'язку з тим, що при огляді поданих нею документів, необхідних для оформлення спадкових прав, було встановлено розбіжності, а саме відповідно до заповіту від 09 листопада 1998 року за Р №49, позивачу заповіли право на земельну частку (пай) за сертифікатом серія ТР №043164, а у власності спадкодавця була земельна ділянка площею 2, 83 га на підставі державного акта на право приватної власності на землю серія IV-ТР № 033268, також відповідно до свідоцтва про смерть серія І-ИД №007814, спадкодавець ОСОБА_5, а згідно Повного витягу з ДРАЦСГ щодо актового запису про народження від 28 березня 2018 року за №00019851036, мати ОСОБА_6 (матері позивача) - ОСОБА_7, також відповідно до свідоцтва про народження серія І-АГ №563167, мати позивача ОСОБА_4, тоді як згідно Повного витягу з ДРАЦСГ щодо актового запису про народження від 28 березня 2018 року за №00019851036, дочкою спадкодавця була ОСОБА_6.
Вище наведене вбачається з листа Борщівської державної нотаріальної контори №302/01-16 від 28.03.2018 року, матеріалів спадкової справи №468/2005, відкритої до майна померлої ОСОБА_5.
Так судом встановлено, що на день смерті, померлій ОСОБА_5 належала земельна ділянка площею 2, 83 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Дністровської сільської ради Борщівського району Тернопільської області згідно державного акт на право власності на земельну ділянку серія ІV-ТР №033268, виданого 07 березня 2001 року Дністровською сільською радою Борщівського району Тернопільської області.
Наведене підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ТР № 033268.
Крім того, встановлено що вказаний державний акт був виданий померлій в замін сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ТР №043164, і нормативно-грошова оцінка земельної частки (паю) згідно сертифіката становить 16890 грн. Наведене вбачається з повідомлення відділу у Борщівському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 19.11.2018 року.
Крім того встановлено, що розбіжності які містяться у документах, у яких ім'я спадкодавця та ім'я матері позивача зазначено по різному, а саме у свідоцтві про смерть серія І-ИД №007814, спадкодавець зазначена як ОСОБА_5, а згідно Повного витягу з ДРАЦСГ щодо актового запису про народження від 28 березня 2018 року за №00019851036, мати ОСОБА_6 (матері позивача) - зазначена як ОСОБА_7, також відповідно до свідоцтва про народження серія І-АГ №563167, мати позивача ОСОБА_4, тоді як згідно Повного витягу з ДРАЦСГ щодо актового запису про народження від 28 березня 2018 року за №00019851036, дочкою спадкодавця була ОСОБА_6, допускалися посадовими особами при заповненні та видачі останніх.
Відповідно до ст. ст.1216-1218 Цивільного Кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Судом встановлено, що окрім позивача, інші особи щодо своїх прав на майно померлої не заявляли.
Вказані обставини, стверджені листом Борщівської державної нотаріальної контори №302/01-16 від 28.03.2018 року та матеріалами спадкової справи №468/2005, відкритої до майна померлої ОСОБА_5.
Аналізуючи всі досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем заперечень щодо задоволення позову надано не було, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, підставними, грунтуються на вимогах закону, а тому, підлягають задоволенню в повному об”ємі.
На підставі ст.ст. 328, 392, 1217, 1218, 1220, 1223, 1261, 1268, 1276 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителькою с.Дністрове Борщівського району Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_1, як за спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5, яка померла 05 травня 2005 року в с.Дністрове Борщівського району Тернопільської області, право власності на земельну ділянку площею 2, 83 га, що знаходиться на території Дністровської сільської ради Борщівського району Тернопільської області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та яка належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ТР № 033268.
Судові витрати по справі покласти на сторони в межах, в яких вони їх понесли.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі такої скарги до Тернопільського апеляційного суду через Борщівський районний суд Тернопільської області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Головуюча: