Справа № 583/3053/15-ц
2/583/2/19
06 березня 2019 року м. Охтирка.
Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
судді - Сидоренка Р.В.,
при секретарях судового засідання - Зубатовій І.В., Шаміладзе В.В.,
за участю осіб, які приймають участь у справі:
позивача - ОСОБА_1,
його представників - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідача - ОСОБА_4,
її представника, адвоката - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Охтирці в залі суду №5 цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання поліпшень у домоволодінні спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на 1/3 частину будинку та господарських споруд -
10.09.2015 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
ОСОБА_4 23.11.2015 р. із доповненнями від 27.11.2015 р. звернулася до суду із зустрічним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 10.12.1986 року було зареєстровано шлюб між сторонами. В шлюбі народилася донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 Сім'я проживала в житловому будинку за адресою: вул. Тімірязєва, 46, у м. Охтирці, який дістався відповідачу у спадок. Даний житловий будинок був дерев'яний та старий, потребував значних коштів для відбудови. За час шлюбу було здійснено ремонтні роботи в старому житловому будинку, а саме: було обкладено цеглою весь житловий будинок, замінені вікна, двері, зроблена нова дерев'яна підлога (раніше була долівка), у всіх кімнатах зроблена штукатурка стін та стелі, поклеєні шпалери. До житлового будинку була здійснена прибудова та ганок. До будинку було підведене водопостачання, газопостачання. За час шлюбу було побудовано гараж-сарай та літню кухню. Із старого дерев'яного будинку дане домоволодіння набуло вигляду сучасного будинку європейського типу. За взаємним погодженням вкладали у розбудову будинковолодіння значні власні зусилля та кошти, в основному особистою працею продовжували покращувати стан будинковолодіння, його технічно-будівельний стан, збільшуючи його собівартість, збільшуючи матеріально-технічну цінність будинковолодіння, вкладаючи вагомі кошти для покращення його матеріально-технічного стану. Так дерев'яний старий житловий будинок був приведений у нормальний із технічної точки зору житловий будинок, з облаштуванням окремої кухні, ванної кімнати та тамбуру. У 2001 роді вона вимушена була поїхати на заробітки до Італії, так як всі заощадження пішли на переобладнання житлового будинку та потрібно було забезпечувати двох доньок. Відповідач залишився проживати в місті Охтирці в житловому будинку, який у той час був повністю переобладнаний. Вона приїздила у відпустку з Італії, привозила зароблені грошові кошти та залишала ОСОБА_1 для сплати комунальних платежів й на інші господарчі потреби. В 2010 році з приїздом з Італії до міста Охтирка їй стало відомо, що ОСОБА_1 розірвав із нею шлюб ще в 2005 році та став проживати з іншою жінкою. У 2010 році повідомила ОСОБА_1 про те, щоб сплатив кошти в розмірі половини вартості переобладнань житлового будинку та будівель. У них була домовленість, що відповідач компенсує їй половину понесених витрат на переобладнання будинку, шляхом оформлення нерухомості на доньку. Увесь час відповідач відкладав розрахунок та просив зачекати. Між ними була домовленість, що до того часу, поки він розрахується за поліпшення та переобладнання житлового будинку вона не буде зніматися з реєстрації за цією адресою, так як згідно Сімейного Кодексу України, має право на частку у даному житловому будинку. Однак у вересні 2015 року їй зателефонував колишній чоловік та запропонував знятися з реєстрації негайно, оскільки йому необхідно оформити субсидію, а він, у свою чергу, протягом місяця розрахується за переобладнання житлового будинку. Вона пообіцяла подумати, але невдовзі отримала від Охтирського міськрайонного суду ухвалу про відкриття провадження за позовною заявою ОСОБА_1 про зняття з реєстрації. Так як між ними існувала усна домовленість про те, що ОСОБА_1 розрахується за частину вартості переобладнань та поліпшень житлового будинку та остання розмова з ним відбулася в жовтні 2015 року, в якій ОСОБА_1 не відмовляється від своїх зобов'язань, є всі підстави для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду з даними позовними вимогами зустрічної позовної заяви.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської обл. від 23.02.2016 р. позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, було залишено без розгляду.
