Справа № 466/10036/18
(заочне)
«06» березня 2019 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі : головуючого - судді Глинської Д.Б.
за участі секретаря Івасюти А.М.
з участю: позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми франшизи та моральної шкоди, заподіяних внаслідок ДТП,
19 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, в якій просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь франшизу у розмірі 2000 грн. та 1000 грн. відшкодування моральної шкоди, заподіяних внаслідок ДТП.
В обґрунтування позовних вимог зіслався на те, що постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 25 жовтня 2018 року відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі 340 грн. в доход держави.
Згідно з вищевказаної постанови 08 жовтня 2018 року о 10.45 год. у м. Львові по вул. Шевченка, 109, ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Opel Vectra», н.з. DTT 952, при виїзді з місць стоянки не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не надав переваги в русі транспортному засобу марки ВАЗ 217030, д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, що призвело до технічних пошкоджень транспортних засобів, порушивши вимоги п. 2.3, п. 10.2 ПДР.
Йому, як власнику автомобіля марки ВАЗ 217030 внаслідок вчинення ДТП ОСОБА_2 завдав матеріальної та моральної шкоди.
Цивільно - правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована полісом АТ «СК «АХА Страхування» обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортів №АК 8272279 від 20 лютого 2018 року. Відповідно до даного полісу розмір франшизи становить 2 000 грн.
Оскільки відповідач добровільно відмовляється відшкодувати завдану шкоду, змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, покликаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи та не подав відзив. Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи у його відсутності, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.ст. 280,281 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.
Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов є підставним та підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 6 статті 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 08 жовтня 2018 року о 10.45 год. у м. Львові по вул. Шевченка, 109, керуючи автомобілем марки «Opel Vectra», н.з. DTT 952, при виїзді з місць стоянки не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не надав переваги в русі транспортному засобу марки ВАЗ 217030, д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, що призвело до технічних пошкоджень транспортних засобів, порушивши вимоги п. 2.3, 10.2 ПДР.
Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 25 жовтня 2018 року ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі 340 грн. в доход держави (а.с.5).
У даній постанові від 25 жовтня 2018 року зазначено, що ОСОБА_2 свою вину у вчиненому адміністративному правопорушенні визнав повністю.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «Opel Vectra», н.з. DTT 952, була застрахована згідно з полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК8272279 від 20 лютого 2018 року, діючого на момент ДТП. Страховиком у правовідносинах страхування вказаної фізичної особи є АТ «Страхова компанія «АХА Страхування».
Позивач ОСОБА_1 повідомив АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» про страховий випадок і подав до заяву про виплату йому страхового відшкодування.
АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» прийняло рішення щодо виплати ОСОБА_1 страхового відшкодування в розмірі 11 548,99 грн.
Згідно з ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Положеннями ст. 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі
Згідно з ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Відповідно до п.9.2. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.
У відповідності до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
У відповідності до п. 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
З матеріалів справи та полісу № АК8272279 від 20 лютого 2018 року вбачається, що розмір франшизи становить 2 000 грн.
Таким чином, відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний відшкодувати позивачу ОСОБА_1 франшизу у розмірі 2 000 грн.
Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, то такі не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до норми ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому моральна шкода полягає у стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Згідно із п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У пункті 5 вищевказаної Постанови зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
З огляду на наведене, суд вважає, що самі по собі твердження позивача, не є достатніми для стягнення моральної шкоди. Позивачем не надано суду жодних доказів, які б слугували підтвердженням понесення ним моральних страждань, а від так суд позбавлений можливості встановити наявність будь-якої моральної шкоди та визначити розмір такої.
Згідно з ст.141 ЦПК України на відповідача слід покласти сплачені позивачем при подачі позову до суду документально підтверджені судові витрати, а саме 704,30 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 12,13,76,80,81,82, 141,259,263,264,265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 11,15,16,22,23,1166, 1187,1188,1194, 1199 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 франшизу у розмірі 2 000 грн. (дві тисячі гривень) та судові витрати у розмірі 704,30 грн. (сімсот чотири гривні тридцять копійок).
В решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача ОСОБА_2
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч.3 ст. 284 ЦПК України учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Учасники процесу:
позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2;
відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.
Повний текст рішення виготовлений 07 березня 2019 року.
Суддя ОСОБА_3