Справа № 444/134/19
Провадження № 2/444/639/2019
26 лютого 2019 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Ясиновський Р. Б.,
секретар судового засідання Реміцька І.П.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 сільської ради Жовківського району Львівської області, третя особа: приватний нотаріус Жовківського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_6 про визнання права власності на нерухоме майно, -
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до відповідача ОСОБА_5 сільської ради Жовківського району Львівської області, третя особа: приватний нотаріус Жовківського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_6 про визнання права власності на нерухоме майно. Мотивують свої позовні вимоги тим, що 10 листопада 1991 року померла ОСОБА_7. Після смерті ОСОБА_7 залишилося наступне спадкове майно: 1/5 частина житлового будинку № 42 по вул.Центральній в с.Смереків Жовківського району Львівської області. Після смерті ОСОБА_7 залишився один спадкоємець ОСОБА_1.
ОСОБА_8 склала в користь ОСОБА_1 заповіт, який посвідчено головою виконкому Сопошинської сільської Ради народних депутатів 28.11.1990 р. та зареєстровано в реєстрі за № 22. Зі змісту даного заповіту вбачається, що ОСОБА_8 все майно заповіла ОСОБА_1.
Згідно довідки Сопошинської сільської ради від 27.07.2018 р. № 02-19\510 будинковолодіння по вул. Леніна, 42 (зараз вул. Цетральна) в с.Смереків відноситься до суспільної групи колгоспний двір. ОСОБА_6 двору була ОСОБА_7, членами двору були ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_3. ОСОБА_9 змінила своє прізвище на "Герелей" у зв»язку з одруженням.
Відповідно до довідки Сопошинської сільської ради від 20.09.2018р. № 02-19\682 ОСОБА_1 проживала разом з своєю матір"ю до дати її смерті і вели спільне господарство.
Довідкою Сопошинської сільської ради від 20.09.2018 року № 02-19\681 стверджується, що ОСОБА_7 до дня смерті проживала та була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1.
23 січня 1992 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво на право особистої власності на житловий будинок в с.Смереків по вул. Леніна 42, тип двору колгоспний.
Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради від 22.11.2018 року №24 проведено розподіл часток бувшого колгоспного двору по вул. Центральній, 42 в с.Смереків наступним чином: по 1\5 частині кожному: ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_3.
ОСОБА_1 зверталася до державного реєстратора з метою реєстрації її частки у згаданому вище будинку, однак реєстратор їй відмовила у реєстрації у зв"язку із тим, що подані для проведення державної реєстрації прав документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
ОСОБА_1 зверталася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус у письмовій формі відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, оскільки її мати такого права належним чином не зареєструвала. ОСОБА_1 як і до дати смерті матері, так і після її смерті проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2. Таким чином, спадщину після смерті своєї матері прийняла, оскільки з нею проживала і вела спільне господарство до дати її смерті.
У зв"язку із вищенаведеним позивачі звернулися до суду та просять визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/5 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по вул. Центральна, 42 в с. Смереків Жовківського району Львівської області, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по вул. Центральна, 42 в с. Смереків Жовківського району Львівської області, визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по вул. Центральна, 42 в с. Смереків Жовківського району Львівської області, визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по вул. Центральна, 42 в с. Смереків Жовківського району Львівської області.
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в підготовче судове засідання не з"явилися, однак подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності. Позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просять такі задоволити.
Представник відповідача ОСОБА_5 сільської ради Жовківського району Львівської області в підготовче судове засідання не з»явився, однак подав на адресу суду листа про розгляд справи у відсутності їх представника. Позовні вимоги визнають.
Третя особа приватний нотаріус Жовківського районного нотаріального округу ОСОБА_6 в підготовче судове засідання не з"явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, подала на адресу суду клопотання, в якому просить розгляд справи проводити у її відсутності.
А тому, судом вирішено розгляд справи проводити за відсутності сторін по справі та на підставі поданих до суду доказів.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ч. 3 ст. 200 ЦПК України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Так як відповідач визнав позов, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Ч. 1 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Ч. 1 статті 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено наступне. 10.11.1991 року померла ОСОБА_7, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії ІІІ-СГ № 327596.
Після смерті ОСОБА_7 залишилося наступне спадкове майно: 1/5 частина житлового будинку №42 по вул. Центральній в с.Смереків Жовківського району Львівської області. Після смерті ОСОБА_7 залишився один спадкоємець ОСОБА_1.
ОСОБА_10 народилася 19.12.1954 року і її матір"ю є ОСОБА_7, що стверджується копією свідоцтва про народження серії ЯЖ № 416275. У зв"язку із реєстрацією шлюбу ОСОБА_10 Михайліна змінила своє прізвище на "Лучак", що стверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії ІІ-СГ № 272328.