У судовому засіданні ОСОБА_4 заявлений нею зустрічний позов підтримала з підстав викладених у ньому. Також пояснила, що сторони познайомились у 1984 році, а у 1985 році почали зустрічатись та співмешкати за місцем її проживання, а також її батьків по пров. Лісному, 3/90, у м. Охтирці. Її колишній чоловік мав у власності занедбаний будинок по вул. Тімірязєва, 46, у м. Охтирці, який отримав у спадок. За місцем мешкання її батьків були неналежні умови для проживання і вони вирішили зробити ремонт та переобладнання у тому будинку для того, щоб переїхати туди. Ще до укладення шлюбу в 1986 році вони добудували веранду розміром 3х10 м. (стіни із цегли, дах, вікна, двері, штукатурка). Однак внутрішні роботи у цій прибудові тоді не проводились. Пізніше були проведені внутрішні роботи (дранкування, мазання стін, влаштування вікон, зроблена підлога) за виключенням 2-х житлових кімнат у будинку. В травні 1988 року було проведене газопостачання і вони переїхали проживати в будинок. Також в 1988 році почали будувати сарай-літню кухню на місці старого погребу. Після побудови даху і стін, робили внутрішні роботи в цьому приміщенні та 2-х інших кімнатах в будинку. У 1991 році збудували гараж який згодом з'єднали із літньою кухнею побудувавши коридор. До літньої кухні була прибудована вбиральня та кімната для душу. Також були збудовані нові паркан, хвіртка і огорожа. Так як стосунки із чоловіком почали псуватись і їй потрібні були кошти на утримання дітей, у 2001 році поїхала на заробітки до Італії. Відповідач почав таємно зустрічатись із іншою жінкою яка йому народила дитину. Після розлучення ОСОБА_1 визнавав за нею право на частку в будинку та постійно обіцяв розрахуватись за належну їй частку. Були з його боку обіцянки переписати частку будинку за іншою адресою отриману ним у спадок після смерті його батьків, або сплатити кошти після його продажу. Вони довго чекали продажу цього будинку, але коли він його продав, то грошей не повернув. До останнього часу він не відмовлявся від її права на частку в будинку, однак коли він звернувся із позовом до суду, вона зрозуміла, що обіцянок він не виконуватиме і звернулась до суду із зустрічним позовом.
Представник підтримав позицію ОСОБА_4 щодо заявленого нею зустрічного позову.
ОСОБА_1 заявлені до нього зустрічні позовні вимоги не визнав та пояснив наступне. Будинок він отримав у спадщину від діда у 1980 р. і з того часу розпочав підготовку для проживання в ньому. Будинок був обкладений цеглою ще у 1984 році, а інші споруди у 1986 р.. Зокрема, веранда була збудована у 1986 р. (збудовані стіни, дах, вмонтовані двері та вікна). У цей же час була збудована і літня кухня. Познайомився із ОСОБА_4 він у 1984 році, проте спільно вони не мешкали і спільного бюджету не мали. Дійсно на початку 90-х був збудований гараж та з'єднувальний коридор із літньою кухнею, а також тамбур. Будь-яких коштів ОСОБА_4 на проведення зазначених будівельних робіт не давала. Після того як позивачка виїхала на заробітки він почав мешкати із іншою жінкою та після розірвання шлюбу із ОСОБА_4 у 2005 р. уклав шлюб із нею. Вже після розірвання шлюбу він провів капітальний ремонт у будинку (замінив вікна, стелю, провів всі інші внутрішньо оздоблювальні роботи). Тільки дах у будинку не змінював.
