Справа № 487/4460/18
Провадження № 2/487/258/19
01.02.2019 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Лунгол (Попович) А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та аліментів на утримання дружини, -
10.07.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та аліментів на утримання дружини.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вони з відповідачем з 05.02.2016 р. перебувають у шлюбі, під час якого у них народилась дитина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 З червня 2018 року вони з відповідачем мешкають окремо, спільного господарства не ведуть. Дитина мешкає з позивачем. Відповідач допомоги на її утримання та утримання дитини не надає, хоча має роботу за межами України і його середня заробітна плата складає 3000 Євро. Відповідач хоча і має постійне місце роботи, але його дохід є мінливим, що дає підстави для визначення аліментів у твердій грошовій сумі відповідно до ст. 184 СК України. З наведених підстав, просила стягнути з відповідача на утримання дитини аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 15 000 грн. та на її утримання в розмірі 5000 грн.
07.08.2018 зазначений позов прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судовий розгляд.
22.10.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що викладені в позовній заяві обставини не відповідають фактичним обставинам справи та не підкріплені відповідними доказами. Дійсно, з червня 2018 року він знаходився за місцем реєстрації своїх батьків, а дружина - за своїм місцем реєстрації. Проте це було пов'язане з тим, що там мешкають його батьки, і стан здоров'я бать потребує постійного вживання ліків, догляду та відповідної дієти. Фактично відповідач матеріально забезпечує батьків. Також він сплачує комунальні послуги, оплачує придбання продуктів харчування та речей повсякденного користування як для дитини так і для позивача, оскільки вона не має самостійних джерел доходу. Також, знаходячись за кордоном, він перераховував позивачу кошти в серпні, вересні та жовтні по 5000 грн. Усі заяви позивача стосовно того, що відповідач не надає матеріальної допомоги є надуманими. Також вказав, що він дійсно має постійну роботу і до квітня 2017 року працював на підприємстві «Техносбит», що знаходиться в місті Миколаєві, за спеціальністю - складальник корпусів металевих суден. В травні 2017 р. він звільнився та виїхав за кордон, де працював в різних країнах. Однак така праця за кордоном не триває більше трьох місяців. Тривалість перерв між виїздами складає три-чотири місяці. Ці факти відомі позивачу. Що стосується зазначеного позивачем його місячного заробітку у 3000 Євро, то таких грошей ніхто за кордоном не пропонує. Позивачем не надано жодних доказів про отримання ним такого заробітку. На даний час відповідач працює в Україні і не зможе платити аліменти у розмірі зазначеному позивачем. У зв'язку з викладеним, просив призначити аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки доходу (заробітку), а на утримання позивача - в розмірі 1/6 частки доходу (заробітку) відповідача.
Позивач в судове засідання не з'явилась, іі представник - адвокат ОСОБА_4, надав заяву, в якій просив про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі .
Відповідач в судове засідання не з'явився, його представник - ОСОБА_5 надав заяву, в якій просив про розгляд справи без їх участі, наполягав на задоволенні вимог, що містяться у відзиві на позов.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наведеного нижче.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
В період шлюбу 02 вересня 2016 року народилася дитина - ОСОБА_3, який проживає разом з матір'ю.
Відповідно до ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою ВРУ № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Зазначений обов'язок, згідно з засадами ч.6 ст.7, ст. 141 Сімейного кодексу України в рівній мірі стосується обох батьків.
Сторони не можуть дійти згоди щодо розміру аліментів на дитину.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).
Частиною 1 ст. 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» (із змінами) та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.
При визначенні розміру аліментів, відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, суд враховує, стан здоров'я та матеріальне становище дитини, те що відповідач працює у ПП «Техносбит», наявність у відповідача непрацездатних батьків.
З огляду на викладене, виходячи із принципу справедливості, добросовісності та розумності (ч. 9 ст. 7 СК України), суд вважає за необхідне визначити аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня подання позову - 10.07.2018 р. і до досягнення дитиною повноліття.
При цьому, визначений судом розмір аліментів, враховуючи рівність обов'язків батьків щодо утримання дитини, є таким, що належним чином задовольняє звичайні потреби дитини.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини, то вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно дост.75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Згідно ч. 2 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст.84 СК України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу, таке залишається і в разі розірвання шлюбу.
Отже, за змістом вказаної норми права, розмір утримання не пов'язаний з розміром доходу дружини, а залежить від можливості чоловіка надавати матеріальну допомогу.
Для виникнення права на утримання потрібна сукупність вказаних вище фактів, які має довести позивач.
Судом при розгляді справи встановлено, що з позивачем по справі проживає малолітній ОСОБА_3.
Оскільки, відповідач, як батько дитини, яка не досягла трьох років, кошти на утримання позивача не надає, є фізично здоровим, офіційно працює, то суд вважає, що позивач правомірно вимагає стягнення аліментів.
Відповідно до ч.1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Визначаючи розмір аліментів, суд враховує матеріальне становище відповідача, наявність у нього непрацездатних батьків, та виходячи з принципу добросовісності і розумності (ч. 9 ст. 7 СК України), приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково і стягувати із відповідача на користь позивача аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця до досягнення дитиною трьох років, що на думку суду не поставить відповідача в скрутне становище та відповідатиме вимогам закону, і не порушуватиме прав як позивача так і відповідача.
Доводи позивача щодо спроможності відповідача сплачувати аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 15 000 грн. та на її утримання в розмірі 5000 грн. не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 191, ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно ст. 430 ч.1 п.1 ЦПК України рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Також на підставі ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь держави, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн., що є мінімальною ставкою судового збору на 2019 рік.
Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 279, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_2, проживає та зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 (Чигрина), 80 кв. 46) на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня подання позову, тобто з 10.07.2018 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3), на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_2, проживає та зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 (Чигрина), 80 кв. 46) аліменти на її утримання, у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця починаючи з 10.07.2018 року і до досягнення дитиною - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, трирічного віку.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3), судові витрати в дохід держави в сумі 768,40 грн.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 05.02.2019 року.
Суддя З.М.Сухаревич