Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/6014/18
1 - кс/490/1545/2019
12 березня 2019 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши клопотання слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 погоджене з прокурором відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, з середньою - спеціальною освітою, неодруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, -
11.03.2019р. до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 погоджене з прокурором відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 .
В ході досудового розслідування встановлено, що на початку жовтня 2018р., більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 керуючись корисливим мотивом, виник умисел, направлений на вербування громадян України, з використанням їх уразливого стану, для експлуатації, а саме втягнення у злочинну діяльність щодо розповсюдження наркотичних засобів на території Російської Федерації, за попередньою змовою з невстановленою особою на території Російської Федерації.
З метою досягнення свого злочинного наміру ОСОБА_6 вирішив підшукати чоловіків, з числа своїх знайомих в м. Миколаєві, які через тяжкі особисті обставини можуть дати згоду на експлуатацію, а саме на втягнення у злочинну діяльність щодо розповсюдження наркотичних засобів на території Російської Федерації.
У подальшому, під час як особистих розмов, так і розмов за допомогою мобільного телефону НОМЕР_1 , та мобільного додатку «Telegram» планував досягти з ними домовленості про їх переміщення через державний кордон України до м. Сургут та до інших міст на території Російської Федерації, для розповсюдження наркотичних засобів.
Так, реалізуючи свій злочинний намір, в кінці листопада 2018р., більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 підшукав на території м. Миколаєва, більш точного місця досудовим розслідуванням не встановлено, громадянина України, а саме ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для втягнення їх у злочинну діяльність щодо розповсюдження наркотичних засобів на території Російської Федерації.
З цією метою, 29.11.2018р., приблизно о 17 год. 30 хв., ОСОБА_6 , перебуваючи у кафе «Южний» по вул. Південній в м. Миколаєві, зустрівся з ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , та знаючи, що останні перебувають у тяжкому матеріальному стані, запропонував останнім працевлаштування до м. Сургут чи м. Єкатеринбург Російської Федерації, для розповсюдження наркотичних засобів.
Для отримання згоди ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , ОСОБА_6 зазначив, що здійснюючи на території Російської Федерації розповсюдження наркотичних засобів шляхом безконтактного збуту з покупцями, можливо отримувати високу заробітну плату за короткий термін роботи та останні не понесуть витрати на переміщення до місця роботи.
При цьому, продовжуючи вербування, ОСОБА_6 детально розповів про шляхи отримання наркотичних засобів від «роботодавців», правильність здійснення фасування та безпосереднє розповсюдження наркотичних засобів у виді «закладок», а також про звітування за виконану роботу.
Після вчинення всіх дій, направлених на вербування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ОСОБА_6 отримав згоду ОСОБА_7 на зайняття розповсюдженням наркотичних засобів на території Російської Федерації, та повідомив останнього, що працювати він зможе після погодження його кандидатури з особою, яка перебуває на території Російської Федерації.
В цей же день, приблизно о 21 год. 00 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 зателефонував з мобільного номеру НОМЕР_1 на мобільний телефон ОСОБА_7 НОМЕР_2 . У ході цієї телефонної розмови, ОСОБА_6 повідомив, що його кандидатуру погоджено з «роботодавцем» на території Російської Федерації.
30.11.2018р., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_7 . У ході цієї розмови, між ними було досягнуто домовленості щодо дати виїзду ОСОБА_7 до Російської Федерації та ОСОБА_6 повідомив йому про необхідність отримання в «otpbank» картки для подальшого отримання на неї грошових коштів для оплати поїздки.
01.12.2018р. о 13 год. 28 хв. ОСОБА_6 надіслав через мобільний додаток «Telegram» на мобільний телефон ОСОБА_7 контакт - посилання «роботодавця» на ім'я « ОСОБА_9 », повних анкетних даних в ході досудового розслідування не встановлено, для подальшого підтримання зв'язку та координації його дій.
У вечорі 03.12.2018р., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 у ході телефонної розмови вказав ОСОБА_7 надіслати «Йосифу Койцману» свій номер банківської карти для пересилання йому коштів з метою оплати витрат на поїздку до Російської Федерації.
06.12.2018р., приблизно о 16 год., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 зателефонувавши на мобільний телефон ОСОБА_7 , повідомив про відміну поїздки на невизначений час.
У подальшому, 04.01.2019р., точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_7 та запропонував визначитись із датою виїзду для раніше оговореної роботи.
ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_7 в обід того ж дня, більш точного часу в ході досудового розслідування, та повідомив, що замовив «Bla-bla-car» на 07.01.2019р.
06.01.2019р. о 14 год. 02 хв., ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_6 смс - повідомлення через мобільний додаток «Telegram» з інформацією про дату, час, місце виїзду та даних перевізника.