Представники відповідача, кожен окремо, підтримали його позицію про безпідставність заявлених вимог та наголосили на тому, що будівництво веранди «а» та обладнання будинку було проведене до шлюбу між сторонами. Сарай-гараж, з'єднувальний коридор, тамбур «а2» - це самочинні будови на які за відповідачем право власності не набуте. Отже вони не підлягають поділу між сторонами. Приміщення котельні було збудоване відповідачем вже після розірвання шлюбу між сторонами, як і здійснене проведення водопостачання. Не слід брати до уваги матеріали БТІ які складені з порушеннями. Документом, який вірно відображає факти та обставини здійснення побудов в зазначеному господарстві є новий технічний паспорт виготовлений на замовлення відповідача. Через це, як зазначають, підстави для поділу майна між сторонами відсутні.
Допитана як свідок ОСОБА_7, яка є сестрою позивачки, показала, що із чоловіком сестри познайомилась у 1986 році в лютому місяці. Вони із сестрою проживали у їхніх батьків АДРЕСА_1, в маленькій кімнаті. В кінці 1986 року вони одружились і у 1987 році у них народилась донька ОСОБА_6. Жили у батьків так як належний відповідачу будинок був не придатним для проживання. У цей час відповідач возив її та показував будинок. Будинок був із дощок, мазаний, навіть повідала мазанка та дерево виросло. Ділянка була закинута, але він сказав, що коли навесні потеплішає, він привезе цеглу, зробить ремонт і вони там будуть жити. На той час ніякої веранди та тамбуру збудовано не було. А вже коли вона приїхала до них в гості у березні 1993 року будинок був обкладений. Відремонтували частину кімнат та перейшли проживати у нього, та продовжили далі будівельні й ремонтні роботи. У 1993 році вже всі побудови були зроблені - гараж, літня кухня, сарай з погребом, будинок. Гараж спочатку був збудований окремо у 1993 році, а потім вони збільшили гараж, та об'єднали його із побудовою літньої кухні. У 2005 р була очевидцем спілкування між сторонами з приводу поділу будинку. Відповідач не заперечував її право на частку та обіцяв вирішити це питання.
Допитана як свідок ОСОБА_8 показала, що знає про стосунки сторін ще до народження спільної дитини. Вони спочатку зустрічались та проживали у її батьків. Їй не відомо чи мешкав із позивачкою відповідач, але приходив до неї. Потім вони почали перебудовувати будинок. На початку 1987 р. у них народилась донька. Рік дитині святкували вже у ньому. До господарства вона вперше прийшла у 1987 році, коли вони почали ремонти робити. Там була старенька хата, веранди не було, сараю, літньої кухні, гаража також. У 1988 р. допомагала мазати хату. Також допомагала мазати у літній кухні, двері у гараж.
Допитаний як свідок ОСОБА_9, який є кумом сторін, показав, що у травні 1984 році влаштувався на роботу у Охтирський м'ясокомбінат, а восени туди ж влаштувався і відповідач, де він з ним і познайомився. Відповідач познайомився із позивачкою та зустрічався із нею аж до одруження. Він ходив до неї в гості за її місцем проживання ІНФОРМАЦІЯ_2. Батько відповідача ОСОБА_10, вже на той час обкладав хату, бо вона була дерев'яна. Він обклав фундамент і всю хату цеглою. Після цього була збудована веранда. Потім сторони, коли жили разом, побудували літню кухню, сарай. А коли позивач поїхала в Італію, відповідач змінив вікна та провів інший ремонт у будинку. Він допомагав мазати стіни та стелі в будинку. Це було ще до того, як вони в'їхали до нього. Річницю доньки вони святкували вже у цій хаті.
Допитаний як свідок ОСОБА_11 показав, що він особисто разом із напарником на подвір'ї по вул. Тімірязєва, 46, добудовував прибудову до будинку (вигнав стіни). Здається це було у 1986 році. На той час житловий будинок був вже обкладений цеглою. Вони ж до нього доклали прибудову. Також викопували фундамент на сарай та на даний фундамент поклали кладку із червоної цегли (вигнали стіни та перегородки). Час запам'ятав через те, що його напарник згодом у цьому ж році на іншій роботі впав та отримав серйозну травму хребта. За роботу розраховувався батько ОСОБА_1. Їм у роботі допомагав ОСОБА_1 та його батько. Інших осіб на будівництві не було.