ОСОБА_8 склала в користь позивачки ОСОБА_1 заповіт, який посвідчено головою виконкому Сопошинської сільської Ради народних депутатів 28.11.1990 р. та зареєстровано в реєстрі за № 22. Зі змісту заповіту вбачається, що ОСОБА_7 все майно заповіла ОСОБА_1, що стверджується його копією.
Згідно довідки Сопошинської сільської ради від 27.07.2018р. № 02-19/510, будинковолодіння по вул. Леніна, 42 в с.Смереків відноситься до суспільної групи колгоспний двір. ОСОБА_6 двору була ОСОБА_7, членами двору були ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_3.
Відповідно до копії довідки ОСОБА_5 сільської ради Жовківського району Львівської області від 15.06.2009 року № 125, в с. Смереків назва вулиці Леніна, 42 змінена на вул. Центральну, 42.
Позивачка ОСОБА_9 змінила своє прізвище на "Герелей" у зв»язку з одруженням, що стверджується копією свідоцтва про шлюб серія І-СГ № 001384.
23 січня 1992 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок в с.Смереків по вул. Леніна 42, тип двору колгоспний.
Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради від 22.11.2018 року № 24 проведено розподіл часток бувшого колгоспного двору по вул. Центральній, 42 в с.Смереків наступним чином: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 - 1/5 частина (померла); ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 - 1/5 частина; ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 - 1/5 частина; ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6- 1/5 частина; ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7 - 1/5 частина.
Відповідно до ст.120 Цивільного кодексу Української РСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Таким чином всі вищеперелічені особи являються співвласниками даного будинковолодіння в рівних частинах.
Відповідно п.6 до постанови Пленуми Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 р. до правовідносин, що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Розмір частки члени двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та не працездатних.
Таким чином, членами двору були ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_3, тобто були співвласниками житлового будинку в рівних частинах, а саме по 1/5 кожен.
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.
Незважаючи на внесення записів у по господарські книги , більшість громадян своє право власності в БТІ не оформили.
Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України від 01.07.2004р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсниму разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрації, передбаченої цим Законом, за таким умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло законодавство, що не передбачало обов»язкової реєстрації таких прав.
Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства України, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок.
ОСОБА_1 зверталася до державного реєстратора прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на частку в майні колгоспного двору, але їй було відмовлено, що стверджується копією рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №44387305 від 03.12.2018 року.
Позивач ОСОБА_1 зверталася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус в письмовій формі їй відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно, а саме: на 1/5 частку у праві власності на житловий будинок № 42, що знаходиться по вул. Центральна в с. Смереків Жовківського району Львівської області після смерті матері ОСОБА_7, яка померла 10.11.1991 року у зв"язку із відсутністю документів, які встановлюють право на спадкове майно та факт державної реєстрації згаданого майна, що стверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28.12.2018 року.
Відповідно до п.4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом МЮ України від 22.02.12 № 296\5 за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз»яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Відповідно до ст. 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкоємцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Згідно ст. 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.3 ст.1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.
Відповідно ст. 1272 Цивільного кодексу України якщо спадкоємець протягом встановленого строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Відповідно до довідки Сопошинської сільської ради від 20.09.2018р. № 02-19/682 ОСОБА_1 проживала разом з своєю матір"ю до дати її смерті і вели спільне господарство.
Довідкою Сопошинської сільської ради від 20.09.2018 року № 02-19/681 стверджується, що ОСОБА_7 до дня смерті проживала та була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1. Таким чином, ОСОБА_1 спадщину після смерті своєї матері прийняла оскільки з нею проживала і вели спільне господарство до дати її смерті.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття такого права власності не встановлена судом.
Згідно ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Отже, з вищенаведеного випливає, що позивачі, кожен має право на 1/5 частку у майні бувшого колгоспного двору в с. Смереків по вул. Центральній, 42 Жовківського району Львівської області, а позивач ОСОБА_1, окрім своєї 1/5 частки, є спадкоємцем 1/5 частки у вищезазначеному майні за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_7, яка померла 10.11.1991 року.
З врахуванням того, що відповідач визнає позов, а також з врахуванням встановленого під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що право позивачів підлягає захисту в судому порядку. Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивачів.
Керуючись ст. ст. 23, 141, 200, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/5 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по вул. Центральна, 42 в с. Смереків Жовківського району Львівської області.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по вул. Центральна, 42 в с. Смереків Жовківського району Львівської області.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по вул. Центральна, 42 в с. Смереків Жовківського району Львівської області.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по вул. Центральна, 42 в с. Смереків Жовківського району Львівської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Текст повного рішення складено 07.03.2019 року.
Суддя: Ясиновський Р. Б.