У цей же день, приблизно о 20 год. 00 хв., «Йосиф Койцман» надіслав ОСОБА_7 повідомлення через мобільний додаток «Telegram» про те, що на його карту «otpbank» за № НОМЕР_3 надійшли грошові кошти для оплати поїздки через «Bla-bla-car».
У ході особистої зустрічі, яка мала місце 07.01.2019р. о 09 год. 00 хв., біля супермаркету «Велмарт» в м. Миколаєві, ОСОБА_6 провів інструктаж щодо дій ОСОБА_7 по прибуттю до м. Москва та подальшого переміщення по території Російської Федерації. Також ОСОБА_6 наказав ОСОБА_7 по прибуттю до місця роботи не повідомляти «Йосифу Койцману» про його обов'язок перерахування 10% від зароблених ним коштів від злочинної діяльності.
07.01.2019р. о 09 год. 10 хв. ОСОБА_6 посадив ОСОБА_7 на маршрутку «Bla-bla-car» маршрутом «Херсон - Москва».
07.01.2019р. ОСОБА_7 приблизно о 21 год. 00 хв., точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, прибув до пропускного пункту «Бачівськ», який знаходиться в Сумській області, для проходження державного кордону, але від причин, які не залежали ОСОБА_7 , останній не пройшов митний кордон.
15.01.2019р., точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_7 та повідомив, що він все ж таки має намір працевлаштувати його на роботу, пов'язану з розповсюдженням наркотичних засобів на території Російської Федерації, та у подальшому узгодить з ним нову дату виїзду.
04.03.2019р., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 , маючи умисел на отримання прибутку за вербування ОСОБА_7 , зателефонував останньому та повідомив про необхідність виїзду до Російської Федерації найближчим часом.
07.03.2019р., близько о 22 год. 00 хв., більш точного часу не встановлено, ОСОБА_6 скинув ОСОБА_7 смс - повідомлення з датою виїзду до Російської Федерації на «Bla-bla-car» маршрутом «Херсон - Москва» на 09.03.2019р. о 09 год. 00 хв.
09.03.2019р. ОСОБА_7 , скориставшись послугою перевезення через «Bla-bla-car», дістався до пункту пропуску «Бачівськ» в Сумській області для проходження державного кордону України до Російської Федерації, але був зупинений працівниками поліції.
Таким чином, ОСОБА_6 , використовуючи уразливий стан, який виражався у тяжкому матеріальному становищі, завербував ОСОБА_7 для подальшого працевлаштування на території Російської Федерації, з метою його експлуатації, а саме втягнення у злочинну діяльність щодо розповсюдження наркотичних засобів на території Російської Федерації.
Крім цього, в кінці листопада 2018р., більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 підшукав на території м. Миколаєва, більш точного місця досудовим розслідуванням не встановлено, громадянина України, а саме ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для втягнення їх у злочинну діяльність щодо розповсюдження наркотичних засобів на території Російської Федерації.
З цією метою, 29.11.2018р., приблизно о 17 год. 30 хв., ОСОБА_6 , перебуваючи у кафе «Южний» по вул. Південній в м. Миколаєві, зустрівся з ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , та знаючи, що останні перебувають у тяжкому матеріальному стані, запропонував останнім працевлаштування до м. Сургут чи м. Єкатеринбург Російської Федерації, для розповсюдження наркотичних засобів.
Для отримання згоди ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , ОСОБА_6 зазначив, що здійснюючи на території Російської Федерації розповсюдження наркотичних засобів шляхом безконтактного збуту з покупцями, можливо отримувати високу заробітну плату за короткий термін роботи та останні не понесуть витрати на переміщення до місця роботи.
При цьому, продовжуючи вербування, ОСОБА_6 детально розповів про шляхи отримання наркотичних засобів від «роботодавців», правильність здійснення фасування та безпосереднє розповсюдження наркотичних засобів у виді «закладок», а також про звітування за виконану роботу.
Після вчинення всіх дій, направлених на вербування ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , отримав згоду ОСОБА_8 на зайняття розповсюдженням наркотичних засобів на території Російської Федерації, та повідомив останнього, що працювати він зможе після погодження його кандидатури з особою, яка перебуває на території Російської Федерації.
Таким чином, ОСОБА_6 , використовуючи уразливий стан, який виражався у тяжкому матеріальному становищі, завербував ОСОБА_8 для подальшого працевлаштування на території Російської Федерації, з метою його експлуатації, а саме втягнення у злочинну діяльність щодо розповсюдження наркотичних засобів на території Російської Федерації.
Вказані вище дії підозрюваного ОСОБА_6 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 2 ст. 149 КК України, тобто у вербуванні, вчинені з метою експлуатації, з використанням уразливого стану потерпілого, вчинені щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб.