Допитаний як свідок ОСОБА_12 показав, що на той час його батько працював плотником і брав його з собою на роботу. За домовленістю між його батьком та батьком відповідача вони робили дах в галереї та сараї господарства. Це було у 1986 році. Він працював як підсобник, а керував роботою його батько. Під час проведення робіт він бачив відповідача та його батька. Жінок під час будівництва не було.
Допитана як свідок ОСОБА_13 показала, що проживала близько 7 років по сусідству із сторонами починаючи з 1989 року. У тому господарстві був побудований гараж, проводилися ремонти, клеїлись шпалери, фарбувались вікна. У 1995 р. був побудований гараж. До 1989 р. літня кухня там вже була збудована, але плиткою обкладалась уже пізніше. Також до цього часу вже була збудована веранда та тамбур. Після цього часу вони збудували літній душ і вбиральню.
Однак допитна як свідок однокласниця позивачки ОСОБА_14 показала, що сторони одружили у листопаді 1986 р. До цього вони близько 2 років мешкали разом із батьками ОСОБА_4 Всі роботи у будинку починаючи із обкладення його цеглою, до будівництва прибудов, були проведені вже після шлюбу. ОСОБА_4 постійно готувала їжу для будівельників. Фактично будинок був відремонтований сторонами спільно.
Допитана як свідок ОСОБА_15, яка мешкала по сусідству із сторонами повідомила, що майже нічого не пам'ятає. Стверджує тільки про те, що сам будинок був побудований ще дідом ОСОБА_1.
Допитана як свідок ОСОБА_16 показала, що раніше товаришувала із ОСОБА_4 Пам'ятає, що сторони разом проживали у її батьків, а після одруження почали робити ремонтні роботи у будинку. Ще до укладення шлюбу між сторонами її запрошувати допомогти під час проведення робіт у господарстві. Зокрема вона допомагала у проведенні земляних робіт в господарстві. За декілька років після весілля знову була в гостях у сторін. На той час там вже була збудована довга літня кухня. Був відремонтований житловий будинок.
Заслухавши пояснення учасників процесу, покази свідків. перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом установлено, що ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину від 08.04.1982 р. на праві власності належав житловий будинок розташований по вул. Тімірязєва, 46 у м. Охтирці, Сумської обл., житловою площею 53,2 м2, та надвірні споруди: веранда, с-прибудова, сарай, погріб, огорожа, колодязь, на земельній ділянці площею 910 м2. (а.с. 14 т. 1)
10.12.1986 р. між сторонами по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений шлюб зареєстрований у відділі РАЦС Охтирського міськвиконкому Сумської обл., який в подальшому згідно рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської обл. від 19.08.2005 р. був розірваний. (а.с. 9, 29 т. 1)
26.01.2008 р. ОСОБА_1 уклав новий шлюб із ОСОБА_17, що підтверджується наданою суду копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с. 8 т. 1)
На даний час ОСОБА_4 зареєстрована у будинку по вул. Тімірязєва, 46, у м. Охтирці, Сумської обл., проте не проживає у ньому (а.с. 10, 11-13 т. 1)
За клопотанням ОСОБА_4 була призначена будівельно-технічна експертиза. Згідно висновку зазначеної експертизи за №6 від 25.04.2016 р. Виконані за період із 1986 по 2005 роки будівельно-технічні роботи з будівництва (ремонту, реконструкції, перебудови, облаштування, переобладнання комунікаційних мереж, благоустрою території) в житловому будинку, господарських спорудах та надвірних будівлях. Які знаходяться за адресою: вул. Тімірязєва. 46. м. Охтирка, на ринкову вартість нерухомого майна станом на час проведення експертизи вплинули як приріст (збільшення) ринкової вартості з 344500 грн. (до поліпшень) до 575500 грн. (після поліпшень), в розмірі 231000 грн., або 67%. Частка поліпшень у будинковолодінні по вул. Тімірязєва. 46, м. Охтирка, а саме - житловому будинку - літера «А1ж», сараю-літньої кухні -«Б», сараю-гаражу «В», веранди - «а», тамбуру - «а2», паркану №№1-3, та вбиральні, по відношенню до стану цього нерухомого майна з 1986 р. по 2005 рік складає 64,55%. По житловому будинку виконані поліпшення на 22,54% (питома вага від загальної частки поліпшень становить 10.16%); по веранді, прибудові, тамбурі, сараю-літній кухні, сараю гаражу, воротах хвіртці, огорожі виконані поліпшення на 100 %. Вартість поліпшень у житловому будинку, господарських спорудах та надвірних будівлях становить 371485 грн.
