27.02.2019
Справа № 489/5423/18
Провадження №2/489/174/19
27 лютого 2019 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 у складі: головуючого - судді Рум'янцевої Н.О., із секретарем судових засідань - ОСОБА_2, без участі сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін цивільну справу за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором №б/н від 04.04.2006 року в розмірі 36536 грн. 61 коп., оскільки останній не виконує зобов'язань за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач підписав заяву №б/н від 04.04.2006 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 9600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом, однак відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості, тому позивач змушений звернутись до суду.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Посилаючись на те, що в заяві відповідача від 04.04.2006 року зазначено: строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії кредитної картки, а отже строк дії договору становить 2 роки, а отже з цього слідує, що позивач звернувся до суду з позовом після спливу строку позовної давності. Крім того, позивачем не надано кредитного договору, а тому не доведено факту того, що йому був переданий оригінал другого примірнику договору про надання споживчого кредиту. Надані позивачем «Умови надання банківських послуг», «Провила користування платіжною карткою» та «Тарифи» є неналежними доказами, оскільки не підписані сторонами та не скріплені печаткою позивача як кредитодавця. А отже, позов не підлягає задоволенню у зв'язку з незаконністю по причині нікчемності кредитного договору б/н від 04.04.2006 року. Від позивача надійшла відповідь на відзив. відповідно до якої позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач 27.08.2013 року підписала ОСОБА_2 - заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг затверджених наказом банку від 06.03.2010 року. Правила та умови надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті банку, є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення банківських послуг. Відповідач, підписуючи заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, ознайомився та згодний у умовами та правилами надання банківських послуг. Крім того, відповідачу надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заяві про приєднання. Зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах та правилах надання банківських послуг, та тарифах, а тому з цього слідує, що між банком та позичальником укладається договір у письмовій формі та не суперечить законодавству. На підставі договору відповідачу було відкрито картковий рахунок. Відповідачу було встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3,00 % (36,00 % на рік), та в довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» вказано розміри комісій та штрафів, тощо. Відповідачем рахунок заборгованості не спростований, контр розрахунок не наданий, клопотання про призначення судово-економічної експертизи відповідачем не заявлялося. Щодо посилання відповідача на Закон України «Про захист прав споживачів» є хибним, оскільки Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини. Твердження відповідача, що в матеріалах справи відсутні докази ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг не відповідають дійсним обставинам справи. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців, картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці, а відтак кредитний договір чинний, а заперечення відповідача нічим не обґрунтовані. Строк пере випущеної картки до останнього дня 12.2019 року.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
04 квітня 2006 року ОСОБА_4 (ОСОБА_3) підписала заяву б/н від 04.04.2006 року, згідно якої отримала кредитну картку «Універсальна».
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Копії Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою додаються до позовної заяви.
При цьому сторони керувались ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Після підписання відповідачем заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини, відповідно до яких позивач зобов'язувався надати грошові кошти відповідачу в розмірі та на умовах, встановлених в договорі, а відповідач зобов'язувався повернути кредит та сплатити відсотки.
Як вбачається із довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», умовами кредитування відповідача є: базова процентна ставка на місяць складає 2,5% нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році; розмір щомісячних платежів складає 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості; пеня складається із пені 1 та пені 2, де пеня 1 дорівнює 2,5% від суми загальної заборгованості та нараховується за кожний день прострочення кредиту; пеня 2 дорівнює 1% від заборгованості, але не менше 10 грн. в місяць нараховується 1 раз в місяць при наявності прострочення по кредиті чи відсоткам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму більше 50 грн.; штраф при порушенні строків платежів за будь-яким грошовим зобов'язанням, складає 250 грн. + 5% від суми позову.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 16.08.2018 року складає 36536,61 грн., що складається із: заборгованості по тілу кредиту - 3041,43 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 17594,27 грн., заборгованості за пенею - 13684,88 грн., штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн., штрафу (відсоткова складова) - 1716,03 грн.