Згідно з визначеним Європейським судом прав людини поняття, обґрунтована підозра - це добровільне припущення про вчинення особою певного діяння, ґрунтується на об'єктивних відомостях, які можна перевірити у судовому розгляді та які спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Підозра, виходячи з постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24.11.2016р. № 5 - 328 кс 16, є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення.
У відповідності до норм КПК України, на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме питань пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи не винною у вчиненні злочину.
Підозра ОСОБА_6 у вчиненні вказаних вище кримінальних правопорушеннях є обґрунтованою, оскільки ґрунтується на доказах, здобутих під час досудового розслідування, зокрема: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 ; протоколами допиту потерпілого ОСОБА_7 від 07.12.2018р., 21.01.2019р.; протоколом огляду предмета від 07.12.2018р.; протоколом про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо -, відеоконтролю відносно ОСОБА_6 від 18.12.2018р.; протоколом про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо -, відеоконтролю відносно ОСОБА_7 від 15.02.2019р.; протоколом огляду місця події від 09.03.2019р.; іншими матеріалами кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні "Мюррей проти Об'єднаного Королівства" зазначив, що факти які викликають підозру не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
За такого, слідчий суддя, приходить до висновку про обґрунтованість підозри по кримінальному провадженню № 12018150000000064 відносно ОСОБА_6 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.
У своєму клопотанні слідчий, зазначив як ризики задля запобігання яких необхідне застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою те, що ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідка.
На їх наявність вказує те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років.
Таким чином, прокурором під час розгляду клопотання, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, доведено існування зазначених вище ризиків, що передбачені ст. 177 КПК України.
У той же час, таким ризикам не зможуть запобігти інші передбачені ст. 176 КПК України, запобіжні заходи, крім тримання під вартою, оскільки ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідка, його вік та стан здоров'я не перешкоджає триманню під вартою.
Вислухавши доводи прокурора на підтримку клопотання, думку захисника, який просив обрати більш м'який запобіжний захід відносно підозрюваного, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, доходжу до висновку щодо існування ризиків переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідка.
На їх наявність вказує те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років, не має міцних соціальних зв'язків, не працює.
Слідчий суддя приходить до висновку, що зазначеним ризикам не можуть запобігти інші більш м'які запобіжні заходи, а саме: - особисте зобов'язання, оскільки, ОСОБА_6 не має міцних соціальних зв'язків; - особиста порука, оскільки, у слідчого судді відсутні дані щодо осіб, які заслуговують на довіру та які можуть поручитись за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків; - застава, оскільки, під час розгляду клопотання сторонами по справі не вказано даних про можливість внесення застави підозрюваним у розмірах, передбачених ст. 182 КПК України; - домашній арешт, оскільки, ОСОБА_6 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , однак дане домоволодіння не належить йому, тож застосувати домашній арешт до ОСОБА_6 не можливо, оскільки власники даного домоволодіння не надали згоду на домашній арешт до ОСОБА_6 за вказаною адресою.
Таким чином, прокурором під час розгляду клопотання, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, доведено недостатність для запобігання вказаним ризикам застосування до підозрюваного більш м'яких ніж тримання під вартою запобіжних заходів, а це у свою чергу, враховуючи обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення,
передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, що є підставою для застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обов'язків, передбачених цим Кодексом. При цьому, в ухвалі слідчого судді зазначається, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, у разі внесення застави та наслідки їх невиконання.
Враховуючи дані про особу підозрюваного, тяжкість та мотив злочину, в якому він підозрюється, його матеріальний стан, ступінь вказаних ризиків, вважаю за необхідне визначити у якості застави, передбаченої ч. 3 ст. 183 КПК України, суму у 333 840 грн., та у разі її внесення покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст. 182, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України, -
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 погоджене з прокурором відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати на строк до 08.05.2019р. до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Визначити розмір застави у 333 840 грн. (триста тридцять три тисячі вісімсот сорок) гривень, за умови внесення якої на призначений для цього депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, ОСОБА_6 , слід негайно звільнити з - під варти.
У разі внесення вказаної застави покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , на строк до 08.05.2019р. наступні обов'язки:
- з'являтися за кожним викликом слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора чи суду (в залежності від стадії кримінального провадження);
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд (в залежності від стадії кримінального провадження) про зміну місця свого проживання та роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, ін. документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі порушення підозрюваним ОСОБА_6 вказаних обов'язків, а також його процесуальних обов'язків підозрюваного з явки за першою вимогою слідчого, прокурора чи суду, або не повідомлення ним про зміну місця свого проживання слідчому, прокурору чи суду, внесену заставу, ким би її не було внесено, буде звернуто у доход держави, та вирішено питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
На ухвалу протягом п'яти днів з моменту її оголошення до Миколаївського апеляційного суду може бути подано апеляцію, яка не зупиняє дії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1