Проте суд не може прийняти до уваги та погодитись із зазначеним висновком експерта з огляду на наступне.
Так ОСОБА_4 у судовому засіданні визнала ту обставину, що будинок був обкладений цеглою та веранда (збудовані стіни, дах, встановлені вікна та двері) була збудована до укладення шлюбу між сторонами - влітку та восени 1986 р.. Зазначена обставина також підтверджується копією будівельного паспорта зареєстрованого у головного архітектора міста 10.08.1985 р. згідно якого ОСОБА_1 рішенням виконкому ОСОБА_2 народних депутатів від 18.07.1985 р. наданий дозвіл на будівництво веранди площею 30 м2 (3Х10 м.) та обкладення будинку цеглою. (а.с. 119-121 т. 1). Тому покази свідків, у частині показів, які заперечують вказані обставини, суд не бере до уваги. Котельня в будинку була збудована у 2014 році. Центральне водопостачання також було проведене до будинку після розірвання шлюбу між сторонами. (а.с. 122 т. 1). Крім того, колишній чоловік вже після розірвання шлюбу змінив раніше встановлені дерев'яні вікна на пластикові склопакети.
Згідно зі ст. 22 КпШС України (зазначена норма діяла на час виникнення правовідносин) спільною сумісною власністю подружжя являється майно нажите у час шлюбу. Частки подружжя у цьому майні визнаються рівними. Оскільки у силу ст. 13 КпШС України права та обов'язки подружжя породжує лише шлюб зареєстрований у встановленому законом порядку. Норми законодавства про шлюб та сім'ю передбачаючи спільність майна подружжя та рівність їх часток не можуть розповсюджуватись на майнові відносини осіб, які проживають сумісно без реєстрації шлюбу. До таких правовідносин слід застосовувати норми цивільного законодавства.
Однак ОСОБА_4 належними та допустимими доказами не довела своєї участі працею або коштами у проведенні добудов, як до укладення шлюбу між сторонами, так і після цього. Твердження ОСОБА_4 про те, що вона на той час готувала їжу працівникам як на обставину участі працею в проведенні добудови житлового будинку суд не бере до уваги, оскільки вони заперечуються іншою стороною, будь-якими іншими доказами не підтверджені. Також саме по собі вчинення зазначених дій не може вважатись безпосередньою участю працею у добудові (перебудові) житлового будинку.
Відповідно до ст. 24 КпШС України майно, яке було власністю одного із подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку спадкування, є власністю кожного з них.
Згідно положень до ст. 25 КпШС України, якщо майно, яке було власністю одного із подружжя за час шлюбу істотно збільшилося в своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого із подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.
Із роз'яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року N 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» слідує, що майно, яке належало одному із подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним контрактом) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" від 04.10.1991р. №7, з послідуючими змінами і доповненнями, відповідно до ст. 12 Закону України "Про власність" (697-12) у приватній власності громадян можуть знаходитись жилі будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці або придбані на законних підставах, наприклад, за договором купівлі-продажу, міни, дарування, за правом спадщини.
