Справа № 591/3587/18
Провадження № 2/591/334/19
05 березня 2019 року Зарічний районний суд м. Суми в складі
головуючого - судді Сидоренко А.П.
з участю секретаря судового засідання - Майбороди А.О.
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення витрат на утримання та збереження спільного майна,-
Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до договору оренди від 19 вересня 2005 року вона взяла в оренду у Сумської міської ради земельну ділянку площею 1,2037 га по вул. Прокоф'єва (в районі АЗС «Лукойл») під розміщення парку - розсаднику декоративних рослин з виставочним павільйоном згідно з Українським класифікатором цільового використання землі - землі комерційного використання.
Після цього позивач спільно з відповідачем побудували на орендованій на ім'я позивача земельній ділянці нежитлове приміщення, якому при здачі його в експлуатацію було присвоєно адресу: м. Суми, вул. Кринична, 8, загальною площею 289,5 кв.м., виставочний павільйон, OSB плити утеплені, обшиті деревом, літера А-1, будинок відпочинку персоналу, загальною площею 36,7 кв.м., дерево, літера В-1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 144268159101, з наступним розподіленням часток співвласників: ОСОБА_4- 121/125; ОСОБА_3- 4/125.
Ще під час будівництва зазначеного об'єкта нерухомого майна, позивач уклала договори на електро-, водо-, газо- постачання та стаціонарний номер телефону з ПАТ «Сумиобленерго», КП «Міськводоканал», ПАТ «Сумигаз» та ПАТ «Укртелеком».
У 2014 році між сторонами виник конфлікт у частині розподілення витрат на утримання майна у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою та комунальних витрат. Позивач вважала, що витрати вони повинні нести відповідно до своїх часток, а відповідач - порівну. Тому, як спосіб захисту своїх цивільних прав та інтересу, позивач подала заяви до укладених договорах про їх розірвання. Відповідач у свою чергу звернулась до суду з позовом про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на все майно за ОСОБА_4 Під тиском відповідача, 12 листопада 2014 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, по якому позивач продала свою частку 4/125 відповідачу.
Після укладення договору 12 листопада 2014 року відповідач обіцяла переукласти договір оренди земельної ділянки та відшкодувати протягом року понесені позивачем витрати на утримання майна, але цього не зробила.
Заборгованість по орендній платі на землю на початок 2017 року склала 365 093, 17 грн.
За час дії договору на електропостачання №1218 від 22 квітня 2010 року позивачем сплачено на користь ПАТ «Сумиобленерго», 26698,29 грн., а за користування номером телефону 635940 сплачено на користь ПАТ «Укртелеком» 431,37 грн.
Посилаючись на вказані обставини, просить винести рішення, яким стягнути з відповідача на її користь 379671,69 грн. понесених витрат на утримання та збереження спільного майна у сплаті податків пропорційно частці у спільному майні та 3796,71 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 02 липня 2018 року відкрито провадження у вказаній справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 05 вересня 2018 року, 09 год. 30 хв.
15 серпня 2018 року на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача ОСОБА_4- ОСОБА_5, в якому зазначає, що відповідач не визнає жодних позовних вимог. Відповідач визнає такі обставини: позивачем дійсно був укладений договір оренди земельної ділянки, на якій було розташовано нежитлове приміщення, яким сторони певний час володіли сумісно. Сторони дійсно у період з 29 серпня 2013 року по 12 листопада 2014 року володіли спільно (з визначенням часток) нежитловим приміщенням у м. Суми по вул. Кринична, 8. 12 листопада 2014 року відповідач дійсно купила у позивача її частку у спільному майні у розмірі 4/125. Всі інші обставини, наведені у позові, відповідач не визнає і просить суд відмовити у задоволенні позову з таких причин: позивач не наводить жодної норми права, на підставі якої заявляються вимоги про стягнення коштів. Посилання на положення ст. 360 ЦК України таким не може вважатись, оскільки в статті йдеться про обов'язок співвласника брати участь у витратах на управління та утримання спільного майна. Однак у ній не вказується про обов'язок одного із співвласників відшкодовувати витрати іншого на утримання майна. В свою чергу відповідач також ніс перед третіми особами витрати на утримання спільної власності. Тобто виконував вимоги ст. 360 ЦК України, однак це не дає підстав для задоволення вимог до позивача про відшкодування витрат. Виходячи з наведеного вважає передчасним аналізувати наведені позивачем розрахунки. Відповідач не може це робити, оскільки не знає, на підставі якої норми позивач заявляє вимоги про стягнення коштів. Неможливо чітко визначити, які саме суми, за який період, на підставі якої норми права може вимагати сплатити позивач. Зазначає, що за домовленістю між співвласниками платежі за використанням електричної енергії здійснювались саме відповідачем, а не позивачем. З позивачем лише було укладено договір на електропостачання і через складну процедуру переукладання договору сторони домовились, що відповідач буде самостійно здійснювати платежі власними коштами від імені позивача.