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, сформованого 23.10.2018 року, ОСОБА_4 04 жовтня 2016 року зареєструвала шлюб та змінила прізвище на «Табакар Олена Вадимівна», що підтверджується актовим записом про шлюб № 629 від 04.10.2016 року.
Згідно положень ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання та ст.. 81 цього Кодексу встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Згідно із статтею 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини першої статті 628ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтями 526, 530, 610ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 634ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 була ознайомлена з наявними в матеріалах справи Умовами та правилами. Відповідач, користуючись кредитними коштами, періодично сплачував заборгованість за наданим кредитом, що підтверджується розрахунком та випискою по рахунку. Вказане підтверджує факт виконання відповідачем договору, відповідно й прийняття цих умов.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 14.02.2018р. у справі №239/396/15-ц.
Що стосується укладеного між сторонами у даній справі кредитного договору та його складових, то, як зазначалося раніше, підписавши 04.04.2006 року анкету-заяву, ОСОБА_4 дала свою згоду на те, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами і правилами, а також Тарифами банку складають договір про надання банківських послуг, з якими вона ознайомлена.
Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Саме такий договір був укладений і виконувався сторонами.
Зважаючи на зазначене, суд дійшов висновку, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 шляхом підписання ОСОБА_2 - заяви було укладено в письмовій формі кредитний договір.
Проте відповідач покладені на нього зобов'язання належним чином не виконував, зважаючи на що, відповідно до наданого позивачем розрахунку, утворилася заборгованість в розмірі 36536,61 грн.
Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею та комісією в розмірі 13684,88 грн., то суд вважає, що в цій частині позову необхідно відмовити з наступних підстав.
Так, статтями 546, 549 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, іншими видами забезпечення.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Умовами спірного договору, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається один раз в місяць..
У той самий час, згідно з пунктами п.8.6 Умовами та правилами надання банківських послуг передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань по кредитному договору, процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування.
Тому, враховуюче викладене, суд вважає, що пеня та штрафи нараховані банком за одне й те саме порушення - порушення строків виконання грошових зобов'язань.
За такого, з позичальника за порушення строків виконання грошових зобов'язань може бути стягнутий тільки один вид неустойки.
Комісія це плата за послуги банку.
Пеня та комісія не є тотожними поняттями, це різні види нарахувань, які мають різну правову природу та повинні бути обґрунтовані і доведені позивачем.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач, брав на себе зобов'язання зі сплати винагороди за користування кредитом, які саме послуги було надано ОСОБА_3 розрахунком їх вартості, суду не надано.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України викладених у Постанові від 22 березня 2017 року № 6-2320цс16.
Таким чином, загальний розмір заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором становить: 22851,73 грн., з яких 3041,43 грн., - тіло кредиту; 17594,27 грн. - проценти за користування кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1716,03 грн. - штраф (процентна складова).
Разом із цим, у відзиві на позов відповідач просить застосувати строки позовної давності.
Відповідно до стт.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність за положеннями ст..257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст..265 ч.1 ЦК України).
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ст..261 ч.5).
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №б/н від 04.04.2006 року укладеного між Приватбанком та ОСОБА_3, станом на 16.08.2018 року останнє надходження готівки здійснено 10.02.2018 (а.с.8-9).
До суду за захистом порушеного права банк звернувся 03.09.2018 року, тобто в межах строку позовної давності.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1110,06 (1762грн*63%/100%).
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 247, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», заборгованість за кредитним договором №б/н від 04.04.2006 року в розмірі 22851 грн. 73 коп. з яких 3041,43 грн., - тіло кредиту; 17594,27 грн. - проценти за користування кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1716,03 грн. - штраф (процентна складова).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», судовий збір у розмірі 1110 грн. 06 коп.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д.
Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНКОПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.
Суддя Ленінського районного
суду міста ОСОБА_1 Рум'янцева
Повний текст судового рішення складено «27» лютого 2019 року.