Згідно зі статтями 16 і 17 Закону України "Про власність", таке право, зокрема виникає, коли будівництво велось подружжям в період шлюбу - жилий будинок у зв'язку з цим є їх спільною сумісною власністю, або велось за рахунок спільної праці членів сім'ї - жилий будинок стає їх спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними.
Інші особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку (його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво (купівлю будинку), якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали не безоплатно.
Таке ж право за цих умов належить членам сім'ї власника жилого будинку, якщо вони приймали участь лише у будівництві підсобних будівель (літньої кухні, сараю, тощо) і підсобних приміщень або коли їх затрати на ремонт жилого будинку перевищували покладений на них ст. 156 ЖК України обов'язок.
Згідно ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно висновку додаткової судової будівельно-технічної та оціночного будівельної експертизи №694/695 від 28.09.2018 р. дослідженням наданих матеріалів цивільної справи №583/3053/15-ц та інвентаризаційної справи №7250 на домоволодіння №46, по вул. Тімірязєва, в м. Охтирці, Сумської області, враховуючи дані проведеного обстеження на дату 19.06.2018 року, експертом встановлено, що в період з 10.12.1986 року по 11.10.2005 року на території домоволодіння №46, по вул. Тімірязєва, проводились наступні ремонтно-будівельні та будівельні роботи:
- по житловому будинку літ. «А»: встановлені вікна з дерев'яними рамами, проведена система опалення, стелі і стіни обклеєні шпалерами, влаштована дерев'яна підлога з укладанням листів ДВП;
- прибудова (веранда) літ. «а»: проведена система опалення, виконано оздоблення приміщень (стелі оздоблені декоративною пінополістирольною плиткою, стіни оштукатурені та обклеєні шпалерами), влаштована дерев'яна підлога з укладанням листів ДВП, проведений водопровід від колодязя та влаштована каналізація, прибудова обладнана електропостачанням.
З матеріалів цивільної справи та із пояснень ОСОБА_4 вбачається, що вона приймала участь у будівництві господарських споруд. Будівництво цих підсобних господарських приміщень проводилось у період шлюбу сторін. Однак будинок був обкладений цеглою та була збудована веранда (збудовані стіни, дах, встановлені вікна та двері, влаштоване опалення) без її участі працею або коштами. Роботи, які виконувались за участю позивачки (влаштування підлоги будинку, встановлення дерев'яних вікон та дверей, а також влаштування підлоги, внутрішнього оздоблення, електрозабезпечення, водопостачання та каналізації, опалення, гарячого водопостачання та вентиляції в уже збудованій одноособово ОСОБА_1 до укладення шлюбу між сторонами прибудові «а»), у більшій частині стосуються утримання та підтримки технічного стану будинку, виконання своїх обов'язків, передбачених ч. 3 ст. 156 ЖК України, відповідно до якої повнолітні члені сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенні ремонту.
Проведені ж капітальні поліпшення у будинку та прибудові до нього, які були виконані за участю позивача, з огляду на їх характер та кількість, розмір у відсотковому відношенні, не є істотними та надають їй право тільки на відшкодування витрат на будівництво, а не визнання за нею права власності на частину будинку.
Отже вимоги ОСОБА_4 про визнання за нею права власності на частину будинку задоволенню не підлягають.
Також закон не передбачає визнання права спільної власності на окремі поліпшення чи господарські приміщення у будинку як цілісному майновому комплексі.
З огляду на викладене у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю, а судові витрати залишити за ОСОБА_4 без відшкодування.
Разом із тим, ОСОБА_4 не позбавлена можливості захистити своє право у інший спосіб звернувшись до суду із вимогою про відшкодування частки вартості поліпшень у будинку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 316, 319, 321, 391, 406 ЦК України, ст. ст. 11-13, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 267-268, 354 ЦПК України, -
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання поліпшень у домоволодінні спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на 1/3 частину будинку та господарських споруд відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області ОСОБА_18