05 вересня 2018 року в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 10 жовтня 2018 року до 09 год. 00 хв. для надання можливості позивачу уточнити позовні вимоги.
10 жовтня 2018 року в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 29 жовтня 2018 року до 09 год. 30 хв. для надання можливості позивачу уточнити позовні вимоги.
12 жовтня 2018 року на адресу суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій просить викласти описову частину позову у наступній редакції: «розрахунок суми позовних вимог: - орендна плата за землю з 19 вересня 2005 року по 15 листопада 2017 року становить 361630,09 грн., розрахунок суми боргу відповідно до розміру частки 121/125 у спільному майні становить: 361630,09:125х121=350057,92 грн.;
Плата за електроенергію з 01 січня 2017 року по 01 жовтня 2017 року становить 26698,29 грн., розрахунок суми боргу відповідно до розміру частки 121/125 у спільному майні становить 26698,29 :125х121=25843,94 грн.
Плата за телефон з 30 серпня 2011 року по 31 березня 2015 року становить 2736, 05 грн., розрахунок суми боргу відповідно до розміру частки 121/125 у спільному майні становить: 2736,05:125х2648,49 грн.
Всього сплачених коштів по наданих послугах: 350057,92+25843,94+2648,49=378550,35 грн.
Прохальну частину у такій редакції: «стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 борг по орендній платі за землю з 19 вересня 2005 року по 15 листопада 2017 року 350057,92 грн., борг по платі за електроенергію 25843,94 грн., борг по платі за телефон 2648,49 грн., всього 378550,35 грн. понесених витрат на утримання та збереження спільного майна пропорційно частці у спільному майні та 3796,71 грн. понесених витрат на сплату судового збору».
29 жовтня 2018 року розгляд підготовчого судового засідання відкладено на 26 грудня 2018 року у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача та неотриманням відповідачем уточненої позовної заяви.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 26 грудня 2018 року закрито підготовче судове засідання, призначено дану справу для розгляду по суті на 05 березня 2019 року.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову.
Позивач та відповідач в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.
Судом встановлено, що відповідно до договору оренди земельної ділянки від 19 вересня 2005 року, укладеного між Сумською міською радою та підприємцем ОСОБА_3, орендодавець на підставі рішення Сумської міської ради від 05 липня 2005 року №1267-МР «Про надання в оренду земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям і підприємцям» надає, а орендар ОСОБА_3 приймає в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Прокоф'єва (в районі АЗС «Лукойл»); в оренду передається земельна ділянка площею 1,2037 га (а.с.15-18).
Відповідно до п. 2.1. вказаного договору земельна ділянка надається в оренду під розміщеними парку-розсаднику декоративних рослин з виставочним павільйоном, згідно з Українським класифікатором цільового використання - землі комерційного використання.
Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №8654873 від 29 серпня 2013 року за адресою м. Суми, вул. Кринична, 8, знаходиться виставочний павільйон загальною площею 289,5 кв.м., будинок відпочинку персоналу загальною площею 36,7 кв.м. реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 144268159101, з наступним розподіленням часток співвласників: ОСОБА_4- 121/125; ОСОБА_3- 4/125 (а.с.13).
Право власності на зазначений нерухомий об'єкт зареєстровано за ОСОБА_4 (спільна часткова власність розмір частки 121/125) та за ОСОБА_3 (спільна часткова власність, розмір частки 4/125), що підтверджується копією свідоцтва про право власності (а.с.14).
12 листопада 2014 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, за яким позивач ОСОБА_3 продала свою частку 4/125 нерухомого майна (нежитлового приміщення) за адресою: м. Суми, вул. Кринична, буд. 8, відповідачу ОСОБА_4А.(а.с.11-12).
30 серпня 2011 року між ПАТ «Укртелеком» та ФОП ОСОБА_3 укладений договір № 518 про надання телекомунікаційних послуг за адресою: м. Суми, вул.. Прокоф'єва. 44/1 51 (а.с. 32-34).
За ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
У відповідності до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
За ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Як встановлено під час судового розгляду, обов'язок сторін брати участь у витратах на управління, утримання та збереження нерухомого майна за адресою м. Суми, вул.. Кринична, буд. 8 кожним як співвласником відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності виник в період з 29 серпня 2013 року (моменту реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 - 4/125, за ОСОБА_4 - 121/125) по 12 листопада 2014 року (дати продажу позивачем ОСОБА_3 належної 4/125 частки вказаного майна ОСОБА_4А.).
Під час судового засідання представником відповідача не заперечувалася та обставина, що між позивачем ОСОБА_3 та ПАТ «Сумиобленерго» наявні договірні відносини щодо надання послуг з постачання електроенергії за адресою: м. Суми, вул.. Кринична, 8.
В той же час позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення витрат по оплаті таких послуг в період перебування об'єкта нерухомого майна в спільній частковій власності.
Позивачем порушено питання про сплату понесених витрат по оплаті електроенергії відповідно до частки кожного з співвласників з 01 січня 2017 року по 01 жовтня 2017 року, в той час як у вказаний період спірний об'єкт нерухомості у частковій власності не перебував, а тому і обов'язок нести такі витрати у співвласників відсутня.
Що стосується стягнення витрат по оплаті телекомунікаційних послуг, позивачем не надано доказів на підтвердження здійснення їх оплати саме позивачем, а надані акти звіряння розрахунків між СФ ПАТ «Укртелеком» та ФОП ОСОБА_3 (а.с. 24, 25-26, 27-28, 29, 30) відображають факт оплати, проте не надають можливість визначити, ким саме вона здійснювалася.
Крім того, з огляду на припинення спільної часткової власності з 12 листопада 2014 року відсутній обов'язок по сплаті таких послуг у відповідності до часток співвласників майна за період з 12 листопада 2014 року по 31 березня 2015 року.
Що стосується стягнення заборгованості по орендній платі, то як зазначалося раніше, обов'язок по сплаті орендної плати виник на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеному між Сумською міською радою та позивачем ОСОБА_3 19 вересня 2005 року. При цьому позивачем не доведено наявність зобов'язальних відносин щодо орендованої земельної ділянки відповідача між позивачем як орендарем земельної ділянки, або Сумською міською радою як орендодавцем.
Зі змісту укладеного між позивачем та відповідачем договором купівлі-продажу 4/125 частки нежилого приміщення від 12 листопада 2014 року покупець зобов'язаний протягом року після підписання договору купівлі-продажу врегулювати земельні відносини згідно з діючим законодавством (п. 4.1.).
З вказаного вбачається, що земельна ділянка, орендарем якої є позивач, не є об'єктом спільної часткової власності сторін, а отже і відсутні правові підстави стверджувати про обов'язок відповідача як співвласника нести витрати стосовно цього майна.
До того ж, згідно наданих позивачем доказів, станом на 01 листопада 2017 року наявна заборгованість по оплаті орендної плати в сумі 361630 грн. 09 коп. (а.с. 21, 22), що вказує на те, що позивачем не понесені витрати по сплаті орендної плати.
Суд приходить до висновку, що позивачем не надано достатніх доказів на підствердження наявності правових підстав для стягнення заявлених сум, а тому необхідно у задоволенні позову з цих підстав відмовити.
Керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 258- 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення витрат на утримання та збереження спільного майна відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення виготовлене 12 березня 2019 року.
Суддя А.П.Сидоренко